Постанова

від 26.06.2022 по справі 280/10657/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 червня 2022 року м. Дніпросправа № 280/10657/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 р. (суддя Сацький Р.В., повне судове рішення складено 18.01.2022 р.) в справі № 280/10657/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі ГУ ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2021 р. № 0486416-2406-0831 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік в сумі 155 939,53 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «Ф» №0486416-2406-0831 від 18.05.2021.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вказує, що позивачем не доведено статусу сільськогосподарського виробника для цілей застосування абз. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, а тому позивач не відповідає вимогам, які ставляться до суб`єкта власника нежитлової нерухомості для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а наявність у особи в користуванні або власності відповідних земель не є достатньою умовою для набуття такою особою статусу сільськогосподарського товаровиробника.

Також зазначає про неврахування судом першої інстанції пропуску позивачем строку звернення до суду та не ініціювання позивачем питання поновлення такого строку.

Учасники справи до судового засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, у зв`язку з чим відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наявних в ІТС «Податковий блок» та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, фізична особа ОСОБА_1 з 12.12.2018 є власником об`єкта нежитлової нерухомості, а саме: комплекс будівель, загальною площею 18009,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

За реєстраційними та обліковими даними платників податків АІС «Податковий блок» з 03.02.2010 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності згідно КВЕД 58.13 «Видання газет».

За реєстраційними та обліковими даними платників податків АІС «Податковий блок» з 06.07.2021 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності згідно КВЕД 01.13 «Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів».

ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 18.05.2021 №0486416-2406-0831 на суму 155 939,53 грн. за звітний 2020 рік.

Встановивши, що до вересня 2021 року, тобто, в період володіння позивачем комплексом будівель і споруд сільськогосподарського призначення, позивач був засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Агрозлато» (ЄДРПОУ 42646829, основний вид діяльності - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур), з яким 13.12.2018 позивачем укладено договір про встановлення сервітуту, на підставі якого ТОВ «Агрозлато» на орендованих земельних ділянках сільськогосподарського призначення, які розташовані та території Василівської міської ради Запорізької області, використовувало комплекс будівель і споруд сільськогосподарського призначення позивача для зберігання свого посівного матеріалу, свого врожаю та сільськогосподарської техніки, тобто, ТОВ «Агрозлато» використовувало комплекс будівель і споруд сільськогосподарського призначення позивача для ведення своєї господарської діяльності, а відповідачем не доведено, що на момент прийняття відповідачем спірного податкового-повідомлення рішення договір про встановлення сервітуту від 13.12.2018 був нечинним або на цей час є таким, що визнаний в судовому порядку недійсним, врахувавши, що комплекс будівель і споруд сільськогосподарського призначення є об`єктом сільськогосподарського призначення, який протягом 2018-2020 років використовувався ТОВ «Агрозлато» у сільськогосподарській діяльності на підставі договору про встановлення сервітуту від 13.12.2018, засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником якого у цей час був позивач, суд першої інстанції вважав що позивач був учасником/засновником ТОВ «Агрозлато», яке здійснює діяльність пов`язану із виготовленням сільськогосподарської продукції, а відповідно підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника (рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2021 по справі № 280/3162/21), тому дійшов висновку, що комплекс будівель і споруд сільськогосподарського призначення в силу пп. ж), пп. 266.2.2, п.266.2, ст.266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, оскільки цей комплекс відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 та на протязі 2020 р. не здавався позивачем як власником в оренду, лізинг або позичку і зворотного відповідач не довів, тобто контролюючим органом необґрунтовано не застосовано до спірних правовідносин положення пп. ж), пп.266.2.2, п.266.2, ст.266 Податкового кодексу України.

Приведені обставини стали підставою для задоволення позову та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником об`єкта житлової нерухомості комплексу будівель, загальною площею 18 009,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Згідно з реєстраційними та обліковими відомостями платників податків АІС «Податковий блок» з 03.02.2010 р. ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності згідно КВЕД 58.13 «Видання газет», з 06.07.2021 р. ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності згідно КВЕД 01.13 «Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів».

ОСОБА_1 станом на час виникнення спірних правовідносин був засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Агрозлато» (ЄДРПОУ 42646829, основний вид діяльності - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур), що підтверджено витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с. 43-48).

ОСОБА_1 як власником 13.12.2018 р. укладено з ТОВ «Агрозлато» як сервітуарієм договір про встановлення сервітуту, за умовами якого встановлено сервітут відносно комплексу будівель та споруд сільськогосподарського призначення, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , та включає в себе автовагову, зерносховище з льохом, механізований тік, критий тік, склад, охоронна будка, навіс, паркан, КТП, замощення; сервітут щодо нерухомого майна встановлюється для використання нерухомого майна у господарській діяльності сервітуарія за його цільовим призначенням (а.с. 24-25).

ГУ ДПС у Запорізькій області 18.05.2021 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0486416-2406-0831 про визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2020 рік у розмірі 155 939,53 грн. (а.с. 7).

Позивачем оскаржене податкове повідомлення-рішення до ДПС України.

Рішенням від 05.10.2021 р. № 8685/Б/99-00-06-01-04-09 податкове повідомлення-рішення від 18.05.2021 р. №0486416-2406-0831 залишено без змін, а скаргу платника податку без задоволення.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування згідно з положеннями підпункту 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу встановлено перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, будівель і споруд, які не є об`єктом оподаткування.

Так, абзацом «ж» цього підпункту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України, затверджено наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 р. №507 (далі - ДК 018-2000).

ДК 018-2000 включає в себе клас 1271 - Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства, який включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарський діяльності, а також включає в себе підклас 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

За змістом абзацу г) пункту 30.9 статті 30 Податкового кодексу України звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу).

Відтак, пільга, встановлена абзацом ж) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Виходячи із буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небудь», «відповідати меті», можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) безпосередньо власником у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить.

Законодавцем не встановлено обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначено цільове призначення їх використання та встановлення вичерпного переліку підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Об`єкт нерухомого майна, щодо якого визначено грошове зобов`язання спірним податковим повідомленням-рішенням, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2320910100:04:015:0033, площею 2,0929 га, яка має цільове призначення 01.13 - для іншого сільськогосподарського призначення (для розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна).

Технічним паспортом комплексу будівель і споруд сільськогосподарського призначення підтверджено те, що комплекс будівель за цільовим призначенням є об`єктами сільськогосподарського призначення.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач протягом 2020 року використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності, спосіб.

Враховуючі приведене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 18.05.2021 р. № 0486416-2406-0831 про визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік в сумі 155 939,53 грн.

Основним доводом апелянта є недоведеність позивачем свого статусу сільськогосподарського виробника для цілей застосування абз. ж) пп. 266.2.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, що, на думку апелянта, свідчить про те, що позивач не відповідає вимогам, які ставляться до суб`єкта власника нежитлової нерухомості для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а наявність у особи в користуванні або власності відповідних земель не є достатньою умовою для набуття такою особою статусу сільськогосподарського товаровиробника.

Надаючи оцінку цим доводам контролюючого органу, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в цьому випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 26.11.2020 р. в справі № 560/168/19, наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Як вказано вище, позивач є засновником/учасником ТОВ «Агрозлато», яке здійснює діяльність, пов`язану із виготовленням сільськогосподарської продукції, а відповідно підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника.

ТОВ «Агрозлато» на підставі договору про встановлення сервітуту від 13.12.2018 р. використовує комплекс будівель та споруд сільськогосподарського призначення, який належить позивачу. При цьому відповідно до пункту 1.4 договору даний договір є безоплатним, тобто плата за користування сервітутом з сервітурія не стягується.

Відтак, оскільки законодавець не пов`язує надання пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбаченої абзацом ж) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, з наявністю у власника майна статусу сільськогосподарського виробника, а нерухоме майно, яке є об`єктом оподаткування, віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, не здаються власником в оренду, лізинг, позичку, контролюючий орган не мав правових підстав для визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 р. в справі № 280/10657/21 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 р. в справі № 280/10657/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 27.06.2022 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 27.06.2022 р.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.В. Білак

суддяН.А. Олефіренко