Постанова

від 05.09.2022 по справі 920/315/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 920/315/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми

на рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНЕКО",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Міністерство оборони України,

2) Сумської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кондратьєва 165/59",

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинно збудованих споруд.

У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Гута В. І., відповідача - Панченко М. О., Міністерства оборони України - Падалка Р. М., Цицюра В. І.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У квітні 2020 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Суми (далі - позивач та/або КЕВ м. Суми) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "ИНЕКО" (далі - відповідач та/або ТОВ "ИНЕКО") за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в межах військового містечка № 1, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 165/59, шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, за вказаною адресою, на земельній ділянці, яка згідно державного акта на право користування землею серії Б № 018645 перебуває у безстроковому та безоплатному користуванні Міністерства оборони України.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що при обстеженні військового містечка № 1, з метою організації належного обліку, руху та якісного стану земельних ділянок, встановлено, що на спірній земельній ділянці, яка відноситься до земель оборони, на замовлення відповідача здійснюється самочинне будівництво багатоквартирного будинку, без будь-якого дозволу Міністерства оборони України, також позивачу обмежено доступ на земельну ділянку шляхом встановлення воріт, що позбавляє законного користувача в особі позивача доступу до неї та використання за цільовим призначенням.

1.3. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що він придбав у Управління майна комунальної власності Сумської міської ради нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 165/59, відповідно, до нього перейшло право на земельну ділянку, після чого подав декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції нежитлових приміщень під багатоквартирний будинок, тому будівництво не є самочинним, а знесення нерухомого майна грубо порушить право власності ТОВ "ИНЕКО". Також вказує, що позивачем не надано доказів того, що Міністерство оборони України дійсно, на даний момент, має право власності чи користування спірною земельною ділянкою.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.11.2020 у справі № 920/315/20 (суддя Жерьобкіна Є. А.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 (Козир Т. П. - головуючий, судді Скрипка І. М., Михальська Ю. Б.) у позові відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем його прав, як постійного землекористувача, та не підтверджено належними доказами факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки. Суди зауважили, що військове майно (нежитлові приміщення) передано у встановленому порядку до комунальної власності міста Суми та в подальшому відповідач на підставі договорів купівлі-продажу придбав окремі об`єкти нерухомого майна, та, згідно норм чинного законодавства, до нього перейшло право на земельну ділянку, на якій розташоване це майно, і ним здійснюється законна реконструкція будівлі. Відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Сумської області від 19.11.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі № 920/315/20, КЕВ м. Суми звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 127/10011/18, від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, від 17.02.2021 у справі № 910/21404/17 та постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11.

На думку скаржника, у цьому разі необхідним є врахування висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11 стосовно того, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод. Безпосереднє усунення перешкод пов`язане з відновленням становища, яке існувало до порушення, і не суперечить наведеним у діючому законодавстві способам захисту.

Скаржник також наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не врахували, що за висновками Верховного Суду у справі № 924/174/18 Міністерство оборони України здійснює лише управління військовим майном, тоді як розпорядження землями оборони належить виключно до компетенції Кабінету Міністрів України, який рішення щодо вилучення спірної земельної ділянки із користування Квартирно-експлуатаційного відділу не приймав. Саме Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (частина 8 статті 122 ЗК України). Так само, відповідно до частини 3 статті 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

КЕВ м. Суми, посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.02.2021 у справі № 910/21404/17 звертає увагу на те, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам, є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України.

При цьому скаржник зауважує, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частини 1, 2 статті 152 ЗК України). Наявність у КЕВ м. Суми рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 15.01.1987 № 15/4 та державного акта на право користування землею серії Б № 018645 від 1987 року про те, що за землекористувачем закріплюються в безстрокове і безоплатне користування 59,72 га землі в межах згідно з планом землекористування для розміщення об`єктів та учбових полів, за адресою: м. Суми, вул. Кірова (на даний час - Г. Кондратьєва), 165 та відсутність у відповідача документів, що посвідчують право власності чи право користування спірною земельною ділянкою - є підставою для висновку про самовільне зайняття земельної ділянки та порушення прав постійного землекористувача. Натомість рішення про надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою, розташованою за адресою м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 165, її відчуження, передання будь-кому, в тому числі відповідачу, у тимчасове користування чи в оренду, під будівництво житлових будинків або реконструкцію нежитлових приміщень під житлові, Міністерством оборони України, Кабінетом Міністрів України та КЕВ м. Суми не приймалося.

Скаржник також звертає увагу на те, що відповідач з питанням щодо врегулювання земельних відносин до КЕВ м. Суми не звертався, цільове призначення земель оборони за час з 2016 року і до часу подання позову не змінювалося. ТОВ "ИНЕКО" у порушення вимог пунктів 9 частини 1 статті 1, частини 2 статті 5, частини 2 статті 8, частини 7 статті 18, частини 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", статей 13, 77, 84, 149, 212 ЗК України, статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", а також інших нормативно-правових актів з питань здійснення будівництва, під приводом реконструкції нежитлового приміщення здійснило його повний демонтаж та розпочало повністю нове будівництво з порушенням визначеного порядку на земельній ділянці Міністерства оборони України, без будь-якого дозволу останнього.

Скаржник зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 зазначено, що особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній. Однак, ураховуючи вказаний висновок про принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, при винесенні судового рішення, зокрема, посилаючись і на інші його вияви у законодавстві (постанови від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18) Північним апеляційним господарським судом не враховано висновок, викладений у постанові від 19.05.2020 у справі № 127/10011/18 стосовно того, що з набуттям права власності на будівлю чи споруду, що розташовані на спірній земельній ділянці, до нових власників цього нерухомого майна, в силу положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, не переходить право власності на спірну земельну ділянку, так як продавець на момент укладення договору купівлі - продажу не мав права власності на цю земельну ділянку.

Скаржник акцентує на тому, що навіть після набуття відповідачем права на будівлю за умовами договору ТОВ "ИНЕКО" повинно було оформити права на землю, але це здійснено не було.

3.4. Скаржник також наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги положення частини 1 статті 77 ЗК України та те, що земельна ділянка військового містечка № 1 належить до земель оборони та за своїм цільовим призначенням надана для розміщення об`єктів і навчальних полів військового навчального закладу. Право Міністерства оборони України на земельну ділянку підтверджується державним актом на право користування землею серії Б № 018645 від 1987 року. При цьому, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції проігноровано питання приналежності земельної ділянки до земель оборони.

3.5. КЕВ м. Суми наголошує на порушенні норм процесуального права шляхом безпідставної відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні клопотань про призначення експертизи. Так, скаржник звертає увагу на те, що 12.06.2020 КЕВ м. Суми звертався до Господарського суду Сумської області з клопотанням про призначення експертизи з питаннями відповідності документації на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 165/59, вимогам нормативно-правових документів з питань землеустрою та землекористування, а також питанням правомірності використання даної земельної ділянки та її фактичним цільовим призначенням. Визначення зміни або незмінності цільового призначення необхідні для прийняття обґрунтованого рішення по провадженню і вирішенню господарського спору по суті. Однак, ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.07.2020 у задоволенні клопотання відмовлено.

07.08.2020 до Господарського суду Сумської області подано клопотання КЕВ м. Суми про призначення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою. За допомогою спеціальних знань необхідно було визначити розбіжність, яка існує між використанням земельної ділянки Міністерства оборони України і межами новобудови, а також з незаконним використанням площі самозахопленої під прибудинкову територію, що не знайшло відображення в жодних наданих суду відповідачем документах. Але в проведенні даної експертизи 10.09.2020 Господарським судом Сумської області було відмовлено, чим порушено засади змагальності.

15.06.2021 КЕВ м. Суми звернулося до Північного апеляційного господарського суду з клопотанням про призначення у справі комплексної земельно- технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 вирішено, у тому числі, задовольнити клопотання позивача та призначити у справі судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою. Разом з тим, 14.12.2021 від Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України повернуті матеріали справи без проведення експертизи, оскільки позивач не оплатив вартість її проведення, у зв`язку із чим провадження у справі було поновлено.

Проте скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги обставин неможливості проведення попередньої оплати судової експертизи, а клопотання КЕВ м. Суми про повторне призначення судової експертизи відхилене. Внаслідок цього КЕВ м. Суми позбавлений можливості надання виключно важливого доказу у справі.

3.6. КЕВ м. Суми також наголошує на порушенні судом апеляційної інстанції положень частини 3 статті 269 ГПК України, зауважуючи, що реєстрація права власності за умовами чинного законодавства з отриманням кадастрового номеру і внесенням запису в Державний реєстр теж проігнорована в якості доказу другою інстанцією, хоча дата реєстрації свідчить про винятковість і неможливість його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від КЕВ м. Суми (процес реєстрації земельної ділянки тривав три роки). Таким чином, не зважаючи на винятковість випадку, докази, а саме правовстановлюючі документи на земельну ділянку, прийняті судом не було, хоча позивач надав їх із запізненням з причин, які об`єктивно від нього не залежали.

3.7. Крім цього, скаржник наголошує на порушенні норм процесуального права судом першої інстанції, який безпідставно не залучив до участі у справі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська Девелоперська Компанія", не витребував докази сплати земельного податку та копію технічної документації по будівлі, а також необґрунтовано відхилив клопотання позивача про призначення у справі судових експертиз. З цією позицією апеляційний господарський суд погодився, чим також порушив норми процесуального права.

3.8. Міністерство оборони України у відзиві на касаційну скаргу просить задовольнити її повністю.

3.9. ТОВ "ИНЕКО" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 15.01.1987 № 15/4 внесені зміни в землекористування Сумського Вищого артилерійського командного двічі Червонознаменного училища ім. М.В.Фрунзе та Сумської біофабрики, і на підставі вказаного рішення училищу було видано Державний акт на право користування землею серії Б № 018645 від 1987 року про те, що за землекористувачем закріплюються в безстрокове і безплатне користування 59,72 га землі в межах згідно з планом землекористування для розміщення об`єктів та учбових полів, за адресою: м. Суми, вул. Кірова (на даний час - Г. Кондратьєва), 165.

На вказаній земельній ділянці знаходилось військове містечко № 1 Сумського гарнізону, яке згідно акта прийому-передачі від 18.10.2005 було передано від Конотопської квартирно-експлуатаційної частини району на облік до Полтавської квартирно-експлуатаційної частини району.

Згідно опису № 1, який є додатком до акта, до складу містечка входять: казарми, учбові корпуси, їдальня, медпункт, житлові будинки, гуртожитки, пошта, КПП, дитячий садок, склади, овочесховища, майстерні тощо. У тому числі учбовий корпус з номером за генпланом - 56, матеріал стін - цегла, рік побудови - 1931.

У березні 2006 року, вказане майно, разом із земельною ділянкою, було передано на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава (далі - КЕВ м. Полтава), що підтверджується актом прийому-передачі військового майна від 02.03.2006.

Відповідно до Директиви Міністра оборони України від 28.04.2006 № Д-29 "Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади Сумської міської ради" було визначено Перелік військового майна, яке безоплатно передається до комунальної власності територіальної громади Сумської міської ради (військове містечко № 1).

Згідно з пунктом 1 вказаної Директиви, начальнику Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України визначено організувати безоплатне вилучення з балансу КЕВ м. Полтава військового майна та його безоплатну передачу до комунальної власності територіальної громади Сумської міської ради згідно з Переліком.

До переліку військового майна, серед іншого майна (15 найменувань - 26 будівель та інженерні мережі), також входить учбовий корпус під інвентарним номером за генпланом 59.

Згідно акта приймання-передачі військового майна від 13.01.2011 № 51, комісія, утворена відповідно до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 12.01.2011 № 50 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 18.07.2006 № 399 "Про створення комісії з питань приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади міста Суми об`єктів житлового фонду та об`єктів соціальної інфраструктури військового містечка №1 у місті Суми" 11.01.2011 провела обстеження об`єктів соціальної інфраструктури у військовому містечку № 1 по вул. Кірова (на даний час Герасима Кондратьєва), 165, у місті Суми, які належать до сфери управління Міністерства оборони України і передаються до комунальної власності територіальної громади міста Суми.

За результатами роботи комісії, з балансу КЕВ м. Полтава до комунальної власності територіальної громади Сумської міської ради передано безоплатно нерухоме майно військового містечка № 1 згідно переліку, зокрема: пошту, сараї, учбові корпуси, овочесховища, склади тощо (всього 19 об`єктів) та інженерні мережі (електропостачання, тепломережі, водопостачання, каналізації, газопостачання). У тому числі згідно акта передано учбовий корпус, інв. № за генпланом 1/59, площа 1150,0 кв. м, рік введення в експлуатацію 1931.

На підставі протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 66 Міністерством оборони України надано добровільну відмову від права користування частиною земельної ділянки площею 2,926 га військового містечка № 1 (вул. Г.Кондратьєва, 165 м. Суми) та надання відповідним органом місцевого самоврядування зазначеної земельної ділянки у користування Державному ліцею-інтернату з посиленою військовою фізичною підготовкою "Кадетський корпус" ім. І.Г. Харитоненка.

17.02.2016 між ТОВ "ИНЕКО" та Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (далі - Управління) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу, згідно з яким Управління на підставі рішення Сумської міської ради від 13.05.2015 № 4341-МР "Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 26.10.2011 № 856-МР", "Про затвердження переліків об`єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають приватизації" (зі змінами) зобов`язується передати у власність ТОВ "ИНЕКО" нежитлове приміщення площею 1 062,0 кв. м, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165/59, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Суми на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11.03.2015 реєстраційною службою Сумського міського управління юстиції Сумської області, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виданий 11.03.2015, індексний номер 34742920, а відповідач зобов`язується прийняти зазначені об`єкти приватизації, сплатити їх ціну у термін, визначений цими договорами, та здійснити реєстрацію об`єкта приватизації згідно з чинним законодавством (пункт 1.1 договорів).

Згідно з актом прийому-передачі нежитлових приміщень від 23.02.2016 № 4 ТОВ "ИНЕКО" передано нежитлове приміщення, яке продане шляхом викупу.

Право власності ТОВ "ИНЕКО" на нежитлове приміщення під літ. "А-1", загальною площею 1062 кв. м, розташоване за адресою м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165/59, зареєстроване 25.02.2016, що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.02.2016 № 53997582.

Таким чином, суди попередніх інстанцій установили, що відповідач є власником зазначеного приміщення, яке на час укладення договору купівлі - продажу перебувало в комунальній власності територіальної громади міста Суми на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11.03.2015 реєстраційною службою Сумського міського управління юстиції Сумської області.

Зазначене приміщення є приміщенням учбового корпусу під інвентарним номером за генпланом 59, яке за актом приймання-передачі військового майна від 13.01.2011 № 51 мало площу 1 150,0 кв.м та було передане до комунальної власності територіальної громади міста Суми. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та визнаються учасниками судового процесу, однак сторонами не надано пояснень різниці площі будівлі за актом (1 150 кв. м) та за договором (1062 кв. м).

Суди звернули увагу на те, що учасники судового процесу також не заперечують, що належне на праві власності відповідачу нерухоме майно, розташоване за адресою м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165/59, знаходиться на земельній ділянці в межах контурів земельної ділянки, яка на праві користування згідно з державним актом серії Б №018645 від 1987 року належить Міністерству оборони України.

Суди попередніх інстанцій також установили, що 22.05.2017 відповідачем зареєстрована в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради декларація про початок будівельних робіт від 22.05.2017 № СМО083171422515 щодо реконструкції, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані будівлі за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165/59.

Реєстрація цієї декларації була скасована наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради від 23.11.2017 № 156-ОД.

Водночас, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 у справі № 818/2049/17, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради від 23.11.2017 № 156-ОД "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт"; зобов`язано Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради поновити в Єдиному реєстрі документів реєстрацію, в тому числі декларацій про початок виконання будівельних робіт від 22.05.2017 № СМ083171422515 на об`єкт "Реконструкція нежитлових приміщень під багатоквартирних житловий будинок" за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165/59, замовник ТОВ "ИНЕКО".

Крім цього, судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України від 28.08.2018 № 322/1/14дск та наказу начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України від 12.10.2018 № 388 створено КЕВ м. Суми і одночасно визначено його правонаступником та балансоутримувачем нерухомого військового майна (будівель, земельних ділянок), розташованого в Сумській області, що перебували на обліку та балансі в КЕВ м. Полтава.

За актом приймання-передачі від 26.03.2019 КЕВ м. Полтава передав до КЕВ м. Суми військове майно, у тому числі нерухоме майно військового містечка № 1 та земельну ділянку площею 56,7940 га.

КЕВ м. Суми вказує, що упродовж 2019 року працівниками КЕВ м. Суми неодноразово проводилися обстеження військового містечка № 1, зокрема, за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 165/59, з метою організації належного обліку, руху та забезпечення якісного стану земельних ділянок Міністерства оборони України, та встановлено, що на спірній земельній ділянці здійснюється самочинне будівництво підрядною організацією Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська девелоперська компанія" на замовлення ТОВ "ИНЕКО".

Згідно з актами обстеження військового містечка № 1 від 21.08.2019, від 29.08.2019, 17.10.2019 виявлено факт самочинного виконання відповідачем будівельних робіт (влаштування котловану, нове будівництво залізобетонного фундаметну будівлі, знесення родючого шару землі, виконання робіт будівельною технікою, закладення нового фундаменту), а також незаконне встановлення рекламного щиту про продаж квартир громадянам міста Суми у новобудові. Аналогічні обстеження військового містечка КЕВ м. Суми проводилися 09.01.2020, 04.02.2020, 21.02.2020, в ході яких встановлено, що будівництво житлового будинку триває.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив, посилаючись на положення статті 376 ЦК України зобов`язати відповідача за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в межах військового містечка № 1, за адресою м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 165/59, шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці, яка згідно з актом на право користування землею серії Б № 018645 перебуває у безстроковому та безоплатному користуванні Міністерства оборони України.

Крім цього, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи установили, що згідно державного акта про право постійного користування земельною ділянкою Б № 018645 від 1987 року його видано "Вищому артилерійському командному двічі Червонопрапорному училищу імені М. В. Фрунзе, м. Суми, вул. Кірова 165" на земельну ділянку № 1 площею 59,72 га.

Разом з цим, в матеріалах справи наявна копія акта приймання (передачі) будівельних споруд та території військового містечка від 26.03.2019, відповідно до якого КЕВ м. Суми прийняло земельну ділянку площею 56,7940 га, тобто, меншою, ніж зазначено в Державному акті.

Відповідно до Довідки державної статистичної звітності від 01.07.2019 № 1031/175-19, земельна ділянка орієнтовною площею 56,7940 га частково знаходиться в постійному користуванні Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка - площа земельної ділянки 2,9260 га, кадастровий номер: 5910136300:12:003:0015.

Зазначена земельна ділянка за адресою: вул. Кірова, 165, м. Суми передана у постійне користування Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка на підставі розпорядження голови Сумської державної адміністрації від 12.07.2013.

Крім цього, із зазначеної вище довідки державної статистичної звітності вбачається, що частина земельної ділянки знаходиться у приватній власності автокооперативу "Марс".

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах вимог касаційної скарги.

5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Звідси з`ясування наявності права скаржника на касаційний перегляд судових рішень з підстав, наведених у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, перебуває в залежності від встановлення таких складових елементів (критеріїв), як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, а також наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

Проаналізувавши правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на неврахування правових висновків в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, шляхом співставлення їх суб`єктів, об`єктів та юридичного змісту, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини у справах не є подібними, тому підстави для врахування при розгляді цієї справи правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, наведених скаржником у тексті касаційної скарги, відсутні з огляду на таке.

Скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 127/10011/18, в якій предметом позову було визнання права власності на земельну ділянку з підстав того, що позивачі набули права власності на будівлі та споруди, а тому мають право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Верховний Суд погодився з висновками судів обох інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки з набуттям позивачами права власності на комплекс будівель та споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці, до них, як до нових власників цього нерухомого майна, в силу положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, не перейшло право власності на спірну земельну ділянку так як продавець на момент укладення договору купівлі - продажу не мав права власності на цю земельну ділянку. Натомість у справі № 920/315/20, яка розглядається спір стосується звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинно збудованих споруд.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11, оскільки спір у вказаній справі стосується усунення перешкод у користуванні жилим будинком шляхом зобов`язання особи і її малолітньої доньки знятися з реєстрації в указаному жилому будинку, а також зобов`язання відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комсомольського Міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області зняти зазначених осіб із реєстрації в жилому будинку і правовідносини у зазначеній справі та справі, в якій подано касаційну скаргу, за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями не є подібними, різним є і їх нормативно-правове регулювання.

Не заслуговують на увагу посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 910/21404/17 та від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, оскільки спори у вказаних справах стосуються визнання недійсними рішень про надання дозволів на розробку технічної документації із землеустрою, з мотивів невідповідності цих рішень вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав такі рішення, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Натомість у справі № 920/315/20, як уже зазначалось, спір стосується звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинно збудованих споруд.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 920/315/20 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України за касаційною скаргою КЕВ м. Суми у частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

5.4. Щодо решти доводів касаційної скарги, то колегія суддів зазначає про таке.

Твердження заявника касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права у зв`язку із відмовою у задоволенні клопотань про призначення експертизи не можуть бути підставою для скасування рішення та постанови у справі з огляду на те, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, адже господарський суд призначає судову експертизу лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Як свідчать матеріали справи та зміст оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для перевірки доводів та заперечень сторін.

5.5. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень частини 3 статті 269 ГПК України колегією суддів відхиляються, оскільки матеріали справи не містять клопотань позивача про надання нових доказів до суду апеляційної інстанції, а відповідно відсутні будь-які висновки суду апеляційної інстанції стосовно розгляду таких клопотань. Скаржником у касаційній скарзі також не зазначено дати подання таких клопотань, як й не зазначено дати процесуальних документів суду в яких містяться висновки суду апеляційної інстанції про неприйняття нових доказів.

5.6. Крім цього, відхиляються доводи скаржника про безпідставне незалучення до участі у справі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська Девелоперська Компанія", оскільки як вірно зазначено судами попередніх інстанцій судові рішення у цій справі не впливають на права вказаних осіб.

5.7. Стосовно решти доводів касаційної скарги, то Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Зважаючи на вказані положення пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази надані до матеріалів справи, оскільки у цій справі посилання КЕВ м. Суми на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є необґрунтованими.

Інші доводи скаржника зводяться до необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини 3 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

З огляду на викладене касаційна скарга позивача є необґрунтованою, а судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Зважаючи на те, що підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 920/315/20 за касаційною скаргою КЕВ м. Суми на судові рішення судів попередніх інстанцій з цієї підстави.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу КЕВ м. Суми в решті доводів (про порушення норм процесуального права), слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги КЕВ м. Суми без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити, в решті касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі № 920/315/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ