Рішення

від 23.06.2022 по справі 388/1336/21

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/1336/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

24.06.2022 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянуву відкритому судовомузасіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Долинка»</a>, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору міни (обміну) земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності, розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з цим позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Долинка»</a> (далі ТОВ «Агрофірма Долинка») та просить: 1) визнати недійсним договір міни (обміну) земельних ділянок, посвідчений 22 жовтня 2018 року державним нотаріусом Новгородківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Голобородьком О.В., зареєстрований в реєстрі за № 273 та скасувати державну реєстрацію права власності, що виникло за цим правочином; 2) розірвати договір оренди землі № 68, укладений 1 липня 2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма Долинка», зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером: 6312116 від 10 липня 2014 року; 3) стягнути з ТОВ «Агрофірма Долинка» на користь ОСОБА_3 заборгованість з орендної плати за 2014-2021 роки в розмірі 49806,66 грн.

Позов мотивує тим, що мала у власності земельну ділянку площею 7,6846 га, кадастровий номер: 3521987600:02:000:0043, що розташована на території Долинської міської ради.

Зазначену земельну ділянку ОСОБА_4 від її імені за довіреністю відчужено на користь відповідача за договором міни.

Зі змісту договору міни земельних ділянок відомо, що обмін земельних ділянок здійснено без доплати. Вартість відчужуваної земельної ділянки становить 55681,18 грн, а вартість отриманої у власність земельної ділянки 327,28 грн.

Позивачка зазначає, що ОСОБА_4 працює на підприємствах та представляє інтереси ТОВ «Агрофірма Долинка», ПП «Приватна Агрофірма Мюннт», ПАТ «Долинський хлібзавод», ТОВ «Прогрес» де засновником та кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_5 .

У день посвідчення довіреності позивачкою також залишено заповіт на земельну ділянку на користь ОСОБА_5 .

У 2012 році до неї особисто приїздив ОСОБА_4 , будучи представником ОСОБА_5 з приводу укладення договору оренди землі на 49 років з виплатою наперед орендної плати.

Будучи разом із ОСОБА_4 у нотаріуса підписала документи, які попередньо не читала. Після їх підписання отримала 30000 грн, що вважала виплатою орендної плати. У свою чергу не мала наміру відчужувати земельну ділянку.

Позивачка вважає, що ОСОБА_4 одночасно був її представником та представником ТОВ «Агрофірма Долинка» засновником якого і його власником є ОСОБА_5 , що є недопустимим в силу ст. 238 ЦК України.

ОСОБА_3 вважає договір міни земельних ділянок недійсним, оскільки представник від її імені його уклав проти її волі на вкрай невигідних умовах.

1 липня 2014 року між сторонами укладено договір оренди землі на строк сорок дев`ять років. Позивачка зазначає, що за цим правочином не отримувала земельну ділянку, а тому договір оренди землі підлягає розірванню та стягнення орендної плати на її користь.

ТОВ «Агрофірма Долинка» надіслало до суду відзив на позовну заяву. Позов не визнає та просить відмовити у ньому. Вважає, що позивачкою не доведено, що договір було вчинено за тяжких для неї обставин та вкрай невигідних умов.

Тепер відповідач є власником земельної ділянки, що позивачка просить розірвати, який було припинено 22 жовтня 2018 року, а з цим позовом ОСОБА_3 звернулась у серпні 2021 року, тобто після його припинення, що виключає можливість задоволення цієї вимоги.

ОСОБА_3 надіслала до суду відповідь на відзив. Стверджує, що спірний правочин не схвалювала, а її представник ОСОБА_4 є юристом і представником відповідача, відповідно усвідомлював, що вчиняє правочин всупереч її інтересам, діючи при цьому в інтересах товариства, допускаючи настання для позивачки за вказаним правочином несприятливих наслідків.

Подальша поведінка ОСОБА_4 та невиконання ним обов`язків, передбачений ст. 1006 ЦК України свідчить про наявність зловмисної домовленості його з ТОВ «Агрофірма Долинка».

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Агрофірма Долинка» Боруш А.О. у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у ньому.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області у судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо позову.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову у позові з таких підстав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до чч 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Судом установлено, що 22 жовтня 2018 року між ТОВ «АГРОФІРМА ДОЛИНКА» в особі директора Пугача С.В. з однієї сторони (далі Сторона один) та з другої сторони ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Сторона два) від імені якої діє ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої 20 січня 2012 року приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Саяпіною І.Г. за реєстром № 17, виражаючи взаємне волевиявлення, укладено договір міни земельних ділянок, посвідчений державним нотаріусом Новгородківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області, виконуючим обов`язки державного нотаріуса Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Голобородьком О.В., зареєстрований в реєстрі за № 273 (далі Договір) (а. с. 7-8).

За цим Договором, Сторона 1 та Сторона 2 міняють (обмінюють, передають у власність один одному) належне їм на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: ТОВ «АГРОФІРМА ДОЛИНКА» - земельну ділянку площею 0,0100 га у межах згідно з планом, що розташована на території Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ОСОБА_3 земельну ділянку площею 7,6848 га у межах згідно з планом, що розташована на території Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з п. 1.2 Договору в результаті міни (обміну), що здійснюється за цим договором, Сторони набувають право власності на такі земельні ділянки: ТОВ «АГРОФІРМА ДОЛИНКА» на земельну ділянку площею 7,6846 га у межах згідно з планом, що розташована на території Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; а ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0100 га у межах згідно з планом, що розташована на території Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.2 Договору цю міну (обмін) Сторони здійснюють без доплати. Сторони у присутності нотаріуса свідчать та гарантують один одному, що, зокрема укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості Сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому, таким чином договір не носить характеру фіктивного та удаваного, а також не є зловмисним, як це передбачено ст. ст. 234, 235 ЦК України.

На підставі цього Договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності, зокрема щодо ТОВ «АГРОФІРМА ДОЛИНКА»: 28480984 від 22 жовтня 2018 року (а. с. 9, 10).

Вчиняючи цей Договір в інтересах ОСОБА_3 , представник ОСОБА_4 діяв на підставі довіреності, посвідченої 20 січня 2012 року приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Саяпіною І.Г, зареєстрованої в реєстрі за № 17. За змістом цієї довіреності ОСОБА_3 уповноважила, зокрема ОСОБА_4 представляти її інтереси як власника земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,68 га, кадастровий номер: 3521987600:02:000:0043, зокрема укласти договір оренди або позички, або емфітевзису, або міни на будь-яку земельну ділянку відповідно до закону, відносно вказаної земельної ділянки, визначаючи будь-які умови договорів на свій власний розсуд, вчиняти ці дії в повному обсязі стосовно договору оренди землі, що є чинним на час посвідчення цієї довіреності; одержувати платежі у будь-якій формі (грошовій, та/або натуральній, та/або безготівковій) згідно з умовами договорів, а також одержувати платежі у будь-якій формі згідно з умовами договору оренди землі. Довіреність видано з правом передоручення повноважень іншим особам, строком на сім років, тобто до 20 січня 2019 року (а. с. 114).

1 липня 2014 року між ОСОБА_3 (далі Орендодавець) та ТОВ «Агрофірма Долинка» (далі Орендар) укладено договір оренди землі за яким Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,68 га з кадастровим номером: 3521987600:02:000:0043. Договір укладено на 49 років. Орендна плата вноситься у формі та розмірі 3 проценти нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4186,20 грн. Цей договір укладений від імені ОСОБА_3 представником ОСОБА_4 10 липня 2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі цього правочину внесено запис про інше речове право: 6312116 (а. с. 71-78).

За змістом чч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

За змістом чч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; зміна правовідношення; припинення правовідношення.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави, суспільства, його моральним засадам.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ч. 1 ст. 41 Конституції України). Близький за змістом припис передбачає ч. 1 ст. 317 ЦК України.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (ч. 4 ст. 13 Конституції України).

Відповідно до ст. 14 Конституції Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землюце право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (ч. 1 ст. 78 ЗК України).

Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 78 ЗК України).

Земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (п. «в» ч. 1 ст. 5 ЗК України).

Тобто, власник земельної ділянки має повноваження щодо володіння, користування та розпорядження нею, а держава не повинна втручатися у здійснення громадянами свого права розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пп. «а» ч. 1 ст. 81 ЗК Українигромадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.

Статтею 232 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

За ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановленістаттею 216цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ст. 236 ЦК України).

Положеннями ст. 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно зі ст. 239 ЦК України правочин,вчинений представником,створює,змінює,припиняє цивільніправа таобов`язкиособи,яку вінпредставляє.

Змістом статей 244, 245 ЦК України визначено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (чч. 1-3 ст. 715 ЦК України).

ОСОБА_3 обміняла свою більшу за розміром земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на меншу за розміром земельну ділянку такого ж призначення, належну TOB «АГРОФІРМА ДОЛИНКА» без грошової доплати за згодою сторін.

Договір міни є різновидом договору купівлі-продажу (§ 6 «Міна» розміщений у главі 54 «Купівля-продаж» ЦК України); сторонами договору міни, як і сторонами договору купівлі-продажу, є продавець і покупець (ст. 655, ч. 2 ст. 715 ЦК України).

За змістом пунктів 19, 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229 - 233 ЦК (435-15)правочин,вчинений підвпливом помилки,обману,насильства,зловмисної домовленостіпредставника однієїсторони здругою стороноюабо внаслідоквпливу тяжкоїобставини,є оспорюваним.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК (435-15) необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК (435-15), якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Суд у цій справі зазначав, що вчиняючи спірний договір міни (обміну) земельних ділянок від 22 жовтня 2018 року ОСОБА_4 діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 20 січня 2012 року, що дійсна до 20 січня 2019 року, за якою наділений повноваженнями представляти інтереси ОСОБА_3 як власника земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,68 га, кадастровий номер: 3521987600:02:000:0043, зокрема укладати договори оренди, позички, емфітевзису, міни на будь-яку земельну ділянку відповідно до закону, відносно вказаної земельної ділянки, визначаючи будь-які умови договорів на свій власний розсуд.

Вищезазначена довіреність на момент укладення спірного договору міни (обміну) земельних ділянок від 22 жовтня 2018 року була чинною та правомірною в силу ст. 204 ЦК України.

Обмін ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 більшої за розміром земельної ділянки на меншу за розміром земельну ділянку без здійснення будь-яких доплат не свідчить про його зловмисну домовленість з представником відповідача, а навпаки свідчить про реалізацію ним прав та обов`язків позивачки за її правомірною довіреністю від 20 січня 2012 року, оскільки надаючи йому такі повноваження воно цього свідомо бажала, а доказів протилежного матеріали справи не містять.

Сам по собі факт роботи ОСОБА_4 у відповідача також не може підтверджувати його умислу на зловмисну домовленість з представником іншої сторони на вчинення договору міни (обміну) земельних ділянок, оскільки знову ж таки, він реалізував права та обов`язки позивачки за довіреністю від 20 січня 2012 року, що не може свідчити про його дії всупереч інтересам довірителя.

Матеріали цієї цивільної справи не містять жодного доказу, що ОСОБА_4 на момент укладення спірного договору міни (обміну) земельних ділянок від 22 жовтня 2018 року мав повноваження на здійснення представництва відповідача. Знову ж таки, сам по собі факт його роботи у відповідача на момент вчинення правочину не може свідчити про його право здійснювати представництво відповідача. Тобто відсутні докази того, що він вчиняв правочин від імені особи, яку представляє, в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

Окремо слід зазначити, що зважаючи на предмет позову у частині вимоги про визнання правочину недійсним, а також на підставу позову, яка вище розглядалась та стосується цієї вимоги, ОСОБА_4 повинен відповідати за позовом, однак позовні вимоги позивачкою до нього не пред`являлись.

Для того, щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених ст. 233 ЦК України, позивачці в сукупності необхідно довести такі підстави, що будуть використані в суді як докази, зокрема: 1) наявність в особи, яка вчиняє правочин тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства, інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з цих підстав, є доведення в судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, що вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об`єктивній та суб`єктивній стороні.

Що стосується вкрай невигідних умов, то слід врахувати таке.

По-перше, ці невигідні умови безпосередньо мають бути пов`язані з обставинами вчинення правочину. Тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість вирішити ту проблему (усунути тяжку обставину), яка змусила її це зробити.

По-друге, умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто, такі умови мають бути явно кабальними для особи.

По-третє, хоча ЦК України і не встановлює, чого саме мають стосуватися умови правочину, однак з аналізу цієї норми випливає, що це насамперед ціна або інші обтяжливі для особи обов`язки.

Для доведення вкрай невигідних умов вчинення правочину особа, яка оспорює правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Тяжка обставина є оціночною категорією і має визнаватися судом з урахуванням всіх обставин справи.

Правочин, що вчиняється особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризується тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Про зазначене по суті також зазначає відповідач у змісті відзиву.

На переконання суду ОСОБА_3 у цій справі не довела доказами обставини, що свідчать про вчинення договору міни (обміну) земельних ділянок під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим відповідач скористався, а за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Вищезазначене є підставою для відмови в позові у частині вимоги про визнання правочину недійсним, а також вимоги про скасування державної реєстрації права власності, що виникло за цим правочином, оскільки друга вимога є похідної щодо першої.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно до вказаного, документом, що підтверджує виконання зобов`язання є, зокрема розписка про одержання виконання, наявність у боржника боргового документа, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

З матеріалів справи слідує, що згідно з відомостями про виплату орендної плати за договором оренди землі від 1 липня 2014 року № 68, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 6312116 від 10 липня 2014 року, ОСОБА_3 через представника ОСОБА_4 , який діяв за довіреністю від 20 січня 2012 року, отримала орендну плату за: 2014 рік 4186,20 грн; 2015 рік 5228,56 грн; 2016 рік 6274,28 грн; 2017 рік 6274,28 грн; 2018 рік 6274,28 грн (а. с. 100-104, 147-151).

Статтею 606 ЦК України передбачено, що зобов`язанняприпиняється поєднаннямборжника ікредитора водній особі.

Отже, з моменту укладення спірного договору міни (обміну) земельних ділянок від 22 жовтня 2018 року, припинилися зобов`язання відповідача щодо виплати орендної плати на користь позивачки.

З огляду на це, відсутні підстави вважати, що ТОВ «Агрофірма Долинка» має невиконані зобов`язанні зі сплати орендної плати на користь ОСОБА_3 , а тому вимога позивачки про стягнення на її користь з відповідача орендної плати є необґрунтованою, тому у цій вимозі, а також у вимозі про розірвання договору оренди землі має бути відмовлено.

Таким чином, суд у цій справі дійшов до висновку про необґрунтованість цього позову повністю та відмову в його задоволенні.

Відповідачем на надано доказів понесення судових витрат.

На підставі викладеного, ст. ст. 13, 18, 21, 22, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 79, 141 ЗК України, ст. ст. 177, 178, 181, 203, 204, 215, 232, 233, 237, 238, 239, 545, 606, 715 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Долинка»</a>, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору міни (обміну) земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності, розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 27 червня 2022 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський