Постанова

від 06.03.2024 по справі 640/9673/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 640/9673/19

провадження № К/990/6577/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року (суддя Шулежко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року (головуючий суддя Костюк Л.О., судді Кобаль М.І., Степанюк А.Г.)

у справі №640/9673/19

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України

про визнання протиправною та скасування постанови в частині.

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №300 в частині внесення змін до пункту 14 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 (далі - Положення № 848), а саме: «Якщо протягом двох місяців з дати інформування про непризначення субсидії на наступний строк громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, субсидія призначається з дати закінчення дії попередньої субсидії, в іншому випадку - з місяця, в якому громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору».

2. Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана норма Положення №848 суперечить Закону України «Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилася станом на 1 грудня 2006 року» від 17 травня 2011 року №3360-VІ.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року було задоволено заяву Кабінету Міністрів України про залишення позовної заяви без розгляду, а позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 300 в частині внесення змін до пункту 14 Положення № 848 залишено без розгляду.

4. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва та скерувати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року апеляційна скарга була залишена без руху та надано заявнику десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року повернуто скаржнику.

7. Постановою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року скасовано, справу направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

8. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику.

9. Постановою Верховного Суду від 23 червня 2022 року ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

10. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року залишено без змін.

11. Не погодившись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й скерувати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

12. Від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач отримував з серпня 2011 року житлову субсидію згідно з Законом України «Про внесення зміни до статті 3 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилася станом на 1 грудня 2006 року» щодо механізму отримання субсидій» від 17 травня 2011 року №3360-6.

14. У позовній заяві ОСОБА_1 посилався на те, що у нього виник борг по оплаті житлово-комунальних послуг. За період з моменту отримання субсидії по травень 2017 року позивач частково погасив заборгованість без укладання договору про реструктуризацію заборгованості.

15. Внесеними від 26 квітня 2017 року Кабінетом Міністрів України змінами до Положення №848, пункт 14 викладено в новій редакції, де визначено алгоритм дій Кабінету Міністрів України щодо вирішення питань пов`язаних із подальшим призначенням (не призначенням) субсидії.

16. У зв`язку з отриманням інформації щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості з оплати комунальних послуг понад два місяці, Департаментом соціальної політики Луцької міської ради надіслано позивачу повідомлення про припинення надання субсидії від 19 липня 2017 року за № 11.5-7/11849.

17. Повідомлення містить відомості про те, що у позивача наявна заборгованість більше двох місяців, і посилання на пункт 14 Положення № 848, яким ОСОБА_1 роз`яснено наслідки наявності такої заборгованості та які дії повинна вчинити особа за таких обставин для призначення субсидії.

18. На звернення позивача щодо надання субсидії Департаментом соціальної політики Луцької міської ради надано відповідь листом від 09 серпня 2017 року №А-585/1/060/20-12, в якому роз`яснено позивачу про те, що з 01 травня 2017 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №300 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою, окрім іншого, внесені зміни до пункту 14 Положення № 848, яким передбачено, що у разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг субсидія на наступний строк не призначається, про що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення інформує особу. Також, роз`яснено, що позивачу необхідно звернутись до Департаменту соціальної політики із заявою про призначення субсидії.

19. Позивач вважає постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №300 в частині внесення змін до пункту 14 Положення № 848 протиправною та такою, що має бути скасована, що стало підставою для звернення до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що нормативно-правовий акт може бути оскаржено такими особами незалежно від дати прийняття оскаржуваного акту, але в межах визначеного загальними положеннями КАС України строку, який обраховується з дати, коли даний нормативно-правовий акт застосовано до позивача, або з моменту набуття позивачем статусу суб`єкта правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Про застосування до себе вказаного нормативно-правового акта та порушення ним, на думку позивача, прав щодо застосування житлової субсидії, позивач дізнався із отриманого повідомлення Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про припинення надання йому субсидії від 19 липня 2017 року. Тобто саме з цього часу позивач повинен був реалізувати власне право на судовий захист у визначений законодавцем строк. Натомість позов було подано 03 червня 2019 року.

21. При цьому суди вважали, що у зв`язку з припиненням надання позивачу субсидії, Положення про надання житлової субсидії до позивача не застосовуються. Відтак реалізувати право на оскарження постанови Кабінету Міністрів України, якою, на думку позивача, порушено його права через позбавлення його житлової субсидії, виникло ще з 2017 року.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

22. Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що суди не застосували до спірних правовідносин спеціальну норму - частину 3 статті 264 КАС України.

23. Скаржник вважає помилковими висновки судів про те, що Положення про надання житлової субсидії до позивача не застосовуються, стверджує, що він продовжує перебувати у правовідносинах, на які поширюється дія вказаного Положення, оскільки його права досі порушуються несплатою субсидії.

24. У відзиві на касаційну скаргу Кабінет Міністрів України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, а також зазначає, що судові рішення відповідають практиці Верховного Суду, висловленій у постановах від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 та від 17 грудня 2020 року у справі №826/11039/16.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

26. Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

27. Для оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлено статтею 264 КАС України.

28. Відповідно до частини 1 цієї статті такий порядок поширюється на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

29. Частиною 2 статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

30. Акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом усього строку їх чинності (частина 3 статті 264 КАС України).

31. Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 13 березня 2019 року у справі №712/8985/17, дія нормативно-правового акта має вплив на права та обов`язки осіб, на яких поширюється його дія, як на дату набрання чинності актом, так і упродовж перспективної дії цього документа. Суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, коли нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких, з погляду суб`єкта правовідносин, відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів.

Дія нормативно-правового акта є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акта.

Факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акта може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акта.

Отже, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акта необхідно брати до уваги таке:

- багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акту;

- дійсність факту перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом;

- дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

- чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача);

- чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду;

- коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула.

32. Застосовуючи наведений підхід до цієї справи, слід врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №300 внесено зміни до пункту 14 Положення №848.

33. В абзац 11 пункту 14 Положення №848 додано норму про те, що у разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг субсидія на наступний строк не призначається, про що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення інформує особу. Якщо протягом двох місяців з дати інформування про непризначення субсидії на наступний строк громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, субсидія призначається з дати закінчення дії попередньої субсидії, в іншому випадку - з місяця, в якому громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору. Зазначений строк може бути продовжений на підставі рішення районної, районної у містах Києві і Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її створення) ради або комісії, яка ними утворюється, за наявності поважних причин.

34. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2018 року №841 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» внесено зміни до пункту 14 Положення №848, внаслідок чого абзаци перший - дванадцятий встановлюють таке:

Для призначення житлових субсидій на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення у п`ятиденний строк з дня його отримання подаються відомості про:

доходи осіб та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійним фондом України у порядку, встановленому Фондом та Мінсоцполітики;

доходи осіб з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, а також групу платників єдиного податку, до якої належить фізична особа - підприємець, що обрала спрощену систему оподаткування, - ДФС у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном;

перетин державного кордону особами, у яких обов`язково зазначаються дати перетину державного кордону, - Держприкордонслужбою;

наявність в осіб транспортних засобів - уповноваженими органами МВС у порядку, встановленому Мінсоцполітики та МВС;

реквізити документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство або право іноземця або особи без громадянства на законних підставах перебувати на території України, - ДМС у порядку, встановленому Мінсоцполітики та МВС;

наявність у осіб заборгованості за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів із Єдиного реєстру боржників - Мін`юстом у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мін`юстом;

склад зареєстрованих у житлових приміщеннях (будинках) осіб - органами місцевого самоврядування або уповноваженими ними органами;

забезпеченість громадян житловою площею та комунальними послугами - управителями, об`єднаннями, виконавцями комунальних послуг, у яких зазначається:

- розмір платежів за житлово-комунальні послуги у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів житлово-комунального обслуговування;

- розмір внесків/платежів об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів житлово-комунального обслуговування;

- сума простроченої понад два місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, а також сума простроченої понад два місяці заборгованості з оплати обов`язкової частки платежу за житлово-комунальні послуги, обов`язкової частки внеску/платежу на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком, внеску за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами.

35. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2018 року №841 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 1 жовтня 2018 року.

36. Тобто, станом на момент подання позову у травніі 2019 року пункт 14 Положення №848 не містив норму «Якщо протягом двох місяців з дати інформування про непризначення субсидії на наступний строк громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, субсидія призначається з дати закінчення дії попередньої субсидії, в іншому випадку - з місяця, в якому громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору», яку просив визнати протиправною і скасувати ОСОБА_1 .

37. Той факт, що у постанові Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2018 року №841 не зазначено про втрату чинності пункту 14 Положення №848 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №300, не може свідчити на користь чинності такого пункту у попередній редакції.

38. Вказане спростовує доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних відносин положення частини 3 статті 264 КАС України.

39. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли законного і обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку на його оскарження.

40. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

41. Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень судами попередніх інстанцій не допущено порушень норм процесуального права, які є підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

42. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 2, 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі №640/9673/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб