Рішення

від 22.06.2022 по справі 500/1966/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1966/22

23 червня 2022 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії, зобов`язання призначити позивачці пенсію за віком з 17.02.2022,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення №192350005327 від 01.04.2022 про відмову у призначенні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 17 лютого 2022 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка 22.03.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком після досягнення 60 літнього віку, подавши необхідні документи. Однак, відповідач своїм рішенням від 01.04.2022 відмовив у призначенні пенсії за віком в зв`язку із тим, що загальний трудовий стаж позивачки становить 21 рік 10 місяців 25 днів і є недостатнім для призначення пенсії за віком. Зокрема, до страхового стажу не зараховано період роботи, зазначений у вкладці в трудову книжку, оскільки така вкладка видана з порушенням пункту 3 Інструкції ведення трудових книжок. Позивачка вважає відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною, оскільки трудова книжка заповнена повністю, містить всі необхідні відомості про роботу, період роботи, дату прийому та звільнення, записи, зроблені у трудовій книжці посвідчені підписами відповідних посадових осіб. Таким чином, позивачка вважає, що загальний стаж роботи становить більше 30 років, а тому, у відповідача не було законних підстав для відмови у призначенні їй пенсії за віком.

Ухвалою суду від 03.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області 19.05.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування посилається на те, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 10.06.1993 по 30.08.2002, оскільки вкладиш до трудової книжки позивача НОМЕР_1 , заповнений 10.06.1993, не відповідає вимогам розділу 3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

На думку відповідача, на момент звернення позивачки із заявою про призначення пенсії за віком її стаж, необхідний для призначення пенсії, не підтверджений належними документами, а тому, підстави для призначення пенсії відсутні.

У відзиві на позов відповідач заявив клопотання про залучення до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Ухвалою суду від 23.05.2022 задоволено клопотання відповідача про залучення до участі у справі співвідповідача та постановлено залучити до участі в адміністративній справі №500/1966/22 другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 2110, код ЄДРПОУ: 13322403).

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 13.06.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування посилається на те, що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком позивачки становить 21 рік 10 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону №1058.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 18.05.2007 Лановецьким РВ УМВС України в Тернопільській області (аркуші справи 5-6).

22 березня 2022 року позивачка звернулася в Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом №1900-0214-8/9231 від 06.04.2022 позивачці надіслано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії від 01.04.2022 №192350005327, яким їй відмовлено в призначенні пенсії, оскільки страховий стаж становить 21 рік 10 місяців 25 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи, зазначені у вкладці в трудову книжку, оскільки вкладка видана з порушенням пункту 3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (аркуші справи 7-8).

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

При цьому, статтею 56 Закону №1788-XII визначено, що до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Суд звертає увагу на те, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Проаналізувавши зазначені норми законодавства, можна дійти до висновку, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності трудового стажу не менше 29 років з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст.44 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року № 13-1 (далі Порядок № 22-1).

Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку № 22-1).

Статтею 82 Закону №1788-XII передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , досягла віку 60 років, а тому, право на призначення пенсії за віком у позивачки виникло за наявності страхового стажу не менше 29 років.

Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, відмовляючи позивачці в призначенні пенсії, посилалося на відсутність достатнього страхового стажу для призначення пенсії - 29 років, оскільки неможливо зарахувати до страхового стажу період роботи позивачки згідно з вкладкою до трудової книжки, оскільки така вкладка видана з порушенням пункту 3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Судом встановлено, що відповідно до записів вкладки до трудової книжки позивачки серії НОМЕР_3 , виданої 10.06.1993 (аркуш справи 9) ОСОБА_1

10.06.1993 прийнята на роботу на Теребовлянську взуттєву фабрику в цех №2, зал «Б» швейний поверх (наказ №94 від 10.06.1993);

17.10.1994 Теребовлянська взуттєва фабрика перейменована у ВАТ «Теребовлянська взуттєва фабрика (наказ №209 від 17.10.1994);

30.08.2002 звільнена з роботи по ст. 36 п. 1 КЗпП України (згода сторін) (наказ №102 від 30.08.2002).

Суд зазначає, що записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності до дати, завірені підписом та печаткою роботодавця.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даного періоду роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги Головним управлінням Пенсійного фонду.

Саме цей період роботи з 10.06.1993 по 30.08.2002 не зараховано до страхового стажу позивачки, є предметом позову та підлягає дослідженню судом.

Суд вважає за важливе в першу чергу звернути увагу на те, що відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Окрім цього, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок №637). Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Теребовлянська взуттєва фабрика (код 05468280) ліквідована 22.10.2008, номер запису 16371110008000390 (аркуші справи 10-11).

Відповідно до довідки Комунальної архівної установи «Трудовий архів» від 13.01.2022 №8 документи (книги наказів основної діяльності і кадрових питань, з особового складу) Теребовлянської взуттєвої фабрики на зберігання у комунальну архівну установу «Трудовий архів» не надходило (аркуш справи 12).

Згідно з довідкою архівного відділу Тернопільської районної державної адміністрації від 13.01.2022 №04-01/30 документи з кадрових питань (особового складу) (відомості нарахування заробітної плати, книги наказів з кадрових питань) Теребовлянської взуттєвої фабрики (Теребовлянської філії фірми «Прогрес) м. Теребовля тернопільського району (колишнього Теребовлянського району) Тернопільської області на державне зберігання до архівного відділу райдержадміністрації не надходили (аркуш справи 13).

Отже, враховуючи те, що Теребовлянська взуттєва фабрика ліквідована та документи, з кадрових питань (відомості нарахування заробітної плати, книги наказів з кадрових питань, з особового складу), до архівних установ не надходили, позивачка позбавлена можливості надати додаткові документи, на підставі яких можна підтвердити її трудовий стаж.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкції № 58).

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції № 58 про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, відсутності в трудовій книжці відповідних записів або в разі якщо в ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу враховуються інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктам 18 вказаного Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Тобто підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.

Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою при призначення пенсії документів було не достатньо, то відповідач мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку для з`ясування вказаних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформації щодо щонайменше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться письмові показання свідків ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які теж працювали з позивачкою в спірний період у Теребовлянській взуттєвій фабриці. На підтвердження суду також надано копії трудових книжок: ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , виданої 01.08.1977 (працювала на посаді інспектора відділу кадрів) та ОСОБА_3 , виданої 04.09.1974 (працювала з позивачкою в одному цеху), які містять відповідні записи про їх роботу в зазначеному підприємстві.

Свідки підтвердили, що ОСОБА_1 працювала у Теребовлянській взуттєвій фабриці (ВАТ "Теребовлянська взуттєва фабрика") з 10.06.1993 по 30.08.2002.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Таким чином, суд вважає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області щодо зарахування спірних періодів є протиправною, з огляду на те, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірні періоди, та є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

А тому, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу роботи позивачки у Теребовлянській взуттєвій фабриці (ВАТ "Теребовлянська взуттєва фабрика), у зв`язку з чим загальний розмір страхового стажу позивачки становить більш ніж 29 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком.

З метою ефективного захисту прав позивачки, про захист яких вона просить, суд приходить до висновку, що слід визнати протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України в Вінницькій області №192350005327 від 01.04.2022 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 17 лютого 2022 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи зазначені норми, суд вважає, що позивачу слід призначити пенсію з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 18.02.2022.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне присудити на користь позивачки сплачений нею судовий збір у розмірі 992,00 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 21.04.2022 (аркуш справи 4) за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно з кожного відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №192350005327 від 01.04.2022 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 17 лютого 2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 00 коп сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 00 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001; код ЄДРПОУ: 14035769);

- Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21101; код ЄДРПОУ: 13322403);

Головуючий суддяБаб`юк П.М.