Постанова

від 23.06.2022 по справі 710/1206/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/453/22Головуючий по 1 інстанціїСправа № 710/1206/21 Категорія: 314000000 Симоненко О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Василенко Л.І., Карпенко О.В.

учасники справи:

позивач - Шполянська міська рада об`єднананої територіальної громади;

відповідач - ОСОБА_1 ;

особа, яка подає апеляційну скаргу - Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади

розглянувши в м. Черкаси в порядку письмового провадженняапеляційну скаргу Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23.12.2021 року, постановлене під головуванням судді Симоненко О.В., у залі Шполянського районного суду Черкаської області 23.12.2021 року, у справі за позовом Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

06.08.2021 року Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог вказується, що згідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер № 7125788800:01:001:0128, розташована в межах Шполянського району, форма власності - державна. Актом обмеження земельної ділянки від 28 травня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 користується водним об`єктом (став) № 5 площею 2,1843 га, який знаходиться в межах населеного пункту Топильнянського старостинського округу Шполянської ОТГ без правовстановлюючих документів.

Рішення Шполянської міської ради ОТГ від 05.11.2020 року № 1-58/IX реорганізовано Топильнанську сільську раду шляхом приєднання до Шполянської міської ради ОТГ.

У 2021 році нормативно грошова оцінка на земельну ділянку під водним об`єктом площею 2,1843 га, згідно витягу від 23.04.2021 року № 886, який видано Відділом у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області становить 3 794 427,15 грн.

Згідно акту комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 03.08.2021 розмір збитків становить 22038,86 грн.

Відповідач ОСОБА_1 є фактичним користувачем земельної ділянки під ставком, кадастровий номер 7125788800:01:001:0128, розташованої в межах Шполянського району, що без достатньої правової підстави за рахунок Шполянської міської ради ОТГ зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею.

Позивач вказує, що ОСОБА_1 , не сплачуючи оренду плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а Шполянська міська рада ОТГ втратила належне їй майно (кошти від орендної плати), тож відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 23.12.2021 року у задоволенні позовних вимог Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

13.01.2022 року додатковим рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 13.01.2022 року стягнуто із Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, код ЄДРПОУ 04061576, адреса: вул. Лозуватська, 59, м. Шпола, Черкаської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платників податків НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади, в особі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади Д. Коваля оскаржила рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує, що Шполянська міська рада ОТГ не погоджується з рішенням суду, вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, не з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а викладені висновки не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначається, що єдиною підставою, чому було відмовлено в задоволенні позовних вимог, є критична оцінка судом акту обстеження земельної ділянки від 28 травня 2021 року.

Даним актом встановлено, що гр. ОСОБА_1 користується водним об`єктом (став) № 5 площею 2,1843 га, який знаходиться в межах населеного пункту Топильнянського старостинського округу Шполянської ОТГ без право встановлюючи документів, даний акт складено старостою Топильнянського старостинського округу, спеціалістом I категорії Топильнянського староростинського округу, в присутності працівника комунального господарства «Благоустрій» ОСОБА_5

Скаржник зазначає, що використання земельних ділянок без належного оформлення прав, включаючи право оренди, є порушення норм земельного законодавства згідно ст. 211 ЗК України, яке здійснюється систематично саме громадянином ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі скаржник посилається, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Ухилення відповідача ОСОБА_1 від обов`язкової сплати орендної плати за користування земельною ділянкою є підставою для застосування положень ст. ст. 1212, 1214 ЦК України. При цьому відновлення порушених прав за таких обставин, і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які Шполянська міська рада ОТГ могла б отримати внаслідок здавання свого майна в оренду за звичайних умов.

Отже, у разі, коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, то вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

В апеляційній скарзі заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади Д. Коваль просить скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23.12.2021 року, справа № 710/1206/21 за позовом Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

14 лютого 2022 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Юрченка В.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзив представником відповідача зазначається, що районний суд ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Акт обстеження здійснений працівниками/посадовими особами ОТГ без участі третіх осіб та відповідача, без свідків, не містить план-схеми земельної ділянки, не містить інформації яким чином відбувається користування земельною ділянкою та, що саме таке користування здійснює відповідач.

Відповідач вважає, що наявний в матеріалах справи Акт є односторонньою фіксацією певного факту без належного повідомлення відповідача та не може бути об`єктивним та самостійним доказом, оскільки складений зацікавленими особами (працівниками ОТГ).

При цьому, відповідач заперечує, що ним відбулося користування ставком та земельною ділянкою у вказаний період.

У відзиві представник ОСОБА_1 зазначає, що надані позивачем, на підтвердження користування земельною ділянкою відомості, про сплату процентів не охоплюють той період, за який позивач нарахував та просить стягнути збитки, а також вказані доводи стосуються відносин між Топильнівською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, якщо має місце між органом місцевого самоврядування та фізичною особою-підприємцем, то вказаний спір взагалі відноситься до господарського судочинства, а не цивільного.

Відзив мотивований тим, що позивач так і не зазначив, в чому полягає користування земельною ділянкою, яким саме чином здійснювалося таке користування відповідачем .

Він посилається, що подані скаржником до суду пояснення з доказами у порядку ч. 8 ст. 83 ЦПК України до розгляду не прийняті, оскільки представником позивача не обґрунтована неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього.

До того ж, подані дані щодо сплати коштів стосуються періоду, який не охоплює той, за який позивач нарахував та просить стягнути збитки з відповідача.

У відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Юрченко В.О. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.

Заслухавши суддю - доповідача,вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, вказавши, що сам по собі Акт обстеження земельної ділянки від 28.05.2021 року не є достатнім доказом користування відповідачем водним об`єктом, що зобов`язувало б відповідача оформлення відповідного землекористування земельною ділянкою з кадастровим номером 7125788800:01:001:0128.

Суд першої інстанції вказав, що посилання позивача на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, а саме: № 629/4628/16, № 922/3412/17, № 320/5877/17, Верховного Суду - № 912/1188/17, № 902/794/17, № 922/3409/17, № 916/2948/17, № 922/652/18, № 924/552/18, № 922/2413/19, а також у постановах Верховного Суду України - № 922/1009/15, № 922/207/15, № 922/5468/14, предметом спору є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

У вказаних справах є встановленим факт користування земельною ділянкою, підтверджений належними доказами.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведені обставини користування відповідачем ОСОБА_1 ставом № 5 площею 2,1843 га, який знаходиться в межах населеного пункту Топильнянського старостинського округу Шполянського ОТГ, а тому і земельною ділянкою кадастровий номер 7125788800:01:001:0128, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону, так як судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно із Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20.04.2021 року земельна ділянка площею 2,1843 га в с. Топильна, Шполянського району, Черкаської області, кадастровий номер 7125788800:01:001:0128, категорія земель: землі водного фонду, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі водного фонду, належить Топильнянській сільській раді (а.с.17).

Відповідно рішення сесії Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади від 05.11.2020 року № 1-58/IX «Про реорганізацію Топильнянської сільської ради, що увійшла до складу Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади» вирішено провести реорганізацію Топильнянської сільської ради (код ЄДРПОУ 26323605) шляхом приєднання до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, яка є правонаступником прав та обов`язків Топилянської сільської ради (а. с. 8-10).

Із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Шполянською міською радою ОТГ зареєстроване 29.09.2021 року (а. с. 58).

Згідно ст. 13 Конституції України земля є об?єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб?єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі у межах населених пунктів, крім земель державної і приватної власності, а також земельні ділянки за їхніми межами, на яких розташовано об?єкти комунальної власності.

У п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.02.2012 року передбачено, що з дня набрання чинності цим законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об?єкти нерухомого майна комунальної власності територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у п.п. «а» і «б» п.4 цього розділу.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими ( п.7).

У п. 8 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону зазначено, що у разі, якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог ст. 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, визначення меж земель державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням меж населених пунктів, зазначених у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, яким вірно зазначено, що аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що земельні ділянки перебувають у комунальній власності, тобто належать територіальній громаді, у випадку їх розташування в межах населеного пункту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що ОСОБА_1 користується водним об?єктом (став) № 5 площею 2,1843 га, який знаходиться в межах населеного пункту Топильнянського старостинського округу ІІІполянської ОТГ на земельній ділянці кадастровий №7125788800:01:001:0128, розташованої в межах Шполянського району без правовстановлюючих документів, та не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою під ставком за відсутності договору оренди, фактично збільшив свої доходи, а Шполянська міська рада ОТГ втратила належне їй майно (кошти від орендної плати), тож відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний повернути вказані кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Приймаючи до уваги рішення Шполянської міської ради ОТГ Черкаської області від 05.11.2020 року № 1-58/IX «Про реорганізацію Топильнянської сільської ради, яка увійшла до складу Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади» (а. с. 8-10), Інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а. с. 17), колегія суддів апеляційного суду зазначає, що позивачем доведено наявність права власності на спірну земельну ділянку.

За змістом ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об?єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов?язані своєчасно сплачувати орендну плату.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).

За наявності встановлених обставин щодо використання відповідачем ОСОБА_1 майна без достатніх правових підстав, а також у разі безпідставного збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати у зв?язку із таким використанням до спірних правовідносин слід застосовувати саме положення статей 1212 - 1214 ЦК України, оскільки для кондикційних зобов?язань доведення вини особи не має значення, важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Вказану правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 і від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено норми права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, матеріали справи містять акт обстеження земельної ділянки від 28.05.2021 року, складеного Соколовським С. О. - старостою Топильнянського старостинського округу, Литвиненко М.Д. - спеціалістом І категорії Топильнянського старостинського округу, в присутності працівника комунального господарства «Благоустрій» ОСОБА_5, згідно якого проведено обстеження водного об`єкту (став) № 5 площею 2,1843 га, який знаходиться в межах населеного пункту Топильнянського старостинського округу Шполянського ОТГ та зафіксовано, що громадянин ОСОБА_1 користується водним об`єктом, без правовстановлюючих документів (а. с. 5).

Відповідно даних Акту комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 03.08.2021 року встановлено, що земельна ділянка під ставком, площею 2,1843 га, яка розташована в межах с. Топильна, Звенигородського району, Черкаської області (кадастровий номер 7125788800:01:001:0128), перебуває у користуванні громадянина ОСОБА_1 , без правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Збитки обраховано за період з 01.01.2021 року по 01.08.2021 року. Розрахунок було здійснено, враховуючи, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки під водним об`єктом площею 2,1843 га, становить - 3 794 427,15 грн.) / 365 (кількість днів у 2021р) * 212 (кількість днів в період з 01.01.2021 по 01.08.2021)/ 100%*1,0% (ставка орендної плати) та становить 22 038,86 (двадцять дві тисячі тридцять вісім гривень 86 копійок) (а. с. 6-7).

Претензією від 04.08.2021 року № 01-18/2063 позивач повідомив відповідача ОСОБА_1 про встановлені обставини, запропонував сплатити нараховані збити та направив копію акту комісії (а. с. 4).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено належними доказами, та позивачем не доведені обставини користування відповідачем ставом № 5 площею 2,1843 га, який знаходиться в межах населеного пункту Топильнянського старостинського округу Шполянського ОТГ, а тому і земельною ділянкою кадастровий номер 7125788800:01:001:0128.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції не погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків.

У відповідності до частин 1, 3 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 211 ЗК України визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз?яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи згідно частини перша статті 76 ЦПК України.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку наданим позивачем доказам, суд першої інстанції вказав, що суд критично оцінює такий доказ, оскільки акт не містить беззаперечної інформації, яка б свідчила про користування фізичною особою ОСОБА_1 ставом у цілому, а саме яким чином, у який період тощо; сам по собі акт обстеження земельної ділянки від 28.05.2021 року не є достатнім доказом користування відповідачем водним об`єктом, що зобов`язувало б його оформлення відповідного землекористування земельною ділянкою з кадастровим номером 7125788800:01:001:0128.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із критичною оцінкою, як доказу у справі Акту обстеження земельної ділянки від 28.05.2021 року, так як суд першої інстанції також не надав належної оцінки Акту комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 03.08.2021 року, рішенню Топилянської сільської ради № 38-1/V від 18.10.2010 року, яким ПП ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на використання ставом № 5 та укладенні 02.01.2013 року між Топилянською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 договори оренди земельної ділянки площею 2,1843 га з кадастровим номером 7125788800:01:001:0128, та у подальшому додаткових угод у період з 2016 року по 2019 рік, які позивач вважає фіктивними, оскільки такі не були зареєстровані відповідачем у відповідності до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» у редакції від 01.01.2013 року; на сплату ОСОБА_1 , як фізичною особою, до бюджету Топилянської сільської ради у період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року та 01.01.2020 року по 31.12.2020 року орендної плати у розмірах, що відповідають відповідним договорам оренди.

Колегія суддів апеляційного суду вважає помилковими висновки суду першої інстанції відносно зазначених доказів, а також акцентує увагу на тому, що відповідачем ОСОБА_1 не спростовані надані позивачем докази.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивачем надано належні докази на підтвердження факту, що земельна ділянка під ставком, площею 2,1843 га, яка розташована в межах с. Топильна, Звенигородського району, Черкаської області (кадастровий номер 7125788800:01:001:0128), перебуває в користуванні громадянина ОСОБА_1 , без правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Відповідно рішення Шполянської міської ради ОТГ Черкаської області від 18.06.2020 року № 56-21/VIII «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю) на території Шполянської міської ради ОТГ на 2021 рік» (а. с. 11-12), рішення Шполянської міської ради ОТГ Черкаської області від 02.04.2020 року № 6-40/IX «Про внесення змін до рішення міської ради від 18.06.2020 року № 56-21/VIII Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю) на території Шполянської міської ради ОТГ на 2021 рік» (а. с. 13), додатку 3 до рішення Рішення Шполянської міської ради ОТГ Черкаської області від 02.04.2020 року № 6-40/IX (а. с. 14-15) та витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.04.2021 № 886 (а. с. 16) позивачем визначено розмір збитків (не одержаного доходу) в розмірі 22038,86 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими розрахунками позивача, також акцентує увагу на тому, що відповідачем ОСОБА_1 такий розрахунок не спростовано, а отже, відповідна сума підлягає стягненню з відповідача.

Доводи апеляційної скарги Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади є обґрунтованими, спростовують висновки районного суду, а тому приймаються до уваги та підлягають задоволенню апеляційним судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасуванню рішення суду першої інстанції, оскільки рішення ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, тому слід ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_4 на користь Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади суми коштів у розмірі 22038,86 грн. за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу на те, що при розгляді даної справи ухвалено додаткове рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23.12.2021 року, яким стягнуто із Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Отже, додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов?язані з порушенням вимог щодо його повноти. Додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов?язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Тобто, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає свою силу.

Аналогічний правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 16.04.2018 року у справі № 923/631/15.

Отже, додаткове рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23.12.2021 року втрачає силу у зв`язку із скасуванням рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23.12.2021 року у справі за позовом Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції, то судові витрати підлягають перерозподілу. Судом встановлено, а також підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивачем сплачено судовий збір за одну майнову вимогу в суді першої інстанції та за подання апеляційної скарги, а загалом 5675 грн. 00 коп.

Апеляційним судом задоволено позовні вимоги Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади до ОСОБА_1 , тому з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в розмірі 5675,00 грн. за сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади - задовольнити.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23.12.2021 року у справі за позовом Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувати, прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади грошові кошти в розмірі 22038,86 грн. за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади судові витрати за сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 5675,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 24.06. 2022 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко