Постанова

від 21.06.2022 по справі 718/917/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2022 року м. Чернівці

Справа № 718/917/21

Провадження №22-з/822/21/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Литвинюк І.М.,

суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.,

секретар: Скрипка С.В.,

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ТОВ «Кредитні ініціативи», приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Козлова Н.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_2 проухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н.В., про визнання факту порушення умов іпотечного договору та визнання протиправним і скасування рішення нотаріуса, як державного реєстратора,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи», приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н.В. про визнання факту порушення умов іпотечного договору та визнання протиправним і скасування рішення нотаріуса, як державного реєстратора.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 травня 2022 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання факту порушення умов іпотечного договору та визнання протиправним і скасування рішення нотаріуса, як державного реєстратора, задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н.В. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, індексний номер: 2325404273225 від 30 березня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кредитні ініціативи».

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н.В. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, індексний номер: 2325390573225 від 30 березня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кредитні ініціативи».

В решті позовних вимог до ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Марченко Р.М., до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н.В. про визнання факту порушення умов іпотечного договору та визнання протиправним і скасування рішення нотаріуса, як державного реєстратора, відмовлено.

23 травня 2022 року ОСОБА_5 на адресу апеляційного суду надійшла заява про стягнення з ТОВ «Кредитні ініціативи» на його користь витрат на правову допомогу в сумі 17000 грн.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткової постанови підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 1 та 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 3-4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові ВП ВС від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові ВС від 30 вересня 2020 року, справа №379/1418/18 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судова практика наразі сформувала широкий перелік доказів, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Звісно, даний перелік не є вичерпним

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами ВС у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

Отже, у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування зіншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідний правовий висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц,провадження №14-280цс18,викладено правовий висновок про те, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або іншийбанківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як вбачається з наданого стороною позивача Додаткової угоди № 1 до договору № 1 про надання правової допомоги, акту наданих послуг, розрахунку витрат суми гонорару за надану правову допомогу від 23 травня 2022 року за договором про надання правової допомоги від 01 вересня 2020 року, адвокат Марченко Р.М. надав правову допомогу ОСОБА_2 , а саме: підготовка позову 3 000 грн, підготовка апеляційної скарги 3 000 грн, підготовка клопотань про витребування доказів та забезпечення позову 1 000 грн, підготовка відзиву по апеляційній скарзі відповідача 3 000 грн, підготовка та участь у семи засіданнях 7 000 грн.

Також адвокатом Марченко Р.М. до матеріалів справи долученоордер на надання правової допомогиу Чернівецькому апеляційному суді Зайцю В.І.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції позивач не надав доказів понесених судових витрат на правничу допомогу, також не зробив про це відповідну заяву. Тому заява в частині стягнення витрат за підготовку позову та підготовку клопотань про витребування доказів та забезпечення позову задоволенню не підлягає. Крім того, представник позивача не брав участі в судових засіданнях ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції, отже, не підлягають відшкодуванню витрати за підготовку та участь у судових засіданнях.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, часткове задоволення позову та заперечення представника відповідача ОСОБА_6 про відшкодування витрат на правничу допомогу, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, слід зазначити, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З оглядуна викладене, клопотанняпозивача ОСОБА_2 про відшкодуваннявитрат направничу допомогуслід задовольнитичастково,ухвалити додатковупостанову,якою стягнутиз ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2 000 грн.

Керуючись статтями 137, 141, 258, 259, 270, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної додаткової постанови.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді Н.К. Височанська

І.Н. Лисак