Постанова

від 22.06.2022 по справі 640/9673/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 року

м. Київ

справа № 640/9673/19

адміністративне провадження № К/9901/35533/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020 (колегія суддів: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Пилипенко О.М.) у справі №640/9673/19 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акту,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 300 в частині внесення змін до пункту 14 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із цією ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2019 апеляційна скарга була залишена без руху та надано заявнику десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 повернуто скаржнику.

Постановою Верховного Суду від 23.09.2020 ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі №640/9673/19 скасовано. Справу №640/9673/19 направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

09.10.2020 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла справа № 640/9673/19.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 залишено апеляційну скаргу без руху та надано апелянту строк терміном десять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом приведення її у відповідність вимогам п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України, відповідно до якої до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Апелянту слід було усунути недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору у розмірі 1921, 00 грн.

Копія ухвали від 19.10.2020 отримана позивачем 03.11.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що недоліки, зазначені в ухвалі від 19.10.2020, позивачем не усунуто.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції не враховано та не надано оцінку клопотанню про звільнення від сплати судового збору. Вказує, що єдиний дохід позивача - пенсія невеликого розміру, а тому судом не надано оцінки доказам, які підтверджують скрутне фінансове становище та стан здоров`я. Вважає, що оскаржуваною ухвалою порушено його конституційне право на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2021 відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Дослідивши в межах касаційного перегляду касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За приписами частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року (далі - Закон № 3674-VI) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою статті 8 Закону № 3674-VI закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При поданні апеляційної скарги позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване скрутним матеріальним становищем. Зокрема, зазначено про те, що позивач є пенсіонером та має тільки єдиний дохід - пенсію, має ряд тяжких захворювань та значна частина пенсії витрачається на лікування.

Як доказ зазначених вище обставин, скаржник подав до суду апеляційної інстанції копію довідки з Пенсійного фонду України про доходи від № 4817088801780818 за період з березня по серпень 2019, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України від 11.07.2019 № 2876, виписку з епікризу, копію фіскальних чеків.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд в ухвалі від 19.10.2020 суд не вирішив клопотання про звільнення від сплати судового збору, не надав оцінку поданим доказам.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя (справа "Креуз проти Польщі"), оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні.

Це пов`язано з тим, що, на думку Європейського суду з прав людини, судовий збір є таким обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів (справа "Шишков проти Росії").

Разом з тим Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути "розумним", тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий його розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі "Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії".

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Ґолдер проти Сполученого Королівства").

Водночас "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому, що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети ("Креуз проти Польщі").

Однак, застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не переслідує "легітимну мету" і якщо відсутнє "пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (справа "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства", справа "Файєд проти Сполученого Королівства").

Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Між тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на апеляційне оскарження судового рішення.

Колегія суддів не заперечує того, що позивачем не виконано вимоги ухвали від 19.10.2020 та не надіслано документ про сплату судового збору.

Водночас, судом при залишенні апеляційної скарги без руху не розглянуто клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала про повернення апеляційної скарги від 16.11.2020 підлягає скасуванню з направленням справи на продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст. 345, 349, 353, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020 скасувати.

Справу № 640/9673/19 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

Т.Г. Стрелець