Постанова

від 21.06.2022 по справі 2-а-2239/11

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 2-а-2239/11 пров. № А/857/7453/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівУлицького В.З. та Запотічного І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Кардаш В.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської обл. від 15.11.2011р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. про зобов`язання провести перерахунок та виплату підвищення і доплати до пенсії, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю (суддя суду І інстанції: Горегляд О.І., час та місце винесення постанови суду І інстанції: 10 год. 30 хв. 15.11.2011р., м.Кузнецовськ Рівненської обл.; дата складання повного тексту постанови суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

23.08.2011р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

зобов`язати Управління Пенсійного фонду /ПФ/ України в м.Кузнецовську Рівненської обл. вчинити дії по нарахуванню підвищення (доплати) пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з 22.02.2011р. та виплачувати його до настання передбачених законодавством підстав для припинення виплати пенсії особисто позивачу, або зміни законодавства, що регулює вказані виплати;

зобов`язати Управління ПФ України в м.Кузнецовську Рівненської обл. здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, ОСОБА_1 з 22.02.2011р., виходячи із розрахунку 15 % мінімального розміру пенсії за віком та виплачувати її до настання передбачених законодавством підстав для припинення виплати пенсії особисто позивачу, або зміни законодавства, що регулює вказані виплати;

зобов`язати Управління ПФ України в м.Кузнецовську Рівненської обл. вчинити дії по перерахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 як дитині війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22.02.2011р. та виплачувати його до настання передбачених законодавством підстав для припинення виплати пенсії особисто позивачу, або зміни законодавства, що регулює вказані виплати (а.с.1 і на звороті).

Ухвалою суду від 26.08.2011р. позовні вимоги про перерахунок підвищення пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, підвищення пенсії як дитині війни за період 22.02.2011р. залишено без розгляду через пропуск строку звернення до суду (а.с.6 і на звороті).

Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської обл. від 15.11.2011р. заявлений позов задоволено частково; зобов`язано відповідача Управління ПФ України в м.Кузнецовську Рівненської обл. здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, за період часу з 23.02.2011р. до 22.07.2011р. включно, з врахуванням проведених виплат; зобов`язано відповідача Управління ПФ України в м.Кузнецовську Рівненської обл. здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 4, згідно з ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 15 (п`ятнадцять) процентів мінімальної пенсії за віком, із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період часу з 23.02.2011р. до 22.07.2011р. включно, з врахуванням проведених виплат; зобов`язано відповідача Управління ПФ України в м.Кузнецовську Рівненської обл. здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30 (тридцять) відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період часу з 23.02.2011р. до 22.07.2011р. включно, з врахуванням проведених виплат; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю (а.с.20-26).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Управління ПФ України в м.Кузнецовську Рівненської обл., який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи, просить постанову суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.29-30).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що положення ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовуються при призначенні пенсій за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; також фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією вказаного Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, а не ПФ України.

Окрім цього, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядок обчислення виплат, як пенсіонеру, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у відповідності до закону, регулюються постановами уряду.

Законодавцем не вносилися відповідні зміни до Закону України про Державний бюджет на 2011 рік, через що нарахування і виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, підвищення до пенсії позивачу правомірно здійснювалися із врахуванням вимог, передбачених постановами КМ України № 530 від 28.05.2008р. та № 654 від 16.07.2008р.

Окрім цього, чинним законодавством не визначено розміру мінімальної пенсії за віком, з якого повинно обчислюватися підвищення пенсії за віком дітям війни; встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено, які органи повинні виплачувати спірне підвищення, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

По причині реорганізації відповідача Управління ПФ України в м.Кузнецовську Рівненської обл. на підставі постанови КМ України № 821 від 08.11.2017р. «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» судом апеляційної інстанції в порядку ст.52 КАС України допущено заміну відповідача його правонаступником - Головним управлінням /ГУ/ ПФ України у Рівненській обл.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі пріоритетності законів над підзаконними актами при виплаті розміру пенсій позивачу підлягають застосуванню норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови КМ України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Також позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому він має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із роз`ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Водночас, відповідачем оскаржується рішення суду в частині задоволених позовних вимог.

Вирішуючи наведений спір в розглядуваній частині, колегія суддів виходить з того, що наведені висновки суду першої інстанції у повній мірі відповідають дійсним обставинам справи та не суперечать нормам матеріального права, з наступних підстав.

Як встановленому судом першої інстанції, позивач перебуває з 24.01.1989р. на обліку в Управлінні ПФ України в м.Кузнецовську Рівненської обл. та отримує пенсію за віком за Списком № 1, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.14-18).

Позивач зареєстрований і проживає в м.Кузнецовську Рівненської обл., який віднесений до категорії зони посиленого радіоекологічного контролю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ОСОБА_1 належить до четвертої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією відповідного посвідчення (а.с.2), при цьому позивач є непрацюючим пенсіонером, що проживає на території посиленого радіоекологічного контролю.

Також відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу, як постраждалому 4 категорії, із часу призначення пенсії була встановлена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Окрім цього, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Згідно з ч.2 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно ч.3 ст.51 вищевказаного Закону особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідними критеріями обрахунку розглядуваних доплати непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території посиленого радіоекологічного контролю, є мінімальна заробітна плата, а для додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, - мінімальна пенсія за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Також розмір мінімальної заробітної плати визначається законами України про Державний бюджет на відповідний рік.

Розрахунок спірних доплати до пенсії та додаткової пенсії позивачу проведено відповідачем на підставі постанов КМ України № 836 від 26.07.1996р., № 1 від 03.01.2002р., № 530 від 28.05.2008р. та № 654 від 16.07.2008р.

Колегія суддів вважає, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою КМ України № 523 від 30.05.1997р. Ця постанова на час існування спірних правовідносин була чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пунктом 2 постанови КМ України № 01 від 03.01.2002р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», а також постановами КМ України № 530 від 28.05.2008р. та № 654 від 16.07.2008р. всупереч положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» КМ України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір колегія суддів, враховуючи вимоги Законів України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», прийшла до обґрунтованого висновку, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов`язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

З урахуванням наведеного, позивач має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визначено, що у 2011 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня складає 750 грн., з 01 квітня 764 грн., з 01 жовтня 784 грн., з 01 грудня 800 грн.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести перерахунок та виплатити на користь позивача додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На переконання колегії суддів, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму; оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитися, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Наведені висновки відповідають вимогам ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.51 цього Закону. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

За таких обставин відмова пенсійного органу у проведенні наведеного перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є протиправною.

В частині вимог про перерахунок доплати непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території посиленого радіоекологічного контролю, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Оскільки дія ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була відновлена з 09.07.2007р., позивачу протягом 2011 року не виплачувалася спірна доплата до пенсії згідно вказаної норми Закону, тому колегія суддів приходить до висновку про підставність позовних вимог щодо зобов`язання провести нарахування і виплату щомісячної доплати непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території посиленого радіоекологічного контролю, в розмірі одної мінімальної заробітної плати.

Окрім цього, пунктом 7 ч.1 Закону України від 14.06.2011р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст.39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМ України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано КМ України.

Вирішуючи питання про те, яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для вирішення спорів зазначеної категорії, судам необхідно надавати перевагу тій із них, що прийнята пізніше. У цих правовідносинах така норма міститься у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

На виконання вимог цього Закону КМ України прийнято постанову № 745 від 06.07.2011р. «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011р.

Таким чином, до набрання чинності зазначеною постановою КМ України, тобто до 23.07.2011р., застосуванню підлягають положення ст.ст.39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Звідси, позовні вимоги в розглядуваній частині підлягають задоволенню за період, починаючи з 23.02.2011р., до 22.07.2011р. включно.

Стосовно виплати підвищення до пенсії як дитині війни колегія суддів керується наступним.

Безспірно встановлено, що позивач відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) останній має право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Відповідно до ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» надано право КМ України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Оскільки названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати, розмір соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, тому її дія не поширюється на спірні відносини.

За таких умов виплата спірного підвищення за вищевказаний період повинна здійснюватися в розмірах, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Приписами п.7 ч.1 Закону України від 14.06.2011р. № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМ України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано КМ України.

Конституційність вищевказаних норм Закону України № 3491-VI від 14.06.2011р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» підтверджена рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26.12.2011р.

На виконання вимог цього Закону КМ України прийнято постанову від 06.07.2011р. № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011р.

Вирішуючи питання про те, яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для вирішення спорів зазначеної категорії, необхідно надавати перевагу тій із них, що прийнята пізніше. У цих правовідносинах така норма міститься у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

Таким чином, до набрання чинності постановою КМ України від 06.07.2011р. № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», тобто до 23.07.2011р., при вирішенні справ цієї категорії щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Із 23.07.2011р. правомірність дій суб`єктів владних повноважень необхідно перевіряти на відповідність вимогам Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та постанови КМ України від 06.07.2011р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».

Отже, нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, протягом спірного періоду повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», через що колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 23.02.2011р. до 22.07.2011р. включно, з урахуванням проведених виплат за вказаний період.

У зв`язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління ПФ України в м.Кузнецовськ Рівненської обл., а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов`язок слід покласти на відповідача у справі.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що, вирішуючи питання про зобов`язання здійснити перерахунок та виплачувати належні платежі, суд, у разі відсутності спору про право особи на отримання спірних пенсій, підвищень, доплат або встановлення такого права в судовому порядку, не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх перерахунку і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Оскільки вказані зміни у законодавстві відбулися, тому слід визначити кінцевий строк проведення нарахування та виплати спірних пенсій.

В частині доводів апелянта Управління ПФ України в м.Кузнецовськ Рівненської обл. колегія суддів враховує, що питання фінансування відповідних видатків з державного бюджету не виступає предметом даного спору; проблеми надання бюджетних коштів пенсійному органу для виконання покладених на нього обов`язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог; також суд першої інстанції не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування пенсійного органу, а тому покликання останнього на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України є безпідставними.

Покликання цього апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про часткове задоволення позовних вимог, з вищевикладених мотивів.

Понесені судові витрати, пов`язані із розглядом справи, слід віднести в порядку ст.94 КАС України за рахунок держави.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.52, 139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської обл. (код ЄДРПОУ 22555448) його правонаступником Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської обл. від 15.11.2011р. в адміністративній справі № 2а-2239/11 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький І. І. Запотічний Дата складання повного тексту судового рішення: 24.06.2022р.