Ухвала

від 27.06.2022 по справі 347/1018/22

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/1018/22

Провадження № 2-з/347/11/22

У Х В А Л А

Іменем України

28.06.2022 року суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Драч Д.С., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану одночасно із позовом ТзОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору дарування,

ВСТАНОВИЛА:

27.06.2022 року до Косівського районного суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження наступного майна:

- земельної ділянки з кадастровим номером 2623686301:01:001:0202 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Соколівка та належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- земельної ділянки з кадастровим номером 2623686301:01:001:0218 для ведення особистого селянського господарства площею 0,7744 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Соколівка та належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Вивчивши заяву про забезпечення позову та матеріали пред`явленого на розгляд суду позову, суддя приходить до наступного висновку:

Відповідно до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Пунктом 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

До видів забезпечення позову, передбачених ст. 150 ЦПК України віднесено, накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії.

Згідно п. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до роз`яснення наданого Пленумом Верховного Суду України в п. 1 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 року № 9, в якій також зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Як роз`яснено в п.п.4,7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»: розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому у виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до частини 1статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, в разі звернення сторони з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Заявник обґрунтовує необхідність забезпечення позову тим, що у разі невжиття таких заходів можуть бути порушені права позивача або буде існувати реальна загроза їх порушення шляхом подальшого відчуження спірного майна, що унеможливить захист та відновлення прав позивача і призведе до інших цивільних спорів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) висловлена правова позиція, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24.02.2020 року у справі №344/15840/19.

Предметом позову, про забезпечення якого просить заявник, є договори дарування земельних ділянок, на які передбачається накладення арешту та заборони їх відчуження.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тому суд вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити, оскільки вжиття заходу шляхом накладення арешту та заборони відчужувати спірного майна є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Керуючись ст. ст.149, 150, 153, 353, 354 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт та заборонити відчужувати наступне майно:

- земельну ділянку з кадастровим номером 2623686301:01:001:0202 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Соколівка та належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- земельну ділянку з кадастровим номером 2623686301:01:001:0218 для ведення особистого селянського господарства площею 0,7744 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Соколівка та належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Копію ухвали надіслати сторонам по справі для відому та пред`явлення до виконання, а в Косівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), 78600, вул. Незалежності, 85, м. Косів, Івано-Франківська область для виконання.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя: Драч Д.С.