Ухвала

від 23.06.2022 по справі 183/2805/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/2805/22

№ 1-кс/183/749/22

23 червня 2022 року слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання начальника відділу слідчого управління ГУНП в Луганській області підполковник поліції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022130000000099 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 185, ст. 341 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

слідчого ОСОБА_3 , -

в с т а н о в и в :

До слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку ст. 170 КПК України надійшло клопотання начальника відділу слідчого управління ГУНП в Луганській області підполковник поліції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна.

В обґрунтування свого клопотання слідчий зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що група невідомих озброєних та одягнутих в камуфляжну форму осіб, ймовірно представників ЗС РФ, здійснила захоплення адміністративної будівлі ТСЦ № 4441 (на правах відділу м. Сватове) РСЦ ГСЦ МВС в Луганській області, яка розташована за адресою: Луганська область, м. Сватове, вул. Дружби, будинок 22, а також адміністративну будівлю ТСЦ № 4443 (на правах відділу м. Старобільськ) РСЦ ГСЦ МВС в Луганській області, яка розташована за адресою: Луганська область, м. Старобільськ, вул. Старотаганрозька, будинок 107 А.

Також встановлено, що таж сама група невідомих озброєних та одягнутих в камуфляжну форму осіб, ймовірно представників ЗС РФ, таємно проникли до приміщень, які належать РСЦ ГСЦ МВС в Луганській області, та здійснили викрадення майна останніх на загальну суму 5311926,59 гривень України.

Крім того в ході досудового розслідування встановлено, що тими ж самими особами,які були озброєні, одягнуті в камуфльовану форму, ймовірно представникиЗС РФ з території ТСЦ 4444 (на правах відділу м. Сєвєродонецьк) РСЦ ГСЦ МВС в Луганській області, яка розташована за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, будинок 37 Н, при невідомих обставинах здійснили викрадення, а саме незаконне заволодіння наступними транспортними засобами: ВАЗ 212140 державний номерний знак НОМЕР_1 . 2007 року випуску зеленого кольору VIN НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 вiд 02 червня 2020 року; ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_5 . 2005 року випуску синього кольору VIN НОМЕР_6 , номер двигуна НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 від 02 червня 2020 року; ВАЗ 2107 державний номерний знак НОМЕР_9 2005 року випуску синього кольору VIN НОМЕР_10 , номер двигуна НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 від 02 червня 2020 poку; SKODA OCTAVIA TOUR, державний номерний знак НОМЕР_13 2008 року випуску білого кольору VIN НОМЕР_14 , номер двигуна НОМЕР_15 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_16 від 02 червня 2020 року.

Відповідно до реєстраційних карток транспортних засобів з Єдиного державного реєстру транспортних засобів встановлено, що вказані транспортні засоби належать Головному сервісному центру МВС України, що розташовується за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, будинок 37 Н (КОАТУУ 4412900000).

Відповідно до допиту представника потерпілого ОСОБА_5 , встановлено, що 24.02.2022 в Луганській області у зв`язку з військовою агресією російської федерації була оголошена евакуація з метою забезпечення життя та здоров`я всіх мешканців, того ж дня співробітники РСЦ ГСЦ МВС в Луганській області виїхали до інших більш безпечних міст України, у подальшому відповідно до наказу ГСЦ МВС « Про організаційно штатні зміни в Головному сервісному центрі МВС» від 26.03.2022 № 201 територіальна дислокація РСЦ ГСЦ МВС в Луганській області була змінена з міста Сєвєродонецьк на м. Івано-Франківськ.

Далі 12 квітня 2022 року від співробітників РСЦ ГСЦ МВС в Луганській області йому стало відомо, що на територію РСЦ ГСЦ МВС в Луганській області, за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, будинок 37 Н проникли невідомі особи в камуфляжній формі одягу, які були озброєні після чого вказані особи викрали транспортні засоби, які належать РСЦ ГСЦ МВС в Луганській області, а саме ВАЗ 212140 державний номерний знак НОМЕР_1 . 2007 року випуску зеленого кольору VIN НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 вiд 02 червня 2020 року, ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_5 . 2005 року випуску синього кольору VIN НОМЕР_6 , номер двигуна НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 від 02 червня 2020 року, ВАЗ 2107 державний номерний знак НОМЕР_9 2005 року випуску синього кольору VIN НОМЕР_10 , номер двигуна НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 від 02 червня 2020 poку, SKODA OCTAVIA TOUR, державний номерний знак НОМЕР_13 2008 року випуску білого кольору VIN НОМЕР_14 , номер двигуна НОМЕР_15 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_16 від 02 червня 2020 року, надалі представник потерпілого за дорученням керівника звернувся із заявою про вчинене кримінальне правопорушення до Луганської обласної прокуратури та ГУНП в Луганській області.

05 травня 2022 року в ході досудового розслідування у зв`язку з незаконним заволодінням невідомими особами вищевказаних транспортних засобів слідчим в винесено постанову про оголошення у розшук вказаних транспортних засобів, крім того з метою виконання завдань передбачених відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та збереження речових доказів слідчим винесено постанову про визнання речовими доказами вказаних транспортних засобів.

Відповідно до розпорядження Верховного суду № 1/0/9-22 від 06.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого було змінено територіальну підсудність судових справ, а саме Сєвєродонецький міський суд Луганської області за територіальною підсудністю справ визначено за Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року № 2268-VIII визначено, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності; Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

З листопада 2021 року представники влади та ЗС РФ, з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну, організували перекидання підрозділів ЗС та інших військових формувань РФ до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Союзна рішучість-2022», які розпочалися 10 лютого 2022 року.

Станом на 8 лютого 2022 року вздовж усього кордону з Україною з боку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140 тис. військових РФ, включаючи повітряний та морський компонент.

З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою, представниками влади та ЗС РФ розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян РФ та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також вчинення провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами ЗС України по території РФ та тимчасово окупованим територіям України.

Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом РФ «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України.

На виконання зазначених намірів, 15 лютого 2022 року Державна дума Російської Федерації звернулася до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік».

18 лютого 2022 року керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей повідомлено про проведення евакуації місцевого населення тимчасово окупованих територій України до Ростовської області, що пояснювалося вигаданими застереженнями про те, що Збройні Сили України мають намір атакувати тимчасово окуповані території та здійснити їх силове повернення під контроль України.

19 лютого 2022 року вказаними особами було оголошено так звану загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.

21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.

В цей же день, Президентом Російської Федерації скликано позачергове засідання Ради безпеки Російської Федерації.

Предметом публічного обговорення на вказаному засіданні являлось питання щодо доцільності визнання Російською Федерацією незалежності так званих Донецької та Луганської народних республік.

21 лютого 2022 року в м. Москва член Ради Безпеки Російської Федерації - ОСОБА_6 , будучи заступником Голови Ради безпеки Російської Федерації, тобто представником влади, перебуваючи у м. Москва в будівлі Сенатського палацу Московського Кремля, під час засідання Ради безпеки РФ, де були присутні журналісти, які здійснювали відеозапис засідання, який у подальшому транслювався телевізійними каналами та був поширений в Інтернеті, за попередньою змовою групою осіб з іншими членами Ради безпеки Російської Федерації, зокрема з ОСОБА_7 (директор Федеральної служби безпеки Російської Федерації), ОСОБА_8 (Міністр внутрішніх справ Російської Федерації), ОСОБА_9 (директор Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації), ОСОБА_10 (заступник керівника Адміністрації Президента Російської Федерації) та ОСОБА_11 (директор Федеральної служби військ національної гвардії Російської Федерації Головнокомандувач військами національної гвардії Російської Федерації), ОСОБА_12 (Міністр оборони Російської Федерації), ОСОБА_13 (Голова Державної думи Федерального зібрання Російської Федерації), ОСОБА_14 (Голова Уряду Російської Федерації), ОСОБА_15 (Міністр закордонних справ Російської Федерації), ОСОБА_16 (Голова Ради Федерації Федерального зібрання Російської Федерації), ОСОБА_17 (секретар Ради безпеки Російської Федерації), розуміючи протиправність своїх дій, з мотивів явної неповаги до держави Україна та її народу, з метою порушення територіальної цілісності України, публічно, тобто звертаючись до невизначеного, але значного кола осіб, висловив позицію щодо необхідності визнання Російською Федерацією незалежності так званих Донецької народної республіки та Луганської народної республіки, тобто вчинення умисних дій, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічно, у присутності інших осіб та за прямої трансляції засобами масової інформації та у мережі Інтернет, закликав президента Російської Федерації ОСОБА_18 визнати тимчасово окуповану Російською Федерацією частину території Донецької та Луганської областей як суверенні та незалежні держави, відповідно «Луганська народна республіка» та «Донецька народна республіка».

Інші службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу Ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення Державної думи РФ та заявили про необхідність визнання Президентом РФ незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».

Цього ж дня Президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.

22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації РФ.

В цей же день Президент Російської Федерацію, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації РФ звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.

23 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.

24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.

В подальшому цього ж дня Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, віроломно здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах і складах ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.

За результати проведення досудового розслідування встановлено, що 24.02.2022 розпочалася активна фаза збройної агресії російської федерації на території України. Військовослужбовці збройних сил російської федерації, інших силових відомств та структур російської федерації, посягаючи на територіальну цілісність і недоторканість України, із застосуванням ракетно-бомбових ударів, авіації, артилерії та сухопутних військ, розпочали вести активні бойові дії в тому числі і на території міста Ірпінь Київської області. Вказані бойові дії супроводжувалися жорстоким поводженням з військовополоненими, цивільним населенням, (проводились навмисні обстріли житлових кварталів, об`єктів критичної інфраструктури), навмисними вбивствами, розграбуванням національних цінностей на окупованій території усієї Луганської області, застосуванням засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом та іншими порушеннями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зазначене кримінальне провадження є резонансним та актуальним на теперішній час, результати розслідування якого мають виняткове значення для суспільства.

Встановлено, що термін зберігання інформації про з`єднання абонентів в операторів телекомунікацій у більшості випадків не зберігається операторами понад три роки.

Розслідування зазначеного кримінального провадження - це процес, пов`язаний із проведенням великої кількості слідчих (розшукових) дій спрямованих на отримання (збирання) доказів, перевірку вже отриманих доказів у кримінальному провадженні.

При цьому, інформація про з`єднання абонентів за період з 24.02.2022 по теперішній час, якою володіють оператори телекомунікацій, має важливе значення для встановлення осіб, причетних до вчинення зазначених вище правопорушень, свідків та інших обставин, які сприяють розкриттю злочинів.

Зокрема, перевірка показань свідків, перевірка осіб на причетність до вчинення кримінального правопорушення, зумовлює необхідність отримання в операторів телекомунікацій інформації про з`єднання абонента, після опрацювання якої, встановивши коло спілкування, можна встановити нових свідків подій, свідків вчинення кримінальних правопорушень, а також осіб причетних до вчинення кримінальних правопорушень.

А тому, на даний час орган досудового розслідування не може визначитися із конкретним колом осіб, інформація про телефонні з`єднанняяких буде мати значення для розслідування.

Враховуючи, що відповідно до вимог ст.. 39 «Про телекомунікації» зобов`язані зберігати записи про надані телекомунікаційні послуги протягом строку позовної давності, визначеного законом (ст. 257 ЦК України три роки), та надавати інформацію про надані телекомунікаційні послуги в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, виникла необхідність в збереженні у первісному вигляді інформації за період з 24.02.2022 по теперішній час, яка знаходиться у володінні ПрАТ «Київстар», ТОВ «Лайфселл» таПрАТ «ВФУкраїна» на різного роду носіях інформації (жорсткі диски, сервера, тощо), а саме: про вхідні і вихідні з`єднання всіх абонентських номерів на території Луганської області, із зазначенням дати та часу таких з`єднань, тривалості, абонентських номерів, з якими вони відбулись, а також серійного номеру мобільного пристрою (IMEI - міжнародний ідентифікатор мобільного обладнання), з яким використовувались зазначені абонентські номери; про відправлені і отримані текстові та інші повідомлення (SMS-повідомлення, MMS-повідомлення) з цих номерів із зазначенням дати та часу відправлення, одержання, абонентських номерів, з яких вони надійшли чи на які направлялись; про місця знаходження абонентських номерів із зазначенням адрес базових станцій (споруд зв`язку), азимуту та дистанцій до них під час телефонних з`єднань та одержання, відправлення повідомлень.

В судовому засіданні начальник відділу слідчого управління ГУНП в Луганській області підполковник поліції ОСОБА_3 повністю підтримала клопотання та, посилаючись на ті ж підстави, просила задовольнити його. Зазначила, що орган досудового розслідування в межах цього кримінального провадження до ПрАТ «Київстар», ТОВ «Лайфселл» та ПрАТ «ВФ Україна» за отриманням певної інформації не звертався, лише телефоном. Вказати яка конкретна інформація потрібна на даний час немає можливості. Арешт просять з метою забезпечення збереження речових доказів. Досудовим слідством не визначено майна, яке є речовим доказом, відповідної постанови також не має. Вважає, що такий спосіб втручання у права невизначеного кола осіб, є обґрунтованим.

Інші учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили, їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна.

Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з п.1 ч.2, п.4 ч.2, ч.3 ст.170КПК України визначено, що арешт майнадопускається зметою забезпечення збереженняречових доказів;відшкодування шкоди,завданої внаслідоккримінального правопорушення(цивільнийпозов). У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Частиною1статті98КПК Українивизначено,що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як передбачено ч. 2 п. 7 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Слідчий суддя вважає, що слідчий не довів яке саме майно у вказаному кримінальному провадженні відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, будь-яких рішень щодо визнання певного майна речовими доказами, у зв`язку з чим необхідно накласти арешт на вказане майно, з метою забезпечення збереження речових доказів слідчому судді не надано.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, начальник слідчого відділу, обґрунтовуючи своє клопотання про арешт майна, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин.

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до переконання, що слідчий не довів наявність достатніх підстав вважати, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, а тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 98, 107, 110, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання начальника відділу слідчого управління ГУНП в Луганській області підполковник поліції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.04.2022 року за № 42022130000000099 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 185, ст. 341 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1