Рішення

від 21.06.2022 по справі 464/754/22

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/754/22

пр.№ 2/464/761/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22червня 2022року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

у складі: судді Шашуріної Г.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу № 464/754/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного підприємства «Автотранзит», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

у с т а н о в и в:

Адвокат ЗаставнийР.А.від іменіта вінтересах позивачів звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів по 214000 грн моральної шкоди, покликаючись що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 22 березня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачам встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали подати до суду відзив на позовну заяву, також встановлено строк 10 днів: позивачам з дня отримання відзиву подати суду відповідь на відзив; відповідачам з дня отримання відповіді на відзив заперечення, третій особі пояснення щодо позову/відзиву з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі/відзиву, з дотриманням вимог ч.3ст.178 ЦПК Українита з одночасним надісланням іншим учасникам справи.

Позивачам та відповідачу ПП «Автотранзит» рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками (відповідачу) за місцем проживання позивачів та перебування юридичної особи відповідача. У зв`язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» позивачі та відповідач у порядку п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України вважається такою, якій вручено судове рішення. Відповідач відзив на позов не подав. Третьою особою ОСОБА_4 , 14 квітня 2022 року отримано ухвалу про відкриття провадження у справі з позовною заявою з додатками, проте такий не скористався правом подати пояснення на позов/відзив.

Представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Карпінською О.Б., 29 квітня 2022 року подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, покликаючись що позивачам було відшкодовано шкоду страховиком ОСОБА_3 ПрАТ «ПЗУ Україна» у розмірі 72000 грн, та з огляду на обставини та причини виникнення ДТП вважають, що такий розмір відшкодування є достатнім та співмірним діям відповідача, який вжив всіх можливих заходів задля уникнення наїзду та потерпілого ОСОБА_5 , який проявив грубу необережність в момент ДТП, а саме перебігав проїзну частину дороги зліва направо поза межами пішохідного переходу та населеного пункту на неосвітленій ділянці дороги, внаслідок чого відбулася ДТП, та в крові потерпілого виявлено 3,00 проміле етилового спирту.

Жодних заяв/клопотань учасниками справи не заявлено.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов наступного висновку.

Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.ст.12, 81 ЦПК України).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є чоловіком позивача ОСОБА_1 та батьком позивача ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

За результатами досудового слідства постановою старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області від 30 вересня 2021 року кримінальне провадження, внесене 09 серпня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021140000000744, закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Даною постановою встановлено, що 08 серпня 2021 року близько 23.05 год на 552 км+500 м автодороги Київ-Чоп відбулась ДТП (наїзд транспортного засобу на пішохода, якого в подальшому переїхав інший транспортний засіб) за участю автомобіля марки «КІА» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який перебігав проїзну частину дороги зліва направо відносно руху автомобіля поза межами пішохідного переходу та населеного пункту на неосвітленій ділянці дороги. У подальшому після наїзду на пішохода, який внаслідок ДТП опинився в лежачому положенні на нього здійснив наїзд рейсовий автобус «Харків-Прага» марки «Ван Хул» номерний знак НОМЕР_2 (Чеська Республіка) під керуванням водія ОСОБА_4 . Унаслідок ДТП пішохід ОСОБА_5 загинув на місці події.

При судово-токсикологічній експертизі крові ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт а кількості 3,0 проміле. Відповідно до висновку автотехнічної експертизи механізму і обставин ДТП причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стали обставини, пов`язані з діями пішохода ОСОБА_5 , унаслідок яких об`єктивна можливість виявити останнього для водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 настає на такій відстані, з якої вони вже були позбавлені технічної можливості уникнути наїзду шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. У ході досудового розслідування встановлено, що в діях водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , не встановлено порушення вимог правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, які б перебували у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із настанням даної ДТП та її наслідками у вигляді смерті пішохода ОСОБА_5 , а отже в їх діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Загальні підстави для відшкодування моральної шкоди визначені ст.1167 ЦК України, а також ст.1187 ЦК України, якою передбачено відшкодування шкоди, завданоїджерелом підвищеною небезпеки.

За положеннями ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Як передбаченост.23ЦК України,особа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ст.1187 ЦК України).

За вимогами ч.1 ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст.1194 ЦК України,ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Розглядаючи вимоги про відшкодування моральної шкоди із відповідача ОСОБА_3 , суд прийшов наступного висновку.

ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку страхуванням цивільно-правової відповідальності, пов`язаної з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «КІА» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , виплачено потерпілим 72000 грн страхового відшкодування унаслідок смерті фізичної особи: по 36000 грн моральної шкоди на кожну з позивачів.

За умовами ч.4ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 175/4256/18 зроблено висновок, що визначаючи розмір морального відшкодування необхідно враховувати положення ч.2 ст.1193ЦК України,якою регламентовано, щоякщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Визначення такого поняття як «груба необережність потерпілого» законодавство не містить. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою, у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

У ст.14 Закону України «Про дорожній рух»передбачено, що учасники дорожнього руху, якими є також пішоходи, зобов`язані, поміж іншим, знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Правилами дорожнього руху визначено, що пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

У даній справі встановлено, що потерпілий перебігав проїзну частину дороги зліва направо відносно руху автомобіля поза межами пішохідного переходу та населеного пункту на неосвітленій ділянці дороги, водії були позбавлені технічної можливості уникнути наїзду шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування та у їх діях не встановлено порушення вимог правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, які б перебували у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із настанням даної ДТП та її наслідками у вигляді смерті пішохода. Таким чином характер суттєвих допущених порушень правил дорожнього руху потерпілим, який очевидно не міг не знати про наслідки недотримання таких безспірно свідчить про його грубу необережність. Така груба необережність сприяла виникненню і збільшенню завданої шкоди.

Підсумовуючи наведені факти та обставини, суд дійшов переконання, що для компенсації характеру та глибини страждань потерпілих/позивачів через загибель рідної людини, тривалість немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди, обставини вчинення кримінального правопорушення та особиста груба необережність ОСОБА_5 при порушенні правил особистої безпеки, тягне за собою зменшення суми відшкодування. Позивачами, які користується правовою допомогою адвоката, не наведено фактичних даних, що є їх процесуальним обов`язком, наявності правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_6 коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, окрім вже сплаченої суми в розмірі 72 000 гривень. Суд вважає такий розмір цілком достатнім та адекватним для сатисфакції, що відповідатиме таким загальним засадам цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність. Додатково заявлені в судовому порядку позивачем вимоги про стягнення по 214000 грн моральної шкоди за встановлених обставин є завищеними та жодним чином не доведені.

Щодо вимог до відповідача ПП «АВТОТРАНЗИТ», де ОСОБА_4 працює на посаді водія, а ДТП відбулась під час виконання ним трудових (службових) обов`язків, то суд приймає до уваги наступне.

За приписами ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У п.2.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно ст.10 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» укладаються такі види договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - внутрішній договір страхування); договір міжнародного обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування). Внутрішні договористрахування діютьвиключно натериторії України. Договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом "Зелена картка", що визнається і діє в цих країнах. Під час в`їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов`язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогампункту 1.7статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

Позивачами, на яких покладено обов`язок доведення обставин, жодним чином не обґрунтовано стягнення моральної шкоди саме з роботодавця ПП «АВТОТРАНЗИТ», не визначено факту наявності/відсутності відповідного договору страхування, за яким був би забезпечений транспортний засіб марки «Ван Хул» номерний знак НОМЕР_2 (Чеська Республіка) під керуванням водія ОСОБА_4 , відсутнє відповідне підтвердження звернення до відповідної страхової компанії/ Моторного (транспортного) страхового бюро України з приводу відшкодування моральної шкоди унаслідок смерті фізичної особи, заподіяної згаданим автомобілем, результати такого звернення.

Водночас суд зауважує, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

З клопотанням про витребування доказів у передбачених законом випадках позивачі до суду не зверталися.При цьому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Підсумовуючи наведене, позивачами не наведено фактичних даних та наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача ПП «АВТОТРАНЗИТ», відтак позов в цій частині є передчасним.

У порядку ст.141ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на державу.

Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,

у х в а л и в :

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на державу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядкуст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1

позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2

відповідач ОСОБА_3 , АДРЕСА_3

відповідач Приватне підприємство «АВТОТРАНЗИТ», код ЄДРПОУ 31303838, м. Київ, вул. Василя Касіяна, буд. 2/1, кв.128

третя особа ОСОБА_4 , АДРЕСА_4

Повне рішення суду складено 22 червня 2022 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5ст.268 ЦПК України.

Суддя Г.О.Шашуріна