Ухвала

від 23.06.2022 по справі 520/11179/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 червня 2022 року

м. Київ

справа №520/11179/18

адміністративне провадження № К/9901/22590/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Ханової Р.Ф., Яковенка М.М.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Технології Будівництва» до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області (процесуальний правонаступник Головного управління ДФС у Харківській області) на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 (головуючий суддя Перцова Т.С., судді: Русанова В.Б., Жигилій С.П.),

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Технології Будівництва» (далі - позивач, ТОВ «Українські Технології Будівництва», Товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.10.2018: №00004161403 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 2 903 753,75 грн (з яких 2 587 182,00 грн - основний платіж, 316 571,75 грн - штрафні (фінансові) санкції), №00004171403 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 2 084 593,75 грн(з яких 1 667 675,00 грн - основний платіж, 416 918,75 грн - штрафні (фінансові) санкції), №00004181403 в частині застосування штрафу в розмірі 70 379,86 грн на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК) за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, визначених статтею 201 ПК.

Позовні вимоги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень Товариство обґрунтовує доводами, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.08.2018 №3624/20-40-14-03-07/35247879, щодо безтоварності операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (будівельні матеріали) та послуг (будівельно-монтажні роботи) у ТОВ «Моноліт Констракшн», ТОВ «Інвест-Мегабілдінг», ТОВ «Ред Алерт», ТОВ «Оптграндторг», ТОВ «Індіго Компані», ПНВП «Спецремналадка», ТОВ «ПСВ-Енергопроммонтаж», ПП «Лакшмі», ТОВ «Будівельна компанія «Акрон Інвест», ДП «СДІ-Україна», ТОВ «НПО Променерго», ТОВ «Капітал Білд» (далі - контрагенти-постачальники) є безпідставними, оскільки зазначені господарські операції мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку. Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження, в яких отримані докази щодо протиправної діяльності контрагентів-постачальників, позивач вважав безпідставними з огляду на те, що такі докази не є доказами в адміністративному судочинстві, а вироки в кримінальних провадженнях не ухвалені. Також позивач посилався на індивідуальний характер відповідальності платника податків за податкове правопорушення та наголошував, що не повинен нести відповідальність за можливе порушення контрагентами-постачальниками податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності та/або можливу недостовірність відомостей щодо них в офіційних джерелах.

Також позивач зазначив, що сума штрафу у розмірі 70 379,86 грн за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, визначених статтею 201 ПК, неправомірно застосована до Товариства, оскільки контролюючим органом протиправно здійснювались перешкоди в прийнятті та реєстрації документів податкової звітності в електронному вигляді, що встановлено у рішенні суду у справі №820/6305/16, яким визнано протиправними дії Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів №251220151 від 25.12.2015, що в свою чергу, мало наслідком неприйняття податкових декларацій ТОВ «Українські Технології Будівництва» та податкових накладних, які Товариство подавало для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 04.06.2019 позов задовольнив.

Суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками ТОВ "Моноліт Констракшн", ТОВ "Інвест-Мегабілдінг", ТОВ "Ред Алерт", ТОВ "Оптграндторг", ТОВ "Індіго Компані", ПНВП "Спецремналадка", ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж", ПП "Лакшмі", ТОВ "Будівельна компанія "Акрон Інвест", ДП "СДІ-Україна", ТОВ "НПО Променерго", ТОВ "БК «Капітал Білд" підтверджені первинними документами, відтак висновки в акті перевірки про завищення позивачем сум витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у вказаних контрагентів-постачальників не відповідають фактичним обставинам у справі.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.05.2020 скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 та прийняв постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Українські Технології Будівництва» задовольнив частково, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 25.10.2018: №00004161403 - в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 2 083 261,00 грн (з яких 1 878 700,00 грн - основний платіж, 204 561,00 грн - штрафні (фінансові) санкції), №00004171403 - в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 462 311,25 грн (з яких 1 169 849,00 грн - основний платіж, 292 462,25 грн - штрафні (фінансові) санкції), №00004181403 повністю; в задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовив.

В частині задоволених позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що Товариство спростувало належними доказами висновки контролюючого органу в акті перевірки про безтоварність операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ "Моноліт Констракшн" вартістю 878 929,00 грн (з ПДВ), ТОВ "Інвест-Мегабілдінг" вартістю 685 197,00 грн (з ПДВ), ТОВ "Ред Алерт" вартістю 910 775,00 грн (з ПДВ), ТОВ "Оптграндторг" вартістю 2 407 692,00 грн (з ПДВ), ТОВ "Індіго Компані" вартістю 2 054 186,00 грн (з ПДВ), ПНВП "Спецремналадка" вартістю 1 043 702,00 грн (з ПДВ), ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж" вартістю 678 955,00 грн (з ПДВ), ПП "Лакшмі" вартістю 768 815,00 грн (з ПДВ), ТОВ "НПО Променерго" вартістю 3 046 805,00 грн (з ПДВ), ТОВ "БК «Капітал Білд" вартістю 49 610,00 грн (з ПДВ). Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов на підставі оцінки наданих Товариством письмових доказів, в тому числі, первинних документів, виписаних на операції з придбання товарів та послуг у зазначених вище контрагентів-постачальників (господарських договорів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актів приймання виконаних робіт, підсумкових відомостей, розрахунків загальновиробничих витрат до локального кошторису, локальних кошторисів на будівельні роботи, актів приймання-передачі матеріалів, актів цільового використання матеріалів, узгодження договірних цін та відомостей ресурсів до них, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактури, рахунків на оплату товару, платіжних доручень, оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках, податкових декларацій). Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено обставин, які б свідчили про не відповідність господарських операцій Товариства із зазначеними контрагентами-постачальниками цілям та видам його статутної діяльності, про їх збитковість, або обставин, які б окремо або в сукупності беззаперечно свідчили про фіктивність (безтоварність) господарських операцій.

Щодо штрафу у розмірі 70 379,86 грн, накладеного на Товариство за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, визначених статтею 201 ПК, то апеляційний суд виснував, що підстав для його застосування у контролюючого органу не було, оскільки несвоєчасна реєстрація позивачем податкових накладних, виписаних в січні - травні 2017 року, обумовлена розірванням Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області 06.10.2016 договору про визнання електронної звітності №251220151 від 25.12.2015 між позивачем та Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, що визнано протиправним постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 у справі №820/6305/16, яка набрала законної сили з 25.04.2017, однак станом на 14.09.2017 не була виконана, зокрема в частині зобов`язання Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області поновити дію зазначеного договору.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визначення позивачу податкових зобов`язань по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Акрон Інвест» та ДП «СДІ - Україна», апеляційний суд виходив з того, що вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 12.09.2014 у кримінальній справі №1-кп/760/757/14 засновника ТОВ «Будівельна компанія «Акрон Інвест» визнано винним за частинами 1 та 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України (за надання неправдивих відомостей щодо наміру здійснювати підприємницьку діяльність з використанням зазначеного товариства), що унеможливлює віднесення позивачем до складу витрат 1 446 886,00 грн, та, як наслідок, заниження позивачем податку на прибуток на 260 439,00 грн. Щодо господарських операцій між позивачем та ДП «СДІ-Україна», то суд зазначив, що первинні документи від ДП «СДІ-Україна» були підписані директором Ясинським В.М., до якого відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 03.09.2016 по справі №755/13415/16-к застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31.10.2016, у подальшому ухвалами суду продовжено цей строк до 30.11.2016, 23.02.2017, 25.05.2017 та 20.07.2017. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.07.2017 кримінальне провадження №12016100040012351 від 01.09.2016 в частині обвинувачення ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 5 частини першої статті 284 Кримінально процесуального кодексу України у зв`язку із смертю обвинуваченого, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд апеляційної інстанції виснував, що в період з 03.09.2016 до моменту смерті директор ДП «СДІ - Україна» ОСОБА_1 перебував у Київському СІЗО, що виключає можливість фактичного підписання ним документів, які стосуються господарських відносин із позивачем, зокрема, актів виконаних робіт та податкових накладних від 06.09.2016 та від 25.10.2016, договорів про переуступку коштів №2312/1 від 23.12.2016, №2 від 04.11.2016.

Головне управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС) як процесуальний правонаступник Головного управління ДФС у Харківській області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 у частині задоволених позовних вимог, у якій просить скасувати вказане судове рішення та відмовити у задоволені позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм пункту 134.1 статті 134, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.11 статті 201 ПК, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного в постановах від 11.12.2018 (справа №2а-13519/11/2670), від 22.09.2015 (справа №810/5645/14), від 21.01.2020 (справа №826/2325/14).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач доводить, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив обставини у справі, не дав оцінки усім доказам, якими обґрунтовані висновки в акті перевірки про безтоварний характер господарських операцій Товариства з ТОВ "Моноліт Констракшн", ТОВ "Інвест-Мегабілдінг", ТОВ "Ред Алерт", ТОВ "Оптграндторг", ТОВ "Індіго Компані", ПНВП "Спецремналадка", ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж", ПП "Лакшмі", ТОВ "НПО Променерго", ТОВ "БК «Капітал Білд", фінансові показники яких вплинули на визначення позивачем сум податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ. Зокрема, ГУ ДПС зазначає, що суд не надав належної оцінки податковій інформації відносно значених контрагентів-постачальників, а саме: відсутність у них матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення відповідних операцій, що були відображені у податковому обліку Товариства; не відповідність первинних документів, якими оформлені господарські операції, вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV; відсутність ліцензії на ведення господарської діяльності, пов`язаною із створенням об`єктів архітектури, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією; контрагенти-постачальники протягом всього періоду діяльності не знаходились за юридичною адресою та не мали постійного місця проведення фінансово-господарської діяльності. Також зазначено, що позивачем під час проведення перевірки не надано пояснень та документального підтвердження критеріїв, якими керувався позивач при виборі контрагентів, які були здійснені заходи розумної обережності при виборі їх постачальниками.

Верховний Суд ухвалою від 25.09.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ГУ ДПС на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС.

ТОВ «Українські Технології Будівництва» не реалізувало право подати відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційне провадження у справі слід закрити з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ГУ ДФС проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Українські Технології Будівництва» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт від 28.08.2018 №3624/20-40-14-03-07/35247879 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зроблено висновок про такі податкові правопорушення зі сторони ТОВ «Українські Технології Будівництва», зокрема, як:

заниження суми податкових зобов`язань з податку на прибуток на 2 587 182,00 грн, у тому числі: за 2015 рік - 1 320 895,00 грн, за 2016 рік - 1 266 287,00 грн, внаслідок порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 137 ПК, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248) пункту 2 статті 3, статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704), оскільки факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ "Моноліт Констракшн", ТОВ "Інвест-Мегабілдінг", ТОВ "Ред Алерт», ТОВ "Оптграндторг ", ТОВ "Індіго Компані", ПНВП "Спецремналадка", ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж", ПП "Лакшмі", ТОВ "Будівельна компанія "Акрон Інвест" (ТОВ "Будекспоплаза Груп»), ДП "СДІ-Україна", ТОВ "НПО Променерго", ТОВ "БК Капітал Білд» не було, а відтак у Товариства не було підстав для збільшення собівартості реалізованих робіт, послуг за рахунок витрат на придбання будівельних матеріалів та будівельно-монтажних робіт у цих постачальників на 14 373 236,00 грн, у тому числі: за 2015 рік на 7 338 307,00 грн та за 2016 рік - 7 034 928,00 грн;

заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ на 1 667 675,00 грн, у тому числі: за грудень 2015 року - 66 727,00 грн, за січень 2016 року - 2 259,00 грн, за лютий 2016 року - 95 904,00 грн, за квітень 2016 року - 233 817,00 грн, за травень 2016 року - 343 021,00 грн, за червень 2016 року - 978 492,00 грн, за липень 2016 року - 1 067 050,00 грн, за серпень 2016 року - 10 067,00 грн, за серпень 2016 року - 324 184,00 грн, за вересень 2016 року - 460 780,00 грн, за жовтень 2016 року - 130 916,00 грн, внаслідок порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, що проявилося в неправомірному декларуванні у податковій звітності сум податкового кредиту по операціях із контрагентами - постачальниками ТОВ "Моноліт Констракшн", ТОВ "Інвест-Мегабілдінг", ТОВ "Ред Алерт", ТОВ "Оптграндторг", ТОВ "Індіго Компані", ПНВП "Спецремналадка", ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж", ПП "Лакшмі", ТОВ "Будівельна компанія "Акрон Інвест" (ТОВ "Будекспоплаза Груп"), ДП "СДІ-Україна", ТОВ "НПО Променерго", ТОВ "БК Капітал Білд" в загальній сумі 2 874 647,00 грн, у тому числі: за січень 2015 року - 93 878,00 грн (до відома), лютий 2015 - 195 499,00 грн (до відома), за травень 2015 - 1 739 500 грн (до відома), за липень 2015 - 342 364,00 грн (до відома), за серпень 2015 - 401 282,00 грн (до відома), за жовтень 2015 - 114 200,00 грн, за листопад 2015 - 146 488,00 грн, за грудень 2015 - 151 796,00 грн, за січень 2016 року - 113 159,00 грн, за березень 2016 - 8 268,00 грн, за квітень 2016 року - 201 397,00 грн, за травень 2016 - 306 404,00 грн, за серпень 2016 року - 209 745,00 грн, за вересень 2016 року - 285 302,00 грн, за жовтень 2016 року - 130 916,00 грн.

пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК внаслідок несвоєчасної реєстрації податкових накладних, виписаних в січні, березні, квітні, травні, листопаді 2017 року та в лютому, березні 2018 року, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ці висновки в акті перевірки стали підставою для прийняття 25.10.2018 податкових повідомлень-рішень №00004161403 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 2 903 753,75 грн (з яких 2 587 182,00 грн - основний платіж, 316 571,75 грн - штрафні (фінансові) санкції), №00004171403 - про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 2 084 593,75 грн (з яких 1 667 675,00 грн - основний платіж, 416 918,75 грн - штрафні (фінансові) санкції), №00004181403 про застосування штрафу, встановленого пунктом 120-1 статті 120 ПК, в розмірі 96 327,65 грн.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Як вже зазначено, касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, висновок суду апеляційної інстанцій у цій справі (№520/11179/18) в частині задоволених позовних вимог вмотивований тим, що позивач спростував належними та допустимими доказами висновки контролюючого органу в акті перевірки про безтоварність операцій з придбання товарів та послуг у контрагентів-постачальників. Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, виходячи із сукупності обставин у справі, встановлених на підставі оцінки доказів, наданих сторонами на підтвердження своїх доводів і заперечень щодо здійснення Товариством господарських операцій з придбання будівельних матеріалів та будівельно-монтажних робіт у ТОВ "Моноліт Констракшн", ТОВ "Інвест-Мегабілдінг", ТОВ "Ред Алерт", ТОВ "Оптграндторг", ТОВ "Індіго Компані", ПНВП "Спецремналадка", ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж", ПП "Лакшмі", ТОВ "НПО Променерго", ТОВ "БК «Капітал Білд" при виконанні будівництва ряду об`єктів нерухомості житлової та нежитлової інфраструктури в містах Харків, Київ, в населених пунктах Харківської та Донецької областей. Оцінюючи акт перевірки, суд апеляційної інстанції виснував, що в ньому не викладено чітко та повною мірою обставини вчиненого позивачем податкового правопорушення з посиланням на первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову чи податкову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків (зборів), як це вимагається пунктом 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.10.2015 №1300/27745.

Також суд визнав не переконливим довід відповідача про дефектність первинних документів (такими недоліками, як стверджує ГУ ДПС, є відсутність підписів та печаток, неможливість ідентифікувати особу-підписанта первинних документів з боку постачальника, відсутність обов`язкових реквізитів у первинних документах, які складені за результатами господарської операції (посади та прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, номерів, дат та інших даних, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції)) зазначивши, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи спростовують такі доводи відповідача. Щодо посилання відповідача на відсутність у контрагентів - постачальників основних фондів та трудових ресурсів, суд виснував, що це також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам.

Суд відхилив довід ГУ ДПС щодо наявності кримінальних проваджень за №42016050000000233, №1201500000000461, №32015130000000019, 12015220540002860, №32016220000000005, №1201500000000103, №32016130000000008, зазначивши, що вироки в кримінальних провадженнях не ухвалені, відтак формальне посилання відповідача на існування досудового розслідування в межах кримінального провадження не може бути підставою для висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками. Щодо посилань відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_2 (директора ТОВ «Інвест Мегабілдинг»), в якому зафіксовані його показання, що він не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства, суд зазначив, що відповідач не вказав, в рамках якого процесуального провадження було допитано ОСОБА_2 в якості свідка, не вказав результатів цього процесуального провадження та яким чином воно стосується господарських відносин між ТОВ «Українські Технології Будівництва» та ТОВ «Інвест Мегабілдинг».

У справі №2а-13519/11/2670, в якій Верховним Судом ухвалено постанову від 11.12.2018, встановлено, що у вироку суду, який набрав законної сили, встановлено, що контрагент позивача у цій справі є фіктивним підприємством. Верховний Суд виснував, що доводи позивача щодо його права на відтворення у податковому обліку фінансових показників господарських операцій з цим контрагентом у складі сум валових витрат та податкового кредиту є хибними. Наявність первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання підстави формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту за умови, якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не є підставою для отримання передбаченої законом податкової вигоди.

У постанові від 22.09.2015 у справі №810/5645/14 Верховний Суд дійшов висновку про неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, які входять до предмета доказування при розгляді адміністративного позову, який стосується права платника податків на податковий кредит, сума якого зменшена контролюючим органом з підстав безтоварності операції з придбання товарів (послуг), та мають значення для правильного вирішення справи (судами попередніх інстанцій не перевірено довід контролюючого органу, підтверджений наявними у справі доказами, що засновник і директор контрагента позивача в зазначеній справі визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та заперечує свою участь у створенні та діяльності підприємства-контрагента, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, виписаних на оформлення господарських операцій з його участю), у зв`язку з чим направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У справі №826/2325/14, в якій Верховним Судом ухвалено постанову від 21.01.2020, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників господарських операцій, відображених ним у податковому обліку, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує. За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин Верховний Суд висновував, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства не підтверджені у встановленому порядку. Позивач не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект. Так, для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно підтвердити, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

У вказаних постановах Верховний Суд не зробив висновку, що відсутність у первинному документі того чи іншого (певного) реквізиту (реквізитів), який визначений нормою частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», безумовно свідчить про неналежність або недостовірність такого документа як доказу та, відповідно, про нереальність (удаваність) господарської операції, на яку документ було складено. Не містять таких застережень також і норми частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або інших нормативних актів.

Також у зазначених постановах Верховного Суду відсутній висновок, що факт порушення кримінального провадження стосовно податкової поведінки контрагента (постачальника товарів (послуг)) платника податків є достатньою підставою для визнання господарської операції безтоварною та виключення фінансових показників, які вплинули на визначення сум податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ, з податкового обліку.

Враховуючи зазначене, стверджувати, що суд апеляційної інстанції при застосуванні норм права не врахував висновки Верховного Суду у вказаних вище постановах, підстав немає.

Інше застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у цій справі (№520/11179/18), порівняно з постановами Верховного Суду у справах №2а-13519/11/2670, №810/5645/14, №826/2325/14 обумовлено іншими обставинами у справі та їх оцінкою у сукупності. Як вже зазначено вище, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі, встановив факт придбання Товариством товарно-матеріальних цінностей та послуг, суми ПДВ в ціні яких позивач включив до податкового кредиту, а вартість відніс на витрати, у вище зазначених контрагентів-постачальників.

Обґрунтування відповідачем підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції (не врахування апеляційним судом обставин у справі, перелік яких наведено у касаційній скарзі, а також неправильне (неповне) дослідження доказів у справі) фактично стосуються встановлених судом апеляційної інстанції обставин у справі та додаткової перевірки доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду справи, встановленими статтею 341 КАС.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Порушення норм процесуального права при оцінці доказів та встановленні обставин у справі може бути підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною другою статті 353 КАС, що кореспондує підставі касаційного оскарження судового рішення, встановленій пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС.

Однак, згідно з частиною першою статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги наведене, є встановлені пунктом 5 частини першої статті 339 КАС підстави для закриття касаційного провадження, відкритого у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС за касаційною скаргою ГУ ДПС.

Керуючись статтями 248, 328, пунктом 5 частини першої статті 339, статтями 341, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі №520/11179/18, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко ,

Судді Верховного Суду