Постанова

від 22.06.2022 по справі 574/516/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 року м.Суми

Справа №574/516/21

Номер провадження 22-ц/816/521/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Буринського районного суду Сумської області від 10 січня 2022 року у складі судді Гука Т.Р., ухваленого в м. Буринь Сумської області, повний текст якого виготовлено 20 січня 2022 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Буринської міської ради Сумської області про визнання права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 25 травня 2021 року він звернувся з заявою до Буринської міської ради, в якій просив передати йому у власність безоплатно земельну ділянку площею 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в рамках реалізації його конституційного права на землю, яка була зареєстрована за №06-01/3810 від 01 січня 2021 року. До заяви були додані відомості з Публічної кадастрової карти про земельну ділянку, які містили графічний матеріал. Дана земельна ділянка була передана з державної власності у власність Буринської міської ради відповідно до наказу головного управління Держгеокадастру у Сумській області №58-ОТГ від 25 травня 2021 року, кадастровий номер 5920985000:036001:0533 та розташована за межами населеного пункту села Миколаївка.

Посилаючись на те, що земельна ділянка сформована, має кадастровий номер та цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, його звернення стосувалося передачі даної ділянки у власність у рамках безоплатної приватизації. Натомість Буринська міська рада вийшла за межі його звернення та норм чинного законодавства, відмовивши у розробці землеустрою про який він навіть не просив у своєму зверненні.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на земельну ділянку, за кадастровим номером 5920985000:036001:0533, що розташована за межами с. Миколаївка Сумської області.

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 10 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позові вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідач відмовляє йому у праві на спірну земельну ділянку, а тому воно підлягає захисту саме судом. Наголошує на тому, що ним не оскаржується дії чи бездіяльність відповідача, а ставиться питання захисту порушеного його права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність.

У відзиві на апеляційну скаргу Буринська міська рада, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення, просить його залишити без зміни, а доводи апеляційної скарги - без задоволення.

Сторони в судове засідання не з`явилися про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Заявлене позивачем клопотання про відкладення слухання справи не підлягає задоволенню, оскільки доказів поважності причин його неявки не було надано. Крім того, виходячи з положень ст. 368 ЦПК України явка учасників процесу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що листом від 09 червня 2021 року за №322 за підписом начальника земельного відділу апарату виконавчого комітету Буринської міської ради Сумської області Саврук І., у відповідь на звернення ОСОБА_2 за №06-01/3810 віл 01 червня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га за кадастровим номером 5920985000:03:001:0533 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Буринської міської ради повідомлено, що міська рада не може надати дозвіл на розробку проекту із землеустрою, оскільки на даний час не зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку. Також позивачу було роз`яснено, що для вирішення питання порушеного у зверненні він має право ще раз звернутися з клопотанням до Буринської міської ради та додати інші графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с.10).

З Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що 12 серпня 2020 року відділом у Буринському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 5920985000:03:001:0533, розташована на території Миколаївської сільської ради Буринського району Сумської області, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площа земельної ділянки 2,0000 га (а.с.11-14).

Згідно Витягуіз технічноїдокументації пронормативну грошовуоцінку земельноїділянки від12липня 2021року таінформації Державногоземельного кадаструпро правовласності таречові правана земельнуділянку від09серпня 2021року нормативногрошова оцінказемельної ділянкиз кадастровимномером 5920985000:03:001:0533,яка розташованана територіїМиколаївської сільськоїради Буринськогорайону Сумськоїобласті ізцільовим призначеннямдля веденняособистого селянськогогосподарства,площа земельноїділянки 2,0000га,становить 64084,57грн.(а.с.15,16).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до Буринської міської ради, остання не мала повноважень розпоряджатися спірною земельною ділянкою, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися, з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст.ст. 328 ЦК України, ч. 2 ст. 78 ЗК України, право власностінабувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема ізправочинів. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Підстави набуття права власності на земельну ділянки права на землю із земель державної та комунальної власності визначені ст. 116 ЗК України. Зокрема, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно дост. 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставістатті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі N 909/337/19, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

У відповідності до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Усупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, позивачами не було надано ані суду першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення суду, доказів набуття ними у встановленому законом порядку права власності на земельні ділянки, площею 2 га за кадастровим номером 5920985000:03:001:0533.

Внесення до Державного земельного кадастру про земельну ділянку відомостей про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки та звернення до відповідача із заявою про надання йому цієї земельної ділянки у власність, не свідчить про набуття у позивача права на цю земельну ділянку.

Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, позовні вимоги про визнання права власності на земельну ділянку не підлягають задоволенню, з підстав не набуття на час звернення до суду з позовом такого права позивачем, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.

Слід зазначити також, що позивач не позбавлений можливості оскаржити в судовому порядку бездіяльність відповідача, яка виразилася в неприйняті за поданою ним заявою рішення про передання у власність земельної ділянки.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 10 січня 2022 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Буринської міської ради Сумської області про визнання права власності на земельну ділянку.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: О. Ю. Кононенко

В. І. Криворотенко