Постанова

від 18.10.2022 по справі 910/18645/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/18645/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників:

позивача: Слесарчук В.М.

відповідача-1: Савулій В.О.

відповідача-2: не з`явився

відповідача-3: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022

у справі № 910/18645/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи"

до:1) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо"; 3) Державного підприємства "Сетам"

про визнання результатів електронних торгів та договору купівлі-продажу недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи" (далі - ТОВ "АБС Технолоджи", позивач) звернулося до суду з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо" (далі - ТОВ "Пелучо") та Державного підприємства "Сетам" про: визнання недійсними результатів електронних торгів щодо продажу земельної ділянки площею 13,6632 га, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, які оформлені протоколом проведення електронних торгів № 416642 від 03.07.2019; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки № 21 від 19.07.2019; витребування вказаної земельної ділянки з незаконного володіння ТОВ "Пелучо".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 позов задоволений повністю.

Позивач звернувся до суду із заявою про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 430 383,21 грн та витрати пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 86 400 грн.

В подальшому позивач подав уточнення до заяви про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 702 031,75 грн та витрати, пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 86 400 грн.

У запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення АРМА просило відмовити позивачу у стягненні коштів на правничу допомогу у повному обсязі, з посиланням на те, що з наданих документів неможливо встановити реальний розмір витрат на професійну правову допомогу; позивачем не надано доказів, які б підтверджували розумність та обгрунтованість витрат на оплату послуг адвоката у заявленому розмірі.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з АРМА на користь ТОВ "АБС Технолоджи" 343 825,75 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до заяви додано копії:

- укладеного між ТОВ «АБС Технолоджи» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Саєнко Харенко» (Адвокатське об`єднання) договору про надання професійної правничої допомоги від 09.09.2019 № 02-0926/19 (далі - Договір від 09.09.2019), відповідно до якого Адвокатське об`єднання здійснює представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах та органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами. За умовами вказаного договору підтвердженням одержання правової допомоги є підписаний сторонами акт приймання-передачі правової допомоги. У п. 3 додатку № 1 до Договору від 09.09.2019 сторонами погоджено погодинну ставку адвокатів Адвокатського об`єднання, розмір якої становить суму у гривні, яка є еквівалентом 250 євро;

- платіжних доручень про оплату правничих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги № 02-0926/19 від 09.09.2019; № 241 від 02.12.2019, № 249 від 27.12.2019, № 257 від 22.01.2020, № 277 від 08.04.2020, № 294 від 03.06.2020, № 301 від 29.07.2020;

- актів приймання-передачі професійної правничої допомоги від 12.11.2019, від 06.12.2019, від 03.06.2020, від 24.07.2020, від 03.08.2020 та відповідних рахунків-фактур;

- звітів про детальний опис робіт (наданих правничих послуг) за Договором від 09.09.2019.

Згідно ж із попереднім розрахунком, наведеним у позовній заяві, орієнтовна сума судових витрат, які ТОВ "АБС Технолоджи" очікує понести становить 1 513 477,50 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що заява позивача щодо відшкодування судових витрат підлягає частковому задоволенню з урахуванням поданих стороною доказів та з огляду на принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. У зв`язку з чим, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів позивача, складає 343 825,75 грн.

Так, проаналізувавши наданий позивачем детальний опис робіт, суд критично оцінив співмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом послуги щодо аналізу судової практики, моніторингу інформації щодо судових справ та підготовки до судових засідань, оскільки доводи й позиція сторін під час розгляду справи суттєво не змінювалися, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією позивача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, тобто, підготовка цієї справи в суді під час розгляду справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи. Надання адвокатом таких послуг в контексті даної справи не можна вважати такими, що є неминучими та необхідними.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 (колегія суддів: Іоннікова І.А. - головуючий, Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.) додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 скасовано, у задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Апеляційна інстанція виходила з того, що договір про надання послуг, рахунки-фактури, платіжні доручення та акти приймання-передачі містять посилання на факт надання послуги, однак не містять інформації, що такі послуги надані саме в межах даної справи, а детальні описи робіт складені в односторонньому порядку та є внутрішнім документом Адвокатського об`єднання. Зі змісту заяви про розподіл судових витрат вбачається, що такі послуги надавалися не лише в межах даної справи, а й в межах інших справ, тобто послуги надавалися загалом та не розмежовувалися. Крім того, ненадсилання копії відповідної заяви з долученими доказами іншим сторонам позбавляє останніх можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, додаткове рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник з посиланням на п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України вказує на таке:

- апеляційним судом не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 10.08.2022 у справі №711/1783/20, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 щодо застосування статей 126, 129 ГПК України, зокрема, щодо вимог до оформлення документів на підтвердження складу та розміру витрат на правову допомогу, недопустимості втручання суду у договірні відносини між адвокатом та клієнтом, неможливості зменшення розміру витрат на правничу допомогу за ініціативою суду;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень ч. 3 ст. 126 ГПК України щодо того, яким чином має бути оформлений детальний опис виконаних адвокатом робіт для визначення розміру витрат на правничу допомогу (чи повинен такий доказ обов`язково складатись двосторонньо клієнтом та адвокатом);

- апеляційною інстанцією порушено норми процесуального права щодо дослідження зібраних у справі доказів, що мають значення для правильного вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "АБС Технолоджі" з підстав, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 07.10.2022.

11.10.2022 до Верховного Суду від АРМА надійшов відзив на касаційну скаргу, надісланий поштою 07.10.2022, у якому відповідач-1 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на не доведення позивачем понесення заявленого до стягнення розміру судових витрат.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, дослідивши доводи, викладені в касаційній скарзі перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ст. 1 вищевказаного Закону).

За приписами статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З наведеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

Приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Судова колегія враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) та зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Верховний Суд у наведеній постанові звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Як установлено судами, на підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «АБС Технолоджи» надало суду укладений з Адвокатським об`єднанням «Саєнко Харенко» Договір від 09.09.2019, за умовами якого підтвердженням одержання правової допомоги є підписаний сторонами акт приймання-передачі правової допомоги.

У п. 3 додатку № 1 до Договору від 09.09.2019 сторонами погоджено погодинну ставку адвокатів Адвокатського об`єднання, розмір якої становить суму у гривні, яка є еквівалентом 250 євро.

На виконання умов Договору від 09.09.2019 між ТОВ «АБС Технолоджи» та Адвокатським об`єднанням «Саєнко Харенко» були підписані акти приймання-передачі професійної правничої допомоги від 12.11.2019, від 06.12.2019, від 03.06.2020, від 24.07.2020, від 03.08.2020, що за погодженням сторін підтверджує факт надання правової допомоги.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 126 ГПК України до заяви про розподіл судових витрат позивач надав звіти про детальний опис робіт (наданих правничих послуг) за Договором від 09.09.2019.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів суд першої інстанції у тексті додаткового рішення навів визначений позивачем в детальному описі робіт перелік наданих послуг та з огляду на принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи складність справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який фактично надавався адвокатами та підлягає відшкодуванню за представництво інтересів позивача, складає 343 825,75 грн.

У свою чергу суд апеляційної інстанції лише формально послався на не доведення позивачем розміру понесених судових витрат та всупереч вищенаведеним правовим висновкам Верховного Суду проігнорував надані позивачем документи, які підтверджують сам факт надання останньому професійної правничої допомоги у справі №910/18645/19 (що безпосередньо випливає з детального опису робіт), чим порушив встановлений в п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України один з основних принципів господарського судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

При цьому апеляційний суд безпідставно послався на неналежне оформлення адвокатом позивача детального опису робіт в односторонньому порядку, оскільки ні норми ГПК України, ні положення Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" не містять вимог щодо оформлення такого документа.

Частина 3 ст. 126 ГПК України лише вимагає подання учасником справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судом судових витрат. Ця вимога була дотримана позивачем, а відповідний детальний опис робіт був предметом дослідження суду першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, беручи до уваги у тому числі висновки щодо застосування норм права, викладені у наведених вище постановах Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції статей 2, 126, 129 ГПК України отримали підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, з урахуванням положень ч. 4 ст. 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про доведення скаржником підстав касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду.

За змістом пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

У статті 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведені норми законодавства, зважаючи на викладене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, які стали підставою для часткового задоволення заяви позивача про відшкодування судових витрат і які, у свою чергу, не спростував суд апеляційної інстанції, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а додаткове рішення місцевого суду необхідно залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 у справі №910/18645/19 скасувати.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/18645/19 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.