Рішення

від 19.06.2022 по справі 463/10660/21

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

20 червня 2022 рокуСправа №463/10660/21 Провадження № 2/451/230/22

Радехівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

з участю ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радехові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО - Медсервіс» про відшкодування шкоди з урахуванням інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних за період прострочення страхової виплати,-

В С Т А Н О В И В :

22 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО - Медсервіс» про відшкодування шкоди з урахуванням інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних за період прострочення страхової виплати (а.с.1-6).

Відповідно до ухвали судді Личаківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2021 року справу передано за підсудністю до Радехівського районного суду Львівської області (а.с.41-42,47-47 зворот).

28 січня 2022 року справа №463/10660/21 надійшла до Радехівського районного суду Львівської області та автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.46,48).

2 лютого 2022 року, проаналізувавши позовну заяву та додані матеріали справи №463/10660/21, суддя постановила ухвалу про залишення позовної заяви без руху, надавши позивачу час для усунення недоліків (а.с.49-51).

8 лютого 2022 року до суду надійшло клопотання позивача про усунення недоліків позовної заява разом із новою редакцією позовної заяви (а.с.54-107).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19 січня 2018 року о 18 годині 30 хвилин на автодорозі Червоноград - Броди в с. Новий Витків Радехівського району Львівської області після проїзду знаків населений пункт, на своїй смузі руху, керуючи автомобілем AUDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав пошкодження лівого переднього колеса через те що, автомашина КРАЗ - 6444, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з траком напівпричепом під керуванням ОСОБА_2 , не вписавшись в поворот та не обравши безпечної дистанції виїхав на зустрічну смугу руху. В подальшому, на місце ДТП було викликано поліцію та складено два протоколи про вчинення адміністративного порушення відносно позивача та водія КРАЗА- 6444, ОСОБА_2 , за ст. 124 КУпАП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, зазначених в схемі ДТП. Відтак позивачу було завдано матеріальних збитків на суму 256 861 гривень 19 копійок, що підтверджується проведеною Львівським науково-дослідним експертно-криміналістистичним центром експертизою за №19/114/9-1711д від 16.08.2018 р.

Автомашина КРАЗ - 6444, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з траком напівпричепом під керуванням ОСОБА_2 , була забезпечена Полісом №АК/8106339, обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, від страхової компанії «АСКО-Медсервіс». 22 січня позивач повідомив страхову компанію «АСКО-Медсервіс», про подію з транспортним засобом, який йому належить. Постановою Радехівського районного суду Львівської області від 19 березня 2018 року, адміністративну справу №451/117/18 за ст. 124 КУпАП щодо позивача було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова ніким не оскаржувалась та набрала законної сили.

2 квітня 2018 року на адресу страхової компанії «АСКО-Медсервіс» позивач надіслав Заяву, на виплату страхового відшкодування, в якій містились наявні докази страхового випадку зокрема: схема ДТП, детальний опис події та Постанова Радехівського районного суду Львівської області від 19 березня 2018 року по справі №451/117/18. Наприкінці квітня 2018 року на адресу позивача надійшла відмова у виплаті страхового відшкодування. В подальшому Постановою Радехівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2018 року, адміністративну справу №451/116/18 щодо ОСОБА_2 , (водій КРАЗА-6444) за ст. 124 КУпАП було закрито у зв`язку із закінченням строку накладання адміністративного стягнення, відповідно до ст.ст.38,247 КУпАП., але в описовій частині цієї постанови зазначено, що суддею встановлено, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП ОСОБА_2 , вчинив 19 січня 2018 року. Постанова ніким не оскаржувалась та набрала законної сили. 27 грудня 2018 року позивач повторно надіслав заяву про виплату страхового відшкодування у сумі 100 000 тис грн до страхової компанії «АСКО-Медсервіс» з урахуванням Постанови Радехівського районного суду Львівської області від 22.12.2018 року по справі №451/116/18, де в описовій частині постанови вина водія ОСОБА_2 , в адміністративному правопорушенні була встановлена. На що, в подальшому, була звернута увага в рішенні Радехівського районного суду Львівської області в цивільній справі №451/469/19 від 17.11.2020 та Постанові Львівського апеляційного суду від 20.08.2021 у справі 451/469/19, які набрали законної сили, та зазначено що вказаною постановою встановлено, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП ОСОБА_2 вчинив 19.01.2018 року. На своє звернення позивач відповіді так і не отримав, а тому 27 березня 2019 року звернувся до Радехівського районного суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «АСКО-Медсервіс», Акціонерного товариства «Укртрансгаз», третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, внаслідок ДТП та стягнення моральної шкоди. 17 листопада 2020 року рішенням Радехівського районного суду Львівської області по справі №451/469/19, позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «АСКО-Медсервіс» суму страхового відшкодування у розмірі 100 000 гривень. На рішення суду Приватним акціонерним товариством «АСКО- Медсервіс» було подано апеляційну скаргу. 20 серпня 2021 року колегія судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду, прийняла Постанову, в якій відмовила Приватному страховому товариству «АСКО-Медсервіс» в задоволені апеляційної скарги, та залишила рішення першої інстанції в силі.

Страхову виплату за рішенням суду, яке набрало законної сили, відповідач на суму 100 000 гривень провів 02 вересня 2021 року, на особистий рахунок позивача.

Позивач вважає відмову у виплаті незаконною, а відтак термін виплати страхового відшкодування страховою компанією «АСКО-Медсервіс» у розмірі 100 000 гривень, з огляду на те, що заяву про виплату страхового відшкодування було отримано відповідачем 22 січня 2018 року, в подальшому було повторно надіслано пакет документів з постановою Радехівського районного суду Львівської області від 22.12.2018 у справі №451/116/18, в якій встановлена вина застрахованої особи в ДТП. Відповідно граничний строк виплати (90 днів), згідно до п. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настав 02 квітня 2019 року. Таким чином вважає що, страховик неправомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування на його користь, а відтак підлягає стягненню 3% річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 100 0000 гривень страхового відшкодування від 02.03.2019 року до 02.09.2021 року.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс», код ЄДРПОУ 13550765, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , 3% відсотка річних у сумі 7 521 (сім тисяч п`ятсот двадцять одна) гривень 00 копійок; - стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс», код ЄДРПОУ 13550765, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , у сумі 53 306 (п`ятдесят три тисячі триста шість) гривень 86 (вісімдесят шість) копійок пені; - стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс», код ЄДРПОУ 13550765, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , у сумі 14 353 (чотирнадцять тисяч триста п`ятдесят три) гривень 85 (вісімдесят п`ять) копійок інфляційних втрат; - стягнути витрати на правову допомогу з відповідача (а.с.59-64).

11 лютого 2022 року суддею постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.109-110).

21 квітня 2022 року за вх.№2290 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог. Таким чином позивач просить прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог і вважати їх наступними: - стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс», код ЄДРПОУ 13550765, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , 3% відсотка річних у сумі 7 266 (сім тисяч двісті шістдесят шість) гривень 00 копійок; - стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс», код ЄДРПОУ 13550765, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , у сумі 50 249 (п`ятдесят тисяч двісті сорок дев`ять) гривень 32 (тридцять дві) копійок пені; - стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс», код ЄДРПОУ 13550765, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , у сумі 13 333 (тринадцять тисяч триста тридцять три) гривень 85 (вісімдесят п`ять) копійок інфляційних втрат; - стягнути витрати на правову допомогу з відповідача (а.с.117-118).

14 червня 2022 року за вх.№3587 від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності. Так, в обґрунтування заяви про застосування строків позовної давності представник відповідача зазначає, що позивач в позовних вимогах з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути шкоду за прострочення страхової виплати за період з 02.04.2019 (кінцева дата виплати страхового відшкодування) по 02.09.2021 (дата виконання рішення суду). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності. У постанові від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13 (із правовим висновком якої погодилась Велика Палата Верховного Суду, приймаючи постанову від 28.03.2018 у справі №444/9519/12) Верховний Суд України, аналізуючи приписи ст. 266 та ч. 2 ст. 258 ЦК України дійшов висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується. При цьому, відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Отже, до вимог про стягнення пені підлягає застосуванню спеціальний строк позовної давності відповідно до ст. 258 ЦК України (а.с.137-138).

20 червня 2022 року від позивача надійшли заперечення на заяву представника відповідача про застосування спеціальних строків позовної давності. В запереченні позивач зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Беручи до уваги ч.2 ст. 264 ЦК України, строк позовної давності який почався з 02.04.2019 року, був перерваний, а точніше не наступав оскільки 27.03.2019 року, позивачем була подана позовна заява до суду «Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП», тому початком перебігу строку позовної давності треба вважати 20.07.2021 року, а саме день набрання законної сили постановою Львівського апеляційного суду по справі №451/469/19, а позов «Про відшкодування шкоди з урахуванням інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних за період прострочення страхової виплати» позивачем було подано 22.09.2021 року, а відтак строк позовної давності не пропущений, оскільки позов подано через 2 місяці від початку перебігу строку позовної давності. Окрім цього зазначає, що відповідно до п.5 ч.1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування). Таким чином, просить відмовити в задоволенні заяви відповідача про застосування строків спеціальної позовної давності (а.с.141).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив постановити рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином (а.с.135).

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Суд встановив, що 17 листопада 2020 року Радехівський районний суд Львівської області розглянув справу №451/469/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО - Медсервіс», Акціонерного товариства «Укртрансгаз», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП та стягнення моральної шкоди.

Відповідно до рішення Радехівського районного суду Львівської області від 17 листопада 2020 року суд, окрім іншого, вирішив: «Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» (м. Київ, вул. Антоновича, 12 ,код ЄДРПОУ 13550765) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму страхового відшкодування в розмірі 100000 гривень (сто тисяч гривень) 00 копійок…» (а.с.75-87 зворот).

Згідно із постановою Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2021 року рішення Радехівського районного суду Львівської області від 17 листопада 2020 року залишено без змін (а.с.88-96).

Рішенням суду від 17 листопада 2020 року встановлені наступні обставини.

19 січня 2018 року о 18 годині 30 хвилин на автодорозі Червоноград - Броди в с. Новий Витків Радехівського району Львівської області після проїзду знаків населений пункт на своїй полосі руху, автомобіль AUDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , отримав пошкодження лівого переднього колеса через те, що автомашина КРАЗ - 6444, реєстраційний номер НОМЕР_2 з траком напівпричепом під керуванням ОСОБА_2 , не вписавшись в поворот та не обравши безпечної дистанції, виїхав на його полосу руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_1 зазнав механічних пошкоджень, зазначених в схемі ДТП.

За наслідками даної ДТП було складено протоколи про адміністративне правопорушення за порушення п. 13.1. ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ст. 124 КУпАП, серії БД№083631 відносно позивача та серії БД№083639 відносно ОСОБА_2 .

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.124 КУпАП розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, серед іншого, обов`язково повинно бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Радехівського районного суду Львівської області від 19.03.2018 (справа №451/117/18) провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП закрито за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Радехівського районного суду Львівської області від 22.12.2018 провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП закрито відповідно до ст. ст. 38, 247 КУпАП.

Згідно з висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №1887 від 16.05.2018, складеним за результатами проведення транспортно-трасологічної експертизи по матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , місце зіткнення автомобілів КРАЗ-6444, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом Trailer Qdz 9490, д.н.з. НОМЕР_4 , та AUDI А-4, д.н.з. НОМЕР_1 , знаходиться на лівій смузі руху, виходячи з напрямку в сторону м. Червоноград, поблизу лінії горизонтальної розмітки 1.1, в районі початку сліду лівого переднього колеса автомобіля AUDI А-4, тобто на смузі руху автомобіля AUDI А-4.

Згідно з висновком експерта судової автотехнічної експертизи №1888 по матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , складеного 01.06.2018 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, з технічної точки зору, величина швидкості руху автомобіля «Ауді А4» визначається не менше значень 24,4/30,9 км/год, але оскільки сліди лівого колеса автомобіля «Ауді А4» могли не відображатися повною мірою на дорожньому покритті, та без урахування втраченої енергії на контактування з зустрічним автомобілем та опору руху до кінцевої зупинки автомобіля «Ауді А4» на значну відстань приблизно 170 м від місця можливого зіткнення (де починається слід переднього колеса), розрахована швидкість є мінімальна від реальної. При цьому в даному висновку зазначено, що встановити швидкість вказаного автомобіля «Ауді А4» з урахуванням подоланої ним відстані від закінчення сліду пошкодження лівого колеса до кінцевого місця розташування не виявляється можливим з причин відсутності у вихідних даних інформації про характер руху автомобіля «Ауді А4» після закінчення сліду пошкодження лівого колеса до місця його кінцевого розташування, в частині наявності/відсутності опору котіння для коліс автомобіля «Ауді А4», відсутності даних, на якій передачі автомобіль «Ауді А4» пересувався до зупинки, також відсутні дані по прийняттю/неприйняттю водієм автомобіля «Ауді А4» заходів гальмування та інших прийомів керування.

Так, на підставі зазначеного вище можна зробити висновок про винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що встановлено також Постановою Радехівського районного суду Львівської області від 22.12.2018 року, з мотивувальної частини якої вбачається, що адміністративне правопорушення було вчинене ОСОБА_2 19 січня 2018 року.

Отже, з матеріалів справи можна зробити висновок, що своїми діями водій КРАЗ-6444 д.н. НОМЕР_2 з напівпричепом Тrаіllеr Qdz 9490, д.н.з. НОМЕР_5 ОСОБА_2 , грубо порушуючи правила ПДР здійснив зіткнення на зустрічній смузі із автомобілем «Ауді А4» р.н.з. НОМЕР_1 , який належить Позивачу, чим і спричинив матеріальні збитки останньому.

Із висновку експертного дослідження №9/3 від 15.02.2018, складеного Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вбачається, що ринкова вартість представленого на дослідження автомобіля марки AUDI А-4 Allroud, д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , станом на 25.01.2018 до моменту його проходження внаслідок ДТП, становила 580950,59 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки AUDI А-4 Allroud, д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , станом на 25.01.2018 становить 256861,19 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику представленого на дослідження автомобіля марки AUDI А-4 Аllroud, д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , станом на 25.01.2018 становить 130717,30 грн (а.с.75-87 зворот).

21.11.2017 між ПрАТ «СК «АСКО-МЕДСЕРВІС» та АТ «УКРТРАНСГАЗ» було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/8106339, забезпечений транспортний засіб «КРАЗ 6444», номерний знак НОМЕР_2 (а.с.70, 75-87 зворот).

23.01.2019 року від позивача ПрАТ «СК «АСКО-МЕДСЕРВІС» було отримано повідомлення про ДТП та здійснено огляд транспортного засобу «AUDI», р.н. НОМЕР_1 (а.с.71, 75-87 зворот).

4.01.2019 року ПрАТ «СК «АСКО-МЕДСЕРВІС» отримало від позивача заяву про страхове відшкодування та за наслідками розгляду документів прийняло рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, про що листом від 02.04.2019 повідомило позивача (а.с.75-87 зворот).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішення Радехівського районного суду Львівської області набрало законної сили 20.08.2021, а тому встановлені цим рішенням обставини не доказуються при розгляді цієї справи.

Також, з копії повідомлення про подію з транспортним засобом від 22.01.2018 видно, що позивач повідомив ПрАТ «СК «АСКО-МЕДСЕРВІС» про пошкодження його транспортного засобу «AUDI», номерний знак НОМЕР_1 (а.с.71), та 22.01.2018 звернувся із Заявою на виплату страхового відшкодування за добровільним страхуванням медичних витрат, пов`язаних з нещасним випадком під час здійснення застрахованою особою подорожі (поїздки) (а.с.72), які відповідач отримав 10.04.2018, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.74).

24 квітня 2018 року ПрАТ «СК «АСКО-МЕДСЕРВІС» за наслідками розгляду документів повідомили позивача, що з наданих документів не вбачається, що водія забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП, а відтак настає цивільно-правова відповідальність власника забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки «КРАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , а тому відсутні правові підстави вважати, що заявлена ним подія є страховим випадком. З метою розгляду повідомлення по суті відповідач запропонував позивачу надати документи, що підтверджують вину водія ОСОБА_2 у скоєнні ДТП та, як додаток до листа, надіслано зразок заяви на виплату страхового відшкодування за обов`язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (а.с.73-73 зворот).

Із роздруківки звіту за безготівковим платежем видно, що 02.09.2021 здійснено безготівкове зарахування 100 000 грн. Згідно із коментарем до платежу констатовано, що ПрАТ «СК «АСКО-Медсервіс» здійснено виплату страхового відшкодування за АТ «Укртрансгаз» згідно страхового акту №091-21-001 (а.с.107,124).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №204/3783/16-ц (провадження №61-1141св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №465/4287/15 (провадження №14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону №1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Вказана правова позиція відображена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі №465/4287/15 (провадження №14-406цс19).

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі №6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором

За змістом аналізованої норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 757/26834/15-ц (провадження № 61-23871св18).

Зважаючи на особливу юридичну природу правовідносин сторін у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором страхування, нарахування пені за несвоєчасне виконання договору страхування узгоджується з положеннями статті 992 ЦК України, відповідно до яких у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За правилами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За частиною першою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Оскільки відповідач мав сплатити страхове відшкодування до 02.04.2019, натомість відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, а в подальшому така виплата здійснена страховиком 02.09.2021 на підставі рішення суду, таким чином, вбачається порушення прав позивача у зв`язку із несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних за період прострочення страхової виплати підставні та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з положеннями ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до роз`яснень, викладених у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення рішення.

За загальним визначенням строком звернення до суду є проміжок часу після виникнення спору, протягом якого особа має право звернутися до суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися з позовом, але у задоволенні цього позову може бути відмовлено лише на тій підставі, що пропущено строк звернення.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі № 369/6892/15-ц).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Нормами статті 258 ЦК України презюмується, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 266 ЦК України регламентує, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Згідно з приписами частини 1 статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч.1, 5 ст.261 ЦК України).

Положення частини другої статті 264 ЦК України визначають, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК України).

Аналізуючи положення п.1 ч.2 ст.258, ст.266 та п.5 ч.1 ст.268 ЦК України в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем за позовними вимогами про стягнення пені строк позовної давності вважається перерваним, тому не пропущений, а щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочення страхової виплати - такий не пропущено, а тому клопотання представника відповідача про застосування до позовних вимог позовної давності не підлягає до задоволення.

Інші доводи учасників справи на висновки суду не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, перевіривши надані позивачем розрахунки суд дійшов висновку, що позивач правильно розрахував розмір інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних за період прострочення страхової виплати, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України із відповідача в користь позивача необхідно стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,247,258-259,263-265 ЦПК України, ст.ст.979, 1187, 1188, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,-

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» (м. Київ, вул. Антоновича, 12, код ЄДРПОУ 13550765) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 3% відсотка річних у сумі 7 266 (сім тисяч двісті шістдесят шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» (м. Київ, вул. Антоновича, 12, код ЄДРПОУ 13550765) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у сумі 50 249 (п`ятдесят тисяч двісті сорок дев`ять) гривень 32 (тридцять дві) копійок пені.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» (м. Київ, вул. Антоновича, 12, код ЄДРПОУ 13550765) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у сумі 13 333 (тринадцять тисяч триста тридцять три) гривень 85 (вісімдесят п`ять) копійок інфляційних втрат.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» (м. Київ, вул. Антоновича, 12, код ЄДРПОУ 13550765) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 992 гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 27 червня 2022 року.