Рішення

від 15.06.2022 по справі 761/1683/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/1683/21

Провадження № 2/761/4030/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 червня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.

за участю представника позивача: Бажанова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в заочному порядку в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфаком» про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року ТОВ «ІОНІТІ» (далі по тексту - позивач) звернулось до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірною інформації.

Ухвалою судді Осаулова А.А. від 15.03.2021 року було відкрито провадження та призначено цю справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 25.05.21 було витребувано докази про власника веб-сайту.

Протокольною ухвалою суду від 11.08.21 в яксості співвідповідача у цій справі було залучено ТОВ «Альфаком».

Позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 26.08.21, що була залучена судом до справи протокольною ухвалою суду від 04.10.21 обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті інтернет-видання https://kiev.informator.ua, власником якого є ТОВ "Альфаком» за відповідним посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщено інформацію наступного змісту стосовно ТОВ «ІОНІТІ»: «Как расказал журналіст еUA Media ОСОБА_1 , в мае компания AutoEnterprise подверглась атаке в медиапространстве, которую, по мнению медиаєксперта, заказала компания Ionity.» «Скандал закончился тем, что Ionity отобрали у АЕ их станции…» (надалі по тексту - спірна інформація). У вказаній статті розміщена інформація щодо позивача в негативному форматі, де товариство було звинувачено у нечесній конкуренції, що не відповідає дійсності, оскільки відсутнє рішення Антимонопольного комітету України про визнання факту недобросовісної конкуренції щодо позивача. Висловлювання «позивач незаконно позбавив АЕ їх зарядних станцій» носить стверджувальний і незаконний характер такого позбавлення, тлумачення якого визначено у Кримінальному кодексі України. Між тим, це твердження не відповідає дійсності, оскільки винуватості у цьому посадових осіб позивача не доведено.

Вказані негативна щодо позивачів інформація була доведена до великого кола осіб, оскільки була оприлюднена в мережі Інтернет. Поширення вказаної інформації впливає на зниження цінності особи позивача в очах оточуючих, в очах суспільства, партнерів по бізнесу, тощо. Відповідач 1 створив умови для розміщення вказаної інформації в мережі Інтернет. Позивач вважає, що ця інформація не відповідає дійсності та завдає шкоди його честі і гідності і діловій репутації. Недостовірна інформація була поширена відповідачами шляхом доведення її до відома необмеженого кола осіб, стосується позивача і порушує його право на недоторканність ділової репутації.

Відтак, відповідач ОСОБА_1 , який є одним із засновників компанії ElekroUA, повинен відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у розмірі - 100 тис., а відповідач ТОВ «Альфаком» слід зобов`язати видалити та опублікувати спростування спірної інформації за текстом позовних вимог на веб-сайті інтернет-видання «https://kiev.informator.ua» із відповідним посиланням.

Відзивів від відповідачів не надійшло.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання своїх представників не направили, хоча про дату і час розгляду були повідомлені неоднаразово, належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

За умовами ч.1 ст.211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 30.11.2021 року у вказаній справі було закрито підготовче судове засідання.

Суд, заслухавши пояснення присутнього представника позивачів, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вважає, що даний позов слід задовольнити частково з огляду на таке.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Розглядаючи справу в межах позовних вимог судом встановлено, що дійсно у мережі Інтернет розміщено відповідачем - ТОВ «Алфаком» ІНФОРМАЦІЯ_2 публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме інформацію наступного змісту: «Как расказал журналіст еUA Media ОСОБА_1 , в мае компания AutoEnterprise подверглась атаке в медиапространстве, которую, по мнению медиаєксперта, заказала компания Ionity.» «Скандал закончился тем, что Ionity отобрали у АЕ их станции…» (надалі по тексту - спірна інформація).

Саме вказану інформацію просять спростувати позивач як таку, що не відповідає дійсності, порочить їх честь і гідність.

У відповідності з ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу ст.34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За змістом ч. 1 ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч.1 ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При цьому, суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 6 постанови від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до п.15 постанови пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Щодо факту поширення інформації, то під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Як на передумову для звернення до суду з даним позовом позивач зазначив, що спірна інформація про замовлення атаки в медіапросторі на АЕ з боку позивача і заволодіння ним станціями АЕ впливає на зниження цінності особи позивача в очах оточуючих, в очах суспільства, партнерів по бізнесу, тощо. Така інформація викладена в негативному форматі, де товариство було звинувачено у нечесній конкуренції, що не відповідає дійсності

Судом встановлено, що дійсно мало місце розповсюдження саме вказаної - спірної інформації на веб-сайті інтернет-видання «https://kiev.informator.ua» із зазначеним у позові посиланням стосовно ТОВ «ІОНІТІ»: «Как расказал журналіст еUA Media ОСОБА_1 , в мае компания AutoEnterprise подверглась атаке в медиапространстве, которую, по мнению медиаєксперта, заказала компания Ionity.» «Скандал закончился тем, что Ionity отобрали у АЕ их станции…». Вказана інфоррмація доведена великому колу осіб в мережі Інтернет, що є доведеним, а також доведено те, що спірна інформація з огляду на її зміст безсумнівно порушує особисті немайнові права і завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам позивача.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria). Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Як встановлено судом, то спірна інформації по тексту є фактичним твердженням, оскільки вона може бути перевірена на предмет її дійсності щодо істинності фактів і вона є недостовірною з огляду на те, що фактичних доказів на підтвердження достовірності таких висловлювань стороною відповідача як 1, так і 2 суду надано не було. Зокрема, відповідачами не доведено, що позивач замовив атаку в медіапросторі та відібрав у АЕ іх станції.

При цьому, розповсюджена інформація в цій частині є негативною, стосується безпосередньо позивача, не носить оціночний характер, так як викладена у формі тверджень.

У даному випадку, поширена недостовірна інформація принижує статус позивача як дисципінованого бізнеспартнера в очах суспільства, в колі друзів, знайомих, тощо, оскільки необґрунтовано ставить під сумнів дотримання позивачем у їх поведінці та веденні бізнесу вимог законів України та загальноприйнятих норм моралі.

Зважаючи на відповідь ТОВ «НІК.Юей» від 07.07.21 на виконання ухвали суду про витребування доказів про те, що реєстратором доменного імені «https://kiev.informator.ua» є ТОВ «Альфаком», тому суд проходить до висновку, що вказане товариство і є власником цього ж веб-сайту, а отже належним відповідачем у цій справі.

При цьому, судом враховано, що на виконання ухвали суду про витребування доказів ТОВ «Альфаком», отримавши таку ухвалу суду (а.с.122) і направивши до суду клопотання про відкладення розгляду справи від 04.10.21, не надало суду доказів зворотнього із зазначенням іншого власника вказаного веб-сайту станом на даний час, як не направили до суду своїх представників для спростування позиції позивача.

Відтак, слід визнати недостовірною інформацію, розміщену та поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме інформацію наступного змісту: «Как расказал журналіст еUA Media ОСОБА_1 , в мае компания AutoEnterprise подверглась атаке в медиапространстве, которую, по мнению медиаєксперта, заказала компания Ionity.» «Скандал закончился тем, что Ionity отобрали у АЕ их станции…».

Виходячи з вищевикладеного, встановлених обставин справи та положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини сторін, суд вважає доведеними обставини, на які посилався позивач щодо недостовірності поширеної товариством інформації стосовно позивача, й законними підстави вважати її такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача. В даному випадку в діях відповідача - ТОВ «Альфаком» наявні усі обов`язкові ознаки юридичного складу правопорушення.

За умовами абз. 1 п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Відтак, суд приходить до висновку про можливість спростування такої поширеної інформації про позивачів у спосіб найбільш наближений до її поширення шляхом зобов`язання ТОВ "АЛЬФАКОМ" видалити спірну інформацію та опублікувати на вебсайті інтернет-видання https://kiev.informator.ua повідомлення про те, що є недостовірною, розміщена та поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 інформація за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме інформацію наступного змісту стосовно ТОВ «ІОНІТІ»: «Как расказал журналіст еUA Media ОСОБА_1 , в мае компания AutoEnterprise подверглась атаке в медиапространстве, которую, по мнению медиаєксперта, заказала компания Ionity.» «Скандал закончился тем, что Ionity отобрали у АЕ их станции…».

Стосовно позовних вимог про стягнення коштів моральної шкоди з відповідача ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

В постанові Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі №752/19715/14-ц зазначено, що позивач визначає відповідача у справі самостійно. Суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Так, по змісту спірної інформації вбачається, що її розповів журналіст еUA Media ОСОБА_1 , який позивачем по справі був ототожненний із фізичною особою - ОСОБА_1 - одним із засновників ТОВ «Електроукраїна».

Між тим, суд не погоджується із таким визначенням відповідача і вважає його помилковим, оскільки прямих доказів тому, що саме фізична особа - ОСОБА_1 - один із засновників ТОВ «Електроукраїна» розповсюдив спірну інформацію на веб-сайті відповідача ТОВ «Альфаком» матеріали справ не містять.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У відповідності з п.3 ч.2 цієї статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в постанові Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позивач має навести у заяві, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Тобто, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Проте, позивачем всупереч норм чинного законодавства не надано доказів, які б підтверджували характер порушення його прав з боку відповідача - ОСОБА_1 та причинного зв`язку з діями вказаного відповідача і його моральними стражданнями, та, окрім того, цивільно-правова відповідальність не може бути покладена на вказаного відповідача, виходячи з відсутності ознак цивільного правопорушення з його боку.

З огляду на наведене, підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача з відповідача ОСОБА_1 не вбачається.

На основі з`ясованих обставин, на які посилалась сторона позивача, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви про визнання інформації недостовірною, зобов`язання ТОВ «Альфаком» її видалити та опублікувати текст спростування.

Згідно з положеннями частини 1 ст. 88 ЦПК України, на користь позивача з відповідача ТОВ «Альфаком» підлягає стягненню сума понесених і документально підтверджених судових витрат у вигляді судового збору у розмірі - 3306 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 3-5, 13, 81, 133, 137, 141, 211, 258-259, 264-268, 272-283, 352-355 ЦПК України; ст. ст. 32, 34, 68 Конституції України; ст.ст. 94, 201, 277 ЦК України, Законом України "Про інформацію", Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфаком» про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати недостовірною інформацію, розміщену та поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме інформацію наступного змісту: «Как расказал журналіст еUA Media ОСОБА_1 , в мае компания AutoEnterprise подверглась атаке в медиапространстве, которую, по мнению медиаєксперта, заказала компания Ionity.» «Скандал закончился тем, что Ionity отобрали у АЕ их станции…».

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАКОМ" видалити публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме інформацію наступного змісту: «Как расказал журналіст еUA Media ОСОБА_1 , в мае компания AutoEnterprise подверглась атаке в медиапространстве, которую, по мнению медиаєксперта, заказала компания Ionity.» «Скандал закончился тем, что Ionity отобрали у АЕ их станции…».

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАКОМ" опублікувати на вебсайті інтернет-видання https://kiev.informator.ua повідомлення про те, що є недостовірною, розміщена та поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 інформація за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме інформацію наступного змісту стосовно ТОВ «ІОНІТІ»: «Как расказал журналіст еUA Media ОСОБА_1 , в мае компания AutoEnterprise подверглась атаке в медиапространстве, которую, по мнению медиаєксперта, заказала компания Ionity.» «Скандал закончился тем, что Ionity отобрали у АЕ их станции…».

В задовленні іншої частини позовних вимог про стягнення коштів моральної шкоди з ОСОБА_1 , - відмовити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАКОМ" (код ЄДРПОУ 31952558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" судовий збір в сумі - 3306 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іоніті», код ЄДРПОУ 42153109, адреса: м.Київ, вул.Є.Коновальця, 36Д, оф.6.

Відповідачі: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 .

Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфаком», код ЄДРПОУ 31952558, адреса знаходження: м.Дніпро, вул.Воскресенська, 14, оф.107.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

повний текст рішення виготовлено 24.06.2022 року