Постанова

від 12.04.2023 по справі 480/9351/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 р. Справа № 480/9351/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Глухівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Павлічек В.О., вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 24.06.2022 року у справі № 480/9351/21

за позовомГлухівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок

доДержавної екологічної інспекції у Сумській області

про визнання протиправними та скасування пунктів припису,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Глухівська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок, звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Сумській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4, 6, 9, 10, 14 припису Державної екологічної інспекції в Сумській області від 15.03.2021 року №46/06, який виданий Глухівський районній організації Українського товариства мисливців та рибалок.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року у справі № 480/9351/21 позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано пункти 1 та 9 припису Державної екологічної інспекції в Сумській області від 15.03.2021 року №46/06, який виданий щодо Глухівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок.

Визнано протиправним та скасовано пункт 4 припису Державної екологічної інспекції в Сумській області від 15.03.2021 року №46/06, в частині зобов`язання відновити популяції оленя та дикого кабана, довівши їх чисельність до науково-обґрунтованої (оптимальної) до 15.09.2021 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Глухівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Сумській області суму судового збору в розмірі 1 135,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року у справі № 480/9351/21, та прийняти постанову, якою визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4, 6, 9, 14 спірного припису.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що вирішуючи питання законності пункту 2 припису щодо зобов`язання позивача врегулювати відносини між власниками (користувачами) земельних ділянок і користувачами мисливських угідьвідповідними договорами, суд не взяв до уваги, що мисливські угіддя були надані позивачу у користування у 1997 році у повній відповідності з чинним на той час законодавством, а тому оскільки Закон України «Про мисливське господарство та полювання» набув чинності у 2000 році, вважає, що його приписи не розповсюджуються на спірні у цій справі відносини. Водночас зазначає, що 01.08.2012 між позивачам та Сумським обласним управлінням лісового та мисливського господарства був укладений типовий договір про умови ведення мисливського господарства. Також наполягає на протиправності пункту 6 припису, оскільки зазначає, що позивачем здійснюються усі необхідні біотехнічні заходи у повній відповідності з Проектом організації та розвитку мисливського господарства та п. 2.2. е) Типового договору про умови ведення мисливського господарства. Крім того, зазначає, що площа і межі мисливських угідь, визначені у Проекті організації та розвитку мисливського господарства Глухівської організації УТМР Сумської області 2008 р. до теперішнього часу фактично не змінювались, тому вимоги пункту 14 припису щодо проведення коригування Проекту організації та розвитку мисливського господарства з урахуванням вилучених площ, які надані іншим користувачам, також вважає безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 09.03.2021 року по 15.03.2021 року посадовими особами відповідача була проведена планова перевірка позивача щодо додержання законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якої складено акт №112/06, на підставі якого, з метою усунення виявлених під час перевірки порушень природоохоронного законодавства, виданий припис № 46/06 від 15.03.2021 року, яким приписано, зокрема:

1. забезпечити дотримання умов ведення мисливського господарства визначених у типовому договорі, термін виконання - постійно;

2. врегулювати відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь відповідними договорами, термін виконання - до 15.09.2021;

4. забезпечити проведення комплексних заходів, спрямованих на охорону, штучне відтворення, розселення та акліматизацію мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування. Забезпечити відновлення популяції оленя та дикого кабана, довіявши їх чисельність до науково-обґрунтованої (оптимальної), термін виконання - до 15.09.2021;

6. з метою покращення кормових та захисних властивостей мисливських угідь відповідно до наукового обґрунтування вирішити питання щодо створення кормових полів, захисних посадок чагарників (ремізів), штучних водопоїв для мисливської фауни, термін виконання - до 15.09.2021;

9. для достовірного обліку добутої дичини забезпечити 100% повернення відстрільних карток мисливцями. Вести облік добутої дичини в журналі встановленої форми постійно;

10. провести комплексні профілактичні заходи щодо викладки спеціальних препаратів дегельмінтизації місць підгодівлі мисливських тварин, дезінфекції годівниць та солонців у мисливських угіддях - 2 рази на рік за 1-2 тижні до початку зимової підгодівлі і через 1-2 тижні після її закінчення (початок сезону підгодівлі з 01 листопада, закінчення сезону підгодівлі 15 лютого);

14. провести коригування Проекту організації та розвитку мисливського господарства з урахуванням вилучених площ, які надані іншим користувачам, термін виконання - до 15.09.2021.

Не погоджуючись з вищевказаними пунктами припису позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування пунктів 2, 6, 10, 14, та пункту 4 в частині забезпечення проведення комплексних заходів, спрямованих на охорону, штучне відтворення, розселення та акліматизацію мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаєЗакон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V(далі - Закон № 877-V).

У відповідності до ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно пунктів а, е ч. 1ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства в тому числі, під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, та здійснення контролю за їх виконанням.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275(далі - Положення №275) передбачено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно п.7 Положення №275 встановлено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно підпункту 1 пункту 3 Положення №275 основними завданнями Держекоінспекції є реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно статті 1 Закону № 877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За правилами ст. 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.Приписне передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (ст. 8 Закону № 877-V).

Як вказувалось вище, на підставі акту Державної екологічної інспекції у Сумській області від 15.03.2021 року №112/06 складеного за результатом проведення планової перевірки Глухівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок (далі - Глухівська районна організація УТМР) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відповідачем виданий припис № 46/06 від 15.03.2021 року, зокрема, пунктом 2 якого приписано позивачеві: врегулювати відносини між власниками (користувачами) земельних ділянок з користувачами мисливських угідьвідповідними договорами.

Так, в ході перевірки позивача встановлено, що в порушення вимог ч. 6ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» відносини між власниками (користувачами) земельних ділянок і користувачем мисливських угідь не врегульовані відповідними договорами.

Колегія суддів зазначає, що правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання визначає Закон України «Про мисливське господарство і полювання» від 22.02.2000 №1478-III (далі Закон №1478-III) який також забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Згідно ч. 1ст. 1 Закону №1478-III мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.

Відповідно дочастин 1-2 ст. 21 Закону №1478-III ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.

Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цимЗакономпорядку.

Користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь (абз. 4 ч. 1ст. 1 Закону №1478-III).

Згідно частин 3-5 ст. 21 Закону №1478-III умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

За правилами частини 6 ст. 21 Закону №1478-III відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Статтею 23 Закону №1478-III передбачено, що право користування мисливськими угіддями припиняється у разі, зокрема, систематичного невиконання зобов`язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Таким чином, для законного ведення мисливського господарства передбачено укладення між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства і користувачами мисливських угідь договору, в якому визначаються умови ведення мисливського господарства.

Крім того, закріплено, що відносини між користувачами мисливських угідь і власниками або користувачами земельних ділянок також регулюються відповідними договорами.

У разі систематичного невиконання зобов`язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства передбачено припинення права користування мисливськими угіддями.

У даному випадку, відповідачем не заперечується наявність укладеного 01.08.2012 року між Сумським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та позивачем типового договору про умови ведення мисливського господарства (а.с. 11-14).

Пункт 2 оспорюваного припису стосується врегулювання договорами відносини між позивачем, як користувачем мисливських угідь, та власниками або користувачами земельних ділянок на яких вони розташовані, що передбачено частиною 6 ст. 21 Закону №1478-III.

При цьому, доводи позивача про те, що оскільки форма та зміст договорів законодавством не передбачена, то такі договори з власниками або користувачами земельних ділянок були укладені в усній формі, з посиланням при цьому на «листи-погодження» з сільськими радами є необґрунтованими, оскільки за правилами п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України щодо правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі, передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Листи-погодження, у свою чергу, викладені у формі односторонніх повідомлень про те, що керівництва сільських рад не заперечують проти «закріплення» належних їм земель за позивачем з правом проведення на цих землях полювання (а.с. 86-103), та не містять жодних умов, не встановлюють та не регулюють взаємні права та обов`язки користувачів земельних ділянок та позивача щодо їх використання.

В матеріалах справи містяться також надані на запит Державної екологічної інспекції у Сумській області листи від ТОВ «Голландська аграрна компанія» № 270-06/21 від 25.06.2021 року, ТОВ «Агрозем» № 128 від 22.05.2021 року, ТОВ «Глухів - Агроінвест» № 189 від 24.06.2021 року, ТОВ «Еліфібр» № 1-09/06/21 від 09.06.2021 року в яких повідомляється про те, що між цими суб`єктами господарювання, які є землекористувачами, та Глухівською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок договори про умови ведення мисливського господарства і проведення полювання на земельних ділянках, які використовують вказані підприємства ані в усній ані у письмовій формі не укладались (а.с. 157-160).

При цьому колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1ст. 1 Закону №1478-III мисливське господарство це сфера суспільного виробництва, яка включає в себе не тільки полювання, основними завданнями такого господарства є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, розвиток мисливського собаківництва.

У пункті 2.1 типового договору про умови ведення мисливського господарства, укладеного 01.08.2012 року між позивачем та Сумським обласним управлінням лісового та мисливського господарства також закріплено, що зведення на мисливських угіддях необхідних будівель і біотехнічних споруд, вирощування кормових культур, створення захисних насаджень, проведення штучного обводнення, здійснення інших заходів, пов`язаних з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок позивач має право за згодою власників або користувачів земельних ділянок.

У свою чергу, за правилами частини 6 ст. 21 Закону №1478-III, відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обов`язковість укладення письмових договорів між позивачем та власниками або користувачами відповідних земельних ділянок, та з огляду на неврегульованість, усупереч положенням частині 6 ст. 21 Закону №1478-III, таких відносин відповідними договорами, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість та законність пункту 2 спірного припису Державної екологічної інспекції у Сумській області, та відсутність правових підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки мисливські угіддя надавались позивачу у користування у 1997 році у повній відповідності з чинним на той час законодавством, а тому положення Закону України «Про мисливське господарство та полювання», який набув чинності у 2000 році, не розповсюджуються на спірні у цій справі відносини, є помилковими.

Зокрема, з матеріалів справи встановлено, що згідно пункту 8 рішення Сумської обласної ради шостого скликання від 27.07.2012 року «Про припинення права користування та надання у користування мисливських угідь», яким, з урахуванням положень Закону України «Про мисливське господарство і полювання» від 22.02.2000 №1478-III, зокрема, були внесені зміни до рішення обласної ради від 26.07.1997 року «Про надання у користування мисливських угідь» яким позивачу були надані у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства, визначено користувачам мисливських угідь, серед яких Глухівська районна організація УТМР, спільно з державною лісовпорядною експедицією визначити в натурі межі мисливських угідь, та відповідними договорами врегулювати відносити з власниками та користувачами земельних ділянок щодо умов ведення мисливського господарства (а.с. 213).

Доводи апеляційної скарги про те, що в умовах воєнного стану території мисливських угідь позивача систематично зазнають авіаційних та артилерійських ударів, у зв`язку із чим встановлення координат земельних ділянок, необхідних для укладання договорів може зашкодити національній безпеці та життю людей, а тому вимога п. 2 припису є нерозумною та несвоєчасною, колегія суддів не приймає, оскільки спірні у цій справі відносини виникли до введення в Україні воєнного стану, та оцінка правомірності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень надається на момент його прийняття.

Пунктом 6 спірного припису позивачу також було приписано, з метою покращення кормових та захисних властивостей мисливських угідь відповідно до наукового обґрунтування вирішити питання щодо створення кормових полів, захисних посадок чагарників (ремізів), штучних водопоїв для мисливської фауни.

Так, в ході перевірки позивача встановлено, що з метою покращення кормових та захисних властивостей мисливських угідь позивачем не створюються кормові поля, захисні посіви, захисні посадки чагарників (ремізи), штучні водопої для мисливської фауни, що є порушенням п. 2 ч. 2ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», підпункту (е) п. 2.2 типового договору про умови ведення мисливського господарства, розділу 8 Проекту організації та розвитку мисливського господарства.

Колегія суддів зазначає, що згідно підпункту (е) п. 2.2 типового договору про умови ведення мисливського господарства від 01.08.2012 року, позивач зобов`язався, зокрема, забезпечувати проведення комплексних заходів, спрямованих на охорону і відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на дані цілі.

Згідно пункту 2 ч. 2ст. 30 Закону №1478-III користувачі мисливських угідь зобов`язані виконувати біотехнічні заходи, виділяти мисливські угіддя для охорони і відтворення мисливських тварин, визначати пропускну спроможність мисливських угідь та забезпечувати їх упорядкування.

У відповідності дост. 1 Закону №1478-III біотехнічні заходи - це комплекс різноманітних господарських робіт, спрямованих на поліпшення умов існування, розмноження та збільшення чисельності мисливських тварин.

Розділом 8 Проекту організації та розвитку мисливського господарства Глухівської організації УТМР 2008 року передбачено дві основні групи біотехнічних заходів:

- заходи загальної конструктивної дії, які кардинально (реформуюче) змінюють кормові та захисні властивості мисливських угідь на значний проміжок часу;

- заходи окремої (обмежувальної) дії- призводить до тимчасової (сезонної) зміни ємності угідь (а.с. 147152).

До групи біотехнічних заходів загальної конструктивної дії відносяться, зокрема, кормові та захисні посіви та посадки багаторічних (сільськогосподарських, деревних чи чагарникових порід), створення штучних водойм для диких тварин та заходи по їх біотехнічному упорядженню.

До групи біотехнічних заходів окремої (обмежувальної) дії відносяться, зокрема, тимчасове збільшення кормових та захисних умов (однорічний посів або посадка кормових полів), спорудження тимчасових водопоїв.

Відповідно до Таблиці 8.1.1 Проекту організації та розвитку мисливського господарства Глухівської організації УТМР 2008 року передбачені рекомендовані норми штучного створення кормових та захисних ремізів (га/ на 1000 га лісових угідь), зокрема, для хвойних насаджень молодняка 2 групи віку та середньовікових насаджень кормові - 2,5 га, захисні - 5,0 га, для пристигаючих, стиглих та перестійних насаджень кормові - 1,5 га, захисні - 4,0 га., для листяних насаджень молодняка 2 групи віку та середньовікових насаджень кормові - 1,0 га, захисні - 4,0 - 5,0 га, для пристигаючих, стиглих та перестійних насаджень кормові - 0,5 га, захисні - 4,0 га. Кормові поля, на яких врожай не збирається, а залишається на корені для осінньо-зимової підгодівлі мисливської фауни, закладаються площею від 0,5 до 1,0 га і розміщуються по всій території господарства.

Для раціонального використання сільськогосподарської техніки, площа кормових полів, на яких заготовлюються корми для зимової підгодівлі фауни на заготівельних майданчиках і кормушках, складає 5-10 га і більше.

Колегія суддів зазначає, що ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що станом на час проведення перевірки та ухвалення спірного припису на території мисливських угідь Глухівської організації УТМР були створені кормові поля, захисні посадки чагарників (ремізів), штучних водопоїв для мисливської фауни, у тому числі згідно норм, визначених у Розділі 8 Проекту організації та розвитку мисливського господарства позивача, що доводить порушенням позивачем вимог ч. 5ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство і полювання», п. 2 ч.2ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство і полювання», та підпункту (е) п. 2.2 типового договору про умови ведення мисливського господарства, та обґрунтованість вимог пункту 6 спірного припису.

Колегія суддів зазначає, що самі лише доводи скаржника про те, що ним здійснюються біотехнічні заходи у відповідності до Проекту організації та розвитку мисливського господарства у повній відповідності з підпунктом (е) п. 2.2 типового договору про умови ведення мисливського господарства від 01.08.2012 року, з посиланням на виділення мисливських угідь для охорони та відтворення мисливських тварин, не доводять створення кормових полів, захисних посадок чагарників (ремізів), та штучних водопоїв для мисливської фауни з метою покращення кормових та захисних властивостей мисливських угідь.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 6 спірного припису, і, відповідно, відсутність підстав для їх задоволення.

Пунктом 14 спірного припису позивачу також приписано провести коригування Проекту організації та розвитку мисливського господарства з урахуванням вилучених площ, які надані іншим користувачам.

Так, в ході перевірки позивача встановлено, що в порушення ст. 28 Закону №1478-III позивачем не проведено коригування Проекту організації та розвитку мисливського господарства з урахуванням вилучених площ, які надані іншим користувачам.

У відповідності до положень частин 1-3 ст. 28 Закону №1478-III користувачі мисливських угідь забезпечують їх упорядкування протягом двох років з дня надання таких угідь у користування.

Порядок проведення впорядкування мисливських угідьвизначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти організації та розвитку мисливського господарства після їх розроблення погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у галузі лісового і мисливського господарства та полювання, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

За правилами частини 4 ст. 28 Закону №1478-III проекти організації та розвитку мисливського господарства, розроблені відповідно до існуючих на момент їх реалізації вимог, вважаються дійсними до закінчення строку їх дії за умови відсутності зміни площі та меж мисливських угідь.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Сумської обласної ради двадцять другого скликання від 26.07.1997 року Глухівській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок були надані у користування мисливські угіддя площею - 148 261 га (а.с. 153).

У 2008 році розроблений та погоджений Проект організації та розвитку мисливського господарства Глухівської організації УТМР Сумської області (а.с. 143).

Рішенням Сумської обласної ради п`ятого скликання від 09.07.2009 року «Про вилучення та надання у користування мисливських угідь» припинено право користування мисливськими угіддями на площі 11 456 га Глухівської районної організації УТМР, надавши їх у користування громадській організації «Мисливський клуб «Сумщина» (а.с. 154).

Рішенням Сумської обласної ради шостого скликання від 27.07.2012 року «Про припинення права користування та надання у користування мисливських угідь», внесені зміни до рішення обласної ради від 26.07.1997 року «Про надання у користування мисливських угідь» яким позивачу були надані у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства площею - 148 261 га, та визначена площа наданих позивачу у користування мисливських угідь 140972 га (а.с. 213).

Враховуючи вищезазначене, з огляду на зміну площ/меж мисливських угідь позивача після погодження Проекту організації та розвитку мисливського господарства Глухівської організації УТМР Сумської області 2008 р., колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість пункту 14 спірного припису щодо проведення коригування відповідного Проекту з урахуванням вилучених площ, які надані іншим користувачам, та погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог в цій частині.

Посилання позивача на додаткову угоду № 1 до типового договору про умови ведення мисливського господарства від 25.07.2017 року, згідно якої Глухівській районній організації УТМР продовжено строк використання мисливських угідь до 26.07.2022 року площею 140972 га є безпідставними, оскільки укладання додаткової угоди про продовження строку використання мисливських угідь не впливає на необхідність коригування відповідного Проекту.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування пункту 4 припису в частині забезпечення проведення комплексних заходів, спрямованих на охорону, штучне відтворення, розселення та акліматизацію мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, та пункту 10 припису щодо проведення комплексних профілактичних заходів щодо викладки спеціальних препаратів дегельмінтизації місць підгодівлі мисливських тварин, дезінфекції годівниць та солонців у мисливських угіддях - 2 рази на рік за 1-2 тижні до початку зимової підгодівлі і через 1-2 тижні після її закінчення (початок сезону підгодівлі з 01 листопада, закінчення сезону підгодівлі 15 лютого), колегія суддів зазначає наступне.

Як вказувалось вище, за правилами ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року у справі № 480/9351/21, та прийняти постанову, якою визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4, 6, 9, 14 спірного припису.

Разом з тим, будь-яких доводів щодо неправильного вирішення судом першої інстанції/незгоди позивача з судовим рішенням в частині вирішення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування пункту 4 в частині забезпечення проведення комплексних заходів, спрямованих на охорону, штучне відтворення, розселення та акліматизацію мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, та пункту 10 припису, апеляційна скарга не містить, тому підстави для її задоволення в цій частині відсутні.

Також, за вимог апеляційної скарги скасувати рішення суду першої інстанції, тобто повністю, апеляційна скарга не містить будь-яких доводів щодо незгоди позивача з судовим рішенням в частині задоволення позовних про вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 1, та 9, а також частково пункту 4, з огляду на що підстав для задоволення скарги у цій частині колегія суддів також не вбачає.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, та правильності судового рішення не спростовують, підстави для її задоволення та скасування судового рішення відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року у справі № 480/9351/21 суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Глухівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року у справі № 480/9351/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський