Рішення

від 23.06.2022 по справі 480/9351/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2022 року Справа № 480/9351/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9351/21 за позовом Глухівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок до Державної екологічної інспекції у Сумській області про визнання протиправними та скасування пунктів припису,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Глухівська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції в Сумській області в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2, 4, 6, 9,10,14 припису Державної екологічної інспекції в Сумській області від 15.03.2021 №46/06, який виданий Глухівський районній організації Українського товариства мисливців та рибалок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Глухівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, з метою усунення виявлених порушень, відповідачем було виписано припис № 46/06 від 15.03.2021.

Позивач вважає, що вимоги пунктів 1, 2, 4, 6, 9, 10, 14 Припису не відповідають вимогам законодавства, оскільки не ґрунтуються на законі, спрямовані на не допущення позивачем правопорушень в майбутньому, а не на усунення виявлених в ході перевірки порушень, не відповідають результатам перевірки, а отже є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що в період з 09.03.2021 року по 15.03.2021 року посадовими особами відповідача була проведена планова перевірка позивача по дотриманню останнім вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якої зафіксовані, зокрема, наступні порушення вимог природоохоронного законодавства:

- не дотримуються вимоги Договору на ведення мисливського господарства, укладеного між Сумським обласним управлінням лісового та мисливського господарства і Глухівською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок;

- відносини між власниками (користувачами) земельних ділянок і користувачем мисливських угідь не врегульовані відповідними договорами;

- не проводяться комплексні заходи, спрямовані на охорону, штучне відтворення, розселення та акліматизацію мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування;

- не створюються кормові поля, захисні посіви, захисні посадки чагарників (ремізи), штучні водопої для мисливської фауни;

- не проводяться комплексні профілактичні заходи щодо викладки спеціальних препаратів дегельмінтизації місць підгодівлі мисливських тварин, коренебульбоплодів годівниць та солонців в мисливських угіддях;

- не проведено коригування Проекту організації та розвитку мисливського господарства з врахуваням вилучених площ, які надані іншим користувачам.

З метою усунення виявлених плановою перевіркою порушень вимог природоохоронного законодавства відповідачем був наданий позивачу оскаржуваний припис № 46/06 від 15.03.2021 року.

Представник позивача своїм правом щодо надання відповіді на відзив на позов не скористався.

Відповідно до ч. 1, 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, в період з 09.03.2021 по 15.03.2021 Державною екологічною інспекцією в Сумській області проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Глухівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, за результатами якої складено акт перевірки № 112/06 (далі по тексту акт перевірки, а.с. 132 139).

В подальшому з метою усунення виявлених зазначеною перевіркою порушень Державною екологічною інспекцією в Сумській області виписано припис № 46/06 від 15.03.2021 (далі по тексту Припис, а.с. 23 - 26).

Позивача не погоджується із вимогами пунктів 1, 2, 4, 6, 9, 10, 14 Припису в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Згідно з ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до ч.9 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом. Відповідно до ч. 8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

З матеріалів справи суд вбачає, що актом планової перевірки № 112/06 від 15.03.2021 року були зафіксовані ряд порушень вимог природоохоронного законодавства, в зв`язку з чим був прийнятий оскаржуваний припис про усунення виявлених порушень.

Пунктом 1 оскаржуваного припису зобов`язано позивача забезпечити дотримання умов ведення мисливського господарства визначені у типовому договорі, термін виконання постійно, обґрунтування: ч.3 ст.21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Суд зазначає, що можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретних дій, яких слід вжити особі, якій цей припис адресований для усунення порушень.

Суд визнає, що зобов`язальний характер припису щодо усунення правопорушення свідчить як про встановлення цього порушення, так і про визначення імперативного обов`язкового способу його усунення. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Пунктом 1 оскаржуваного припису відповідачем зобов`язано позивача забезпечити дотримання умов ведення мисливського господарства визначені у типовому договорі, проте, вказаний пункт припису не містить вимоги щодо усунення конкретних порушень, в ньому не конкретизовано яких саме заходів має вжити позивач, яких саме пунктів договору позивач зобов`язаний дотримуватися, які саме дії та на підставі яких положень закону повинен здійснити для усунення виявлених порушень, не містить чітко встановленого терміну виконання, відтак, такий пункт припису є неконкретизованим, не містить чітких вимог. Зазначене є порушенням вимог закону в частині змісту припису як акту індивідуальної дії.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 2 оскаржуваного припису зобов`язано позивача врегулювати відносини між власниками (користувачами) земельних ділянок з користувачами мисливських угідь відповідними договорами, термін виконання до 15.05.2021 року, обгрунтування: ч.1 ст.27 п.2 ч.2 ст.30, Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

В акті перевірки відповідачем зазначено, що відносини між власниками (користувачами) земельних ділянок і користувачем мисливських угідь не врегульовані відповідними договорами, що є порушенням вимог ч.б ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Суд зазначає, що Закон України "Про мисливське господарство і полювання" визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Відповідно абз.5 ч.1 ст. 1 Закону України "Про мисливське господарство і полювання" мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство і полювання" ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Аналіз зазначеної статті дає підстави зробити висновок, що цією статтею передбачено два види договорів необхідних для законного ведення мисливського господарства.

Один із них про умови ведення мисливського господарства, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, в даному випадку це Сумське обласне управління лісового та мисливського господарства та мисливське товариство - Глухівська районна організація УТМР. Договір цей укладено 01.08.2012 року відповідно до встановленої форми і його наявність сторонами не оспорюється (а.с. 11 15).

Крім цього договору у ч. 5 ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство і полювання"передбачено необхідність укладення договорів між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь і як зазначено в ч. 2 ст. 21 не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки ведення мисливського господарства та мисливство може здійснюватись на землях власників чи користувачів цих земель, то укладення з ними відповідних договорів є обов`язковою умовою для використання цих земель мисливським господарством.

Суд вважає, що є неможливим ведення мисливського господарства у відповідності до вимог зазначених у Законі України "Про мисливське господарство і полювання" без укладання письмових договорів з власниками чи користувачами земельних ділянок, оскільки така діяльність передбачає обов`язкове виконання заходів та проведення дій передбачених ч. 2 ст. 30 цього Закону з визначенням територій, встановлення межових знаків, будівництвом, вирощуванням культур, забороною полювання на певних територіях і т.і.

Щодо посилання позивача на висновок науково-правової експертизи № 126/38-е від 10.03.2021, суд зазначає наступне.

Так відповідно до ч.1 ст. 112 КАС України, учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону чи аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Отже зазначеною процесуальною нормою визначено лише два випадки коли учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права. Із змісту наданого позивачем висновку науково-правової експертизи № 126/38-е суд не вбачає вирішення питання щодо застосування аналогії закону чи аналогії права або вирішення питання щодо змісту норм іноземного права.

Також суд враховує, що відповідно до ст.113 КАС України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Крім того, суд не приймає обґрунтування представника позивача про те, що дані договори укладені в усній формі, що підтверджується листами-погодженнями з сільськими радами та Глухівською районної радою (а.с.87 103), оскільки зазначені листи-погодження не являються договорами в розумінні вимог ст. ст. 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, не встановлюють та не регулюють виникнення взаємних прав та обов`язків між користувачем мисливських угідь (відповідачем) та вище перерахованими власниками (користувачами) земельних ділянок, під час використання земельних ділянок необхідних для ведення мисливського господарства, в них відсутня інформація про площі погоджених земельних ділянок для ведення мисливського господарства. Крім того, у всіх вище перерахованих листах погодження йде мова про не заперечення здійснення, виключно полювання, а не про надання дозволів на ведення мисливського господарства.

Крім того, в матеріалах справи наявні листи від ТОВ «Голландська аграрна компанія» № 270-06/21 від 25.06.2021 року, ТОВ «Агрозем» № 128 від 22.05.2021 року, ТОВ «Глухів - Агроінвест» № 189 від 24.06.2021 року, ТОВ «Еліфібр» № 1-09/06/21 від 09.06.2021 року, в яких зазначається, що між вище перерахованими суб`єктами господарювання (землекористувачами) та Глухівською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок договори про умови ведення мисливського господарства і проведення полювання на земельних ділянках, які використовують вказані підприємства ні в усній ні в письмовій формі - не укладались (а.с. 157 160).

При цьому, суд погоджується, що форма договору не визначена в Законі України "Про мисливське господарство і полювання", але це не виключає можливості застосовувати нормиЦивільного Кодексу України.

На думку суду належним доказом укладання договорів з власниками і користувачами земель, яка використовується для ведення мисливського господарства та полювання можуть бути тільки письмові договори, любої форми (змісту) визначеній за домовленістю сторін, оскільки саме письмова форма надає можливість визначати територію ведення мисливського господарства та створює належні умови для здійснення контролю за дотриманням природоохоронного та екологічного законодавства, унеможливленню використання мисливських угідь з порушенням майнових прав їх власників і користувачів.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо укладення зазначених договорів чи належного погодження умов та порядку використання земель з їх власниками чи користувачами то суд вважає це порушенням ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство і полювання", а позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

Пунктом 4 оскаржуваного припису зобов`язано позивача забезпечити проведення комплексних заходів, спрямованих на охорону, штучне відтворення, розселення та акліматизацію мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування. Забезпечити відновлення популяції оленя та дикого кабана довівши їх чисельність до науково - обґрунтованої (оптимальної), термін виконання до 15.09.2021 року, обґрунтування: п.11 ч.2 ст.30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та розділ 8 Проекту організації та розвитку мисливського господарства, п.2.2. (е) Договору про умови ведення мисливського господарства.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем не проводяться комплексні заходи, спрямовані на охорону, штучне відтворення, розселення та акліматизацію мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, а саме: при оптимальній чисельності оленя згідно Проекту організації та розвитку мисливського господарства 61 голова, його популяція відсутня. Оптимальна чисельність дикого кабана 104 голови, фактично існуюча - 10 голів, що є порушенням вимог п.11 ч.2 ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», підпункт (е) п. 2.2 Договору про умови ведення мисливського господарства.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» мисливське господарство - це сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва

Пунктом 11 ч.2 ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» передбачається, що користувачі мисливських угідь зобов`язані проводити комплексні заходи, спрямовані на відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на їх охорону і відтворення з розрахунку на 1 тисячу гектарів лісових угідь не менше тридцяти, польових - двадцяти п`яти, водно-болотних - двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підпунктом (е) пункту 2.2. Типового Договору про умови ведення мисливського господарства від 01.08.2012 року укладеного між Сумським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Глухівською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок, передбачено, що Глухівська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок, як користувач мисливських угідь зобов`язується забезпечувати проведення комплексних заходів, спрямованих на охорону і відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на дані цілі з розрахунку на 1 тисячу гектарів лісових угідь не менше тридцяти, польових - двадцяти п`яти, водно- болотних - двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Пояснювальної записки до Проекту організації та розвитку мисливського господарства Глухівської організації УТМР 2008 року, таблиця 5.4.2. загальна оптимальна чисельність голів оленя складає - 61 особину, голів кабана - 104 особини (а.с. 143 152). При цьому відповідно до таблиці 5.4.3. фактична чисельність наступних мисливських тварин станом на 2008 рік становила : олень - 0, кабан - 92 особини.

Відповідно до статистичних Звітів про облік, добування та розведення мисливських тварин по формі № 2-ти (мисливство - річна) за 2019 та 2020 роки, наданих позивачем:

- за 2019 рік в графі «Кількість мисливських тварин» : олень благородний - 0 голів, олень плямистий - 0 голів, кабан - 0 голів. В розділі II «Розведення мисливських тварин у розплідниках», графи «кількість мисливських тварин у розвідниках» та «кількість тварин, випущених у природне середовище» : олень благородний - 0 голів, олень плямистий - 0 голів, кабан - 0 голів (а.с. 34);

- за 2020 рік в графі «Кількість мисливських тварин» : олень благородний - 0 голів, олень плямистий - 0 голів, кабан - 10 голів. В розділі II «Розведення мисливських тварин у розплідниках», графи «кількість мисливських тварин у розвідниках» та «кількість тварин, випущених у природне середовище» : олень благородний - 0 голів, олень плямистий - 0 голів, кабан - 0 голів (а.с. 35).

Отже, судом встановлено, що у мисливських угіддях позивача відповідно до його статистичної звітності з оптимально передбаченої чисельності мисливських тварин породи олень в 61 голову, фактично наявно - 0 голів, з оптимально передбаченої чисельності мисливських тварин породи кабан в 104 голови, фактично наявно - 10 голів. Суд вважає, що зазначене свідчить про те, що позивачем комплексних заходів щодо підвищення популяції, у тому числі відтворення штучного, мисливських тварин породи олень та кабан та приведення їх чисельності до оптимальної передбаченої Проектом організації та розвитку мисливського господарства Глухівської організації УТМР 2008 року у 2019, 2020 та 9 місяців 2021 року не вживалося, що є порушенням вимог п. 11 ч.2 ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» та умов Типового Договору про умови ведення мисливського господарства від 01.08.2012 року.

Суд бере до уваги, що позивачем не надано доказів, які підтверджують факт вжиття ним протягом 2019-2021 року комплексних заходів щодо підвищення популяції (відтворення у тому числі штучного) мисливських тварин породи олень та кабан та приведення їх чисельності до оптимальної передбаченої Проектом організації та розвитку мисливського господарства Глухівської організації УТМР 2008 року у власних мисливських угіддях.

При цьому, посилання позивача на наявність у нього Договору про розведення (відтворення) пернатої дичини (фазанів та диких качок) від 01.02.2021 року укладеного з ТОВ «Катеринівське» не спростовує факту не вжиття комплексних заходів по розведенню та відтворення на власних мисливських угіддях популяції копитних мисливських тварин породи олень та кабан. Також сам лише факт заготівлі та викладки кормів для мисливських тварин є недостатнім та не свідчить про вжиття комплексних заходів по розведенню та відтворення популяції таких тварин.

Разом з тим, щодо вимоги про відновлення популяції оленя та дикого кабана, довівши їх чисельність до науково-обґрунтованої (оптимальної) до 15.09.2021, суд зазначає, що вказана вимога, зокрема строк її виконання до 15.09.2021, враховуючи біологію вказаних тварин, ніяким чином не обгрунтований відповідачем. Не надано такого обґрунтування і у відзиві на позов.

Таким чином, враховуючи викладене суд вважає, що п. 4 Припису підлягає скасуванню в частині зобов`язання відновити популяції оленя та дикого кабана, довівши їх чисельність до науково-обґрунтованої (оптимальної) до 15.09.2021.

Пунктом 6 оскаржуваного припису зобов`язано позивача з метою покращення кормових та захисних властивостей мисливських угідь відповідно до наукового обґрунтування вирішити питання щодо створення кормових полів, захисних посівів, захисних посадок чагарників (ремізів) та штучних водопоїв для мисливської фауни, термін виконання до 15.09.2021 року, обгрунтування: п.2 ч.2 ст.30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», розділ 8 Проекту організації та розвитку мисливського господарства, п.2.2. (е) Договору про умови ведення мисливського господарства.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що з метою покращення кормових та захисних властивостей мисливських угідь відповідно до наукового обґрунтування не створюються кормові поля, захисні посіви, захисні посадки чагарників (ремізи), штучні водопої для мисливської фауни, що є порушенням п. 2 ч.2 ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», підпункт (е) п. 2.2 Договору про умови ведення мисливського господарства, розділ 8 Проекту організації та розвитку мисливського господарства.

Пунктом 2 ч.2 ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» передбачається, що користувачі мисливських угідь зобов`язані виконувати біотехнічні заходи, виділяти мисливські угіддя для охорони і відтворення мисливських тварин, визначати пропускну спроможність мисливських угідь та забезпечувати їх упорядкування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» біотехнічні заходи - це комплекс різноманітних господарських робіт, спрямованих на поліпшення умов існування, розмноження та збільшення чисельності мисливських тварин.

Розділом 8 Проекту організації та розвитку мисливського господарства Глухівської організації УТМР 2008 року передбачено дві основні групи біотехнічних заходів:

- заходи загальної конструктивної дії, які кардинально (реформуюче) змінюють кормові та захисні властивості мисливських угідь на значний проміжок часу;

- заходи окремої (обмежувальної) дії - призводить до тимчасової (сезонної) зміни ємності угідь (а.с. 147 152).

До групи біотехнічних заходів загальної конструктивної дії відносяться, зокрема, кормові та захисні посіви та посадки багаторічних (сільськогосподарських, деревних чи чагарникових порід), створення штучних водойм для диких тварин та заходи по їх біотехнічному упорядженню.

До групи біотехнічних заходів окремої (обмежувальної) дії відносяться, зокрема, тимчасове збільшення кормових та захисних умов (однорічний посів або посадка кормових полів), спорудження тимчасових водопоїв.

Відповідно до Таблиці 8.1.1 Проекту організації та розвитку мисливського господарства Глухівської організації УТМР 2008 року передбачені рекомендовані норми штучного створення кормових та захисних ремізів (га/ на 1000 га лісових угідь), зокрема, для хвойних насаджень молодняка 2 групи віку та середньовікових насаджень кормові - 2,5 га, захисні - 5,0 га, для пристигаючих, стиглих та перестійних насаджень кормові - 1,5 га, захисні - 4,0 га., для листяних насаджень молодняка 2 групи віку та середньовікових насаджень кормові - 1,0 га, захисні - 4,0 - 5,0 га, для пристигаючих, стиглих та перестійних насаджень кормові - 0,5 га, захисні - 4,0 га. Кормові поля, на яких врожай не збирається, а залишається на корню для осінньо-зимової підгодівлі мисливської фауни, закладаються площею від 0,5 до 1,0 га і розміщуються по всій території господарства.

Для раціонального використання сільськогосподарської техніки, площа кормових полів, на яких заготовляються корми для зимової підгодівлі фауни на загодівельних майданчиках і кормушках, складає 5-10 га і більше.

Суд зазначає, що ані під час перевірки, ані під час розгляду даної справи позивачем не надано доказів, які б підтвердили факт вжиття ним заходів по створенню в період 2019-2021 років кормових полів, захисних посівів, захисних посадок чагарників (ремізів) та штучних водопоїв відповідно до норм визначених Проектом організації та розвитку мисливського господарства Глухівської організації УТМР 2008 року на території мисливських угідь, які перебувають у нього в користуванні, що є порушенням вимог ч.5 ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство і полювання», п. 2 ч.2 ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство і полювання».

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Пунктом 9 оскаржуваного припису зобов`язано позивача для достовірного обліку добутої дичини забезпечити 100% повернення відстрільних карток мисливцями, вести облік добутої дичини в журналі встановленої форми, термін виконання постійно, обгрунтування: п.4 ч.2 ст.30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», розділ 8 Проекту організації та розвитку мисливського господарства, п.2.2. (д) Договору про умови ведення мисливського господарства.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем облік добутої дичини в щоденниках єгерів не ведеться. Дані журналу обліку добутої дичини не відповідають даним статистичній звітності 2-ТП (мисливство) за 2020 рік і не підтверджені ніякими матеріалами, а саме: по журналу обліку добутої дичини добуто качок-315 гол., куликів-210 гол., голубів-275 гол., перепілок-125 гол., лисок-230 гол., а по звітності 2-ТП (мисливство) добуто качок 510 гол., куликів 250 гол., голубів 405 гол., перепілок 165 гол., лисок 302 гол, що є порушенням вимог п. 4 ч.2 ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», підпункту (д) п. 2.2 Договору про умови ведення мисливського господарства, розділу 8 Проекту організації та розвитку мисливського господарства.

Пунктом 4 ч.2 ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» передбачається, що користувачі мисливських угідь зобов`язані проводити первинний облік чисельності і добування мисливських тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь і в установленому порядку подавати цю інформацію органам, які здійснюють державний облік чисельності тварин та облік їх добування, ведення державного кадастру і моніторингу тваринного світу.

Аналогічні вимоги передбачені підпунктом (д) пункту 2.2. Типового Договору про умови ведення мисливського господарства від 01.08.2012 року укладеного між Сумським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Глухівською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок. Так, підпунктом (д) пункту 2.2. Типового Договору про умови ведення мисливського господарства від 01.08.2012 року передбачено, що Глухівська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок, як користувач мисливських угідь зобов`язується проводити первинний облік чисельності і використання мисливських тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь, де перебувають дані тварини, і в установленому порядку подавати цю інформацію органам, що здійснюють державний облік мисливських тварин та облік їх використання.

Отже законодавство та положення Договору про умови ведення мисливського господарства покладають на позивача обов`язок ведення первинного обліку чисельності і добування мисливських тварин.

Суд вважає, що наявність розбіжностей між даними журналу обліку добутої дичини та даними статистичній звітності 2-ТП (мисливство) за 2020 рік, що подавалася позивачем, свідчить про неналежний первинний облік чисельності і добування мисливських тварин позивачем, як користувачем мисливських угідь.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідач у оскаржуваному приписі зобов`язав позивача для достовірного обліку добутої дичини забезпечити 100% повернення відстрільних карток мисливцями, вести облік добутої дичини в журналі встановленої форми.

Статтею 1 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» визначено, що дозвіл на добування - документ (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на селекційний, діагностичний та науковий відстріл), який дає право на добування (в тому числі відлов) дикої тварини (тварин), а також право на використання (транспортування, перенесення, зберігання) продукції полювання.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про мисливське господарство і полювання», добування мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду здійснюється за дозволом - ліцензією або відстрільною карткою. За відстрільною карткою здійснюється полювання на пернату дичину, кроля дикого, зайця-русака, єнотовидного собаку, вовка, лисицю, шакала, куницю кам`яну, норку американську, тхора лісового. Відстрільні картки видаються мисливцям користувачем мисливських угідь. Ліцензії та відстрільні картки видаються мисливцям із зазначенням у них терміну та місця здійснення полювання з урахуванням лімітів добування мисливських тварин та пропускної спроможності мисливських угідь.

Суд зазначає, ані законодавством, ані Договором про умови ведення мисливського господарства не предбачено вимоги щодо ведення первинного обліку добутої дичини шляхом забезпечення користувачем мисливських угідь 100% повернення відстрільних карток мисливцями.

Також вимога відповідача вести облік добутої дичини в журналі встановленої форми містить загальний характер, та не конкретизує в якому саме журналі позивач повинен вести відповідний облік такої дичини, та ким затверджена чи встановлена відповідна форма цього журналу.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимога відповідача, викладена в пункті 9 оскаржуваного Припису не ґрунтується на нормах законодавства, відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 10 оскаржуваного припису зобов`язано позивача провести комплексні профілактичні заходи щодо викладки спеціальних препаратів дегельмінтизації місць підгодівлі тварин, дезінфекції годівниць та солонців в мисливських угіддях, термін виконання - 2 рази на рік, за 1-2 тижні до початку зимової підгодівлі і через 1 -2 тижні після її закінчення (початок сезону підгодівлі з 1 листопада, закінчення сезону підгодівлі 15 лютого), обгрунтування : п.5 ч.2 ст.30 Закону України «Про мисливське господарство і полювання», розділ 8.3 Проекту організації та розвитку мисливського господарства, п.2.2. (з) Договору про умови ведення мисливського господарства.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем не проводяться комплексні профілактичні заходи щодо викладки спеціальних препаратів дегельмінтизації місць підгодівлі мисливських тварин, коренебульбоплодів годівниць та солонців в мисливських угіддях, що є порушенням вимог п. 5 ч.2 ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», підпункт (з) п. 2.2 Договору про умови ведення мисливського господарства, розділом 8.3 Проекту організації та розвитку мисливського господарства.

Пунктом 5 ч.2 ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» передбачається, що користувачі мисливських угідь зобов`язані негайно інформувати обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах ветеринарної медицини, санітарного та епідемічного благополуччя населення, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення випадків захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями.

Підпунктом (з) пункту 2.2. Типового Договору про умови ведення мисливського господарства від 01.08.2012 року укладеного між Сумським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Глухівською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок передбачено, що Глухівська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок, як користувач мисливських угідь зобов`язується, зокрема, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями тварин.

Аналогічні вимоги передбачені пунктом 8.3. Пояснювальної записки до Проекту організації та розвитку мисливського господарства Глухівської організації УТМР 2008 року, відповідно до якої заходи по боротьбі з хворобами мисливської фауни розділяються на профілактичні та лікувальні. Профілактичні направлені на запобігання захворювань диких тварин, обмеження їх поширення. Основою профілактичних заходів являється штучна дегельмінтизація, як місць підгодівлі, так і безпосередньо тварин, а також селекційне вилучення неповноцінної частини поголів`я. Дегельмінтацію місць підгодівлі тварин потрібно проводити 2 (два) рази на рік: за 1-2 тижні до початку зимової підгодівлі і через 1-2 тижні після її закінчення.

Позивач на обґрунтування позовних вимог, для підтвердження вжиття ним заходів по попереджуванню захворюваності у мисливських тварин посилається на Акт проведення дезінфекції від 20.10.2020 року без номеру та Акт на проведення робіт з дегельмінтизації від 20.10.2020 року без номеру (а.с. 84 85).

При цьому суд враховує, що позивачем не надані жодні докази проведення дегельмінтизації місць підгодівлі тварин, дезінфекції годівниць та солонців в мисливських угіддях в сезонах 2018-2019 роках.

Також в матеріалах справи відсутні докази проведення викладки спеціальних препаратів дегельмінтизації місць підгодівлі тварин, дезінфекції годівниць та солонців в мисливських угіддях 2 рази в рік та після закінчення сезону підгодівлі за 2020 рік, який закінчується 15 лютого 2021 року.

Суд вважає, що перелічені факти свідчать про не вжиття позивачем комплексних систематичних профілактичних заходів шляхом дегельмінтизації місць підгодівлі тварин, дезінфекції годівниць та солонців в мисливських угіддях.

Посилання позивача на Довідки Глухівського міськрайонного управління Держпродспоживслужби від 04.07.2019 року № 09.1-01/375 та від 08.07.2020 року № 09.1-01/598 про відсутність на території Глухівського району заразних захворювань тварин та птиці (а.с. 82- 83), не спростовує факту не вжиття ним комплексних профілактичних заходів шляхом проведення дегельмінтизації місць підгодівлі тварин, дезінфекції годівниць та солонців в його мисливських угіддях та не звільняє позивача від такого обов`язку.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Пунктом 14 оскаржуваного припису зобов`язано позивача провести коригування Проекту організації та розвитку мисливського господарства з врахуванням вилучених площ, які надані іншим користувачам, термін виконання до 15.09.2021, обґрунтування: ч.3 ст. 28 Закону України «Про мисливське господарство і полювання».

Відповідно до вимог ч.ч.1 - 3 ст. 28 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» Відповідно до ст. 28 закону України Про мисливське господарство та полювання користувачі мисливських угідь забезпечують їх упорядкування протягом двох років з дня надання таких угідь у користування. Порядок проведення впорядкування мисливських угідь визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти організації та розвитку мисливського господарства після їх розроблення погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у галузі лісового і мисливського господарства та полювання, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Наказом Державного комітету лісового господарства України від 21 червня 2001 р. №56затверджено Порядок проведення упорядкування мисливських угідь. Цей Порядок установлює основні нормативи, які необхідні для науково обгрунтованої оцінки та інвентаризації типів мисливських угідь, видового, кількісного та якісного складу мисливських тварин, розроблення (з урахуванням природних та економічних умов) режиму ведення мисливського господарства з визначенням заходів щодо охорони, раціонального використання, відтворення мисливських тварин, збереження та поліпшення стану угідь. Вимоги Порядку є обов`язковими для користувачів мисливських угідь, а також організацій, що проводять їх упорядкування. У разі відхилення від вимог порядку в пояснювальній записці до проекту організації та розвитку мисливського господарства повинні бути обумовлені та обґрунтовані обставини, що спричинили це відхилення.

З матеріалів справи суд вбачає, що рішенням Сумської обласної ради двадцять другого скликання від 26.07.1997 року Глухівській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок були надані в користування мисливські угіддя площею - 148 261 га (а.с. 153).

У 2008 році розроблений та погоджений Проект організації та розвитку мисливського господарства Глухівської організації УТМР Сумської області (а.с. 143).

В подальшому пунктом 1 Рішення Сумської обласної ради від 09.07.2009 року припинено право користування мисливськими угіддями на площі 11 456 га Глухівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, наданих у користування рішенням обласної ради двадцять другого скликання від 26.07.1997 року (а.с. 154).

Тобто, у позивача, як користувача мисливських угідь відбулась зміна площі та меж таких угідь в наслідок їх зменшення на 11 456 га.

Частиною 4 ст. 28 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» передбачається, що проекти організації та розвитку мисливського господарства, розроблені відповідно до існуючих на момент їх реалізації вимог, вважаються дійсними до закінчення строку їх дії за умови відсутності зміни площі та меж мисливських угідь.

Отже зміна площі та меж мисливських угідь, користувачем яких є позивач виключає можливість вважати вказаний проект дійним до закінчення строку його дії без внесення відповідних коригувань.

При цьому посилання позивача в обґрунтування своєї позиції на Додаткову угоду № 1 до Типового договору про умови ведення мисливського господарства від 25.07.2017 року, яким Глухівській районній організації УТМР продовжено строк використання мисливських угідь до 26.07.2022 року, суд вважає безпідставним, оскільки «Проект організації та розвитку мисливського господарства» та «Договір про умови ведення мисливського господарства», є окремими документами, які регламентують порядок ведення мисливського господарства.

Внесення змін щодо площі мисливських угідь до Договору про умови ведення мисливського господарства не позбавляє позивача обов`язку провести дії направлені на відповідні коригування Проекту організації та розвитку мисливського господарства або розроблення нового Проекту організації та розвитку мисливського господарства із врахуванням зміни площі та меж мисливських угідь.

Таким чином, враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь Глухівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Сумській області суму судового збору у розмірі 1 135,00 грн., сплаченого відповідно до платіжного доручення від 15.09.2021 року № 355 (а.с. 9).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Глухівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок до Державної екологічної інспекції у Сумській області про визнання протиправними та скасування пунктів припису задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункти 1 та 9 припису Державної екологічної інспекції в Сумській області від 15.03.2021 №46/06, який виданий щодо Глухівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок.

Визнати протиправним та скасувати пункт 4 припису Державної екологічної інспекції в Сумській області від 15.03.2021 №46/06, в частині зобов`язання відновити популяції оленя та дикого кабана, довівши їх чисельність до науково-обґрунтованої (оптимальної) до 15.09.202.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Глухівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок (вул. Спаська, 22,м. Глухів, Сумська область,41400, код ЄДРПОУ 34950569) за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Сумській області (вул. Першотравнева, 29, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 37970834) суму судового збору в розмірі 1 135,00 грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек