Постанова

від 21.06.2022 по справі 755/21859/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/7032/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 755/21859/21

22 червня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Болотова Є.В.

- Музичко С.Г.

при секретарі - Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Підвисоцького Володимира Ігоровича на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 січня 2022 року, постановлену під головуванням судді Хромової О.О., за заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Підвисоцького Володимира Ігоровича про забезпечення позову, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Донченко Олена Олександрівна про визнання недійсним правочину,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Донченко О.О. про визнання недійсним правочину, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 08.07.2019 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Донченко О.О.; визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Донченко О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47672090 від 08.07.2019 року, згідно з яким здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати запис про право власності № 32295330 від 08.07.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Донченко О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47672090 від 08.07.2019 року.

Також, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 із забороною її відчуження будь-яким способом.

Заява мотивована тим, що між ним та ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ» 06.03.2008 року було укладено договір за № 207 про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до якого за позивачем було закріплено об`єкт інвестування: однокімнатна квартира загальною площею 56,14 кв.м. за будівельним АДРЕСА_2 , яка розташована на 14 поверсі житлового будинку АДРЕСА_3 .

09.04.2008 року позивач уклав із АКБ «Форум» кредитний договір за № 0012/08/00-І, відповідно до умов якого, банк надав позивачу кредит у сумі 1 585 000,00 грн. на придбання нерухомості на первинному ринку.

На виконання вказаного кредитного договору між позивачем та АКБ «Форум» 09.04.2008 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, що стане власністю позивача після завершення будівництва.

Обєкт інвестування, що був закріплений за позивачем, після введення будинку в експлуатацію та здійснення остаточних обмірів фактичної площі зазнав змін, згідно Технічних паспортів на квартиру від 2012 року і від 2013 року, наслідком чого об`єкту інвестування було присвоєно поштовий номер 287.

Тобто квартира за будівельним АДРЕСА_4 стала квартирою АДРЕСА_1 .

Проте в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 2-570/09 за позовом АКБ «Форум» до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, та рішенням суду від 24.06.2009 року, з урахуванням додаткового рішення від 02.12.2009 року було вирішено розірвати кредитний договір та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 946 017,98 грн., звернути стягнення в сумі 1 691 941,87 грн. на заставлене майно, а саме однокімнатну квартиру загальною площею 56,14 кв.м. за будівельним АДРЕСА_5 .

Однак, незважаючи на існування заборони на її відчуження та звернення на неї стягнення за рішенням суду, відбулось відчуження квартири в протиправний спосіб, про факт якого позивачу стало відомо у вересні 2021 року.

Посилаючись на те, що оскільки спірна квартира не перебуває під арештом, вона без будь-яких перешкод може бути відчужена відповідачем ОСОБА_2 на користь третіх осіб, що в свою чергу призведе до утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 січня 2022 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Підвисоцький В.І. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 січня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити заяву позивача про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що постановляючи ухвалу, суд не урахував, що квартира, що належить позивачу перебувала під забороною її відчуження та разом з цим на неї також було звернуто стягнення за рішенням суду в рахунок погашення заборгованості позивача перед банком. Судом першої інстанції не досліджено, що незважаючи на існування заборони на її відчуження та звернення на неї стягнення за рішенням суду, відбулося відчуження спірної квартири в протиправний спосіб.

Крім того, судом не було враховано, що оскільки, спірна квартира не перебуває під арештом, то вона без будь-яких перешкод може бути відчужена відповідачем ОСОБА_2 на користь сторонніх осіб, що в свою чергу призведе до утруднення або неможливості виконання рішення суду, у зв`язку з чим і наявна необхідність у забезпеченні позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені, про причини неявки суд не повідомили, тому колегія суддів, враховуючи ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності належного обгрунтування та правових підстав для забезпечення позову у обраний позивачем спосіб.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, так як він є необгрунтованим та не відповідає вимогам процесуального права, з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має правовжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із статтею 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту та забороною вчиняти певні дії. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його.

Таким чином при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ«Фінансова компанія «МІТЕХ», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Донченко О.О. про визнання недійсним правочину, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 08.07.2019 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Донченко О.О.; визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Донченко О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47672090 від 08.07.2019 року, згідно з яким здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати запис про право власності № 32295330 від 08.07.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Донченко О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47672090 від 08.07.2019 року.

Як на підставу своїх позовних вимог посилався на те, що відчуження квартири АДРЕСА_6 відбулося у незаконний спосіб, тому договір купівлі-продажу має бути визнаний недійсним, а рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно підлягає скасуванню.

Згідно інформаційної з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 273852708 від 08.09.2021 року, на підставі оскаржуваного позивачем договору купівлі-продажу та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Донченко О.О., індексний номер: 47672090 від 08.07.2019 квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначав, що на даний час фактичним власником квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_2 та у неї існує реальна можливість вільно розпорядитися нею на власний розсуд, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також утруднити поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, зміст позовної заяви та поданої позивачем заяви про забезпечення позову належним чином не вивчив, наявність у відповідача реальної можливості до ухвалення рішення у справі розпорядитися майном на власний розсуд не врахував, в зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову і необґрунтовано відмовив в задоволенні заяви.

За змістом ст. 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту.

Згідно роз`яснень, наданим судам у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, враховуючи можливий негативний вплив і наслідки на відновлення порушеного права позивача в разі встановлення неправомірних дій відповідачів та державного реєстратора, колегія суддів вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 узгоджується з заявленими позовними вимогами і необхідність застосування такого заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що його незастосування може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, в разі задоволення позову, що, в силу положень ст.ст. 149-150 ЦПК України, свідчить про обґрунтованість вимогзаяви про вжиття вказаного забезпечення позову.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 в частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 відчужувати квартиру задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Накладення арешту на нерухоме майно, як вид забезпечення позову, є дієвою та оптимальною процесуальною дією, яка не дозволить відповідачу на час вирішення спору розпорядитися спірним майном, а також допоможе зберегти у незмінному стані як сам об`єкт спірної нерухомості так і коло осіб, що можуть претендувати на нього, а тому, не потрібно додатково забороняти відповідачу відчужувати квартиру, як про це просить позивач.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, беручи до уваги предмет спору і зміст заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги представника позивача є частково обґрунтованими, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 06 січня 2022 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішенняпро часткове задоволення заяви позивача та забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .

Інші вимоги заяви про застосування заходів забезпечення позову задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Підвисоцького Володимира Ігоровичазадовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 січня 2022 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Заяву позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .

В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає негайному виконанню.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 червня 2022 року.

Головуючий: Судді: