Рішення

від 15.06.2022 по справі 902/50/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2022 р. Cправа № 902/50/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" (вул. Київська, буд. 14, корп. Б, м. Вінниця, 21050)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛСІС" (Хмельницьке шосе, буд. 105-Б, оф. 707, м. Вінниця, 21021)

про стягнення 212 016 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛСІС" про стягнення заборгованості в розмірі 212 016 грн.

Правовими підставами звернення з позовною заявою позивача стало неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛСІС" зобов`язань за договором купівлі-продажу, укладеного у спрощений спосіб, в частині проведення розрахунків за поставлений товар згідно видаткових накладних № РН-0000059 від 27.09.2019 та № РН-0000004 від 14.01.2021.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2022 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

Ухвалою суду від 24.01.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/50/22 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 15.02.2022.

09.02.2022 до суду надійшла заява б/н від 09.02.2022 (вх. № 01-47/3/2022 від 09.02.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛСІС" про відвід судді Матвійчука В.В. від розгляду справи № 902/50/22.

Ухвалою суду від 10.02.2022 визнано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСЛІС" про відвід судді Матвійчука В.В. від розгляду справи № 902/50/22 необґрунтованою. Матеріали справи передано для визначення складу суду автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Ухвалою суду від 14.02.2022 (суддя Лабунська Т.І.) відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛСІС" про відвід судді Матвійчука В.В. від розгляду справи № 902/50/22.

Ухвалою суду від 15.02.2022 розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження відкладено на 15.03.2022.

Ухвалою суду від 15.03.2022 у справі №902/50/22 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" залишено без руху (після відкриття провадження у справі) з підстав відсутності доказів направлення відповідачу копії позовної заяви № б/н від 06.12.2021. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків: протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення ухвали суду.

18.03.2022 до суду надійшов супровідний лист з додатками, а саме доказами направлення відповідачу копії позовної заяви № б/н від 06.12.2021.

Ухвалою суду від 21.03.2022 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 902/50/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 19.04.2022.

За наслідками судового засідання 19.04.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 24.05.2022, про що 19.04.2022 постановлено відповідну ухвалу.

За результатами судового засідання 24.05.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 24.05.2022 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.06.2022.

На визначену судом дату представник позивача не з`явився, пояснень причин неявки суду не повідомив. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце розгляду справи представник позивача повідомлений в судовому засіданні 24.05.2022 під розписку, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.01.2022 направлялась на адресу місцезнаходження ТОВ "ТЕЛСІС", вул. Хмельницьке шосе, буд. 105-Б, оф., 707, м. Вінниця, що відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Проте, 01.02.2022 судова кореспонденція, адресована відповідачу, повернута відділенням поштового зв`язку без вручення з повідомленням про відсутність адресата за вказаною адресою.

03.02.2022 ухвала суду від 24.01.2022 направлена на адресу керівника ТОВ "ТЕЛСІС", вул. Олевська, 3Б, кв. 68, м. Київ, що відповідає поштовій адресі, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та отримана останнім 15.02.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0316411949602.

При цьому, вся подальша судова кореспонденція повернута на адресу суду без вручення відповідачу з повідомленням про відсутність адресата за вказаною адресою.

З врахуванням викладеного суд зазначає, що згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Окрім того, судом 25.05.2021 розміщено оголошення на веб-порталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд справи № 902/50/22 по суті, в якій відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛСІС».

Поміж з тим, суд зважає на ту обставину, що відповідачем у справі подано заяву про відвід судді, що додатково підтверджує обізнаність відповідача про розгляд справи в суді.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Також, суд зазначає, що роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника позивача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 16.06.2022 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

За наявними матеріалами справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКА» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕСЛІС» (відповідач) склалися господарські правовідносини з поставки телекомунікаційного обладнання.

03.07.2019 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № СФ-0000347 на суму 156 096,00 грн.

14.01.2021 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № РН-0000004 на суму 269 568,00 грн.

27.09.2019 позивачем, по видатковій накладній № РН-0000059 поставлено відповідачу товарно-матеріальні цінності, а саме: ОПМ 60(8517) в кількості 1 шт., плата КВІ (на платі 5 каналів) 4W ЕМ (8517) в кількості 8 шт., плата КПА ст (на платі 5 каналів) FХS(8517) в кількості 3 шт., Мультиплексор лінійного тракту МЛТ - 4хх(8517) в кількості 2 шт., плата КПА аб (на платі 5 каналів) FХО(8517) в кількості 2 шт., ОПМ ЗО (8517) в кількості 1 шт. всього на загальну суму 156 096,00 грн, включаючи 26016,00 грн. ПДВ.

14.01.2021 позивачем, по видатковій накладній № РН-0000004 поставлено відповідачу товарно-матеріальні цінності, а саме: ОПМ 60 в кількості 4 шт., плата КВІ в кількості 22 шт., плата КПА цс станційна в кількості 10 шт., плата КПА аб абонентська в кількості 10 шт. всього на загальну суму 269 568,00 грн, включаючи 44928,00 грн. ПДВ.

Наведеним стверджується поставка позивачем відповідачу товару загальною вартістю 425 664,00 грн.

Вказані накладні підписані позивачем та відповідачем. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи відповідачем, за поставлений за вказаними видатковими накладними товар, проведено часткові розрахунки в розмірі 213 648,00 грн..

Так, 03.07.2019, в рахунок оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000059, відповідачем, за платіжним дорученням № 970 від 03.07.2019, перераховано на рахунок позивача 78 048,00 грн.

19.01.2021, в рахунок оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000004, відповідачем, за платіжним дорученням № 122 від 19.01.2021, перераховано на рахунок позивача 135 600,00 грн.

27.10.2021 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № б/н від 26.10.2021 з вимогою оплати заборгованості в сумі 212 016,00 грн протягом одного дня з моменту отримання даної претензії.

Проте, претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Разом з тим, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 639 ЦК України договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з частиною другою цієї статті, якщо для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 641 ЦК України унормовано, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

За змістом статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства суд доходить висновку, що правочини між суб`єктами господарювання належить вчиняти в письмовій формі, що втім не виключає можливості досягнення усної домовленості між сторонами з подальшим обов`язковими переданням відповідних письмових документів, які повинні підтверджувати факт укладання правочину між сторонами.

Як встановлено судом з матеріалів справи, дії сторін, що полягали у поставці позивачем та прийнятті і оплаті їх відповідачем, відповідають змісту правовідносин, які мають ознаки договору поставки.

Статтею 265 ГК України, яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 662, статтею 663, частиною 1 статті 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Видатковими накладними № РН-0000059 від 27.09.2019 та № РН-0000004 від 14.01.2021 підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 425 664,00 грн.

Тоді як відповідач провів розрахунки за отриманий товар частково, в розмірі 213 648,00 грн. Доказів оплати отриманого товару в повному обсязі відповідачем не надано, і матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що основний борг в сумі 212 016,00 грн. доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 212 016,00 грн. підлягає до задоволення.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому суд зважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву з обґрунтуванням своєї позиції щодо заявлених позовних вимог, не надав доказів проведення розрахунків за поставлений товар в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

В силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3 180,24 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання ст. 124 ГПК України в позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

При цьому суд зважає, що до матеріалів справи позивачем не додано ані Договору про надання правових послуг, з якого можливо було б встановити розмір гонорару адвоката, ані акту виконаних робіт, ані доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Доказів сплати позивачем послуг адвоката у встановлений ч.8 ст. 129 ГПК України строк матеріали справи не містять. При цьому заяви представника позивача про намір подати такі докази після ухвалення рішення також до суду не надійшло.

З огляду викладене, беручи до уваги відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення таких витрат на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛСІС" (Хмельницьке шосе, буд. 105-Б, оф. 707, м. Вінниця, 21021; код ЄДРПОУ 32109776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА" (вул. Київська, буд. 14, корп. Б, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 13304598) 212 016 грн. 00 коп. - боргу та 3 180 грн. 24 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Витрати на професійну правову допомоги залишити за позивачем у справі.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 24 червня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Київська, буд. 14, корп. Б, м. Вінниця, 21050)

3,4 - відповідачу (Хмельницьке шосе, буд. 105-Б, оф. 707, м. Вінниця, 21021; вул. Олевська, 3Б, кв. 68, м. Київ, 03164)