Рішення

від 20.06.2022 по справі 460/4105/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2022 року м. Рівне№460/4105/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання І.С. Ляшук; представника позивача адвоката В.О. Коритнюка; представників відповідача В.О. Шеремети та А.В.Гузика; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Крупецьагроптиця» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Селянського (фермерського) господарства «Крупецьагроптиця» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №45217000703 від 18.01.2022, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2021 року на суму 250513,00 грн.

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що податкове повідомлення-рішення №45217000703 від 18.01.2022, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2021 року на суму 250513,00 грн, є протиправним, оскільки позивач мав право на формування податкового кредиту за вересень 2021 року за результатами здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Грандфілд» щодо поставки товару. Факт реальності здійснення таких операцій підтверджений первинними документами, а тому висновки контролюючого органу є безпідставними.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що позивач не мав правових підстав для формування податкового кредиту за вересень 2021 року за результатами здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Грандфілд» щодо поставки товару, оскільки такі операції мають ознаки нереальних.

Ухвалою суду від 22.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 22.03.2022.

Ухвалою суду від 22.03.2022 підготовче засідання відкладене на 03.05.2022.

Ухвалою суду від 03.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 21.06.2022.

У судове засідання 21.06.2022 прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

До суду також прибули представники відповідача, заперечили проти позовних вимог, та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 21.06.2022.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі Направлення від 15.12.2021 №3898/17-00-07-04 та Наказу від 08.12.2021 №2575-п інспекторами Головного управління ДПС у Рівненській області проведена перевірка Селянського (фермерського) господарства «Крупецьагроптиця», за результатами якої складений Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Селянського (фермерського) господарства «Крупецьагроптиця» (код за ЄДРПОУ 30563755), щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах» від 20.12.2021 №8812/17-00-07-03/30563755 (далі Акт перевірки) (а.с. 11).

Розділ «Висновок» Акта перевірки: перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні СФГ «Крупецьагроптиця» у декларації за вересень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України), підпункту 1 пункту 4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 №1267/26044), внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту за вересень 2021 року в сумі 250513,00 грн.

В результаті проведеного аналізу податкової звітності, відповідно до інформації баз даних та автоматизованих інформаційних систем, встановлено взаємовідносини СФГ «Крупецьагроптиця» з ТОВ «Грандфілд» (код ЄДРПОУ 44174031) за вересень 2021 року.

Контролюючим органом встановлено нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Грандфілд», а тому формування податкового кредиту за операціями є неправомірним.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом сформоване податкове повідомлення-рішення від 18.01.2022 №45217000703 (далі ППР №45217000703), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 250513,00 грн зі звітний період вересень 2021 року (а.с. 8).

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення ППР №45217000703, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Згідно із підпунктом 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231. пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Правильність формування платником податків витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв`язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь (прибуток, дохід) від придбаних послуг.

За відсутності останнього, немає підстав для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від16.07.1999№996-XIV (далі Закон №996-XIV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-XIV).

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку (частина сьома статті 9 Закону №996-XIV).

За правилами пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи (пункт 2.14 Положення №88).

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15 Положення №88).

Отже, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІV.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеномустаттею 50цього Кодексу.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо господарських операцій з контрагентом ТОВ «Грандфілд» (код ЄДРПОУ 44174031) позивачем надані такі документи:

(1) Договір поставки від 13.09.2021 №1309-21, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «Грандфілд») зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю СФГ «Крупецьагроптиця» товару макуху соєву, на умовах, передбачених цим договором (а.с. 26);

(2) Специфікація №1 від 13.09.2021 макуха соєва кількість 40 тон; сума з ПДВ 744000,00 грн (а.с. 28);

(3) Специфікація №2 від 15.09.2021 макуха соєва кількість 40 тон; сума з ПДВ 704000,00 грн (а.с. 29);

(4) Видаткова накладна №29 від 14.09.2021 макуха соєва сума з ПДВ 786408,00 грн (а.с. 30);

(5) Видаткова накладна №35 від 16.09.2021 макуха соєва сума з ПДВ 716672,10 грн (а.с. 31);

(6) Податкові накладні №29 та №35 (а.с. 32, 33);

(7) ТТН від 14.09.2021 автомобільний перевізник ТОВ «Грандфілд»; водій ОСОБА_1 ; автомобіль ДАФ НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 (а.с. 34);

(8) ТТН від 16.09.2021 автомобільний перевізник ТОВ «Грандфілд»; водій ОСОБА_2 ; автомобіль ДАФ НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 (а.с. 35);

(9) Рахунки на оплату від 14.09.2021 та від 15.09.2021 (а.с. 36, 37);

(10) Виписки по банківському рахунку (а.с. 38-48);

(11) Якісне посвідчення від 13.09.2021 (а.с. 49);

(12) Якісне посвідчення від 15.09.2021.

Відповідно до пункту 4.3 Договору від 13.09.2021 №1309-21, поставка товару підтверджується оригіналами наступних документів: рахунок-фактура, видаткова накладна, товаротранспортна накладна, посвідчення про якість товару або інший документ, що засвідчує якість товару.

Дослідивши зміст Якісних посвідчень від 13.09.2021 та від 15.09.2021, суд дійшов висновку, що такі документи не є належними та допустимими та належними доказами, з огляду на таке.

Зі змісту Якісних посвідчень від 13.09.2021 та від 15.09.2021 вбачається, що останні сформовані саме ТОВ «Грандфілд» з посиланням на результати лабораторних досліджень відповідає вимогам нормативно-технічної документації ДСТУ 27149-95.

За змістом пункту 3.2 розділу ІІІ ДСТУ 4964:2008 «Соя. Технічні умови» (Національний стандарт України), затверджений Держспоживстандартом України 26.03.2008, насіння сої (основна складова частина плодів сої) - боби.

При цьому, ДСТУ 4964:2008 «Соя. Технічні умови» містить нормативні посилання на ДСТУ 2422-94 «Зерно заготівельне і постачальне. Терміни та визначення» від 30.04.1994.

Згідно пунктом 1 розділу І ДСТУ 2422-94 зерно - плоди зернових культур і гречки, насінини зернобобових, які використовуються для харчових, кормових і технічних цілей, а відповідно до пункту 14 розділу І ДСТУ 2422-94 соя як складова зернових визначна як насіннєва культура.

Тобто «соя» - це зерно, відтак дія Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 31.07.2002 за №37-IV, поширюється на даний вид продукції та всіх суб`єктів ринку зерна.

Зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей (пункт 11 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Вимогами Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зокрема пунктом 27 статті 1 визначено, що якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.

Тобто, визначальним документом, що забезпечує та встановлює якість сої/продуктів переробки із сої (макуха, олія), соняшнику/продуктів переробки із соняшнику (макуха, олія) є фітосанітарні і ветеринарно-санітарні документи.

Наказом Державного Департаменту ветеринарної медицини України Міністерства агропромислового комплексу України від 03.11.1998 за №16 затверджений обов`язковий мінімальний перелік досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та інших, які слід проводити у державних лабораторіях ветмедицини і за результатами яких видається ветсвідоцтво (Ф-2) (надалі по тексту також Перелік).

Відповідно до даного Переліку, а саме пункту 12, включені шрот та макуха соєві. Отже, виходячи з наведеного та умов договору, відвантажений товар повинен пройти контроль, підтвердженням якого є ветеринарне свідоцтво, що видається державною лабораторією.

При цьому, такі документи відсутні у позивача та не були надані до перевірки та суду.

Суд зазначає, що вимогами пункту 27 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» передбачається відповідність якість зерна та продуктів його переробки вимогам, серед іншого, державних стандартів.

Згідно пункту 7.5 Національного стандарту України ДСТУ 4964:2008, кожну партію насінин сої супроводжують свідоцтвом про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксипів, радіонуклідів та посвідченням або сертифікатом про якість.

Пуктом 4.1 ГОСТ 27149 - 95 «Жмых соевый кормовой. Технические условия» передбачено правила приймання товару, з відсиланням до ГОСТ 13979.0. «Межгосударственный стандарт. Жмыхи, шроты и горчичный порошок. Правила приемки и метод отбора проб».

Даним ГОСТом , зокрема пунктом 1.2 чітко визначена вимога щодо супровідних документів, зокрема із зазначенням того, що кожна партія шроту повинна супроводжуватися документом про якість, із зазначенням товару, виду, сорту, маси, партії, номеру партії, дати виготовлення тощо.

Жодного з цих документів під час розгляду справи та під час проведення перевірки не надано позивачем.

Поряд із вказаним, суд звертає увагу, що наказом Держспоживстандарту України від 10 вересня 2004 за №196 затверджено ДСТУ 3411-2004 Державний стандарт України, яким визначено вимоги до органів з сертифікації продукції та порядок їх призначення і надання повноважень на діяльність у системі.

Відповідно до підпункту 4.4. пункту 4 даного ДСТУ 3411-2004, орган сертифікації може бути призначений за умови, якщо він: є незалежний від розробника, виробника, постачальника, споживача; має технічну компетентність, яка дає змогу проводити сертифікацію продукції, перелік якої визначає Національний орган України з сертифікації за умови його призначення; надає документальне підтвердження фінансового забезпечення своєї відповідальності (гарантію банку або страхову угоду) для відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні внаслідок його діяльності в Системі; має досвід сертифікації продукції, закріпленої за ним, не менше трьох років.

Згідно підпункту 4.5. пункту 4 ДСТУ 3411-2004 технічна компетентність призначеного органу сертифікації передбачає наявність у нього: організаційної структури, адміністративних та юридичних прав для проведення робіт з сертифікації продукції, що закріплена за ним Національним органом України з сертифікації; статуту, що визначає форми його діяльності; достатньої кількості компетентного штатного персоналу та атестованих аудиторів, кваліфікація яких підтверджена документально за результатами сертифікації в Системі згідно з вимогами ДСТУ 3418, для здійснення робіт з сертифікації; штатного персоналу для здійснення технічного нагляду за сертифікованою продукцією, або відповідних угод з іншими органами сертифікації чи державними центрами стандартизації, метрології та сертифікації; фонду нормативних документів на продукцію та методи її випробовувань, який перебуває у контрольованому стані; необхідного інформаційно-технічного забезпечування робіт з сертифікації, зокрема автоматизованого робочого місця з реєстрування сертифікатів (АРМ), для забезпечування зв`язку з Реєстром Системи; положення про орган сертифікації продукції; власної системи управління якістю; комплекту організаційно-методичних та нормативних документів Системи; можливостей для забезпечування конфіденційності, отриманої під час проведення сертифікації інформації, що становить комерційну або професійну таємницю заявників.

Як уже зазначалось судом, при проведенні перевірки позивачем надані Якісні посвідчення ТОВ «Грандфілд», яке згідно відомостей Реєстру державної системи сертифікації не є суб`єктом, що уповноважений здійснювати сертифікацію продукції, в свою чергу, така обставина свідчить про відсутність у суб`єкта господарювання повноважень на сертифікацію.

З огляду на вказане, подані позивачем Якісні посвідчення не можуть братися судом до уваги, як належні документи, що підтверджують якість товару, а саме макухи соєвої, поставленого позивачу.

Суд зазначає, що Якісні посвідчення не є в розумінні ПК України і Закону №996-ХІV документами первинного обліку, втім, така обставина в сукупності із іншими у даній справі є важливою складовою для формування загального висновку щодо господарської операції, оскільки такі документи Договором від 13.09.2021 №1309-21 визначені як такі, що є обов`язковими для надання та підтверджують поставку товару.

Щодо обставин транспортування товару за Договором від 13.09.2021 №1309-21, суд зазначає таке.

Згідно додатку 5 Податкового розрахунку сум доходу за 3 квартал 2021 року, ТОВ «Грандфілд» припинено трудові відносини з водієм ОСОБА_2 19.08.2021 (зазначений в ТТН), а відновлено лише 29.09.2021. Проте ТТН містить інформацію про перевезення товару 16.09.2021, при чому водій ОСОБА_2 у такий період не перебував з ТОВ «Грандфілд» в трудових відносинах.

Відповідно до листа Управління інформаційно-технічної підтримки ГУ Національної поліції в Рівненській області від 17.12.2021, транспортні засоби ДАФ НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 та ДАФ НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , зазначені в ТТН, у спірний період 01.09.2021 по 30.09.2021, на території Рівненської області взагалі не були зафіксовані (а.с. 102).

Згідно відомостей Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області власником транспортного засобу ДАФ НОМЕР_1 є ОСОБА_3 ; причіп НОМЕР_2 ОСОБА_4 ; ДАФ НОМЕР_3 ОСОБА_3 ; причіп НОМЕР_4 ОСОБА_3 (а.с. 104,105).

Згідно даних АІС «Єдиний реєстр податкових накладних» придбання послуг оренди техніки не прослідковується.

Окрім того, згідно Повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (20-ОПП) ТОВ «Грандфілд» задекларовано: склад, 5 вантажних автомобілів, 4 причепи, 1 автоцистерна та 1 цистерна для олії; державні реєстраційні номери щодо нерухомого майна та державні номерні знаки транспортних засобів у колонці 12 «Реєстраційний номер об`єкта оподаткування» не зазначені.

Проте, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо контрагента ТОВ «Грандфілд», встановлено відсутність будь-яких відомостей про наявне майно.

Аналізом даних АІС «Єдиний реєстр податкових накладних» за 2021 рік щодо ТОВ «Грандфілд» не прослідковується придбання макухи соєвої від суб`єктів реального сектору економіки.

Відповідно до баз даних по ТОВ «Грандфілд» відсутня інформація про зберігання товарів: наявність власних або орендованих складських приміщень, угод про зберігання ТМЦ.

З огляду на вказане, суд вважає, що господарські операції позивача із даним контрагентом здійснювалися поза межами правого поля.

Суд враховує те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04 грудня 2018 року (справа №813/414/13-а).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пп.«а» пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України від 02.12.2010, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту в умовах дії ПК України обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів/послуг, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, на підставі податкової накладної, складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних саме тим платником податку, який фактично здійснює операції з постачання товарів/послуг. Наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по операціях з постачання товарів/послуг, що фактично не здійснювались, а лише оформлених документально.

Позивач вказує на правомірність формування податкового кредиту за операціями з ТОВ «Грандфілд», оскільки податкові накладні №29 та №35 були зареєстровані в ЄРПН.

Щодо таких доводів суд зазначає, що наявність податкової накладної та факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН не є єдиною та достатньою підставою, яка надає право платнику податку на додану вартість на віднесення сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки таке право виникає за правилами приписів підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у т. ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Відтак наявність зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної є однією із обов`язкових умов, а не єдиною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного ППР №45217000703, зважаючи на те, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинно бути підтверджене належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення ППР №45217000703 в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства «Крупецьагроптиця» (вулиця Довга, 69, село Крупець, Рівненська область, 35541; код ЄДРПОУ 30563755) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вулиця Відінська, 12, місто Рівне, 33023; код ЄДРПОУ ВП 44070166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 27 червня 2022 року

Суддя К.М. Недашківська