Рішення

від 01.06.2022 по справі 300/6501/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2022 р. справа № 300/6501/21

м. Івано-Франківськ

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.

при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.

за участю: представника позивача Сулими І.В.

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - адвоката Бартківа А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Житлово-будівельного кооперативу №2 в м. Калуші до виконавчого комітету Калуської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення №136 від 27.04.2021, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2021 житлово-будівельний кооператив №2 в м. Калуші звернувся до суду з адміністративним позовом до Калуської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Калуської міської ради 27.04.2021 №136 Про надання дозволу на розміщення двох груп тимчасових споруд (по 5 павільйонів) для провадження підприємницької діяльності на вул. Винниченка, 1, 3, АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства. Так, будинок АДРЕСА_2 (назві від 21.08.1991, з 25.12.1990 проспект Лесі Українки, 20, первинна назва проспект Леніна, 20) будувався житлово-будівельним кооперативом № 2 , що був створений рішенням № 65/4 виконавчого комітету Калуської міської ради народних депутатів від 22.04.1981 року. Як вбачається з преамбули оскаржуваного рішення таке прийнято відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності у м.Калуші затверджені рішенням Калуської міської ради від 29.03.2012 № 1063, втім останнє було визнано протиправним та нечинним із набранням 12.10.2021 законної сили рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте без урахування вимог п.п. 1.3, 1.4, 1.8, 2.1-2.5 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 з врахуванням змін внесених наказом Міністерства розвитку громад та територій № 284 від 23.11.2020. При цьому, позивач зазначає, що вказаними наказами Міністерств не визначається поняття терміну «група тимчасових споруд» та «павільйон», які застосовані у оскаржуваному рішенні, при цьому у схемі розміщення зображена одна проектна група тимчасових споруд.

Також, позивач звернув увагу на збори членів Житлово-будівельного кооперативу №2 в м. Калуші, мешканців та співвласників квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , які неодноразово надсилали колективні звернення щодо вжиття заходів для усунення порушення прав мешканців будинку оскаржуваним рішенням. Так, відповідно до схеми, то територія на якій дано дозвіл на встановлення двох груп тимчасових споруд є територією прилеглою до будинку АДРЕСА_2 із зеленими насадженнями, які повинні бути знищені за умови розміщення тимчасових споруд, а територія закладена бруківкою, що свідчить про порушення ст. ст. 1, 21, 23, 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Вказав, що у відповіді управління архітектури та містобудування Калуської міської ради зазначило, що містобудівна документація, а саме план детального планування території між АДРЕСА_3 чи план зонування цієї території не затверджувались Калуською міською радою, а отже не було громадського обговорення.

При цьому, оскаржуване рішення приймалось з порушенням в частині зазначення будинку АДРЕСА_4 , якого не існує, не підписання архітектором і відсутність прив`язки до капітальних будівель багатоквартирних будинків у проекті та зазначення в ньому однієї групи тимчасових споруд замість двох. Відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків(том І а.с.88-89).

09.11.2021 представником позивача зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті, у зв`язку з чим, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи(том І а.с.94-97).

25.11.2021 представником позивача подано заяву про заміну первісного відповідача Калуську міську раду належним відповідачем виконавчим комітетом калуської міської ради з огляду на прийняття оскаржуваного рішення саме останнім (том І а.с. 109-110)

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (том І а.с. 98-99).

Відповідно до ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 задоволено клопотання представника житлово-будівельного кооперативу №2 в м. Калуші про перехід до загального позовного провадження. Адміністративну справу за позовом житлово-будівельного кооперативу №2 в м. Калуші до Калуської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення №136 від 27.04.2021 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на "21" грудня 2021 року о 10 год. 00 хв.(том І а.с. 116-118).

14.12.2021 виконавчим комітетом Калуської міської ради подано відзив, який за змістом є заявою про визнання позову, та просить суд задоволити позов(том І а.с. 130-131).

У підготовчому засіданні 21.12.2021 суд ухвалою клопотання представника Житлово-будівельного кооперативу №2 в м. Калуші від 21.12.2021 про залучення співвідповідачів задоволено частково. Замінено не належного відповідача у справі №300/6501/21 Калуську міську раду на належного - виконавчий комітет Калуської міської ради. У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено(том І а.с. 150-153).

Також у цьому засіданні, судом постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника ФОП ОСОБА_1 - Бартківа А.Я. про залишення позовної заяви без розгляду по справі за адміністративним позовом Житлово-будівельного кооперативу №2 в м. Калуші до Калуської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення №136 від 27.04.2021(том І а.с. 146-148).

Під час підготовчого засідання 11.01.2022 судом ухвалою задоволено заяву Житлово-будівельного кооперативу №2 в м. Калуші про забезпечення позову.

Забезпечено позов у адміністративній справі №300/6501/21 за позовом Житлово-будівельного кооперативу №2 в м. Калуші до виконавчого комітету Калуської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення №136 від 27.04.2021.

Зупинено дію рішення виконавчого комітету Калуської міської ради № 136 від 27.04.2021 року Про надання дозволу на розміщення двох груп тимчасових споруд (по 5 павільйонів) для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_5 до набрання рішення суду по справі № 300/6501/21 законної сили.

Заборонено ФОП ОСОБА_1 розміщення двох груп тимчасових споруд на АДРЕСА_5 до набрання рішення суду по справі № 300/6501/21 законної сили(том І а.с. 227-232).

24.01.2022 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ФОП ОСОБА_1 скористався правом подання пояснень на позовну заяву. Вказав, що після подання ОСОБА_1 необхідного переліку документів, визначених Порядком № 244 від 21.10.2011 та отримання нею позитивного оскаржуваного рішення виконавчого комітету Калуської міської ради, яким їй надано дозвіл на розміщення тимчасових споруд, а в подальшому 14.05.2021 управлінням архітектури Калуської міської ради їй видано відповідні паспорти прив`язки тимчасових споруд, після чого нею укладено договори оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасових споруд та сплачено орендну плату. Відтак, скасування рішення як акту індивідуальної дії є неприпустимим, адже порушує гарантії стабільності суспільних відносин.

Вважає, що оскаржуваним рішенням не порушено прав позивача, оскільки будь яких установчих документів на земельну ділянку, в тому числі для обслуговування багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_5 відсутні. Тоді як дозвіл на розміщення тимчасових споруд надано ФОП ОСОБА_1 з врахуванням Генерального плану м.Калуша затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради № 184 від 06.06.1979.

Звернув увагу, що спірним правовідносинам було надано оцінку судом у судовій справі № 300/3163/21, де не встановлено будь яких порушень ФОП ОСОБА_1 та підстав до скасування дозвільних документів отриманих нею на встановлення відповідних тимчасових споруд. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі(том І а.с. 242-243).

За наслідками підготовчого засідання 27.01.2022 постановлено ухвалу про витребування у відповідача - виконавчого комітету Калуської міської ради належним чином засвідчені докази, а саме:

- копії заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про надання дозволу на розміщення двох груп тимчасових споруд (по 5 павільйонів) на АДРЕСА_2 , 3, АДРЕСА_1 ;

- копії графічних матеріалів та ескізів фасадів двох груп тимчасових споруд (по 5 павільйонів), які бралися до уваги при прийнятті виконавчим комітетом Калуської міської ради рішення № 136 від 27.04.2021 "Про надання дозволу на розміщення двох груп тимчасових споруд (по 5 павільйонів) для провадження підприємницької діяльності на вул.Винниченка, 1, АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 ";

- за наявності копії інших документів, що слугували підставою прийняття виконавчим комітетом Калуської міської ради рішення № 136 від 27.04.2021 "Про надання дозволу на розміщення двох груп тимчасових споруд (по 5 павільйонів) для провадження підприємницької діяльності на вул.Винниченка, 1, 3, АДРЕСА_1 ". Зобов`язано виконавчий комітет Калуської міської ради надати витребувані судом докази до 9 лютого 2022 року(том ІІ а.с. 18-20).

Цього ж дня Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті. Судове засідання призначено на "11" лютого 2022 року о 10:00 год (том ІІ а.с. 21-22).

31.01.2022 відповідачем подано заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника, у якій просить ухвалити законне і обгрунтоване рішення (том ІІ а.с. 32-33)

У судовому засіданні 11.02.2022 заслухано вступні слова представника позивача та третьої особи в оголошено перерву в судовому засіданні до 03.03.2022 у зв`язку з постановленням ухвали про повторне витребування відповідача доказів через не виконання вимог ухвали суду від 27.01.2022 (том ІІ а.с. 39-41).

22.02.2022 відповідачем виконано вимоги ухвал суду від 27.01.2022 та 11.02.2022 та направлено заяву з додатками на 26 аркушах (том ІІ а.с. 71-98).

03.03.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку із запровадженням воєнного стану.

10.05.2022 в судовому засіданні розглянуто заяву представника третьої особи про скасування заходу забезпечення позову та постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання (том ІІ а.с. 127-128)

24.05.2022 в судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку з витребуванням додаткових доказів у представника третьої особи та проведенням технічних робіт у приміщенні суду, які унеможливлюють проведення звукозапису судового засідання з огляду на відключення електроенергії.

В судовому засіданні 02.06.2022 представник позивача позовні вимоги підтримала просила позов задоволити з мотивів наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, попередньо подавши заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, правом подання відзиву на позов не скористався.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з мотивів наведених у письмових поясненнях. Вказав, що оскаржуване рішення не порушує прав позивача, а оскаржуване рішення позивач прийняв правомірно з огляду на подання всього необхідного пакету документів ОСОБА_1 .

Розглянувши за правилами загального позовного матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, письмові пояснення третьої особи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, суд встановив таке.

16.03.2021 приватний підприємець ОСОБА_1 звернулась до виконавчого комітету Калуської міської ради із заявою, в якій просила надати дозвіл на встановлення групи тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_5 із зобов`язанням здійснення благоустрою прилеглої території(том ІІ а.с. 80).

До вказаної заяви ОСОБА_1 долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 16.03.2021 на двох аркушах із наявним записом 1 щодо припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 (том ІІ а.с. 78-79), проектні пропозиції благоустрою прилеглої території у вигляді фотозображень на 6 аркушах (том ІІ а.с. 81-86, 91-98), схему розміщення групи тимчасових споруд та схема благоустрою прилеглої території у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1: 500 на 1 аркуші (том ІІ а.с. 89) та зображення фасаду тимчасових споруд в осях М 1:50 (том ІІ а.с. 87-88).

07.04.2021 на засіданні комісії з розгляду звернень суб`єктів підприємницької діяльності щодо розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території Калуської міської територіальної громади в присутності 11 членів комісії, що створена на виконання розпорядження міського голови від 31.03.2021 № 144-р, керуючись Законами України "Про регулювання містобудівної діяльності" «Про благоустрій населених пунктів», «Про оренду державного та комунального майна», наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 та рішення міської ради від 29.03.2012 № 1069 «Про порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м.Калуші» розглянуто відповідно до порядку денного заяву ФОП ОСОБА_1 2 групи тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_5 (поруч з будинками АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 ) розміром групи тимчасових споруд 132,8 кв. м (6,64 х 20 м), що підтверджується протоколом № 3 (том ІІ а.с. 75-77). Відповідно до обговорення на засіданні комісії встановлено, що на земельній ділянці є інженерна мережа, а саме траса КП «Водотеплосервісу» виведена з експлуатації. Член комісії ОСОБА_3 зауважив, що Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності не передбачена оренда земельної ділянки для розміщення тимчасових споруд , тому єдиним варіантом є договорі на окремі конструктивні елементи благоустрою. За результатами обговорення комісія вирішила про необхідність звернення ФОП ОСОБА_1 до власника тимчасової споруди ОСОБА_4 щодо перенесення тимчасової споруди в один з павільйонів та збільшити відстані між тимчасовими спорудами до 10 м (відповідно до правил пожежної безпеки в Україні). Після виконання вказаних рекомендацій винести проект рішення на розгляд виконавчим комітетом міської ради. За вказане рішення проголосували 7 членів комісії , 1 проти з восьми присутніх (том ІІ а.с. 75-77).

Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 27.04.2021 №136 Про надання дозволу на розміщення двох груп тимчасових споруд (по 5 павільйонів) для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на розміщення вказаних споруд орієнтовною площею 132,8 кв.м., кожна терміном на три роки згідно з запропонованими схемами.

Також, вказаним рішення уповноважено Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради виготовити паспорти прив`язок двох груп тимчасових споруд (по 5 павільйонів) для провадження підприємницької діяльності згідно з запропонованими схемами (том І а.с. 12).

Відповідно до протоколу загальних зборів №1 від 10.05.2021 членів житлово-будівельного кооперативу №2 в м.Калуші, мешканців та співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 вирішено створити ініціативну групу в складі мешканців Винниченка, 1 і членів ЖБК №2 та звернутись із колективним зверненням до мера щодо заперечення забудови тимчасовими спорудами зеленої зони від центральної дороги перед Винниченка 1 (том 1 а.с. 29-31). Так, 11.05.2021 колективне звернення зареєстровано виконавчим комітетом Калуської міської ради(том І а.с. 42-47).

СКАС МР і ріш

Позивач не погоджуючись із оскаржуваним рішення виконавчого комітету Калуської міської ради, вважаючи його необґрунтованим та протиправними, звернувся до суду з метою захисту порушеного права членів кооперативу.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з підпунктом 7 пункту "а" частини 1статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відповідно до положень ч. 1ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»:

благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля;

утримання в належному стані території - використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об`єктів благоустрою;

зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.

Повноваження у сфері управління, здійснення благоустрою населених пунктів та контролю, які здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень - визначені цим же Законом.

Стаття 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначає повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів. Так частиною першою цієї статті визначено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:

1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів;

2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;

3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);

4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:

1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;

2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях;

3) організація місць відпочинку для населення;

4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів;

5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо;

6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою;

7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території;

8) визначення на об`єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень;

9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;

10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою;

11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища;

12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;

13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку";

14) видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами (частинами) об`єктів благоустрою є: 1)покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм; 2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Частиною першою ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв.

Згідно із частиною 4статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

На виконання статті 28вказаного Закону Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 21 жовтня 2011 року № 244затвердило Порядок № 244 (в редакції від 23.11.2020, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до визначення, наведеного в пункті 1.3 Порядку №244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі-ТС) - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно абзацу п`ятого пункту 1.4 Порядку № 244 схема розміщення ТС - графічні матеріали, виконані на топографо-геодезичній основі М 1:500 суб`єктом господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, які відображають розміщення ТС із прив`язкою до місцевості (будівлі, споруди, інженерні мережі тощо), планувальними обмеженнями та зазначенням заходів щодо благоустрою та озеленення прилеглої території (розташування квітників, під`їздів, урн, влаштування дорожнього покриття або мощення фігурними елементами тощо).

Пунктами 2.1, 2.2., 2.3 розділу ІІ Порядку № 244 визначено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС. Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної,міської ради аборайонної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) / місцезнаходження ТС / контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності. Цей перелік документів є вичерпним.

Пунктом 2.4. Порядку № 244 встановлено, що для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

За п.п.2.5, 2.6 Порядку №244 про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом трьох робочих днів з дня такого визначення відповідності намірів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.

Як встановив суд під час розгляду справи за результатом вивчення поданих відповідачу документів для прийняття оскаржуваного рішення(том ІІ а.с.75-98) ФОП ОСОБА_1 в порушення п. 2.3. Порядку 244 не зазначено напрям її підприємницької діяльності. Згідно поданого нею частини витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 16.03.2021 на двох аркушах із п`яти та наявним записом 1 щодо припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 (том ІІ а.с. 78-79) неможливо встановити чи зареєстрована ОСОБА_1 станом на 16.03.2021 підприємцем та її вид підприємницької діяльності за КВЕД, з огляду на відсутність такої інформації у поданій частині витягу.

Щодо зазначення бажаного місця розташування, то заявником ФОП ОСОБА_1 у заяві поданій відповідачу 16.03.2021 вказано про розміщення групи тимчасових споруд на АДРЕСА_5 .

Втім, як встановлено судом із відповіді управління архітектури та містобудування Калуської міської ради від 25.10.2021 № 02-03/363 адресний номер 5 по АДРЕСА_5 (первинно проспект Леніна, з 25.12.1990 проспект Лесі Українки, з 21.08.1991 - Винниченка) залишений як резервний(том І а.с. 27). Крім того, графічні матеріали подані ФОП ОСОБА_1 не містять зображень вказаних будинків із нумерацією, що унеможливлює співставити заяву та графічні матеріали відносно вказаних будинків як бажаного місця розташування ТС. Наведене свідчить також, що ФОП ОСОБА_1 зазначено про бажане місцерозташуваня ТС біля неіснуючого будинку АДРЕСА_5 , що також і зазначено відповідачем у оскаржуваному рішенні, та свідчить про не належне виконання заявником п. 2.3 Порядку № 244 в частині зазначенням бажаного місця розташування ТС.

Відповідно до рішення Калуської міської ради від 06.05.2014 № 2472 прийнятого на підставі Законів України «Про благоустрій населених пунктів», «Про житлово- комунальні послуги» затверджено Правила благоустрою та утримання території міста Калуша надалі Правила благоустрою(том І а.с. 179-182).

Так п. 1.3 Правила благоустрою визначено, що суб`єктами благоустрою є органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації фізичні особи підприємці, органи самоорганізації населення, громадяни.

До об`єктів благоустрою відносять території, які підлягають благоустрою, зокрема, елементи благоустрою покриття площу, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів ; зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць та доріг, в парку, скверах, на алеях бульварах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах на прибудинкових територіях.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача та підтвердив представник третьої особи, фактично дві групи ТС заплановано розмістити на зеленій зоні, яка розміщення між центральною дорогою вул.Винниченка та будинком АДРЕСА_2 . Згідно відповіді виконавчого комітету Калуської міської ради наданої 14.12.2021 № С-1907 щодо кількості зелених насаджень на АДРЕСА_2 (з тильного боку будинку до центральної дороги), то при візуальному огляді на місці 09.11.2021 комісією встановлено, що на вказаній земельній ділянці росте 30 одиниць зелених насаджень діаметром більше 5 см, з яких 20 одиниць зелених насаджень розміщені на ділянці від будинку до тротуару та 15 одиниць (з яких 5 саджанці діаметром до 5 см) від тротуару до центральної дороги (біг борду).

Відповідно до п. 3.4 оскаржуваного рішення відповідач вказав власнику тимчасової споруди на необхідність укладення договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення двох груп тимчасових споруд (по 5 павільйонів) для провадження підприємницької діяльності в м.Калуші з управлінням комунальної власності міської ради.

Пунктом 5.1 Правил благоустрою передбачено охорону зелених насаджень міста, що включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання з урахуванням природоохоронного, рекреаційного, історико-культурного призначення. Охорона зелених насаджень міста Калуша є громадським обов`язком кожного жителя. Розроблення та забезпечення виконання заходів з розвитку та утримання зелених насаджень міста покладається на управління житлово-комунального господарства міської ради.

Згідно п. 5.6 Правил благоустрою на території зелених насаджень забороняється відводити земельні ділянки під забудову постійного або тимчасового характеру.

Також слід зазначити, що відповідно до протоколу №3 засідання комісії з розгляду звернень суб`єктів підприємницької діяльності щодо розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території Калуської міської територіальної громади 07.04.2021 було вирішено заяву ФОП ОСОБА_1 погодити із зауваженнями, а саме після виконання рекомендацій щодо необхідності звернення ФОП ОСОБА_1 до власника тимчасової споруди ОСОБА_4 для перенесення тимчасової споруди в один з павільйонів та необхідності збільшення відстані між тимчасовими спорудами до 10 м (відповідно до правил пожежної безпеки в Україні), після виконання яких винести проект рішення на розгляд виконавчим комітетом міської ради(том ІІ а.с. 75-77).

Відповідно до дослідженого в судовому засіданні відеозапису засідання виконавчого комітету Калуської міської ради від 27.04.2021, в ході якого звернуто увагу на врахування ФОП ОСОБА_5 рекомендації щодо збільшення відстані між тимчасовими спорудами до 10 м відповідно до правил пожежної безпеки в Україні, втім доказів виконання останньою іншої рекомендації комісії матеріали справи не містять. Так, відсутність доказів звернення ФОП ОСОБА_1 до власника тимчасової споруди ОСОБА_4 для перенесення тимчасової споруди в один з павільйонів, як однієї з умов для внесення проекту рішення на розгляд виконавчим комітетом міської ради, свідчить про протиправність внесення на розгляд відповідача заяви ФОП ОСОБА_1 .

Також, відповідно до обговорення на засіданні комісії встановлено, що на земельній ділянці є інженерна мережа - траса КП «Водотеплосервісу» виведена з експлуатації, однак не встановлено наявність на такій земельній ділянці 30 зелених насаджень діаметром більше 5 см, що вказує на необхідність застосування відповідачем п. 5.6 Правил благоустрою при прийнятті оскаржуваного рішення.

Також, суд звертає увагу на те, що заява ФОП ОСОБА_1 від 16.03.2021 не містить прохання про розміщення «двох груп тимчасових споруд (по 5 павільйонів)» як зазначено в оскаржуваному рішення, а наявне прохання про розміщення групи тимчасових споруд, що свідчить про самовільне визначення відповідачем кількості тимчасових споруд безвідносно до волевиявлення ФОП ОСОБА_1 викладеного у заяві.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що під час видання оскаржуваного в межах даної справи рішення виконавчого комітету Калуської міської ради не дотримано порядку його внесення на розгляд , а подані документи ФОП ОСОБА_1 , що слугували підставою його прийняття, містять ряд недоліків, які не були враховані відповідачем, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення виконавчого комітету Калуської міської ради від 27.04.2021 № 136.

Стосовно законодавчого порядку створення та діяльності житлово-будівельних кооперативів в Україні, суд зазначає наступне.

Постановою Верховної ради Української РСР Про проголошення незалежності України №1427-XII від 24.08.1991 р. Україну проголошено незалежною демократичною державою з 24.08.1991 р. З моменту проголошення незалежності чинними на території України були визнані тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки, що мало наслідком проведення 01.12.1991 р. республіканський референдум на підтвердження акта проголошення незалежності.

Безпосередньо в Акті проголошення незалежності України визначено, що віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України, даний акт набрав чинності з моменту його схвалення - 24.08.1991 р.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про правонаступництво України від 12.09.1991 р. № 1543-XII, Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Постановою Верховної ради України від 12.09.1991 р. № 1545-XII Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР визначено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території України застосовуються акти СРСР, з питань, які не врегульовані законодавством України і за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Отже, з моменту проголошення незалежності України на її території мають чинність виключно Конституція і закони України, акти СРСР застосовуються, з питань, які не врегульовані законодавством України і за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Статтею 133 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

Відповідно до ст. 135 ЖК Української РСР до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР) і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені в частині першій статті 143, частині другій статті 145 і частині першій статті 146 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 137 ЖК Української РСР житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях.

Рішення про організацію кооперативів при підприємствах, установах, організаціях приймаються з урахуванням пропозицій трудових колективів.

Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР.

Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджується Радою Міністрів Української РСР.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.

Згідно п. 2 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985 р. № 186 (далі - Примірний статут) житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Рішення про організацію кооперативів при підприємствах, установах, організаціях приймаються з урахуванням пропозицій трудових колективів.

Абзацом 2 п. 4 Примірного статуту передбачено, що рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до абз. 2 п.5 Примірного статуту житлово-будівельний кооператив діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу. Зміни і доповнення, що вносяться до статуту кооперативу, також підлягають реєстрації.

Пунктом 3 Примірного статуту визначено, що число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва.

Крім того, абз. 1 п. 74 Примірного статуту передбачено, що контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів. Виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів вправі скасувати рішення загальних зборів або правління кооперативу, якщо воно суперечить законодавству.

Статтею 47 Конституції України закріплено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна (ст. 81 ЦК України).

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом (ст. 83 ЦК України). Зокрема, іншою організаційно-правовою формою юридичної особи є кооператив.

Статтею 384 ЦК України встановлено, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначає Закон України Про кооперацію від 10.07.2003 р. № 1087-IV (далі - Закон № 1087-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом ст. 1 цього Закону кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Статтею 5 Закону №1087-IV встановлено, що законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Згідно п. 2, 3 Прикінцевих положень Закону №1087-IV, кооперативи та кооперативні об`єднання, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов`язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом. До приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об`єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Законом №1087-IV передбачено ієрархію законодавчих актів, що регулюють діяльність кооперативів, а також обов`язок кооперативів та кооперативних об`єднань, які створено до набрання чинності цим Законом щодо приведення свої статутів у відповідність із цим Законом.

Як встановлено приписами ст. 3 Закону №1087-IV, метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Основними завданнями кооперації є: підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав; створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб`єктів господарювання; залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах; сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки(ст. 6 Закону №1087-IV).

Відповідно до ст. 7 Закону №1087-IV кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.

Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. У протоколі зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах: для фізичної особи - прізвище, ім`я та по батькові, дані паспорта громадянина України або паспортних документів іноземця (для осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, - дані документа, який його замінює); для юридичної особи - прізвище, ім`я та по батькові уповноваженого представника юридичної особи, документ, що підтверджує його повноваження. Дані про фізичну особу засвідчуються її особистим підписом, а про юридичну особу - підписом її уповноваженого представника.

Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому законом (ст. 8, 9 Закону №1087-IV).

Статтею 10 Закону №1087-IV передбачено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

З аналізу вищенаведених норма, суд приходить до висновку, що в Україні діє спеціальний Закон №1087-IV, який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

Законом №1087-IV на відміну від норм ЖК Української РСР та Примірного статуту, по іншому врегульовано правовідносини щодо створення та діяльності кооперативів. Так, Закон №1087-IV не містить жодних обмежень стосовно створення житлово-будівельних кооперативів в частині наявності житлових потреб засновників або членів, вікового цензу або знаходження на квартирному обліку. Право створювати кооперативи Закон надає не тільки громадянам України, а й іноземцям, особам без громадянства, юридичним особам України та іноземних держав. При цьому, право на створення кооперативу Закон не пов`язує, ані з певним місцем проживання чи переважного перебування особи, ані із необхідністю поліпшення власних житлових умов, усуваючи такі критерій дискримінаційного характеру, як місце проживання, віковий та майновий ценз, що закріплювалися у нормах ст. 133, 134, 135 та 136 ЖК Української РСР.

Отже, на території України з моменту проголошення незалежності України на її території мають чинність виключно Конституція і закони України, акти Союзу РСР та Української РСР застосовуються, з питань, які не врегульовані законодавством України і за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Суд також зазначає, що виконавчі органи місцевого самоврядування діють на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР, з дня прийняття якого втратив чинність Закон Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів УРСР та місцеве самоврядування" від 07.12.1990 № 533-XII, у відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 42 якого до повноважень виконавчого комітету сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, зокрема, відносилось прийняття рішень про організацію житлово-будівельних і гаражних кооперативів та здійснення контролю за їх діяльністю.

Однак, таких повноважень виконавчим органам місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування, а відповідно із ч. 1 ст. 18 цього Закону відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Натомість до виключної компетенції міських рад, зокрема відноситься прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади (п. 30 ч. 1 ст. 26 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Таким чином, з урахуванням аналізу положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у місцевих рад та їх виконавчих органів відсутні повноваження щодо організації діяльності і створення житлово-будівельних кооперативів у порядку ст. 137 ЖК Української РСР та Примірним статутом.

Оскільки Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про кооперацію" не встановлено особливостей державної реєстрації житлово-будівельних і гаражних кооперативів, їх реєстрація відбувається в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців".

Підсумовуючи все вищезазначене, суд приходить до переконання, що норми ст. ст. 133, 135, 137 ЖК Української РСР та Примірного статуту, згідно постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545-ХП "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", можуть застосовуватись лише з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради народних депутатів від 22.04.1981 № 65/4 вирішено створити будівельний кооператив №2 в м.Калуші при виконкомі міської ради народних депутатів у кількості 60 чоловік(том І а.с. 14-15).

Відповідно до протоколу №1 загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу №2 від 23.01.1981 прийнято Статут в цілому відповідно до типового статуту житлово-будівельного кооперативу, без змін(том І а.с.20-21).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.08.2021 житлово-будівельний кооператив №2 в м.Калуші (м.Калуш, вул.Винниченка 1, код ЄДРПОУ 44264266) зареєстровано як юридичну особу, про що 19.08.2021 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначено вид діяльності за КВЕД 81.10 комплексне обслуговування об`єктів (основний); назви органів управління загальні збори, голова правління, ревізійна комісія; колова правління Ковальова Т.А. (том І а.с. 41).

Відповідно до протоколу загальних зборів №1 від 10.05.2021 членів житлово-будівельного кооперативу №2 в місті Калуші, а також мешканців та співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 здійсювалось обговорення та заперечення рішення виконкому Калуської міської ради № 136 від 27.04.2021 про надання дозволу на розміщення двох груп тимчасових споруд з метою намагання вплинути на його відміну або скасування(том І а.с. 29-34).

Вказаними зборами створено ініціативну групу із мешканців будинку АДРЕСА_2 та членів ЖБК №2 а також затверджено текст колективного звернення, яке зобов`язано подати відповідачу 11.05.2021.

Відтак, 11.05.2021 було подано до відповідача колективне звернення від 10.05.2021 щодо скасування оскаржуваного рішення з мотивів зникнення зеленої зони прилеглої до їх будинку зі сторони центральної дороги, пошкодження загального благоустрою центру міста, оскільки догляд, прибирання та косінням трави на вказаній земельній ділянці здійснюють жителі житлово-будівельного кооперативу №2 по АДРЕСА_2 . Вказано на небажання бачити з вікон власних квартир задню стіну ТС, та зменшення освітлення у квартирах перших двох поверхів. Також, звернули увагу на те, що громадяни використовують територію задніх сторін ТС як громадську вбиральню, що спостерігати із власних вікон мешканці будинку АДРЕСА_2 не бажають(том І а.с. 42-47).

Роблячи висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо заявлених вимог, суд на виконання положень пункту 4 частини 4статті 246 Кодексу адміністративного судочинства Українитакож зазначає в рішенні чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 5 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Реалізуючи передбаченестаттею 55 Конституції Україниправо на судовий захист, звертаючись до суду, позивач вказав у позові власне суб`єктивне порушене право, охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент прийняття рішення у справі, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

У своємуРішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційний суд України визначив основні ознаки охоронюваного законом інтересу, як правового феномену, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Охоронюваний законом інтерес це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

При поєднанні інтересу та суб`єктивного права, останнє виступає правовим інструментарієм реалізації цього інтересу.

З огляду на наведене, на переконання суду, спірне рішення впливає на інтереси членів житлово-будівельного кооперативу № 2 м.Калуша, про що було зазначено у протоколі загальних зборів №1 від 10.05.2021 та колективному зверненні від 10.05.2021 затвердженому вказаним протоколом, в частині житлових інтересів щодо погіршення вигляду з вікна квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , та участі у прийняті рішення щодо благоустрою земельної ділянки із зеленими насадженнями прилеглої до їх будинку, на захист яких житлово-будівельним кооперативом № 2 м.Калуші було подано даний позов.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Про необхідність забезпечення справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому, йдеться також у ряді рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Юханссон проти Фінляндії» (Johansson v. Finland № 10163/02).

Тому, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання суб`єктом владних повноважень правил благоустрою, визначених, зокрема, Законом України «Про благоустрій населених пунктів», Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, та виконання обов`язку відповідачем щодо забезпечення дотримання правил благоустрою всіма суб`єктами містобудівної діяльності.

Також, у цій справі індивідуальне право (інтерес) третьої особи у формі гарантованого частиною першоюстатті 42 Конституції Україниправа на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом, протиставляється публічному інтересу, який виражається в дотриманні вимог захисту довкілля, забезпеченні державою права на безпечне для життя і здоров`я людини довкілля, гарантованогост. 50 Конституції України, та, за загальним правилом, має безумовний пріоритет.

Суд також враховує, що у національній судовій практиці сформувалась стала позиція (зокрема, сформульована у постановах Верховного Суду від 5 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 24 березня 2020 року у справі № 806/1001/17, від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7696/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 804/3108/16), відповідно до якої у таких надважливих сферах, як збереження державного суверенітету, територіальної цілісності держави, вирішення глобальних екологічних проблем, благоустрій населених пунктів, надрокористування, захист довкілля, безпека громадян, доступ до публічної інформації та ін., обов`язковим є врахування суб`єктами владних повноважень під час прийняття публічно-управлінських рішень суспільного (публічного) інтересу, якому, у випадку прямої конкуренції, за загальним правилом, має поступатися приватний інтерес (право власності, право на зайняття підприємницькою діяльністю та ін.) та забезпечення необхідного балансу між суспільним (публічним) та приватним інтересами. Така позиція, зокрема, ґрунтується на конституційних положеннях, а саме: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3); земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу (частина перша статті 13); власність зобов`язує (частина третя статті 13), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14), забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави (стаття 16); захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша статті 17).

В частині доводів представника третьої особи про те, що спірним правовідносинам було надано оцінку Івано-Франківським окружним адміністративним судом у справі № 300/3163/21, то суд вказує на обов`язковість, відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, врахування обставин, встановлених рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, які не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а не оцінки суду доказів. При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом спору у справі № 300/3163/21 було рішення Калуської міської ради №497 від 27.05.2021 Про скасування рішення виконавчого комітету Калуської міської ради від 27.04.2021 №136 Про надання дозволу на розміщення двох груп тимчасових споруд (по 5 павільйонів) для провадження підприємницької діяльності на вул. Винниченка, 1, 3, 5 у м. Калуші та наявність/відсутність компетенції Калуської міської ради щодо скасування рішення виконавчого комітету.

При цьому, суд звертає увагу на те, що отримання третьою особою паспортів прив`язок тимчасових споруд, укладення нею договорів оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасових споруд та сплата орендної плату ФОП ОСОБА_1 не унеможливлює оскарження рішення виконавчого комітету Калуської міської ради від 27.04.2021 №136 у судовому порядку.

У встановлений судом строк відповідач виконавчий комітет Калуської міської ради відзив на позовну заяву не надав. Копію ухвали від 21.12.2021 отримав 04.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том І а.с. 163).

Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Водночас, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у встановлений судом строк не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не може бути подано, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцієюта законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення виконавчого комітету Калуської міської ради №136 від 27 квітня 2021 Про надання дозволу на розміщення двох груп тимчасових споруд (по 5 павільйонів) для провадження підприємницької діяльності на вул. Винниченка, 1, 3, АДРЕСА_1 є протиправним і підлягає скасуванню, а заявлені вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Калуської міської ради на користь житлово-будівельного кооперативу №2 в м. Калуші судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Калуської міської ради №136 від 27 квітня 2021 «Про надання дозволу на розміщення двох груп тимчасових споруд (по 5 павільйонів) для провадження підприємницької діяльності на вул. Винниченка, 1, 3, 5 у м. Калуші».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Калуської міської ради на користь житлово-будівельного кооперативу №2 в м. Калуші сплачений судовий збір в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - Житлово-будівельного кооперативу №2 в м. Калуші (код ЄДРПОУ 44264266, вул. Винниченка, 1, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300) ;

відповідач - виконавчий комітет Калуської міської ради (ЄДРПОУ 04054300; адреса вул.Івана Франка ,1 м.Калуш Івано-Франківської області);

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 ).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.

Рішення складене в повному обсязі 13 червня 2022 р.