Рішення

від 26.06.2022 по справі 914/3466/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2022Справа № 914/3466/21за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаз Альфа Юей"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прораб М"

про стягнення 335 462,37 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шаз Альфа Юей" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прораб М" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором підряду №121520-1 від 15.12.2020, у розмірі 335 462,37 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.01.2022 господарську справу №914/3466/21 передано до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 18.02.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження у справі було вручене відповідачу у справі 17.03.2022.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропаб М" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шаз Альфа Юей" (замовник) укладено договір підряду №121520-1, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати роботи по монтажу стель та підлог на об`єкті замовника за адресою: пр-т Чорновола, 41.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що роботи виконуються із матеріалів підрядника.

Відповідно до п. 2.3 договору, сторони погодили наступний порядок розрахунків: замовник протягом 3 банківських днів з моменту отримання від підрядника рахунку-фактури, перераховує підряднику авансовий платіж у розмірі 100% від загальної вартості матеріалів підрядника та 80% від вартості робіт, вказаних у специфікаціях / рахунках / фактурах; кінцеві розрахунки з підрядником за виконані роботи, в тому числі сплата 20% від вартості робіт, вказаних у специфікаціях / рахунках / фактурах проводяться у безготівковій формі протягом 3 банківських днів з дня підписання сторонами актів виконаних робіт.

Роботи по даному договору вважаються виконаними підрядником і прийнятими замовником з моменту підписання акту виконаних робіт (3.4 договору).

Позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 335 462,37 грн (вартості матеріалів) згідно платіжного доручення №5583 від 28.04.2021.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 14.06.2021 із вимогою про повернення суми попередньої оплати.

29.07.2021 позивач направив на адресу відповідача повідомлення-вимогу про відмову від договору підряду від 22.07.2021, у якій позивач повідомив відповідача про відмову від договору та просить повернути суду попередньої оплати.

Відповіді на претензію та повідомлення до матеріалів справи не додано.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач зобов`язання за договором не виконав, матеріали згідно специфікації не поставив, а тому у відповідача наявна заборгованість яку позивач просить стягнути.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, у ст. 849 ЦК України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим; очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків; відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору.

У положеннях ч. 2, 4 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій і, як уже зазначалося, законність відмови замовника від договору підряду згідно з ч. 2 цієї статті у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі ч. 4 цієї норми (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.09.2019 року у справі №911/1433/18).

Положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження оскільки самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Таким чином, у разі порушення підрядником строку виконання робіт законом надано право замовнику відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

У випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 у справі №910/2051/19.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем попередньої оплати на суму 335 462,37 грн, тому суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за договором, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаз Альфа Юей" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прораб М" (02091, м. Київ, вул. Харківське Шосе, буд. 56, код ЄДРПОУ - 43166119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаз Альфа Юей" (79008, м. Львів, вул. Пекарська, буд. 31, кв. 9, код ЄДРПОУ - 41987147) 335 462 (триста тридцять п`ять тисяч чотириста шістдесят дві) грн 37 коп. - суми заборгованості та 5 031 (п`ять тисяч тридцять одна) грн 94 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна