Постанова

від 13.06.2022 по справі 344/459/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/459/21

Провадження № 22-ц/4808/214/22

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Фединяка В.Д., Василишин Л.В.

за участю секретаря Шандалович В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Атаманюком Б.М. 29 липня 2021 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого складено 9 серпня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача представник агентства нерухомості «Янус» - Беркій Наталія Михайлівна, про визнання нікчемним попереднього договору та повернення сплачених коштів,

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача представник агентства нерухомості «Янус» - Беркій Н.М., про визнання нікчемним попереднього договору та повернення сплачених коштів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач за посередництвом представника Агентства нерухомості «Янус» - Беркій Наталії Михайлівни (надалі ріелтор) 09.10.2020 року уклав із ОСОБА_2 , якого в договорі вказано директором ТОВ «Фінстандарт», Попередній договір щодо майбутньої (до 25.12.2020 року) купівлі-продажу нерухомого майна (земельної ділянки та будинку за адресою: АДРЕСА_1 ), за ціною 62500 доларів США, і надав відповідачеві 5000 доларів США «гарантійної суми».

Вказаний попередній договір позивач уклав за усним дорученням свого товариша ОСОБА_4 , який на той момент перебував за кордоном і побачив вказану нерухомість на сайті оголошень «OLX». Прибувши до України та оглянувши цю нерухомість особисто, останній виявив багато суттєвих недоліків у будинку, хоча ріелтор переконувала його у їх відсутності, тому категорично відмовився укладати договір купівлі-продажу, нотаріальне посвідчення якого було заплановано на 28.12.2020 року, про що попередив позивача через мобільний додаток «Вайбер». В телефонній розмові та у своїй письмовій відповіді через цей же додаток позивач повідомив відповідача про те, що його довіритель категорично відмовляється укладати основний договір купівлі-продажу у зв`язку із суттєвими недоліками нерухомості. В той же час, розуміючи певну відповідальність за витрачений відповідачем час, та з метою мирного врегулювання спору, позивач від імені свого довірителя ОСОБА_4 запропонував відповідачеві компенсацію в розмірі 1500 доларів США, а решту суми гарантії в розмірі 3500 доларів США просив повернути до 30.12.2020 року. Однак до цього часу позивач не отримав від відповідача ні відповіді, ні грошей.

Таким чином, посилаючись на ст.ст. 635, 657, 216, 220 ЦК України, позивач просить встановити нікчемність Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.10.2020 року та стягнути з ОСОБА_2 5000 доларів США або їх еквівалент у національній валюті України.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 141400 гривень та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1414 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 902 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 22.12.2021 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд даного заочного рішення (т. 1, а.с. 187-189).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача представник агентства нерухомості «Янус» - Беркій Н.М. подала апеляційну скаргу на дане рішення суду від 29 липня 2021 року. Вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що чинне законодавство не вимагає нотаріально посвідчувати попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, а лише вказує на обов`язок сторін укласти його у тій же формі, що й основний, тобто у письмовій.

При цьому сторони спірного попереднього договору домовилися стосовно всіх істотних умов договору купівлі-продажу. Тому в суду не було підстав встановлювати нікчемність такого договору.

Вказує, що в агентствах нерухомості склалася усталена практика укладення попередніх договорів у відносинах посередництва при купівлі-продажу майна, які містять як ознаки попереднього договору купівлі-продажу, так і ознаки завдатку. Тому предметом спірного договору в частині передання ОСОБА_3 141000,00 грн. були умови завдатку забезпечення виконання зобов`язань останнього придбати у ТОВ «Фінстандарт» житловий будинок та земельну ділянку.

Крім того зазначає, що справа розглянута за відсутності ТОВ «Фінстандарт» як сторони спірного правочину, оскільки позивач завідомо не зазначив дане товариство в позові ні співвідповідачем, ні третьою особою, і таке не було залучено до участі у справі судом. Відтак розгляд справи за відсутності сторони спірного договору, не залученої до участі у ній, є істотним порушенням норм процесуального права.

Просить скасувати заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2021 року.

Відповідач ОСОБА_2 також подав апеляційну скаргу на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2021 року. Вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що в момент укладення Попереднього договору від 09.10.2020 року спірне будинковолодіння по АДРЕСА_1 перебувало у власності очолюваного тоді ним ТОВ «Фінстандарт», і останнє мало намір відчужити дане майно з метою поповнення обігових коштів для господарської діяльності.

Для пошуку покупця вищевказаного майна ТОВ «Фінстандарт» уклало посередницький договір з Агентством нерухомості «Янус» в особі ОСОБА_1 , а в жовтні 2020 року представник даного агентства повідомив його як керівника ТОВ «Фінстандарт» про зацікавлення у купівлі будинковолодіння ОСОБА_3

09.10.2020 року між ТОВ «Фінстандарт» як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем та Агентством нерухомості «Янус» як посередником було укладено Попередній договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 зобов`язався передати продавцю як гарантію, тобто завдаток кошти в сумі 141000,00 грн. При цьому такий договір укладено саме ТОВ «Фінстандарт», від імені якого апелянт діяв лише як керівник директор товариства, що і записано в преамбулі договору, і кошти за ним отримало ТОВ «Фінстандарт», що підтверджується копією касового ордеру.

ОСОБА_2 як фізична особа особисто не отримував і не міг отримати у власних інтересах кошти від будь-яких осіб за продаж даного будинковолодіння, оскільки таке йому не належало, а перебувало у власності ТОВ «Фінстандарт».

Вказує, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями всім належним їй майном.

За таких обставин суд першої інстанції мав би залучити до участі у справі ТОВ «Фінстандарт» як сторону Попереднього договору.

З огляду на викладене просить заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2021 року скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_1 адвокат Сікомас С.В. доводи апеляційних скарг підтримав.

Апелянт ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про час та місце слухання справи належним чином.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінстандарт» в особі директора Сеняка Віктора Ярославовича, що діє на підставі Статуту, іменований надалі «Продавець», та ОСОБА_3 , іменований надалі «Покупець», було укладено Попередній договір, відповідно до умов якого продавець зобов`язувався продати, а покупець зобов`язувався купити майно, що знаходиться у власності продавця на підставі Витягів з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.10.2020 року, що представляє собою: земельну ділянку площею 0,047 га, кадастровий номер 2610100000:21:007:0077; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 141,6 кв.м., в тому числі житловою площею 97,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . Ціна зазначеного майна складає 1767500,00 грн., що на момент підписання цього Договору становить 62500,00 доларів США (т. 1, а.с. 3).

В п. 7 даного Договору зазначено, що фактична передача майна покупцю буде здійснена не пізніше 25.12.2020 року.

Згідно з п.п. 9, 10 Попереднього договору у відповідності зі статтею 635 Цивільного кодексу України сторони прийшли до угоди про нижченаведене: підтверджуючи зобов`язання укласти Договори купівлі продажу земельної ділянки та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами до 25 грудня 2020 року, з метою забезпечення виконання умов, у момент підписання цього Договору покупець передав, а продавець прийняв гарантійну суму, що складає 141400 гривень, що еквівалентні на сьогоднішній день згідно курсу НБУ 5000,00 доларів США. У випадку неукладення договору купівлі-продажу майна в зазначений термін, тобто до 25 грудня 2020 року з причин, що залежать він волі покупця, гарантійна сума залишається в розпорядженні продавця як неустойка (штраф).

Відповідно до п. 14 Попереднього договору цей договір набирає законної сили після його підписання сторонами і діє до вставленого у п. 10 терміну укладення договорів купівлі-продажу майна між Продавцем і Покупцем.

Також в даному Договорі міститься примітка представника Агентства нерухомості «Янус» - Беркій Н.М., що продавець одержав гарантійну суму, передбачену п. 9 даного Договору та 1/2 частину її, а саме 70700,00 грн., що в еквіваленті становить 2500,00 доларів США, передав на зберігання представнику АН «Янус». Також продавець передав на зберігання представнику АН «Янус» правовстановлюючі документи на вказане майно, а саме: Витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку; Витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок; Технічний паспорт.

Ухвалюючи рішенняпро частковезадоволення позовнихвимог,суд першоїінстанції виходивз того,що впопередньому договорідійсним продавцемвиступив самевідповідач ОСОБА_2 ,а відтаквважав,що позовпред`явлено доналежного відповідача.При цьомусторонами небуло дотримановимог щодонотаріального посвідченняпопереднього договору,що єнаслідком нікчемностітакого правочинув силузакону. Тому позовна вимога про визнання попереднього договору нікчемним задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оскільки на виконання вимог нікчемного правочину позивачем передано, а відповідачем прийнято гарантійну суму, що складає 141400 гривень (5000,00 доларів США), вказані кошти в гривні підлягають стягненню з відповідача в користь позивача. Правовідносини, які виникли між відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою - представником АН «Янус» Беркій Н.М. щодо передачі частини грошових коштів на зберігання останній, суд не оцінює з урахуванням фактичних обставин справи та предмету позову.

Однак апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із такими висновками з огляду на наступне.

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акту.

Частиною 1 ст. 237 ЦК України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 65 ГК України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства.

Частиною 5 ст. 65 ГК України передбачено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії Наказу №2-К від 01.09.2021 року ОСОБА_2 з 28.09.2020 року до 01.09.2021 року був керівником ТОВ «Фінстандарт» та міг вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо (т. 1, а.с. 101, 154, 172).

Відповідно до копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №226362951 та №226359425 від 01.10.2020 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,047 га, кадастровий номер 2610100000:21:007:0077 належали на праві приватної власності ТОВ «Фінстандарт» (т. 1, а.с. 169-170).

20.01.2021 року ТОВ «Фінстандарт» в особі директора Сеняка В.Я., що діяв на підставі Статуту, продав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ТОВ «Франкомтрейд» в особі директора Беркій Н.М., яка діяла на підставі Статуту даного підприємства (т. 1, а.с. 37).

Таким чином, на час укладання спірного попереднього договору ОСОБА_2 , який виконував обов`язки директора підприємства, мав необхідну дієздатність у розумінні ст. 92 ЦК України і виступав, як представник ТОВ «Фінстандарт» по розпорядженню його майном.

За змістом копії Прибуткового касового ордеру №01-10-20 від 09.10.2020 року ТОВ «Фінстандарт» отримало від ОСОБА_3 141400,00 грн. згідно Попереднього договору від 09.10.2020 року (т. 1, а.с. 171).

Наведене спростовує висновки суду першої інстанції про те, що продавцем в Попередньому договорі від 09.10.2020 року виступав саме відповідач ОСОБА_2 як фізична особа.

Що стосується зазначення в преамбулі даного Договору паспортних даних, ідентифікаційного номера та адреси реєстрації ОСОБА_2 , то такі теж не доводять укладення ним договору як фізичною особою, оскільки в цьому ж правочині зазначено, що останній діє як директор ТОВ «Фінстандарт» на підставі Статуту.

Крім того, в п. 1 Попереднього договору вказано, що майно, яке відчужуватиметься (земельна ділянка площею 0,047 га, кадастровий номер 2610100000:21:007:0077; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 141,6 кв.м., в тому числі житловою площею 97,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 ), знаходиться у власності продавця на підставі Витягів з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.10.2020 року (т. 1, а.с. 3). А згідно вказаних витягів власником цього майна було ТОВ «Фінстандарт» (т. 1, а.с. 169-170).

Наведеного не заперечував і ТОВ «Фінстандарт» у поданих ним заяві про вступ у справу в якості третьої особи (т. 1, а.с. 199) та апеляційній скарзі (т. 1, а.с. 207-208, 210).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за її зобов`язаннями, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Разом з тим, ТОВ «Фінстандарт» як сторона спірного правочину не був залучений до участі у даній справі.

Згідно з частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Апеляційний суд враховує, що згідно з цивільним процесуальним законом на стадії апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості визначити суб`єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів. А тому ухвалене рішення не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Наведене узгоджується також з висновками Верховного Суду в постанові 30 липня 2020 року у справі №645/5298/16-ц (провадження №61-15072св18).

Таким чином апеляційні скарги слід задовольнити, заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та на користь ОСОБА_2 слід стягнути по 2121 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого ними за подання апеляційних скарг.

Також позивачем при зверненні до суду з даним позовом не було доплачено судовий збір в розмірі 902 грн. 00 коп., а тому такий слід стягнути з нього в дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2021 року скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача представник агентства нерухомості «Янус» - Беркій Наталія Михайлівна, про визнання нікчемним попереднього договору та повернення сплачених коштів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) 2121 (дві тисячі сто двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) 2121 (дві тисячі сто двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) в дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 902 (дев`ятсот дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: В.Д. Фединяк

Л.В. Василишин

Повний текст постанови складено 23 червня 2022 року