Постанова

від 22.06.2022 по справі 484/496/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.06.22

22-ц/812/639/22

Провадження № 22-ц/812/639/22 Головуючий суду першої інстанції Шикеря І.А.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2022 року м. Миколаїв Справа 484/496/17

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Темнікової В.І.,

при секретарі судового засідання Ковальському Є.В.,

за участю прокурора Волкожа С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Первомайського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 лютого 2022 року, постановлену під головуванням судді Шикері І.А., в залі судового засідання в м. Первомайськ, за скаргою заступника керівника Первомайської окружної прокуратури на дії та рішення головного державного виконавця Первомайського відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Ігнатюка В.В.,

В С Т А Н О В И В:

18 січня 2022 року заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області звернулась до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця.

Доводи заяви обґрунтовувала тим, що постановою апеляційного суду Миколаївської області від 29 серпня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішенням, за яким задоволено позов прокурора в інтересах держави в особі Первомайської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , зокрема щодо однієї із позовних вимог, вирішено знести за рахунок ОСОБА_1 розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4825485100:01:0000756 по АДРЕСА_1 нежитлові споруди.

Головним державним виконавцем Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Первомайський ВДВС) Ігнатюком В.В. 19 жовтня 2018 року за заявою прокурора відкрито виконавче провадження №57451631 з примусового виконання виданого 17 жовтня 2018 року Первомайським міськрайонним судом за вказаною постановою суду виконавчого листа № 22ц/784/1336/18.

30 грудня 2021 року державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження.

Дії та рішення старшого державного виконавця про повернення стягувачу виконавчого документа від 30 грудня 2021 року суперечать вимогам законодавства, тобто є неправомірними.

В силу приписів абзацу 8 частини 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державні органи звільняються від сплати авансового внеску.

Фінансування витрат виконавчого провадження, відкритого за заявою державного органу, здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження», та стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Пунктом 4 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави повернення виконавчого документу стягувачу у випадку перешкоджання стягувачем проведенню виконавчих дій або нездійснення ним авансування витрат виконавчого провадження.

При цьому, частиною 2 вказаної статті передбачено, що про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Не виконавши вказані вимоги Закону України «Про виконавче провадження», акт про відмову стягувача здійснити додаткове авансування витрат виконавчого провадження старший державний виконавець не склав.

Крім цього старшим державним виконавцем лист від 13 грудня 2021 року № 62684/9 з вимогою авансувати кошти у сумі 30000 грн було надіслано до Первомайської районної ради, яка не є стягувачем у виконавчому провадженні. Факт отримання саме Первомайською районною радою листа підтверджується відбитком штампу цього органу і присвоєним вхідним номером.

Згідно пунктів4-6розділу IIІнструкції зорганізації примусовоговиконання рішень,затвердженої наказомМіністерства юстиціїУкраїни №512/5від 02квітня 2012року (далі Інструкція),у разіпотреби дляпроведення організаціївиконавчих дій виконавець має право залучити суб`єктів господарювання.

Державним виконавцем не вживались заходи щодо залучення до організації та проведення виконавчих дій ТОВ "АРХСІТІ" на платній основі та жодні постанови з цього приводу не приймались.

Стягyвач у даному виконавчому провадженнi - Первомайська районна державна адмiнiстрацiя - листом 21 травня 2021 року| повiдомляла державного виконавця про вiдсутнiсть можливостi включити до перелiку бюджетних видаткiв на 202l piк оплату будiвельних робiт щодо знесення об`єктiв нepyxoмocтi.

У зв`язку з цим, Первомайська районна державна адмiнiстрацiя звернулась до державного виконавця з листом вiд 0l липня 202l року щодо повiдомлення про конкретну суму видаткiв для здiйснення вiдповiдних будiвельних робiт, необхiдну для внесення змiн до кошторису установи. У зв`язку з тим, що державним виконавцем такий лист було проiгноровано, стягyвач 04 жовтня 202l року повторно звернувся з листом аналогiчного змiсту, вiдповiдь на який також не надавалась.

Майновий стан стягyвача, що прямо пов`язаний iз вiдсутнiстю у бюджетi вiдповiдних призначень i асигнувань не дозволяє стягувачу здiйснити фiнансування проведення виконавчих дiй, а дiї державного виконавця позбавили стягувача можливостi вжити заходiв до виконання рiшення суду.

Посилаючись на викладене, скаржник просив суд визнати дii головного державного виконавця Первомайського ВДВС Iгнатюка В.В. щодо винесення 30 грудня 202l року у виконавчому провадженні № 5745163l постанови про повернення виконавчого документу стягувачу неправомiрними. Визнати неправомiрною постанову про повернення виконавчого документа стягyвачу вiд 30 грудня 2021 року у виконавчому провадженнi № 5745l63l, винесену головним державним виконавцем Первомайського ВДВС Iгнатюком В.В

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 лютого 2022 року скаргу задоволено.

Визнано дії головного державного виконавця Первомайського ВДВС Ігнатюка В.В. щодо винесення 30 грудня 2021 року у виконавчому провадженні № 57451631 постанови про повернення виконавчого документу стягувачу-неправомірними. Визнано неправомірною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30 грудня 2021 року у виконавчому провадженні № 57451631, винесену головним державним виконавцем Первомайського ВДВС Ігнатюком В.В. Стягнуто з Первомайського ВДВС судовий збір в розмірі 996 грн 20 коп.

Ухвала суду мотивована тим, що державним виконавцем не виконано вимоги частини 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» щодо складання акту у разі наявності обставин зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті.

Крім того, державний виконавець не виконав приписів пунктів 4-6 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, а саме не залучив для проведення чи організації виконавчих дій виконавець має право залучити суб`єкт господарювання.

Не погодившись з ухвалою суду, Первомайський ВДВС, оскаржив її в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні скарги.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що звільнення державних органів від авансового внеску, вказане у статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» стосується стадії прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження. В даному випадку державним виконавцем застосувалась норма статті 43 Закону України «Про виконавче провадження», що передбачає додаткове авансування витрат виконавчого провадження вже під час проведення виконавчих дій.

Державним виконавцем вжито загальних заходів, щодо виконання рішення, визначених статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження». Вказані заходи виявилися не ефективними і боржником рішення не виконано. Отже відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно вживати заходів примусового виконання рішення без участі боржника, з урахуванням відсутності осіб, що можуть провести роботи безоплатно, а саме: отримати інформацію, щодо вартості робіт; отримати авансування витрат на проведення робіт; залучити суб`єкта господарювання для виконання робіт; організувати безпосереднє проведення виконавчих дій та їх фіксацію у процесуальних документах.

Відповідно до частини 2 статті 43 Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обов`язкового авансування стягувачем.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29 вересня 2016 року затверджено перелік видів та розмірів витрат виконавчого провадження, пунктом 3 якого передбачені зокрема послуги суб`єктів господарювання та інших осіб, але лише залучених в установленому порядку до проведення виконавчих дій. Що як доведено вище не мав права зробити державний виконавець. А отже, на цьому етапі виконання рішення без участі боржника не може бути організовано державним виконавцем за відсутності авансового внеску стягувача.

Крім того, зі змісту скарги неможливо встановити які права прокурора, стягувача або боржника було порушено через те, що державним виконавцем не складено акт про відсутність авансування коштів на проведення виконавчих дій, особливо враховуючи той факт, що жоден з учасників процесу, в тому числі прокурор не зазначає, що авансовий внесок було сплачено. Крім того після винесення оскаржуваної постанови 28 січня 2022 року до Первомайського ВДВС надійшов лист Первомайської районної державної адміністрації про відсутність кошторисних призначень на 2022 рік і неможливість здійснити авансування.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор доводів скарги не визнав, просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.

На день слухання справи від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник стягувача надіслав до суду клопотання слухати справу без участі його представника. Інші учасники про причини неявки не повідомили. Також, на офіційну електронну адресу Миколаївського апеляційного суду 23 червня 2022 року надійшла заява від імені адвоката Ремського Є.В., де стверджується, що останній представляє інтереси боржника ОСОБА_1 та просить відкласти розгляд справи. Проте, як встановлено зазначена заява не підписана квалфікованим електронним підписом, внаслідок чого неможливо ідентифікувати особу, а також взяти до уваги додані до заяви документи. З урахуванням цих обставин колегія суддів апеляційного суду ухвалила залишити зазначену заяву без розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено,що постановою апеляційного суду Миколаївської області від 29 серпня 2018 року було скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про задоволенння позову прокурора в інтересах держави в особі Первомайської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , де зокрема, вирішено знести за рахунок боржника розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4825485100:01:0000756 по АДРЕСА_1 , споруди.

19 жовтня 2018 року за заявою прокурора, головним державним виконавцем Первомайського ВДВС Ігнатюком В.В. було відкрито виконавче провадження № 57451631 з виконання виданого 17 жовтня 2018 року Первомайським міськрайонним судом за вказаною постановою суду виконавчого листа № 22-ц/784/1336/18.

В межах даного виконавчого провадження, державним виконавцем було проведено виконавчі дії, зокрема 03 лютого 2020 року державним виконавцем до стягувача - Первомайської районної державної адміністрації та Первомайської місцевої прокуратури було направлено листа з проханням повідомити про суб`єктів господарювання, яких можливо залучити на безкоштовній основі для складання кошторису робіт по знесенню об`єктів, зазначених у рішенні.

02 червня 2020 року до Первомайської районної державної адміністрації було направлено вимогу про внесення змін до кошторису на 2020 рік, щодо виділення коштів проведення будівельних робіт по знесенню зазначених вище об`єктів.

16 квітня 2021 року до стягувача було направлено вимогу щодо включення до переліку бюджетних видатків на 2021 рік оплати кошторису будівельних робіт.

27 травня 2021 року до Первомайського ВДВС від Первомайської районної державної адміністрації надійшло повідомлення щодо неможливості включення до переліку видатків на 2021 рік оплати кошторису будівельних робіт, оскільки рішенням передбачено знесення об`єкта за рахунок ОСОБА_1

04 червня 2021 року державним виконавцем на адресу стягувача було направлено лист та роз`яснено порядок виконання рішень зобов`язального характеру, визначений статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» та запропоновано вжити організаційних заходів, щодо авансування витрат на складання кошторису по знесенню об`єкта, при цьому стягувачу було роз`яснено порядок повернення авансового внеску та повідомлено про можливість повернення виконавчого документу без виконання.

16 червня 2021 року та 13 жовтня 2021 року державним виконавцем боржнику направлялись вимоги щодо надання пояснень з приводу виконання вказаного судового рішення.

10 грудня 2021 року боржником ОСОБА_1 до Первомайського ВДВС було надано заяву та оригінал листа Товариства з обмеженою відповідальністю «АБК «АРХСІТІ», якими було визначено вартість надання послуг зі складання кошторисної документації на знесення об`єктів, зазначених у виконавчому документі.

30 грудня 2021 року державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1статті 129-1 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини 3статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною 1статті 18 ЦПК Українивизначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини 4статті 10 ЦПК УкраїниіЗакону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40). У Рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладенеу першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Відповідно достатті 448 ЦПК України,статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із частиною 1статті 448 ЦПК Українискарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

Статтею 1Закону України«Про виконавчепровадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Нормоюстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні державного виконавця Первомайського ВДВС перебуває виконавчий лист № 22-ц/784/1336/18, виданий 17 жовтня 2018 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області про знесення за рахунок боржника ОСОБА_1 розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 водомірно-спостережний пункт літ.А, дві веранди (літ. А та літ.1), навіс № 1, навіс № 2, ганок № 3, сарй літ. Б, сарай літ. В, басейн № 4 загальною площею 377 кв.м. Боржником за цим виконавчим листом визначено ОСОБА_1 , а стягувачем Первомайська районна державна адміністрація Миколаївської області.

Незважаючи на вжиті державним виконавцем заходи, боржник ухиляється від виконання судового рішення.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено загальні засади виконання рішення, яким боржника зобов`язано вчинити певну дію або утриматися від її вчинення. Особливість такого виконання полягає у тому, що воно не стосується майна, грошей, а саме дій боржника. Відтак, враховуючи такі особливості, функція виконавця зводиться до перевірки самого виконання рішення боржником або до організації заходів примусового виконання рішення, якщо відбувається повторне виконання без поважних причин рішення і його можна виконати без особистої участі боржника.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те що виконавець має докласти всіх зусиль задля виконання рішення зобов`язального характеру.

Так у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2018 року по справі №916/4106/14 зазначив, що та обставина, що саме Боржник відповідно до вказаного судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини 3статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод в його виконанні.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року по справі № 552/3995/17 зазначено, що «Враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов`язковим до виконання на всій території України,державний виконавець зобов`язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника.Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов`язання виконати вимоги виконавчого документа».

Отже, у справі, що розглядається, зміст рішення суду, за яким необхідно знести за рахунок боржника певні споруди не свідчить про неможливість виконання зазначеного рішення без участі боржника, оскільки така неможливість повинна бути зумовлене тим, що таке виконання має бути нерозривно пов`язане з особою боржника, тобто відповідні дії, вчинити які зобов`язано за рішенням суду, можуть бути здійснені лише боржником, що в цьому випадку відсутнє.

За змістом виконавчого документа у справі, що розглядається, державному виконавцю для виконання судового рішення необхідно провести виконавчі дії, зокрема: залучення експерта або суб`єкта господарської діяльності, який складе локальний кошторис робіт по демонтажу зазначених споруд, розташованого за адресою: по АДРЕСА_1 (вказаним кошторисом буде визначено перелік робіт та витрат, необхідних для демонтажу споруд). Відповідно до складеного локального кошторису робіт вподальшому укласти з будівельною організацією, яка є суб`єктом господарювання та має відповідні дозвільні документи на будівництво та демонтаж будівель, договір підряду по демонтажу вказаних спору. Після проведення вищевказаного порядку демонтувати споруди.

Частиною 1 статті 20 Зукону України «Про виконавче провадження» визначено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову для залучення експерта або спеціаліста, а для проведення оцінки майна суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання.

Експерт, спеціаліст і суб`єкт оціночної діяльності суб`єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги.

Винагорода та інші витрати, пов`язані з проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання, належить до витрат виконавчого провадження (частина 4 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини 1 цієї статті (частини 2, 3 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стягувач у справі Первомайська державна районна адміністрація за положеннями частини 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» як державний орган звільнена від сплати авансового платежу на початку примусового виконання рішення.

Відповідно достатті 43 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено обов`язковість авансування витрат виконавчого провадження, а саме: у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб`єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов`язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов`язаний додатково здійснити авансування таких витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбаченестаттею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

За приписами частини 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» про наяність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Матеріалами справи не встановлено, що головним державним виконавецем Первомайського ВДВС Ігнатюком В.В. відповідно до статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», з часу відкритті виконавчого провадження (19 жовтня 2018 року) здійснювалися будь-які спроби щодо визначення експерта (спеціаліста) або суб`єкта господарської діяльності для залучення цих осіб до виконавчого провадження на безоплатній або платній основі для складання локального кошторису робіт по демонтажу зазначених споруд, розташованого за адресою: по АДРЕСА_1 також відповідні постанови державним виконавцем не виносились.

При цьому державний виконавець обмежився наданим на звернення боржника інформаційним листом ТОВ «АБК «АРХСІТІ» від 10 грудня 2021 року про орієнтировочну вартість складання кошторисної документації на знесення об`єкту нерухомості, яка визначена у розмірі 30000 грн.

Пропонуючи стягувачу у письмовій вимозі від 13 грудня 2021 року здійснити авансування знесення споруд державний виконавець зазначив суму саме 30000 грн. Між тим, на переконання колегії суддів апеляційного суду зазначений інформаційний лист, який булопокладено державнимвиконавцем воснову визначеннярозміру авансовогоплатежу, згідностатей 78-80 ЦПК України, не є допустимим, достовірним та достатнім доказом в даній справі.

За такого, апеляційний суд вважає, що державним виконавцем не виконані вимоги пункта 4 частини 1 статті 37 Закони України «Про виконавче провадження» щодо попередження стягувача про повернення йому виконавчого документа у разі, якщо стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбаченестаттею 43 цього Закону, оскільки розмір таких витрат державним виконавцем не визначено.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що в діях стягувача відсутні перешкоди для здійснення виконавчих дій, про які зазначено в оскаржуваній постанові державного виконавця, а тому оскаржувана постанова головного державного виконавця Первомайського ВДВС від 30 грудня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу винесена передчасно, а тому є неправомірними.

З доводами апеляційної скарги, що державним виконавцем вжито загальних заходів, щодо виконання рішення, визначених статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», апеляційний суд не погоджується, оскільки такі твердження не підтверджуються встановленими обставинами справи та наведеними нормами матеріального права.

Аргументи апеляційної скарги про те, що порушення державним виконавцем вимог частини 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не складання державним виконавцем акту не впливає на права та інтереси учасників виконавчого провадження, не заслуговують на увагу, оскільки саме в акті державний виконавецб повинен описати підстави та викласти обставини, що спонували державного виконавця дійти висновку, що стягувач перешкоджає проведення виконавчих дій або відмовився від здійснення витрат виконавчого провадження, незважаючи на попередження державного виконавця. Проте державний виконавець цих вимог зазначеної норми закону не виконав, що позбавляє сторони виконавчого провадження бути обізнанили з конкретними підставами повернення виконавчого документа стягувачу та фактами, які їх підтверджують.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, порушення судом вимог процесуального права та не правильне застосування судом норм матеріального права судом апеляційної інстанції при перевірці оскарженого судового рішення не встановлено.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення першої інстанції - без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційнускаргу залишенобез задоволення,підстави длянового розподілусудових витрат,понесених узв`язку зрозглядом справиу судіпершої таапеляційної інстанцій, відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Первомайського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Т.М. Базовкіна

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 23 червня 2022 року.