Рішення

від 26.06.2022 по справі 910/1941/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2022Справа № 910/1941/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ісіда»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток-Трейд»

про стягнення 378.144,21 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

09.02.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ісіда» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток-Трейд» про стягнення 378.144,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 1901-21/033 від 19.05.2021 позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 419.949,06 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними №№ 532753, 532754 від 20.05.2021 та видатковою накладною № 66и від 20.05.2021. За умовами договору залишок по сплаті товару здійснюється потягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту реєстрації позивачем податкової накладної. Позивачем за наслідками господарської операції зареєстровано податкову накладну № 2 від 20.05.2021 (квитанція № 1 від 27.05.2021). Відповідачем частково 31.05.2021 здійснено оплату товару в розмірі 100.000,00 грн. Після чого будь які платежі за договором відповідачем не здійснювались. 24.01.202 позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу про сплату вартості поставленого товару, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 378.144,21 грн, з яких 319.949,06 грн основного боргу, 35.781,69 грн пені, 15.997,45 грн штрафу, 6.416,51 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1941/22 від 15.02.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

26.04.2022 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2022 відкрито провадження у справі № 910/1941/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.04.2022 було направлено 29.04.2022 відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 30В (номер відправлення 0105492172207).

Проте, конверт разом з ухвалою від 28.04.2022 (номер відправлення 0105492172207) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 11.06.2021 з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач вимог ухвали про відкриття впровадження у справі від 28.04.2022 не виконав та відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ісіда» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росток-Трейд» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 1901-21/033 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: зернові, бобові та олійні культури (далі - товар).

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховані пеня, штраф та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 8.1 договору він вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє 19.05.2022.

У п. 1.2 договору зазначено, що асортимент, кількість, стандарт, особливі вимоги до якості товару визначаються за згодою сторін та фіксуються у Специфікації.

Відповідно до Специфікації № 1 до договору постачальник мав поставити покупцю наступний товар: кукурудза, у кількості 48 тонн, загальною вартістю 417.600,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору товар поставляється партіями в порядку та в строки, передбачені в Специфікації.

Згідно з п. 4 Специфікації № 1 до договору термін поставки товару визначено до 02.06.2021.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 1 до договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ згідно з Правилами «Інкотермс» 2020 року. Склад покупця, що знаходиться за адресою: 51471, Дніропетровська обл., Павлоградський р-н, с. Карабинівка, вул. Центральна, 44-А.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар у кількості 48,27 тонн вартістю 419.949,06 грн, що підтверджується видатковою накладною № 66 від 20.05.2021.

Відповідно до ч. 3 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 3.1 договору покупець оплачує товар за ціною та на умовах, вказаних в Специфікації, підписаній сторонами.

Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 до договору оплата товару здійснюється покупцем на наступних умовах:

2.1 покупець зобов`язаний оплатити 86% від вартості товару потягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання нижчезазначених документів:

- договір - фіксована копія або сканована копія п електронній пошті,

- рахунок-фактура - фіксована копія або сканована копія п електронній пошті,

- видаткова накладна - фіксована копія або сканована копія п електронній пошті.

2.2. покупець зобов`язаний оплатити 14% від вартості поставленого товару потягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.п. 201.1, 201.7, 201.10 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

З матеріалів справи вбачається, що за фактом постачання товару за договором (за вказаною вище видатковою накладною) позивачем подано податкову накладну № 2 від 20.05.2021, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.05.2021, що підтверджується наданою позивачем квитанцією № 1 від 27.05.2021.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до постанови Національного банку України № 514 від 03.12.2003 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами» (зі змінами) банківський день це - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП.

З огляду на відсутність відомостей щодо робочих днів у тижні банківської установи відповідача суд приходить до висновку, що строк оплати за товар слід встановлювати з урахуванням здійснення оплати протягом 5 (п`яти) не банківських, а робочих днів.

Отже, відповідач мав здійснити остаточну оплату товару до 03.06.2021 включно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 31.05.2021 здійснено часткову оплату товару на суму 100.000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість товару у визначений строк не сплатив, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 319.949,06 грн (419.949,06 грн - 100.000,00 грн).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 319.949,06 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку несплати, неповної або несвоєчасної сплати за товар покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день такого прострочення.

Відповідно до п. 5.3 договору у випадку несплати або несвоєчасної сплати за товар у строк, що перевищує 10 (десять) робочих днів з дати кінцевого розрахунку, визначеного даним договором покупець виплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від несплаченої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач просить стягнути з відповідача 35.781,69 грн пені нарахованої на суму боргу 319.949,00 грн за період з 04.06.2021 по 02.02.2022.

Суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком пені з огляду на наступне

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за отриманий товар, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

З урахуванням викладеного вище, період прострочення по сплаті поставленого товару починає обчислюватись з 04.06.2021 та припиняється 04.12.2021.

У зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 26.130,63 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 26.130,63 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Оскільки прострочення з оплати поставки товару мало місце понад 10 (десять) робочих днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 15.997,45 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача: 5% від суми боргу 319.949,06 грн).

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті за поставлений товар, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 6.416,51 грн 3% річних (нарахованих на суму 319.949,00 грн за період з 04.06.2021 по 02.02.2022).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6.416,51 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ісіда» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток-Трейд» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 30В, код ЄДРПОУ 33940277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ісіда» (51470, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, с. Булахівка, вул. Центральна, 24, код ЄДРПОУ 32859594) 319.949 (триста дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн 06 коп. основного боргу, 26.130 (двадцять шість тисяч сто тридцять) грн 63 коп. пені, 15.997 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 45 коп. штрафу, 6.416 (шість тисяч чотириста шістнадцять) грн 51 коп. 3% річних, 5.377 (п`ять тисяч триста сімдесят сім) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова