Рішення

від 21.06.2022 по справі 920/122/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.2022м. СумиСправа № 920/122/22

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.,

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім»

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське-Агро»,

про стягнення 1413950 грн 89 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідачів: не прибув

Стислий виклад позицій сторін по справі, заяви та клопотання сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1413950 грн 89 коп., з яких: 1059955 грн 50 коп. основного боргу, 43648 грн 29 коп. пені, 7425 грн 90 коп. 3% річних, 333734 грн 40 коп. штрафу, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання №Х2/18/2021 від 18.05.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір постачання, відповідачу було поставлено товар по Договору, відповідачем товар було прийнято, однак за нього не сплачено вчасно, що є порушенням п. 4.1 Договору. Тому зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, пені, 3% річних та штрафу.

Відповідач у письмовому відзиві на позов (вх. №1003 від 06.06.2022) суму основного боргу визнав, проте не визнає позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій з 02.11.2021 по 07.12.2021 по Специфікації №5-ДБ(К), оскільки позивач сам прострочив виконання зобов`язань щодо поставки товару на 78 днів. Крім того, просить суд зменшити розмір пені до 5000 грн 00 коп. та штрафу до 10000 грн 00 коп., посилаючись на те, що стягнення штрафних санкцій у повному розмірі стане непомірним тягарем для відповідача та унеможливить подальшу господарську діяльність. До того ж, поля, на яких здійснюється діяльність товариства, розташовані поза межами населеного пункту, частина полів розміщені в кілометровій зоні від кордону з рф, велика площа полів не обстежена на наявність мін, тому роботи з посівної в цьому році вчасно не проведені.

Ухвалою суду від 22.02.2022 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання по справі на 21.03.2022.

Розгляд справи 21.03.2022 не відбувся, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», зміною територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану відповідно до розпорядження Верховного Суду від 22.03.2022 №12/0/9-22 та відновленням із 25.04.2022 територіальної підсудності судових справ відповідно до розпорядження Верховного Суду від 22.04.2022 №25/0/9-22.

Ухвалою суду від 26.04.2022 підготовче засідання у справі призначене на 06.06.2022.

Відповідно до ухвали суду від 06.06.2022 закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 22.06.2022.

21.06.2022 від відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення (вх. №2576/22), в яких він також просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

Представники позивача та відповідача в дане судове засідання не прибули, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між сторонами 18.05.2021 був укладений договір постачання №Х2\18\2021. Вищезазначений факт підтверджується копією Договору (а.с.7-9).

Сторонами суду не надано доказів, що Договір визнавався недійсним у судовому порядку, а тому Договір підлягав обов`язковому виконанню сторонами.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач (постачальник) зобов`язується поставляти (передавати) товар у власність відповідача (покупця), а відповідач зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього на умовах Договору.

Предметом постачання є товар, вказаний у специфікаціях до цього договору (Товар) (п. 1.2.).

Пунктами 2.1.2., 4.1. Договору передбачено, що кожна партія товару визначається Специфікацією, в якій відзначається: найменування, загальна кількість, асортимент (номенклатура) і комплектність товару, а також вказується термін постачання і оплати товару.

Відповідно до пункту 3.3 Договору датою переходу права власності на товар є дата виписки видаткової накладної.

Позивач у травні-грудні 2021 року поставив відповідачу, а останній прийняв, товар на загальну суму 1112448 грн 00 коп., що підтверджується специфікаціями, видатковими накладними, рахунками на оплату (а.с.10-18) та визнається самим відповідачем у відзиві на позов.

Позивач зазначає, що відповідач розрахувався за поставлений товар частково (платіжне доручення №94 від 26.11.2021, а.с.19) та заборгував 1059955 грн 50 коп.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Факт укладення Договору, факт поставок сторонами у заявах по суті визнається, а тому є таким, що встановлений судом.

Позивачем до позовної заяви надано розрахунок позовних вимог (а.с.20).

Відповідач заборгованість не сплатив, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому вказані вище обставини є такими, що встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, які надані позивачем.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача та враховуючи доведеність факту заборгованості відповідача перед позивачем по Договору на суму 1059955 грн 50 коп., заявлена позовна вимога позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення 3% річних.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок 3% річних (а.с.20).

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7425 грн 90 коп.-3% річних (загальний період 02.11.2021 р.24.01.2022 р.) є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення пені та штрафу.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Пунктом 6.3 Договору за недотримання покупцем термінів оплати товару, визначених Специфікацією, постачальник має право виставити покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30% від загальної вартості Специфікації, по якій допущено прострочення, і пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості по Специфікації, по якій допущено прострочення за кожен день цього прострочення.

Позивачем пеня нарахована за загальний період з 02.11.2021 по 24.01.2022.

Відповідач у свою чергу, не визнає штрафні санкції, нараховані позивачем за період з 02.11.2021 по 07.12.2021 по специфікації №5-ДБ(К), оскільки позивач сам прострочив виконання зобов`язань щодо поставки товару на 78 днів.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки відповідно до п. 4.1. Договору вартість і термін оплати кожної партії товару, що поставляється, визначається в специфікації.

У Специфікації №5-ДБ(К) від 07.09.2021 (а.с.16) встановлено строк оплати до 01.11.2021 р., а за порушення термінів поставки у відповідача є право стягнення штрафних санкцій з постачальника відповідача до п. 6.1. Договору.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем та те, що право на стягнення пені та штрафу самостійно встановлено сторонами у Договорі, то вимога позивача про стягнення з відповідача 43648 грн 29 коп пені (загальний період з 02.11.2021 року 24.01.2022 року) та 333734 грн 40 коп 30% штрафу є правомірними та обґрунтованими.

У той же час, відповідач у відзиві від 27.05.2022 просить суд зменшити розмір пені та штрафу, які заявлені позивачем до стягнення, а саме: пені до 5000 грн. 00 коп., штрафу до 10000 грн 00 коп.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на те, що підприємство є сільськогосподарським виробником, основним і єдиним видом його економічної діяльності є вирощування зернових та технічних культур, тож єдиним джерелом доходу є кошти, отримані від реалізації зернових та технічних культур. У той же час поля, на яких здійснюється діяльність товариства, розташовані поза межами населеного пункту, частина полів розміщені в кілометровій зоні від кордону з рф, велика площа полів не обстежена на наявність мін, тому роботи з посівної в цьому році вчасно не проведені. А отже у зв`язку з тим, що Краснопільська громада Сумського району, де знаходиться відповідач, наказом Мінреінтеграції віднесена до території України, де тривають бойові дії, існують великі ризики неотримання врожаю взагалі.

На даний час підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, таким чином при задоволенні позовних вимог у заявленому розмірі, зазначена сума може стати непомірним тягарем для відповідача, що в свою чергу, може призвести до часткового або повного припинення діяльності товариства.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно до ч. 2 ст. 233 ГК України у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Тому, судом враховано факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами Договором, а також те, що порушення виконання зобов`язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Також, суд враховує не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов`язань за Договором (зокрема, його повне виконання), стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.

У правовій позиції «Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій» Верховний Суд (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.

Враховуючи викладене вище, суд приймає до уваги те, що підприємство відповідача знаходиться на території Краснопільської громади Сумського району, яка віднесена до території України, де тривають бойові дії, скрутне фінансове становище відповідача, а також факт визнання відповідачем основного боргу, стягнення сум відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін, суд вважає за доцільне зменшити розмір нарахування пені до 5000 грн 00 коп. та штрафу до 10000 грн 00 коп.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 21671 грн 46 коп покладаються на відповідача.

Судом під час розгляду справи по суті було встановлено, що позивачем у позовній заяві помилково зазначено ціну позову 1413950 грн 89 коп., у той час як вірним розміром позовних вимог, заявлених до стягнення є 1444764 грн 09 коп.

Відповідно до ч.1, 2, п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки під час звернення до суду з позовом було сплачено судовий збір в розмірі 21209 грн 26 коп., виходячи з ціни позову 1413950 грн 89 коп., суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України 462 грн 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське-Агро» про стягнення 1444764 грн 09 коп. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське-Агро» (вул. Грабовського, буд 14, с. Грабовське, Краснопільський район, Сумська область, 42450, код ЄДРПОУ 44101424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» (вул. Харківська, буд. 86а, м. Зміїв, Харківська область, 63400, код ЄДРПОУ 40136385) 1059955 грн 50 коп. основного боргу, 5000 грн 00 коп. пені, 7425 грн 90 коп. 3% річних, 10000 грн 00 коп. штрафу, 21671 грн 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське-Агро» про зменшення розміру пені та штрафу задовольнити.

4.У задоволенні позовних вимог щодо стягнення 38648 грн. 29 коп. пені та 323734 грн 40 коп. штрафу відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» (вул. Харківська, буд. 86а, м. Зміїв, Харківська область, 63400, код ЄДРПОУ 40136385) у дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37970404, рахунок отримувача UA868999980313181206083018540) 462 грн 20 коп. судового збору.

6. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім», ТУ ДСА України накази після набрання рішенням законної сили.

7.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п.п. 2, 4 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 24.06.2022.

СуддяО.Ю. Резніченко