Постанова

від 23.06.2022 по справі 391/688/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 червня 2022 року

м. Київ

справа № 391/688/20

провадження № 61-8089св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Селянське (фермерське) господарство «Берегиня»,

третя особа - територіальна громада в особі Компаніївської селищної ради Кіровоградської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Полудня Євгена Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2020 року у складі судді Мумига І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2021 року у складі колегії суддів Черненка В. В., Єгорової С. М., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Берегиня» (далі - СФГ «Берегиня»), за участю третьої особи - територіальної громади в особі Компаніївської селищної ради Кіровоградської області, про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Позовну заяву мотивувала тим, що рішенням від 13 листопада 2019 року Компаніївський районний суд Кіровоградської області у справі № 391/748/19 визнав за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 5,3705 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522884300:02:000:0273, розташовану на території Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, та земельну ділянку площею 5,4817, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522884300:02:000:0274, розташовану на території Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Також цим рішенням Компаніївський районний суд Кіровоградської області скасував право комунальної власності Першотравенської сільської ради (її правонаступника) на ці земельні ділянки.

Своє право власності позивач зареєструвала 03 січня 2020 року за номерами 34979599 та 34981056 відповідно.

Після оформлення права власності на земельні ділянки позивачу стало відомо, що земельні ділянки передані в користування СФГ «Берегиня» за договорами оренди від 25 березня 2013 року.

Право оренди на земельні ділянки відповідач зареєстрував 25 березня 2013 року.

18 січня 2019 року позивач направила відповідачу лист-повідомлення щодо оформлення прав власності на земельні ділянки та не бажання продовжувати орендні відносини.

Листом від 28 січня 2020 року № 1 відповідач повідомив, що спірні договори оренди укладені без порушень законодавства, а перехід права власності до позивача не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Позивач зазначила, що реєстрація права оренди та використання земельних ділянок відповідачем порушує право власності позивача та завдає збитків.

05 січня 2020 року позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Агросоюз-50» (далі - ТОВ «Агрофірма Агросоюз-50») уклали договір оренди землі, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала у строкове платне користування спірні земельні ділянки.

Розмір орендної плати складає 16 % розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: за кадастровим номером 3522884300:02:000:0273 - 175 813,60 грн; за кадастровим номером 3522884300:02:000:0274 - 175 816,94 грн, тобто позивач не отримала дохід у розмірі 56 260,00 грн.

Просила суд усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками, площею 5,3705 га кадастровий номер 3522884300:02:000:0273 та площею 5,4817 га, кадастровий номер 3522884300:02:000:0274, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, шляхом припинення права оренди на вказані земельні ділянки зареєстроване на підставі договорів оренди землі від 25 березня 2013 року, укладених між Першотравенською сільською радою Компаніївського району Кіровоградської області та СФГ «Берегиня» за номерами 444222 та 443504 та стягнути збитки (упущену вигоду) в розмірі 56 260,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 11 грудня 2020 року Компаніївський районний суд Кіровоградської області у позові відмовив.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивач не надала доказів втрати чинності рішення Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області від 25 грудня 2012 року про передачу в оренду відповідачу земельних ділянок, та договорів оренди від 25 березня 2013 року, відповідач не порушує прав позивача як власника земельних ділянок, а право орендаря СФГ «Берегиня», яке належним чином виконує договірні зобов`язання, не може бути безпідставно порушено.

Протиправних дій стосовно власника земельних ділянок СФГ «Берегиня» не вчиняло та позов не обґрунтовано невиконанням умов договору.

Власник може звернутися з таким позовом лише після припинення у орендаря права оренди.

Підписання договору оренди з господарством, підтвердження існування якого не додано до матеріалів справи, не є доказом суми за збитками із збільшеним відсотком оренди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 25 березня 2021 року Кропивницький апеляційний суд апеляційну скаргу адвоката Полудня Є. О. в інтересах ОСОБА_1 задовольнив частково.

Рішення місцевого суду змінив в частині мотивів для відмови у задоволені позову про припинення права оренди на земельну ділянку, виклав мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови.

У решті рішення місцевого суду залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції постанову мотивував тим, що Закон України «Про оренду землі» визначив порядок припинення договору оренди землі та не допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Позивач зверталась у суд з позовом про визнання недійсним рішення Першотравенської сільської ради в частині передачі в оренду СФГ «Берегиня» земельних ділянок та визнання недійсними договорів оренди, проте апеляційний суд відмовив у задоволенні цього позову з підстав неналежного способу захисту та роз`яснив право на звернення з негаторним позовом про повернення земельних ділянок.

Главою 29 ЦК України визначено захист права власності, відповідно позивач має захистити своє порушене право шляхом витребування майна із володіння у осіб, які на його думку порушують його право, а не шляхом припинення права оренди на земельні ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Полудень Є. О. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом припинення права оренди та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження адвокат Полудень Є. О. в інтересах ОСОБА_1 зазначає неврахування висновків щодо застосування статті 391 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року № 926/2189/17, від 31 березня 2021 року у справі № 467/1496/16-ц (провадження № 61-12820св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 308/13730/15 (провадження № 61-1897св20),

статей 15, 16 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 753/2187/17 (провадження № 61-12899св18),

Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 358/815/17;

щодо способів захисту суб`єктивних праву подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16, від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16.

Адвокат Полудень Є. О. в інтересах ОСОБА_1 касаційну скаргу мотивував тим, що позивач у своєму позові просить захистити порушене право шляхом припинення права оренди, оскільки вважає такий спосіб ефективним та таким, який надасть можливість скасувати права третіх осіб на належну позивачу земельну ділянку.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в мотивах відмови, на думку позивача помилково ототожнив припинення договору оренди, визначене Законом України «Про оренду землі», з поняттям припинення права оренди, як реєстраційної дії, визначеної Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову посиланням на главу 29 ЦК України щодо захисту права власності шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння у осіб, які на думку позивача порушують його право, а не шляхом припинення права оренди.

У серпні 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому СФГ «Берегиня» просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що згідно з витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 25 березня 2013 року № 1593896 та від 26 березня 2013 року № 1611877, інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 10 листопада 2020 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3522884300:02:000:0273 та 3522884300:02:000:0274 перебувають в оренді у СФГ «Берегиня», орендодавцем яких значиться Першотравенська сільська рада Компаніївського району Кіровоградської області, про що здійснено державну реєстрацію 25 березня 2013 року за № № 443504, 444222 (а. с. 35-38, 58).

Рішенням від 13 листопада 2019 року Компаніївський районний суд Кіровоградської області у справі № 391/748/19 позовну заяву ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Компаніївської селищної ради Кіровоградської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнив.

Скасував право комунальної власності Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (її правонаступника) на земельну ділянку площею 5,3705 га, кадастровий номер 3522884300:02:000:0273 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 5,3705 га, кадастровий номер 3522884300:02:000:0273 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Скасував право комунальної власності Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (її правонаступника) на земельну ділянку площею 5,4817 га, кадастровий номер 3522884300:02:000:0274 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 5,4817 га, кадастровий номер 3522884300:02:000:0274 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 11-21).

Рішення набрало законної сили.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 195742800 та № 195757489 від 09 січня 2020 року, ОСОБА_1 зареєструвала своє право приватної власності на земельні ділянки 03 січня 2020 року (а. с. 22-23).

03 січня 2020 року ОСОБА_1 уклала договір оренди землі з ТОВ «Агрофірма «Агросоюз-50», якому передала в оренду на 15 років земельні ділянки з кадастровими номерами 3522884300:02:000:0273, вартістю 175 813,60 грн та 3522884300:02:000:0274, вартістю 175 816,94 грн, з орендною платою, яка може бути проведена сільськогосподарською продукцією в еквіваленті 16 % від вартості орендної земельної частки (паю) (а. с. 31-34).

18 січня 2020 року ОСОБА_1 на адресу СФГ «Берегиня» направила лист-повідомлення про намір достроково припинити дію договорів оренди землі шляхом розірвання договорів оренди через укладення відповідної додаткової угоди (а. с. 24-26).

Листом від 28 січня 2020 року № 1 СФГ «Берегиня» повідомило, що договори оренди землі укладені без порушень законодавства, умови договорів виконуються, орендна плата до місцевого бюджету сплачується своєчасно в повному обсязі, земельна ділянка використовується за цільовим призначенням, дотримується екологічна безпека землекористування та забезпечується родючість ґрунтів. У пункті 38 договору оренди визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору (а. с. 27).

Відповіддю на пропозицію від 15 квітня 2020 року СФГ «Берегиня» запропонувало ОСОБА_1 укласти новий договір оренди належних їй земельних ділянок (а. с. 28-30).

Постановою від 03 листопада 2020 року у справі № 391/108/20 Кропивницький апеляційний суд Кіровоградської області рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2020 року скасував та ухвалив нове про відмову у позові ОСОБА_1 до Компаніївської селищної ради Кіровоградської області, СФГ «Берегиня» про визнання недійсними рішення сільської ради та договорів оренди землі (а. с. 49-52).

Постанова набрала законної сили.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Судові рішення переглядається тільки в частині вимог про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом припинення права оренди.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у позові, місцевий суд виходив з недоведеності порушення прав позивача, як власника земельних ділянок, відповідачем та неможливості порушення права орендаря СФГ «Берегиня», яке належним чином виконує договірні зобов`язання.

Суд першої інстанції вважав, що власник може звернутися з таким позовом лише після припинення у орендаря права оренди.

Апеляційний суд, змінюючи мотиви відмови у позові, виходив з недопустимості розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, якщо інше не передбачено законом або цим договором, а також неналежності способу захисту, оскільки главою 29 ЦК України визначено захист права власності, відповідно позивач має захистити своє порушене право шляхом витребування майна із володіння у осіб, які на його думку порушують його право, а не шляхом припинення права оренди на земельні ділянки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Законом України «Про оренду землі» визначено порядок припинення договору оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частині четвертій статті 31 Закону України «Про оренду землі» розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Тобто, за загальним правилом не допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Проте сторони в договорі оренди можуть встановити як умову про одностороннє розірвання договору оренди землі, так і процедуру її реалізації.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не передбачено чинним законодавством та договором оренди, а тому відсутні підстави для захисту права власності позивача.

Щодо неврахування висновків про застосування статті 391 ЦК України

Підставою касаційного оскарження адвокат Полудень Є. О. в інтересах ОСОБА_1 зазначає неврахування висновків щодо застосування статті 391 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 926/2189/17, від 31 березня 2021 року у справі № 467/1496/16-ц (провадження № 61-12820св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 308/13730/15 (провадження № 61-1897св20).

У постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 926/2189/17 Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у справах за такими позовами.

Подібні висновки щодо застосування статті 391 ЦК України викладені Верховним Судом у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 467/1496/16-ц (провадження № 61-12820св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 308/13730/15 (провадження № 61-1897св20).

Однак, у справі, що переглядається, на відміну від справ, зазначених позивачем як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, у позові відмовлено за безпідставністю та недоведеністю порушення права позивача та протиправності дій відповідача.

Щодо способу захисту

У постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18 Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 зазначила, що під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено в частині третій статті 152 ЗК України.

Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 753/2187/17 (провадження № 61-12899св18) зазначив, що у статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

У статті 16 ЦК України зазначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Разом з тим, у справі, що переглядається суд апеляційної інстанції встановив відсутність підстав для захисту права власності позивача, а тому спосіб захисту не застосовував.

Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Полудень Є. О. в інтересах ОСОБА_1 також зазначає неврахування висновків щодо застосування Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 358/815/17, де зазначено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Проте, у справі, що переглядається, не заявлено вимог про скасування державної реєстрації, що свідчить про те, що доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи.

За таких обставин доводи касаційної скарги про застосування апеляційним судом норм права без урахування правових висновків, висловлених Верховним Судом, не знайшли свого підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанову суду апеляційної інстанції в частині вимог про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Полудня Євгена Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2020 року у незміненій частині та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2021 року в частині вимог про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська