Постанова

від 12.06.2022 по справі 920/315/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2022 р. Справа№ 920/315/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гутик В.І. В.І. самопредст., Катькало А.В. самопредст.;

від відповідача: Панченко М.О. за ордером;

від третьої особи 1: ОСОБА_1. самопредст.;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми

на рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2020 (повний текст складено 30.11.2020)

у справі №920/315/20 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНЕКО"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Міністерства оборони України

2) Сумської міської ради

та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

3) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кондратьєва 165/59"

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинно збудованих споруд,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Суми (далі - позивач) звернувся у Господарський суд Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНЕКО" (далі - відповідач) та просив суд зобов`язати відповідача за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в межах військового містечка №1, за адресою м.Суми, вул. Г.Кондратьєва, 165/59, шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту нерухомого майна, за вказаною адресою, на земельній ділянці, яка згідно державного акту на право користування землею серії Б №018645 перебуває у безстроковому та безоплатному користуванні Міністерства оборони України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при обстеженні військового містечка, з метою організації належного обліку, руху та якісного стану земельних ділянок, встановлено, що на вказаній земельній діяльності, яка відноситься до земель оборони, на замовлення відповідача здійснюється самочинне будівництво багатоквартирного будинку, без будь-якого дозволу Міністерства оборони України, також позивачу обмежено доступ на земельну ділянку шляхом встановлення воріт, що позбавляє законного користувача в особі позивача доступу до неї та використання за цільовим призначенням.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що він придбав у Управління майна комунальної власності Сумської міської ради нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 165/59, відповідно, до нього перейшло право на земельну ділянку, після чого подав декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції нежитлових приміщень під багатоквартирний будинок, тому будівництво не є самочинним, а знесення нерухомого майна грубо порушить право власності позивача. Також вказує, що позивачем не надано доказів того, що Міністерство оборони України дійсно, на даний момент, має право власності чи користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 19 листопада 2020 року у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що військове майно (нежитлові приміщення) було передано у встановленому порядку до комунальної власності міста Суми та в подальшому відповідач на підставі договорів купівлі-продажу придбав окремі об`єкти нерухомого майна, та, згідно норм чинного законодавства, до нього перейшло право на земельну ділянку, на якій розташоване це майно, і ним здійснюється законна реконструкція будівлі. Відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття. При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження порушення відповідачем його прав, як постійного землекористувача та не підтверджено належними доказами факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Суми звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд не залучив до участі у справі Управління ДАБК Сумської міської ради та ТОВ "Сумська Девелоперська Компанія"; суд не витребував докази сплати земельного податку та копію технічної документації по будівлі; суд необґрунтовано відхилив клопотання позивача про призначення у справі судових експертиз; відповідачем здійснюється не реконструкція будівлі, а повністю нове будівництво зі збільшенням площі будинку, чим здійснюється приховане відчуження частини земельної ділянки військового містечка, на території якого розміщена діюча військова частина; державний акт на користування земельною ділянкою є дійсним, цільове призначення земель оборони не змінювалось і вони можуть перебувати лише у державній власності; предметом договору купівлі-продажу із відповідачем виступала тільки нежитлова будівля, без зазначення переходу права користування або оренди земельною ділянкою; Сумська міська рада не мала повноваження щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду; право оренди, власності чи інше право на земельну ділянку більшу, ніж площа придбаної нерухомості, не може виникнути у жодної юридичної особи; відповідач свідомо розпочав будівельні роботи на спірній земельній ділянці, порушуючи встановлений порядок передачі земельних ділянок в користування або власність, ігноруючи факт того, що вона належить до земель оборони.

30.03.2021 позивачем подане клопотання про долучення копії постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 у справі №920/1102/19, в якій відповідач оскаржував рішення міської ради щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою.

18.05.2021 позивачем подане клопотання про долучення копій судових рішень у справі №480/5049/19, в якій відповідач оскаржував наказ Управління ДАБК Сумської міськради щодо проведення перевірки.

15.06.2021 від позивача надійшло клопотання про призначення у справі комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою.

13.07.2021 від відповідача надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи.

13.07.2021 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких він вказав, що перехід права на будівлю є однією із законних підстав виникнення прав на землю; перехід права не земельну ділянку, що має правовий режим земель оборони, об`єктивно зумовлює зміну її цільового призначення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14 липня 2021 року вирішено, у тому числі, задовольнити клопотання позивача та призначити у справі судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою.

07.10.2021 від відповідача надійшли письмові пояснення, на клопотання судових експертів, у він вказав, що будинок введений в експлуатацію та переданий до ОСББ "Кондратьева 165/59".

26.10.2021 від позивача надійшли матеріали на виконання клопотання судових експертів.

14.12.2021 від Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України повернуті матеріали справи без проведення експертизи, оскільки позивач не оплатив вартість її проведення, у зв`язку із чим провадження у справі було поновлено.

28.12.2021 від позивача повторно надійшло клопотання про призначення у справі комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою та зобов`язати укласти договір про виконання судової експертизи між КЕВ м.Суми та Інститутом судових експертиз для вирішення питання про оплату після проведених досліджень.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кондратьєва 165/59".

30.05.2022 від позивача надійшов гарантійний лист, в якому він вказав, що у разі задоволення клопотання гарантує повну та своєчасну оплату експертизи.

13.06.2022 від позивача надійшло клопотання про долучення копії листа про потребу у фінансуванні.

13.06.2022 від третьої особи - ОСББ "Кондратьєва 165/59" надійшли пояснення, в яких він заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що своїми діями позивач спонукає суд порушити право власності співвласників будинку, а задоволення вимоги про знесення позбавить людей можливості жити у власних квартирах. Також просить здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання в порядку, визначеному статтями 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвали суду на повідомлені адреси електронної пошти та через систему "Електронний суд".

За клопотанням представників позивача і відповідача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представники третіх осіб 2 і 3 у судове засідання не з`явились, що, відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали клопотання про призначення у справі судової експертизи, також підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі, просили її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти призначення судової експертизи, також просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність.

Представник третьої особи 1 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Повторне клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи відхилено апеляційним господарським судом, з наступних підстав.

Так, ухвалою суду від 14 липня 2021 року за клопотанням позивача у даній справі призначалась судова експертиза і на позивача було покладено обов`язок її оплатити.

Експертна установа 07.09.2021 направила позивачу рахунок на оплату проведення судової експертизи, однак позивач, маючи достатньо часу, вартість проведення експертизи не оплатив, у зв`язку із чим матеріали справи повернуті без проведення експертизи.

Відповідно до ч. 4 ст. 102 ГПК України, у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також, яке значення має ця експертиза, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

За вказаних обставин, а також враховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для повторного призначення судової експертизи.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи 1, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконкому Сумської міської ради народних депутатів від 15.01.1987 №15/4 були внесені зміни в землекористування Сумського Вищого артилерійського командного двічі Червонознаменного училища ім.М.В.Фрунзе та Сумської біофабрики, і на підставі вказаного рішення училищу було видано Державний акт на право користування землею серії Б №018645 від 1987 року про те, що за землекористувачем закріплюються в безстрокове і безплатне користування 59,72 га землі в межах згідно з планом землекористування для розміщення об`єктів та учбових полів, за адресою: м. Суми, вул. Кірова (на даний час - Герасима Кондратьєва), 165.

На вказаній земельній ділянці знаходилось військове містечко №1 Сумського гарнізону, яке по акту прийому-передачі від 18.10.2005 року було передано від Конотопської КЕЧ району на облік до Полтавської КЕЧ району.

Згідно опису №1, який є додатком до акту, до складу містечка входять: казарми, учбові корпуси, їдальня, медпункт, житлові будинки, гуртожитки, пошта, КПП, дитячий садок, склади, овочесховища, майстерні тощо. У тому числі учбовий корпус з номером за генпланом - 56, матеріал стін - цегла, рік побудови - 1931.

У подальшому, у березні 2006 року, вказане майно, разом із земельною ділянкою, було передано на баланс КЕВ м.Полтава, що підтверджується актом прийому-передачі військового майна від 02.03.2006.

Відповідно до Директиви Міністра оборони України №Д-29 від 28.04.2006 "Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади Сумської міської ради" було визначено Перелік військового майна, яке безоплатно передається до комунальної власності територіальної громади Сумської міської ради (військове містечко №1).

Згідно з пунктом 1 вказаної директиви, начальнику Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України визначено організувати безоплатне вилучення з балансу квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава військового майна та його безоплатну передачу до комунальної власності територіальної громади Сумської міської ради згідно з Переліком.

До переліку військового майна, серед іншого майна (15 найменувань - 26 будівель та інженерні мережі), також входить учбовий корпус під інвентарним номером за генпланом 59.

Згідно акту приймання-передачі військового майна №51 від 13.01.2011 року, комісія, утворена відповідно до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 12.01.2011 року №50 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 18.07.2006 року №399 "Про створення комісії з питань приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади міста Суми об`єктів житлового фонду та об`єктів соціальної інфраструктури військового містечка №1 у місті Суми" 11.01.2011 провела обстеження об`єктів соціальної інфраструктури у військовому містечку № 1 по вул. Кірова (на даний час Герасима Кондратьєва), 165, у місті Суми, які належать до сфери управління Міністерства оборони України і передаються до комунальної власності територіальної громади міста Суми.

За результатами роботи комісії, з балансу КЕВ м. Полтава до комунальної власності територіальної громади Сумської міської ради передано безоплатно нерухоме майно військового містечка №1 згідно переліку, зокрема: пошту, сараї, учбові корпуси, овочесховища, склади тощо (всього 19 об`єктів) та інженерні мережі (електропостачання, тепломережі, водопостачання, каналізації, газопостачання). У тому числі по акту передано учбовий корпус, інв. № за генпланом 1/59, площа 1150,0 кв.м., рік введення в експлуатацію 1931.

На підставі протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 №66 Міністерством оборони України надано добровільну відмову від права користування частиною земельної ділянки площею 2,926 га військового містечка №1 (вул.Г.Кондратьєва, 165 м.Суми) та надання відповідним органом місцевого самоврядування зазначеної земельної ділянки у користування Державному ліцею-інтернату з посиленою військовою фізичною підготовкою "Кадетський корпус" ім. І.Г. Харитоненка.

17.02.2016 між ТОВ "ИНЕКО" та Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу, згідно з яким Управління на підставі рішення Сумської міської ради від 13.05.2015 №4341-МР "Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 26.10.2011 № 856-МР", "Про затвердження переліків об`єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають приватизації" (зі змінами) зобов`язується передати у власність відповідачу нежитлове приміщення площею 1 062,0 м2, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165/59, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Суми на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11.03.2015 реєстраційною службою Сумського міського управління юстиції Сумської області, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виданий 11.03.2015, індексний номер 34742920, а відповідач зобов`язується прийняти зазначені об`єкти приватизації, сплатити їх ціну у термін, визначений цими договорами, та здійснити реєстрацію об`єкта приватизації згідно з чинним законодавством (пункт 1.1 договорів).

Згідно з актом прийому-передачі нежитлових приміщень від 23 лютого 2016 року №4 відповідачу передане нежитлове приміщення, що продане шляхом викупу.

Право власності ТОВ "ИНЕКО" на нежитлові приміщення під літ. "А-1" загальною площею 1062 кв.м. за адресою м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165/59, зареєстроване 25.02.2016, що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 53997582 від 25.02.2016.

Таким чином, відповідач є власником зазначеного приміщення, яке на момент укладення договору купівлі - продажу перебувало в комунальній власності територіальної громади міста Суми на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11.03.2015 реєстраційною службою Сумського міського управління юстиції Сумської області.

Це приміщення є приміщенням учбового корпусу під інвентарним номером за генпланом 59, яке за актом приймання-передачі військового майна №51 від 13.01.2011 мало площу 1150,0 кв.м. та було передане до комунальної власності територіальної громади міста Суми. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та визнаються учасниками судового процесу, однак сторонами не надано пояснень різниці площі будівлі по акту (1150 кв.м.) та по договору (1062 кв.м.).

Учасники судового процесу також не заперечують, що належне на праві власності відповідачу нерухоме майно за адресою м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165/59, знаходиться на земельній ділянці в межах контурів земельної ділянки, яка на праві користування згідно з державним актом серії Б №018645 від 1987 року належить Міністерству оборони України.

22 травня 2017 року відповідачем була зареєстрована в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради декларація про початок будівельних робіт № СМО083171422515 від 22.05.2017 щодо реконструкції, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані будівлі за адресою: м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, 165/59.

Реєстрація цієї декларації була скасована наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради від 23.11.2017 №156-ОД.

Однак, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 у справі №818/2049/17, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради від 23.11.2017 №156-ОД "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт"; зобов`язано Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради поновити в Єдиному реєстрі документів реєстрацію, в тому числі декларацій про початок виконання будівельних робіт №СМ083171422515 від 22.05.2017 на об`єкт "Реконструкція нежитлових приміщень під багатоквартирних житловий будинок" за адресою: м. Суми, вул.Герасима Кондратьєва, 165/59, замовник товариство з обмеженою відповідальністю "ИНЕКО".

На виконання спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України від 28.08.2018 №322/1/14дск та наказу начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України від 12.10.2018 №388 створено Квартирно-експлуатаційний відділ м.Суми і одночасно визначено його правонаступником та балансоутримувачем нерухомого військового майна (будівель, земельних ділянок), розташованих в Сумській області, що перебували на обліку та балансі в Квартирно-експлуатаційному відділу м.Полтава.

По акту приймання-передачі від 26.03.2019 КЕВ м.Полтава передав до КЕВ м. Суми військове майно, у тому числі нерухоме майно військового містечка №1 та земельної ділянки площею 56,7940 га.

Позивач вказує, що упродовж 2019 року працівниками КЕВ м.Суми неодноразово проводилися обстеження військового містечка №1, зокрема, за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 165/59, з метою організації належного обліку, руху та забезпечення якісного стану земельних ділянок Міністерства оборони України, та встановлено, що на вказаній земельній ділянці здійснюється самочинне будівництво підрядною організацією ТОВ "Сумська девелоперська компанія" на замовлення ТОВ "ИНЕКО".

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення про надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою за адресою м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165, її відчуження, передання будь-кому, в тому числі відповідачу, у тимчасове користування чи в оренду, під будівництво житлових будинків або реконструкцію нежитлових приміщень під житлові, Міністерством оборони, Кабінетом Міністрів України та КЕВ м. Суми не приймалось.

Як зазначає позивач, відповідач з питанням щодо врегулювання земельних відносин до КЕВ м. Суми не звертався, цільове призначення земель оборони за час з 2016 року і до часу подання позову не змінювалось. ТОВ "ИНЕКО", в порушення вимог п.9 ч. 1 ст. 1, ч.2 ст.5, ч.2 ст.8, ч.7 ст.18, ч.5 ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", ст.ст. 13, 77, 84, 149, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України "Про використання земель оборони", а також інших нормативно-правових актів з питань здійснення будівництва, під приводом реконструкції нежитлового приміщення здійснило його повний демонтаж та розпочало повністю нове будівництво з порушенням визначеного порядку на земельній ділянці Міністерства оборони України, без будь-якого дозволу останнього. Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради не надавались ТОВ "ИНЕКО" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165/59, а ТОВ "ИНЕКО" не зверталось до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради щодо отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за цією адресою у встановленому порядку, що підтверджується листом Управління від 06.06.2019 № 676/08.01-20. Позивачем неодноразово направлялися протягом 2019 року звернення до відповідача з вимогою припинити незаконне будівництво на землях Міністерства оборони України, однак незаконні дії припинено не було.

Згідно з актами обстеження військового містечка № 1 від 21.08.2019, від 29.08.2019, 17.10.2019 виявлено факт самочинного виконання відповідачем будівельних робіт (влаштування котловану, нове будівництво залізобетонного фундаметну будівлі, знесення родючого шару землі, виконання робіт будівельною технікою, закладення нового фундаменту), а також незаконне встановлення рекламного щиту про продаж квартир громадянам міста Суми у новобудові. Аналогічні обстеження військового містечка КЕВ м. Суми проводились 09.01.2020, 04.02.2020, 21.02.2020, в ході яких встановлено, що будівництво житлового будинку триває.

Разом з цим, відповідачем не укладались договори на залучення коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми по об`єкту "Реконструкція нежитлових приміщень під багатоквартирний житловий будинок" за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165/59 (лист Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради від 09.09.2019 №749/09.03), територія в межах будівництва будівлі за планом зонування території міста Суми, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, віднесена до функціональної зони ТР-3, розміщення в якій багатоквартирних житлових будинків не передбачено (лист Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 22.11.2019 № 1560/08.01.-20), у ТОВ "ИНЕКО", в порушення вимог ст.ст. 120, 125, 126 Земельного кодексу України, відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку під приміщенням за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 165/59 (акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Державної екологічної інспекції у Сумській області№623/02 від 08.11.2019).

За доводами позивача, у разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, що належить до земель оборони, в порядку, визначеному ст. 20 Земельного кодексу України, така земельна ділянка не може використовуватися у господарських цілях, в тому числі для житлової забудови. Земельна ділянка військового містечка №1 (м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165) належить до земель оборони та за своїм цільовим призначенням надана для розміщення об`єктів і навчальних полів. Право Міністерства оборони України на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право користування землею серії "Б" №018645 від 1987 року. Проте, самовільне захоплення частини вказаної земельної ділянки, а також проведення ТОВ "ИНЕКО" незаконного та самочинного будівництва на ній унеможливлює використання земель оборони за їх цільовим призначенням, тобто, для виконання військовими формуваннями покладених на них функцій та завдань, що порушує правовий режим земель оборони згідно ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони".

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив, посилаючись на приписи ст. 376 Цивільного кодексу України, зобов`язати відповідача за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в межах військового містечка № 1, за адресою м.Суми, вул. Г.Кондратьєва, 165/59, шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці, яка згідно з актом на право користування землею серії Б №018645 перебуває у безстроковому та безоплатному користуванні Міністерства оборони України.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що він прибав нерухоме майно - нежитлові приміщення комунальної власності у встановленому законом порядку, відповідно, до нього перейшло право на земельну ділянку, він подав декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції нежитлових приміщень під багатоквартирний будинок, тому будівництво не є самочинним, а знесення нерухомого майна грубо порушить право власності відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем його прав, як постійного землекористувача, та не підтверджено належними доказами факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово приходила до висновку, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Обґрунтування та доведення порушення своїх прав/законних інтересів здійснюється особою, яка звертається до суду та вказує про їх порушення, саме в контексті предмета та підстав позову.

При цьому, вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Частиною 4 статті 376 ЦК України визначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно положень статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Отже, до предмету доказування у даній справі входить наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Відповідна правова позиція з цього приводу наведена Верховним Судом в постановах від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, від 29.05.2018 у справі № 915/101/15).

Так, статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно із частиною 1 статті 84 ЗК України (в редакції станом на час передачі нежитлових приміщень у комунальну власність - 13.01.2011) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Статтею 77 ЗК України (в редакції станом на час передачі нежитлових приміщень у комунальну власність - 13.01.2011) визначалось, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Відповідне регулювання міститься також у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" (у відповідній редакції), за змістом якої землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, визнаються землями оборони. Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України (стаття 2 наведеного Закону).

Порядок використання земель оборони в господарських цілях визначено ст.4 Закону України "Про використання земель оборони", ч. 2 якої, зокрема, передбачено, що землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Таким чином, нормами Земельного кодексу України, в редакції, що діяла станом на 13.01.2011, була передбачена можливість перебування земель оборони у комунальній власності, в разі знаходження на них об`єктів соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

За загальним правилом, наведеним у пункті 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок, за статтею 9 вказаного вище Закону відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, статтею 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (в редакції станом на час передачі нежитлових приміщень у комунальну власність) відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року №1919 було затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, згідно якого (в редакції, чинній на момент передачі) до військового майна, яке може бути предметом відчуження, належать, зокрема, цілісні майнові комплекси, у тому числі військових містечок, будинки, споруди та інше нерухоме майно, відчуженням військового майна є вилучення військового майна зі Збройних Сил України у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (пункт 2 Положення); рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією МОУ погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1 (пункт 6 Положення).

Відповідно до пунктів 15, 16, 19, 44, 45, 46, 48, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року №483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою МОУ або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Своєчасне виявлення земель, що не використовуються, та надання відомостей про них покладається на заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, начальників управлінь центрального апарату МОУ, а також командирів військових частин - землекористувачів. Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату МОУ, командувачами військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки, в порядку, встановленому ЗК України.

Станом на час передачі військового майна (нежитлових приміщень) у комунальну власність Закон України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" не містив регулювання щодо особливостей зміни правового режиму земельних ділянок, на яких розташовані реалізовані об`єкти нерухомого військового майна.

Разом з цим, з 22 грудня 2011 року статтю 6 цього Закону доповнено частиною третьою, за якою відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (частина перша статті 20 ЗК України). Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України (частина друга статті 20 ЗК України).

Натомість наведені вище спеціальні положення ЗК України та законодавства, яке регулює правовий режим військового майна у Збройних Силах України, на час передачі військового майна у комунальну власність передбачали належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб`єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, що не узгоджується з наведеним у статті 19 ЗК України поділом земель України на категорії за основним цільовим призначенням.

Відповідно до приписів, наведених у Законі України "Про оборону України" та Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном, та в межах своїх повноважень прийняло Директиву №Д-29 від 28.04.2006 "Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади Сумської міської ради".

Водночас підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України.

Так, частиною 1 статті 377 ЦК України (в редакції чинній на дату передачі військового майна у комунальну власність та дату продажу нерухомого майна відповідачем позивачу) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Частиною 1 статті 120 ЗК України було визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Відповідно до ст. 140 Земельного кодексу України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є, в тому числі добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.

За приписами статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: в тому числі набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, за змістом цих норм законодавець встановив імперативний припис щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та передбачив відповідну підставу для припинення права користування земельною ділянкою у випадку набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

При цьому договір, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, має містити таку істотну умову, як кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку із набуттям права власності на ці об`єкти. Укладенню ж договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, передує виділення цієї частини в окрему земельну ділянку.

Отже, законодавство, яке діяло станом на дату передачі військового майна у комунальну власність та на дату продажу нерухомого майна Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради відповідачу встановлювало правило, за яким перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанови від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 року у справі №921/158/18, від 22.06.2021 року у справі №200/606/18). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №263/6022/16-ц).

Правовідносини, які виникли у зв`язку з відчуженням військового нерухомого майна, не належали до сфери діяльності Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин, оскільки не вимагали здійснення Кабінетом Міністрів України розпорядження земельною ділянкою, розташованою під придбаним об`єктом нерухомості, для набуття права на неї юридичною особою приватного права або фізичною особою.

Водночас, в силу наведених вище положень земельного законодавства, саме Міністерству оборони України та Сумській міській раді належало вчинити необхідні дії щодо юридичного оформлення земельних правовідносин згідно із вимогами законодавства щодо наслідків переходу права власності на нерухоме військове майно, яке було передано у комунальну власність і в наступному продане відповідачу, привести дані щодо земель, наданих у користування для розміщення і постійної діяльності військової частини, у відповідність з наявними документально підтвердженими відомостями про те, які землі, що обліковувались за військовим містечком, для потреб оборони не використовуються в силу правочину, який відбувся.

До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснювали відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 Велика Палата Верховного Суду щодо виключної правової проблеми застосування і трактування норм права у правовідносинах щодо прав на земельну ділянку, у разі відчуження нерухомого майна на землях оборони, дійшла таких висновків:

- враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення;

- перехід права на земельну ділянку, що має правовий режим земель оборони, до приватного власника придбаного об`єкта нерухомості, розташованого на ній, об`єктивно зумовлює зміну її цільового призначення, зокрема, на землі забудови (житлової або громадської) або землі промисловості, адже змінюється суб`єкт її використання, земельна ділянка в такому випадку використовується для експлуатації придбаного у власність об`єкта нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці, а не є наданою для розміщення і діяльності військової частини;

- набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання військового майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що до відповідача, як до покупця об`єкту нерухомого майна, перейшло право на частину земельної ділянки, на якій розміщене придбане ним нерухоме майно та яка необхідна для обслуговування цього майна.

Крім цього, з Державного акту про право постійного користування земельною ділянкою Б №018645 від 1987 вбачається, що його видано "Вищому артилерійському командному двічі Червонопрапорному училищу імені М.В. Фрунзе, м. Суми, вул. Кірова 165" на земельну ділянку №1 площею 59,72 га.

Разом з цим, в матеріалах справи наявна копія Акту приймання (передачі) будівельних споруд та території військового містечка від 26.03.2019, відповідно до якого КЕВ м. Суми прийняло земельну ділянку площею 56,7940 га, тобто, меншою, ніж зазначено в Державному акті.

Відповідно до Довідки державної статистичної звітності №1031/175-19 від 01.07.2019, земельна ділянка орієнтовною площею 56,7940 га частково знаходиться в постійному користуванні Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка - площа земельної ділянки 2,9260 га, кадастровий номер: 5910136300:12:003:0015.

Зазначена земельна ділянка за адресою: вул. Кірова, 165, м. Суми передана у постійне користування Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка на підставі Розпорядження голови Сумської державної адміністрації від 12.07.2013.

Крім цього, із зазначеної вище Довідки державної статистичної звітності вбачається, що частина земельної ділянки знаходиться у приватній власності автокооперативу "Марс".

Відповідно до п. 4.18 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 22.06.2009 №325, у випадку припинення права власності (права користування) земельною ділянкою, добровільної заміни державного акта або поділу чи об`єднання земельної ділянки землевласник (землекористувач) повертає свій примірник державного акта до територіального органу Держкомзему, де зберігається інший примірник державного акта, після чого на них робляться відмітки "скасовано". Такі акти залишаються на зберіганні в архіві територіального органу Держкомзему.

Отже, враховуючи той факт, що земельна ділянка за адресою: вул.Кірова (Г.Кондратьева), 165, знаходиться частково в користуванні Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка, частково в приватній власності, Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою серії Б №018645 від 1987 року підлягав поверненню до територіального органу Держкомзему.

Таким чином, є слушними доводи відповідача про відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження того, що земельна ділянка в 1987 році передана в користування "Вищому артилерійському командному двічі Червонопрапорному училищу імені М.В. Фрунзе, м. Суми, вул. Кірова 165" на даний час знаходиться в користуванні Міністерства оборони України у визначених державним актом розмірах та межах.

Підтвердженням цього також є рішення Сумської міської ради від 08.08.2018 №3745-МР "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки Міністерству оборони України за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва,165", яким Міністерству оборони України надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 59,7940 га за вказаною адресою.

Про цьому, розглядаючи спір про визнання вказаного рішення незаконним, Верховний Суд в постанові від 06.07.2021 у справі №920/1102/19 вказав, що інвентаризація земель має на меті, у тому числі, встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, а також визначення переліку земель, які надані у власність (користування) та наявність документів, що посвідчують права на такі ділянки. Крім того, встановлюється перелік земель, які не надані у власність або користування. Саме проведення інвентаризації покликано встановити наявність та обсяг права на відповідні земельні ділянки.

Таким чином, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, оскільки позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач здійснює нове будівництво на земельній ділянці за адресою м. Суми, вул.Г.Кондратьєва, 165/59, під придбаним нежитловим приміщенням (докази протилежного в матеріалах справи відсутні), є вірним висновок суду першої інстанції про те, що є безпідставними доводи позивача щодо того, що вказане будівництво здійснюється на земельній ділянці Міністерства оборони України.

Позивач не підтвердив належними доказами свого права користування земельною ділянкою під нерухомим майном, яке належить відповідачу на праві власності.

Разом з цим, відповідач, як власник нежитлового приміщення, в силу приписів ст. 319 Цивільного кодексу України, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Крім того, в силу частини другої статті 328 ЦК України презюмується правомірність набуття власником права власності на майно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Реконструкція нежитлових приміщень була узгоджена відповідачем шляхом подання декларації про початок будівельних робіт №СМО083171422515 від 22.05.2017, а відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/4055/18.

Апеляційним господарським судом також враховано, що на даний час будинок введений в експлуатацію, в ньому проживають громадяни, якими було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кондратьєва 165/59".

Крім цього, при розгляді справи №920/627/19 за позовом ТОВ "ИНЕКО" до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про внесення змін до договорів купівлі-продажу шляхом виключення пункту 5.14 з їх змісту, Верховний Суд в постанові від 16.06.2020 року вказав, що у відповідача відсутня можливість урегулювати земельні відносини через те, що земельна ділянка, на яких розміщений об`єкт приватизації, не була у встановленому законом порядку передана у комунальну власність, а відповідним органом приватизації не проведено дій щодо можливості передачі земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують порушення відповідачем прав позивача, як постійного землекористувача, не підтверджено належними доказами факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, тому позовні вимоги є недоведеними і не підлягають задоволенню.

Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та не залучив до участі у справі Управління ДАБК Сумської міської ради та ТОВ "Сумська Девелоперська Компанія", не витребував докази сплати земельного податку та копію технічної документації по будівлі, а також необґрунтовано відхилив клопотання позивача про призначення у справі судових експертиз, то вказані доводи апелянта відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки рішення не впливає на права вказаних осіб, а наявних у матеріал справи доказів було достатньо для перевірки всіх доводів і заперечень сторін.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Сумської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 19 листопада 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Сумської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22.06.2022.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська