Ухвала

від 22.03.2023 по справі 920/122/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.03.2023м. СумиСправа № 920/122/22

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.,

розглянувши заяву №01/09 від 01.09.2022 (вх. № 2160 від 08.09.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське-Агро»</a> про відстрочення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2022 у справі №920/122/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське-Агро»</a>,

про стягнення 1413950 грн 89 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Риндін Д.І. (в режимі відеоконференції),

від відповідача (заявника) - не з`явився,

УСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.06.2022 у справі №920/122/22 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське-Агро»</a> (вул. Грабовського, буд 14, с. Грабовське, Краснопільський район, Сумська область, 42450, код ЄДРПОУ 44101424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» (вул. Харківська, буд. 86а, м. Зміїв, Харківська область, 63400, код ЄДРПОУ 40136385) 1059955 грн 50 коп. основного боргу, 5000 грн 00 коп. пені, 7425 грн 90 коп. 3% річних, 10000 грн 00 коп. штрафу, 21671 грн 46 коп. витрат по сплаті судового збору; у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 38648 грн. 29 коп. пені та 323734 грн 40 коп. штрафу відмовлено.

08.09.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське-Агро»</a> до суду надійшла заява №01/09 від 01.09.2022 (вх. №2160 від 08.09.2022) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2022 у справі №920/122/22.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.09.2022 у справі №920/122/22 було відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій за заявою №01/09 від 01.09.2022 (вх. № 2160 від 08.09.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське-Агро»</a> про відстрочення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2022 у справі №920/122/22 до повернення матеріалів справи на адресу Господарського суду Сумської області.

Відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Грабовське-Агро» на рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2022 у справі №920/122/22 повернуто без розгляду.

Матеріали справи №920/122/22 повернуто на адресу суду 27.02.2023.

28.02.2023 на виконання вищезазначеного рішення та ухвали було видано відповідні накази у справі №920/122/22.

Ухвалою суду від 28.02.2023 розгляд заяви було призначено на 22.03.2023.

28.02.2023 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №162), у яких він просить суд відмовити відповідачу у заяві про відстрочку виконання рішення суду в повному обсязі.

Від відповідача 20.03.2023 до суду надійшла заява про залучення додаткових доказів до матеріалів справи (вх. №1717/23), у якій він також просить суд здійснювати розгляд заяви за відсутності його представника.

Представник позивача проти задоволення заяви заперечував у повному обсязі.

Представник відповідача (заявника) в судове засідання не з`явився.

Розглянувши матеріали справи,заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані заявником докази, суд дійшов висновку, що заява про відстрочення виконання рішення не підлягає задоволенню, оскільки:

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Сумської області від 22.06.2022 позов задоволено частково.

Правовідносини з відстрочення виконання рішення регулюються ст. 331 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом.

Згідно з ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, як визначено ч. 4 вказаної статті, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

- ступінь вини відповідача у виникненні спору;

- стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

- стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 ГПК України).

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому у Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Закон України «Про виконавче провадження»), не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

У той же час, слід зважити на таке:

1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує на існування об`єктивних і непереборних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.

Так, відповідач посилається на скрутний фінансовий стан товариства, який пов`язаний з перебуванням Краснопільської територіальної громади, на території якої знаходиться село Грабовське, в переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій станом на 01 вересня 2022 року, що спричинює невпинний спад обсягів отриманих доходів і призводить до отримання товариством значних збитків.

Крім того, в наслідок постійних обстрілів та несприятливих погодних умов відповідачем було отримане зерно пшениці є 4 класу (фуражне зерно) або некласне, яке має сажкові зерна 18-30% , що значно більше 10% які передбачені ДСТУ 3768:2019 «Пшениця. Технічні умови» навіть для 4 класу, що підтверджується реєстром накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості №53 від 17.08.2022р., виданої Сумським КХП.

Як вбачається з довідки сг-4 за 2022 рік про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 року, що міститься в матеріалах справи, у 2021 - 2022 році Відповідач засіяв 227 га озимої пшениці. 17 га кукурудзи, 80 га сої. Станом на 1 вересня 2022р. пшениця зібрана на площі 105 га та знаходиться на тимчасовому зберіганні у Сумського КХП, що складає близько 50% від посіяного, багато пшениці просто осипалось і з кожним днем втрати врожаю будуть збільшуватися. Це підтверджується звітом №37-сг про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.09.2022р.

Також через обмеження експортних можливостей зернової продукції та високу вартість логістики ціни на пшеницю на внутрішньому ринку залишаються дуже низькими, вони не покривають витрат на добрива, пальне, запчастини.

Таким чином, враховуючи фінансовий стан боржника, а також знаходження ТОВ «Грабовське» на території Краснопільської територіальної громади, яка систематично обстрілюється артилерією зі сторони російської федерації, а також введення на території України воєнного стану, відповідач вважає, що відстрочення виконання рішення на один рік не порушить принцип збалансованості інтересів сторін, товариство зможе поступово нарощувати об`єми виробництва, закуповувати корма, паливно-мастильні матеріали, виплачувати заробітну плату, розпочати посівну компанію у березні-квітні 2023 та з початком збору врожаю 2023 виконати рішення. Ненадання відстрочки виконання рішення суду призведе до неможливості його виконання взагалі, повністю заблокує фінансову діяльність відповідача та призведе підприємство до його зупинки та банкрутства.

Враховуючи вищевикладені обставини, заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області № 920/122/22 від 22.06.2022 на один рік - до 21.06.2023.

Позивач, у свою чергу, в обґрунтування своїх заперечень щодо заяви про відстрочення виконання рішення наголошує на тому, що з урахуванням курсової різниці, вже отримує збитки від несплати відповідачем заборгованості. А в разі задоволення заяви відповідача, відстрочення виконання рішення, з урахуванням зростання курсів долара США та Євро, а також зростання цін на мінеральні добрива в світі, за відстрочення виконання рішення суду у цій справі до 21.06.2023, збитки позивача, зростуть ще більше, навіть за умови виконання рішення суду від 22.06.2022 відповідачем.

Позивач також зазначає, що борг відповідача перед позивачем виник не після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації, а ще у 2021 році.

З урахуванням наданих відповідачем доказів на підтвердження власного скрутного матеріального становища, в тому числі докази наявних відкритих виконавчих проваджень, позивач приходить до висновку, що відповідач за рахунок задоволення власної заяви хоче перекласти частину своїх фінансових ризиків на позивача, створити чергу виконання відповідачем фінансових зобов`язань перед своїми контрагентами. Відповідачем взагалі не обґрунтовано строк відстрочення рішення суду від 04.08.2022 р., а просто взято максимальний строк.

У Постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 2-54/08, Верховним Судом зазначено, надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Таким чином, позивач вважає, що заява відповідача не має бути задоволена, оскільки відповідачем не конкретизовано та не описано, як кожна з наведених обставин впливає на можливість виконання рішення суду від 22.06.2022, а відповідач при цьому просто намагається затягнути час.

Відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Разом з цим, стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов`язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Збитковість діяльності та наявність у підприємства заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження відповідачем господарської діяльності як самостійним суб`єктом господарювання, ризики якої несе сама юридична особа, тому вказані обставини не є самостійними, достатніми та безумовними підставами для розстрочки виконання рішення суду.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з апеляційним оскарженням рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2022 р. фактичне право вимоги позивача на стягнення заборгованості з відповідача у справі №920/122/22 виникло лише 28.02.2023 р., тобто аж через 7 місяців після ухвалення рішення у першій інстанції.

Відповідачем не надано доказів, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про відстрочку зміняться та доказів здійснення заявником заходів для зміни таких обставин (стягнення в судовому порядку дебіторської заборгованості, подання доказів на підтвердження можливості виконання рішення суду частинами протягом року, тощо), а отже відповідачем не надано доказів на підтвердження виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАБОВСЬКЕ-АГРО»</a> про відстрочку виконання судового рішення по справі № 920/122/22 (вх. № 2160 від 08.09.2022).

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні заяви №01/09 від 01.09.2022 (вх. № 2160 від 08.09.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАБОВСЬКЕ-АГРО»</a> про відстрочку виконання судового рішення по справі № 920/122/22 відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

3.Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.

Ухвала підписана суддею 23.03.2023.

СуддяО.Ю. Резніченко