Рішення

від 05.06.2022 по справі 536/2124/21

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

536/2124/21

2/532/149/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2022 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді Назарьової Л. В,

з участю секретаря судового засідання Маляренко І. М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання у порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2021 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій він зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_2 . 24 листопада 2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу з заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 50 га, кадастровий номер 5321883800:00:005:0391, розташовану за межами населених пунктів на території Кременчуцького району Полтавської області, призначеної для ведення фермерського господарства. Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_2 на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІV-ПЛ № 002760, виданого 05.06.1997 року.

У видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 відмовлено, в зв`язку з тим, що земельна ділянка належала спадкодавцю не на праві власності, а на праві постійного користування. Враховуючи, що право користування ОСОБА_2 земельною ділянкою підтверджується належними та допустимими доказами, а позивач прийняв спадщину після смерті батька, ОСОБА_1 прохає суд визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою, площею 50 га, призначеної для ведення фермерського господарства.

Вона є єдиним спадкоємцем після померлого сина ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 .

У встановленому законом порядку позивачка звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Ковпака В. І. та отримала свідоцтво про право на спадщину на інше успадковане майно, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку селянського (фермерського) господарства «Сокіл» їй було відмовлено через недостатність документів, що посвідчують право власності на спадкове майно . Прохає суд позов задовольнити.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 грудня 2021 року справу передано на розгляд до Кобеляцького районного суду Полтавської області.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 січня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 травня 2022 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

Позивач, ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача, Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак сільський голова подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Претензій до заявника не має.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У частині другій статті 1223 ЦК України зазначено, що у разі відсутності заповіту визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с.6).

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 залишив заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що він матиме право і що буде йому належати на день смерті заповів ОСОБА_1 (а.с.64).

На момент смерті ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_1 спільно із дружиною ОСОБА_5 (а.с.64).

ОСОБА_5 , у передбачений законом термін подала до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини (а.с.65-70).

У передбачений законом термін, заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 подав його син - ОСОБА_1 (а.с.58-60).

Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем прав і обов`язків ОСОБА_2 .

Судом також встановлено, що на підставі рішення Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області від 23 жовтня 1992 року № 172 ОСОБА_2 видано Державний акт на право постійного користування землею IV-ПЛ № 002760 площею 50 га, для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.8).

10 березня 1993 року зареєстроване селянське (фермерське) господарство «Росток». Керівник господарства ОСОБА_2 . Засновники господарства ОСОБА_2 , розмір частки 760, ОСОБА_5 , розмір частки 400, ОСОБА_1 розмір частки 340 (а.с.96, 100-102).

Постановою приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області від 24 листопада 2021 року ОСОБА_1 відмовлено, оскільки земельна ділянка належала ОСОБА_2 не на праві власності, а на праві постійного користування, що не відповідає вимогам Земельного кодексу України (а.с.10).

24 листопада 2021 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку в складеному капіталі селянського (фермерського) господарства «РОСТОК», що відповідає 50,7 % внеску (вкладу) до складеного капіталу Господарства, що у грошовому виразі становить 760 грн (а.с.104).

Згідно з п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса і оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У відповідності до ст.19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, обладнання, а також інші майнові права в тому числі на інтелектуальну власність грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно зі ст.20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц зроблено правовий висновок, згідно якого у випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

У постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного користування земельною ділянкою, наданою фізичній особі для ведення селянського (фермерського) господарства може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець. Оскільки після проведення державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновникові для ведення такого господарства, набуває останнє, то смерть засновника селянського (фермерського) господарства не породжує у спадкоємців такого засновника права успадкувати право постійного користування земельною ділянкою, яку засновник отримав для ведення зазначеного господарства та створив (зареєстрував) останнє за Законом № 2009-XII. Відтак, відсутні підстави для задоволення вимоги позивачки про визнання за нею як за спадкоємцем засновника СФГ «СПАС» права постійного користування спірною земельною ділянкою.

За змістом вказаних приписів саме селянське (фермерське) господарство, зареєстроване як юридична особа, є власником цілісного майнового комплексу, а не засновник або член такого господарства. Тому право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, після його створення належить цьому господарству, а відтак, не може входити до складу спадщини. Припис пункту «а» частини першої статті 14 Закону № 973-IV у частині права членів фермерського господарства відповідно до закону передавати земельні ділянки у спадщину стосується тих ділянок, які належать членам цього господарства на праві власності, та якими фермерське господарство користується на підставі правочинів, вчинених з його членами.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що 17 червня 2018 року набрав чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року. Згідно зі статтею 23 цього Закону у разі смерті учасника товариства його частка переходить до спадкоємця без згоди учасників товариства. Отже, за наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд вважає, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складалася, зокрема з права на частку майнових прав та обов`язків засновника селянського (фермерського) господарства «Росток». Позивач у справі, ОСОБА_1 прийняв у спадщину майнові права та обов`язки засновника селянського (фермерського) господарства «Росток» і отримав свідоцтво про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою зберігається протягом усього часу існування фермерського господарства та належить саме юридичній особі, тому окремому прийняттю у спадщину за спадкоємцями одного із засновників фермерського господарства не підлягає.

Враховуючи викладене, в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 1216-1218, 1222, 1223 ЦК України, статтями 81, 141, 263-262, 352 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Пришибської сільської ради Кременчуцького району про визнання права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя