Постанова

від 24.05.2022 по справі 910/18645/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2022 р. Справа№ 910/18645/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники сторін:

від позивача: Колток О.І. ордер серія АА №1018914 від 23.12.2019

від відповідача-1: Савулій В.О. (посвідчення)

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 (повний текст складено 15.09.2020)

у справі № 910/18645/19 (Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи"

до 1. Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо"

3. Державного підприємства "Сетам"

про визнання результатів електронних торгів та договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо" та Державного підприємства "Сетам" про:

- визнання недійсними результати електронних торгів з реєстраційним номером лота 359439 щодо продажу земельної ділянки площею 13,6632 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/масив "Ульянівка", масив "Радужний", земельна ділянка 26, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, які оформлені протоколом проведення електронних торгів № 416642 від 03.07.2019;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 21 земельної ділянки від 19.07.2019 укладений між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Бориса Грінченка, 1, ідентифікаційний код: 41037901) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пелучо" (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 129, офіс 5, ідентифікаційний код: 41358430);

- витребування земельної ділянки площею 13,6632 га, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25256651237, цільове призначення: для розміщення торгівельно-розважального центру з гостьовою автопарковкою, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/масив "Ульянівка", масив "Радужний", земельна ділянка 26 з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо" (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 129, офіс 5, ідентифікаційний код: 41358430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи" (місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 15-А, ідентифікаційний код: 38119250).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельну ділянку, яка перебувала у власності позивача визнано доказом у кримінальному провадженні, передано в управління для збереження відповідачу-1 та в подальшому передано без згоди позивача (власника) і отримання дозволу на реалізацію з електронних торгів, за результатами яких право власності набуто відповідачем-2.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 позов задоволено повністю, вирішено:

- визнати недійсними результати електронних торгів з реєстраційним номером лота 359439 щодо продажу земельної ділянки площею 13,6632 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/масив "Ульянівка", масив "Радужний", земельна ділянка 26, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, які оформлені протоколом проведення електронних торгів № 416642 від 03.07.2019;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 21 земельної ділянки від 19.07.2019, укладений між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пелучо";

- витребувати земельну ділянку площею 13,6632 га, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25256651237, цільове призначення: для розміщення торгівельно-розважального центру з гостьовою автопарковкою, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/масив "Ульянівка", масив "Радужний", земельна ділянка 26 з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи";

- стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи" судовий збір - 676 192,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пелучо" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 у справі № 910/18645/19 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-2 зводяться до того, що місцевий господарський суд: неправильно застосував п. 4 ч. 1 ст. 1, абз. 1 ч. 1 ст. 19, ч. 1, 4, 5 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", оскільки не врахував, що поняття "управління" відповідно до вказаних положень є широким та включає в себе два основні способи: управління активом (діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів та їх економічної вартості) або ж їх реалізацію; неправильно кваліфікував ознаки земельної ділянки та помилково відніс її до майна, яке не може бути реалізовано відповідачем-1.

Із зазначених положень слідує, що реалізації підлягають ті активи, які передані відповідачу-1 з відповідною вказівкою щодо реалізації, або ж ті, які передані без вказівки на конкретний шлях управління цими активами, оскільки поняття управління саме по собі включає реалізацію активу, що прямо передбачено ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Крім того, суд першої інстанції неправильно застосував абз. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", безпідставно пославшись на те, що вказані положення стосуються лише випадків реалізації конфіскованих активів, а також місцевий господарський суд не надав оцінки п. 22 Порядку реалізації арештованих активів, які вказували на відсутність необхідності нотаріального посвідчення спірного правочину, що мало наслідком неправильне застосування ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України з огляду на відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу майна недійсним.

Також, за твердження відповідача-2 суд першої інстанції не вказав, з яких причин не застосував п. 2 Порядку реалізації арештованих активів, пославшись лише на необхідність отримання спеціального припису суду або згоди власника майна на його реалізацію, оскільки вказане положення прямо вказує на відсутність необхідності визначення в ухвалі суду конкретного шляху управління активами.

Разом з тим, на думку відповідача-2 неправильним є висновок суду першої інстанції про те, що положення ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України вказують на необхідність отримання спеціального припису слідчого судді або суду (ухвалу) про передачу майна відповідачу-1 на реалізацію, оскільки заходи з управління включають реалізацію, а процедура передачі відповідачем-1 майна для реалізації та сама процедура торгів не можуть порушувати положення Кримінального процесуального кодексу України, який не є тим нормативно-правовим актом, що регулює зазначені правовідносини.

Твердження позивача про те, що земельна ділянка не підпадає під перелік майна, яке може бути передано відповідачем-1 для реалізації, на думку відповідача-2 не відповідає дійсності, а проведені ним роботи щодо аналізу та перевірки активу безсумнівно вказують, що такий спосіб управління зазначеним активом як його реалізація є єдиним можливим шляхом для відповідача-1 виконати завдання, які були поставлені Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", а також ухвалою слідчого судді.

За твердженням відповідача-2, суд першої інстанції неправильно застосував положення ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 15, ст. 17 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", дійшовши висновку про те, що звіт про оцінку майна складений неуповноваженими особами.

Також на думку відповідача-2, висновок місцевого господарського суду не відповідає дійсності про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ Консалтинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплект Експерт" не є суб`єктами оціночної діяльності, у зв`язку із чим звіт від 13.06.2019 нібито не відповідає вимогам законодавства та не може бути використаний у процедурі реалізації майна.

Окрім того, відповідач-2 вважає, що суд першої інстанції за неправильного застосування п.п. 12, 17 Порядку реалізації арештованих активів дійшов помилкового висновку про порушення строку підготовки майна для реалізації, оскільки такий строк починає обраховуватися з моменту подання заявки № 22 від 04.06.2019, а отже, положення п. 17 цього Порядку були дотримані.

При цьому, як стверджує відповідач-2 місцевий господарський суд не врахував висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 17.12.2019 у справі № 910/1869/19, в частині застосування ст. 129-1 Конституції України та ст. 533 Кримінального процесуального кодексу України щодо обов`язковості виконання судового рішення, а саме ухвали про визначення порядку зберігання речових доказів, яка була чинна та підлягала виконанню на час укладення спірного договору купівлі-продажу.

На думку відповідача-2 суд першої інстанції порушив ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, допустивши необ`єктивну оцінку доказів, а саме ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 05.04.2019 у справі № 522/25776/16-к, не проаналізувавши належним чином, чи містить вона вказівку на можливість здійснення відповідачем-1 управління у формі безпосереднього управління (володіння, використання).

При цьому, відповідач стверджує, що місцевий господарський суд допустив порушення ч.ч. 1, 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не дослідивши, яким чином було порушено право позивача під час процедури реалізації земельної ділянки, оскільки у вказаній справі, на думку відповідача-2.

Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу та узагальнення її доводів

Заперечуючи проти викладених відповідачем-2 доводів у апеляційній скарзі, позивач вважає, що суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Зокрема позивач зазначає, що відповідно до ухвал слідчого судді відповідач-1 мав повноваження прийняти земельну ділянку в управління відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" із подальшим вжиттям заходів з управління нею. Право на реалізацію певної категорії активів виникає у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів лише у разі надання на це згоди власника чи за ухвалою слідчого судді або суду про передачу активів для реалізації.

Також, позивач наголошує на неможливості ототожнення ухвали слідчого судді про передачу активу в управління (абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів") з ухвалою слідчого судді про надання дозволу на реалізацію активу (ч. 5 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів").

При цьому, як стверджує позивач, реалізація активів Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів без отримання на це згоди їх власника або ухвали суду про реалізацію активів є порушенням ч. 5 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та п. 4 ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, що було належним чином встановлено судом першої інстанції.

Позивач вважає, що правовідносини у цій справі та справі № 910/1869/19, на яку посилається скаржник, не є подібними.

Враховуючи, що ухвала слідчого судді про арешт майна була скасована, а отже, на думку позивача, не породжує жодних правових наслідків.

Також, за твердженням позивача, місцевий господарський суд з додержанням норм матеріального та процесуального права дійшов правильного висновку про істотне заниження вартості земельної ділянки при її реалізації.

Разом з цим, позивач наголошує на допущених при підготовці та проведенні торгів порушеннях положень Порядку реалізації арештованих активів.

Підсумовуючи вищенаведене, позивач вважає, що передача відповідачем-1 на реалізацію земельної ділянки та її продаж за значно заниженою ціною за відсутності правових підстав для таких дій свідчить про необґрунтоване втручання державних органів у право власності позивача, що зумовило його фактичне припинення, що, у свою чергу, свідчить про порушення гарантованих ст. 1 Першого протоколу до Конвенції прав позивача, як власника такого майна.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались правом подати відзиви на апеляційну скаргу, хоча були належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги. Неподання відзивів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 у справі № 910/18645/19 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/18645/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 у справі № 910/18645/19 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Михальської Ю.Б., Разіної Т.І.; розгляд справи призначено на 25.05.2022.

В судове засідання, яке відбулося 25.05.2022 з`явилися представники позивача та відповідача-1, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Представники відповідачів-2,-3 в судове засідання не з`явилися про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Північного апеляційного господарського суду про призначення апеляційної скарги на 25.05.2022 була направлена представникам сторін їх зазначену в матеріалах справи електронну адресу.

Також слід зазначити, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому представники відповідачів-2,-3 не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

До початку розгляду апеляційної скарги від представника відповідача-2 надійшло електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його неможливістю прибути в судове засідання, через оголошений в Україні воєнний стан.

Розглянувши клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представників позивача та відповідача-1 з приводу вищевказаного клопотання представника відповідача-2, судова колегія відхилила вказане клопотання, з огляду на те, що явка представника відповідача-2 у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась.

Крім того, враховуючи, що у матеріалах справи міститься відзив відповідача-2 на апеляційну скаргу, в якому останнім було висловлена його правова позиція, а також те, що дана справи перебуває в провадження Північного апеляційного господарського суду тривалий час, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідача-2,-3.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

18.03.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи" набуло право власності на земельну ділянку загальною площею 13,6632 га, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/масив "Ульянівка", масив "Радужний", земельна ділянка 26.

Право власності на земельну ділянку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 228646, який виданий 21.12.2012 відділом Держземагенства в Овідіопольському районі Одеської області.

18.03.2013 право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи" на земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 405381, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25256651237.

Відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку від 03.12.2018, виготовленого Товариства з обмеженою відповідальністю "Ессет Експертайз", ринкова вартість земельної ділянки становить 112 015 831,00 грн.

01.11.2016 за наслідками проведеного досудового розслідування Слідчим відділом управлінням з розслідування кримінальних проваджень та слідчими органами прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження за № 42016160000000903 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

В ході досудового розслідування з метою збереження, запобігання подальшого перепродажу, зміни території та складу майна, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 01.03.2019 у справі № 522/25776/16-к накладено арешт на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив "Улянівка", масив "Радужний", ділянка № 26, кадастровий № 5123755800:01:001:0402, площею 13,6632 га.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.04.2019 у справі № 522/25776/16-к за результатом розгляду клопотання старшого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області у кримінальному провадженні № 42016160000000903 від 01.11.2016 з метою забезпечення збереження речових доказів: змінено спосіб накладення арешту шляхом заборони розпоряджатись та відчужувати земельну ділянку; визначено порядок зберігання речових доказів, шляхом передачі земельної ділянки в управління Національному агентству; зобов`язано Національне агентство забезпечити реєстрацію прав на управління та інших речових прав, що виникатимуть на підставі ухвали слідчого судді про передачу Національному агентству в управління майна, на яке накладено арешт; надано право державним реєстраторам вчиняти реєстраційні та нотаріальні дії щодо вказаного майна лише за відповідним зверненням Національного агентства та уповноважених ним осіб.

В межах проведення процедури управління майном Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами (відповідачем-1) було прийнято рішення про передачу спірної земельної ділянки для реалізації на електронних торгах.

03.07.2019 відбулися електронні торги, організатором яких було Державне підприємство "Сетам" (відповідач-3), номер лоту 359439. Переможцем торгів стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Пелучо" (відповідач-2), придбавши майно за ціною 4 445 200,00 грн.

19.07.2019 року за результатами проведення електронних торгів між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, як продавцем (відповідачем-1), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пелучо", як покупцем (відповідачем-2), укладено договір купівлі-продажу № 21 земельної ділянки та підписано акт приймання-передавання об`єкту нерухомого майна.

19.07.2019 державним реєстратором Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манютою С.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 32554172 від 19.07.2019 про право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Пелучо" на земельну ділянку.

Наказом Міністра юстиції України № 3477/5 від 11.11.2019 за результатом розгляду Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 31.10.2019 скаргу Товаристваз обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи" (позивача) задоволено, рішення державного реєстратора Манюти С.В. про державну реєстрацію від 25.07.2019 року № 47952892 скасовано.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними результати електронних торгів з реєстраційним номером лота 359439 щодо продажу земельної ділянки площею 13,6632 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/масив "Ульянівка", масив "Радужний", земельна ділянка 26, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, які оформлені протоколом проведення електронних торгів № 416642 від 03.07.2019; визнання недійсним договору купівлі-продажу № 21 земельної ділянки від 19.07.2019 року; витребування земельної ділянки площею 13,6632 га, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402 з незаконного володіння відповідача-2 на користь позивача.

Звертаючись до суду першої інстанції даним позовом, позивач посилався на те, що: спірна земельна ділянка була реалізована відповідачем-1за відсутності ухвали слідчого судді або суду про передачу активів (земельної ділянки) для реалізації та без згоди позивача, (власника земельної ділянки); земельна ділянка не входить до переліку майна, визначеного ч. 4 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство", яке підлягає реалізації; відповідач-1 передав земельну ділянку на реалізацію за ціною, що більше ніж у 27 разів нижча за ринкову; електронні торги з реалізації земельної ділянки проведені з порушенням порядку проведення електронних торгів, оскільки відповідачем-1 скорочено строк підготовки до реалізації земельної ділянки з 30 днів (визначений нормативно строк підготовки до проведення торгів при реалізації нерухомого майна) до 5 днів (визначений нормативно строк підготовки до проведення торгів при реалізації рухомого майна); ухвала слідчого судді про арешт майна та про передачу майна (земельної ділянки) в управління відповідачу-1 були визнані незаконними та скасовані, у зв`язку з чим такі ухвали не створюють будь-яких правових наслідків; внаслідок протиправних дій відповідачів позивач був позбавлений права власності на земельну ділянку і саме на захист цього права він звернувся з позовом до місцевого господарського суду, обравши найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 позов задоволено повністю, вирішено:

- визнати недійсними результати електронних торгів з реєстраційним номером лота 359439 щодо продажу земельної ділянки площею 13,6632 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/масив "Ульянівка", масив "Радужний", земельна ділянка 26, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, які оформлені протоколом проведення електронних торгів № 416642 від 03.07.2019;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 21 земельної ділянки від 19.07.2019, укладений між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пелучо";

- витребувати земельну ділянку площею 13,6632 га, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25256651237, цільове призначення: для розміщення торгівельно-розважального центру з гостьовою автопарковкою, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/масив "Ульянівка", масив "Радужний", земельна ділянка 26 з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи";

- стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи" судовий збір - 676 192,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача-2 не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Управління активом за Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", яким визначені правові та організаційні засади функціонування Агентства, - це діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Статтею 19 цього Закону передбачено, що Агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Відповідно до частин першої, другої, абзацу першого частини третьої статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Водночас, порядок зберігання речових доказів та документів в кримінальному провадженні визначений статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України, частиною шостою якої передбачено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

Абзац сьомий частини шостої цієї статті визначає, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

На відміну від абз. 1 ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України перелік майна, визначений статтею 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", не є вичерпним.

Разом з тим, зазначена стаття 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" стосується загалом майна як активів, управління якими здійснює Агентство, та до яких належать кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнуті за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Натомість абз. 7 ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України регулює збереження і реалізацію майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні.

Аналіз наведених положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що норма абз. 7 ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України розмежовує (1) передання речових доказів вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості та (2) передання речових доказів для їх реалізації.

При цьому, за змістом частини шостої цієї статті, для реалізації можуть бути передані речові докази, зазначені в її абзаці першому, тобто тільки речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню.

Земельна ділянка до таких видів майна не належить.

Постановою Кабінету Міністрів України № 685 від 13.09.2017, якою затверджено вказаний Примірний перелік, визначено, що цей перелік не є вичерпним, а реалізації може підлягати майно, яке не визначене у ньому, якщо його реалізація забезпечуватиме збереження та/або збільшення вартості такого майна більш ефективно порівняно з його переданням в управління за договором управління майном у порядку та на умовах, визначених законом. При цьому постановою визначено, що термін "зберігання" у цьому Примірному переліку вживається у значенні будь-яких правовідносин зберігання, на які поширюється норма глави 66 Цивільного кодексу України, якою відповідні правовідносини врегульовані.

Водночас вказані критерії застосовуються у разі, якщо Агентство наділене деяким розсудом щодо вирішення питання та визначення порядку управління активами, переданими йому відповідно до Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", що, однак, не розповсюджується на випадки передачі активу як речового доказу у кримінальному провадженні на підставі статті 100 Кримінального процесуального кодексу України без зазначення про передачу такого активу на реалізацію.

Враховуючи наведене, судова колегія наголошує, що те, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління, не спростовує висновків, викладених вище.

Судова колегія звертає увагу на те, що абз. 1 ч. 5 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" передбачено окрему підставу для реалізації активу, переданого в управління Агентству. Цією нормою визначено, що активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Агентству з відповідним зверненням прокурора.

Отже, підставою для передачі відповідачу-1 активів, визначених ч. 4 цієї ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", для їх реалізації за відсутності згоди власника є відповідний процесуальний документ - ухвала слідчого судді або суду із зазначенням про передачу цих активів Агентству саме для їх реалізації.

Водночас земельна ділянка була передана відповідачу-1 як речовий доказ згідно зі ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України на підставі судового рішення - ухвали слідчого судді, яка не містила відомостей щодо передачі земельної ділянки відповідачу-1 для її реалізації, а визначала лише порядок зберігання її як речового доказу, на який накладено арешт у кримінальному провадженні, шляхом передачі цієї ділянки відповідачу-1 в управління відповідно до ст.ст. 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Враховуючи наведене, відсутні підстави для висновку про те, що спірна земельна ділянка була передана відповідачу-1 за вказаною ухвалою слідчого судді саме для реалізації.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач-1 за наявності лише повноважень здійснювати заходи з управління активами - забезпечення їх збереження / збереження їхньої економічної вартості, визначені ч.ч. 2, 3 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", які не передбачають можливості реалізації земельної ділянки, незаконно та за відсутності належних повноважень прийняло рішення про передачу земельної ділянки для реалізації на електронних торгах, що мало наслідком порушення прав позивача як власника цієї ділянки.

За наведених мотивів колегія суддів вважає такими, що спростовуються, доводи скаржника про неправильне застосування апеляційним судом ст.ст. 1, 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та порушення ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, а також положень Порядку реалізації арештованих активів.

Колегія суддів враховує практику розгляду судами питання забезпечення доказів у кримінальному провадженні та значення цього забезпечення і звертає увагу на те, що речові докази відповідно до ч. 2 ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України є процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні. При цьому їх зберігання є однією з гарантій реалізації завдань кримінального провадження, передбачених ст.. 2 Кримінального процесуального кодексу України, та умовою дотримання прав осіб, права яких, у тому числі й майнові, було обмежено щодо речей чи майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні і на яке ухвалою слідчого судді уже накладено арешт. Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 758/16546/18, постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 757/42018/19?к.

У зв`язку із викладеним, колегія суддів відхиляє як недоречні посилання відповідача-1 стосовно того, що суд першої інстанції не встановив порушення прав позивача внаслідок реалізації земельної ділянки, а також на те, що обмеження права власності позивача мало місце внаслідок накладення арешту на земельну ділянку і передання її в управління, однак не на стадії її реалізації.

Судова колегія звертає увагу на те, що внаслідок накладення арешту на земельну ділянку і передання її в управління, дійсно, мало місце обмеження майнових прав власника цього майна, правомірність якого у цій справі не є предметом дослідження, натомість позбавлення позивача права власності мало місце саме внаслідок продажу земельної ділянки за оспорюваним договором.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчить необ`єктивна, на його думку, оцінка поданих у справі доказів, колегія суддів відхиляє як недоречні, оскільки вони не спростовують викладених вище висновків.

Щодо ефективного захисту порушеного права

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

При цьому, розглядаючи відповідний спір, суд має установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб, які звертаються з позовом, та чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним, тобто таким, що забезпечить поновлення порушеного права.

Предметом поданого у цій справі позову є вимоги про визнання недійсними результатів електронних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, реалізованого на цих торгах за ухвалою слідчого судді щодо визначення порядку зберігання речових доказів, прийнятою в межах кримінального провадження, витребування Земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Стосовно вимог про визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації земельної ділянки, переданої відповідачу-1 в управління, та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного за наслідками торгів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 розпорядився переданою йому як речовий доказ земельною ділянкою фактично від імені власника за відсутності на це законних підстав, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції суд мав підстави виходити у своєму рішенні з того, що електронні торги є незаконними.

При цьому, посилання скаржника на те, що позивач не є та не може бути тією особою, яка має право брати участь в електронних торгах, не спростовує наявності у нього права, яке є порушеним внаслідок безпідставного передання належного йому майна на реалізацію, та має бути ефективно захищене.

Доводи скаржника, що стосуються незгоди з висновками апеляційного господарського суду, який вказав на порушення процедури підготовки та проведення електронних торгів щодо строку підготовки, визначення вартості, необхідності нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, колегія суддів не розглядає, оскільки перевірка їх обґрунтованості не впливає на з`ясування дійсних прав та обов`язків учасників цього спору, позаяк відсутність у відповідача-1 законних підстав для передачі спірного майна на реалізацію з електронних торгів є самостійною та достатньою підставою для висновку про незаконність торгів та відсутність підстав для укладення за їх наслідками договору купівлі-продажу.

Із цих же мотивів судова колегія вважає неналежними посилання скаржника на сформульовані Верховним Судом України висновки, за якими при визнанні недійсною процедури торгів суд має встановити, чи мало місце порушення вимог щодо порядку проведення електронних торгів, чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів та чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача.

Разом із цим, за змістом ст. 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, і при цьому продавець не мав права його відчужувати, то покупець не набуває права власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Зокрема, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, встановлених статтею 388 Цивільного кодексу України.

Таким чином, якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (п.п. 52, 57).

З огляду на наведене задоволення заявлених позовних вимог про визнання недійсними результатів електронних торгів та визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу за їх наслідками не призведе до поновлення майнових прав позивача, що свідчить про обрання неефективного способу захисту.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині з мотивів, наведених у цій постанові.

Стосовно вимоги про витребування земельної ділянки.

За ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, дійшовши висновку про незаконність електронних торгів та відсутність правових підстав для укладення договору, враховуючи ту встановлену судом першої інстанції обставину, що згідно із записом в Реєстрі власником спірного майна зазначений відповідач-2, місцевий господарський суд міг виходити з того, що земельна ділянка вибула з володіння позивача, тому ефективним способом захисту порушеного права власності позивача є витребування земельної ділянки від відповідача-2.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Відповідно до частини другої цієї статті майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Водночас посилання на те, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений між Відповідачами за результатами електронних торгів, є наслідком саме виконання відповідачем-1 ухвали слідчого судді про передачу ділянки в управління на підставі та відповідно до положень Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" дають підстави для висновку про обізнаність сторін цього договору про існування зазначеного рішення, доступ до тексту якого є відкритим.

Враховуючи, що ухвала слідчого судді, якою визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні та передано Земельну ділянку в управління Агентству, не є судовим рішенням, на виконання якого здійснюється продаж майна у значенні ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України, доступність цього судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, обізнаність сторін договору з положеннями законодавства, аналіз яких здійснено у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач-2, проявивши розумну обачність, не міг не знати про незаконність продажу земельної ділянки, внаслідок чого вона вибула з володіння власника поза його волею.

З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку про те, що позовна вимога про витребування майна - земельної ділянки з чужого незаконного володіння підлягала задоволенню, у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про витребування земельної ділянки на користь позивача зміні чи скасуванню не підлягає.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що перебування майна під арештом, накладеним відповідно до вимог закону, правомірно обмежує права власника щодо цього майна.

За встановлених апеляційним судом обставин справи рішення місцевого господарського суду, яке прийняте при невідповідності висновків суду обставинам справи в частині задоволення вимог про визнання результатів електронних торгів та визнання договору купівлі-продажу недійсним, призвело до порушення норм матеріального права, внаслідок чого підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у вищезазначених позовних виомах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того не з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає часткову задоволенню.

Судові витрати

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 у справі № 910/18645/19 скасувати в частині задоволення вимог: про визнання недійсними результати електронних торгів з реєстраційним номером лота 359439 щодо продажу земельної ділянки площею 13,6632 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/масив "Ульянівка", масив "Радужний", земельна ділянка 26, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, які оформлені протоколом проведення електронних торгів № 416642 від 03.07.2019; про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 21 земельної ділянки від 19.07.2019, укладеного між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Бориса Грінченка, 1, ідентифікаційний код: 41037901) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пелучо" (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 129, офіс 5, ідентифікаційний код: 41358430).

Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 у справі № 910/18645/19 в частині розподілу судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901, адреса: 01001, м. Києва, вул. Бориса Грінченка, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи" (ідентифікаційний код 38119250, адреса: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 15-А) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 672 350,00 грн (шістсот сімдесят дві тисячі триста п`ятдесят грн 00 коп).

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 у справі № 910/18645/19 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи" (ідентифікаційний код 38119250, адреса: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 15-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо" (ідентифікаційний код 41358430, адреса: 04108, місто Київ, вулиця Наталії Ужвій, будинок 12, приміщення 261) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5763,00 грн (п`ять тисяч сімсот шістдесят три грн 00 коп.).

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/18645/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.06.2022.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

Т.І. Разіна