Постанова

від 27.06.2022 по справі 823/1904/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 року

м. Київ

справа № 823/1904/16

адміністративне провадження № К/9901/36173/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (Тальнівське відділення) та Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року (суддя Рідзель О.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року (головуючий суддя Парінов А.Б., судді: Грибан І.О., Губська О.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам`янка» до Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (Тальнівське відділення), третя особа - Уманська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам`янка» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції (Тальнівське відділення) Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач), третя особа - Уманська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення: від 27 лютого 2015 року №0000071500 та №0000091500; від 23 березня 2015 року №0000151500 та №0000161500; від 07 травня 2015 року №0000051500.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало, що рішення прийняті податковим органом за результатами документальних позапланових виїзних перевірок правомірності нарахування бюджетного відшкодування, у ході яких встановлено, що податковий кредит сформовано внаслідок включення до нього сум податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ФОП ОСОБА_1 за операціями з поставки рідкого аміаку, що вже були предметом податкової перевірки, висновки за наслідками якої стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2014 року №0000662200, №0004461700 та №0004471700, які, в свою чергу, скасовані в судовому порядку, що свідчить про протиправність оспорюваних у даному позові актів індивідуальної дії.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції (Тальнівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 27 лютого 2015 року №0000071500 та №0000091500, від 23 березня 2015 року №0000151500, №0000161500 та від 07 травня 2015 року №0000051500.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що первинні бухгалтерські документи, які брались до уваги під час проведених перевірок Товариства та копії яких додані позивачем до матеріалів справи, підтверджують реальність господарських операцій із ФОП ОСОБА_1 . Судами також враховано, що висновки позапланових перевірок позивача, а також прийняті на їх підставі оспорювані у цій справі податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на порушеннях, встановлених податковим органом в акті документальної планової виїзної перевірки Товариства від 25 листопада 2014 року №239/22/32837408 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року, що стосувались віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по спеціальній декларації сільгоспвиробника в частині податкових накладних, отриманих від ФОП ОСОБА_1 за наслідками сумнівних (фіктивних) операцій з постачання рідких добрив (аміаку) в жовтні та листопаді 2013 року за договором від 06 серпня 2013 року №37 (того ж, що і у правовідносинах у цій справі). На підставі акту перевірки від 25 листопада 2014 року №239/22/32837408 податковим органом у 2014 році було прийнято податкові повідомлення-рішення, які в подальшому скасовано в результаті судового оскарження, що в силу положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) має преюдиційне значення при вирішенні цієї справи.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, що виявилось у ненаданні юридичної оцінки усім обставинам справи та невмотивованому відхиленні доводів відповідача.

Наголошує, що судами обох інстанцій не узято до уваги, що за положенням пункту 200.1 статті 200 ПК України від`ємним значенням є різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Натомість, судами попередніх інстанцій не було враховано, що сума податкового кредиту по податковим накладним на отриманий товар (аміак) від ФОП ОСОБА_1 не увійшла до складу спірного від`ємного значення, оскільки згідно з податковою декларацією та уточнюючим розрахунком за жовтень 2013 року позивачем задекларовано до сплати 748410 грн податку на додану вартість (позитивне значення податку на додану вартість, що підтверджено документальною плановою виїзною перевіркою Товариства у акті від 25 листопада 2014 року №239/22/32837408). Тобто, за рахунок сформованого Товариством у жовтні-листопаді 2013 року податкового кредиту, у тому числі й по податковим накладним від ФОП ОСОБА_1 , було лише зменшено розмір податкового зобов`язання позивача й таким чином сума податку на додану вартість по податкових накладних від ФОП ОСОБА_1 не могла вплинути на формування від`ємного значення по податку на додану вартість, яке заявлено позивачем до бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2014 року та січень 2015 року.

Такі доводи не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій (як і не наведено мотивів їх відхилення), а відповідні обставини залишено поза межами судової перевірки, чим порушено принцип повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, й свідчить про необґрунтованість судового рішення.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог скаржника заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Наполягає, що згідно з актами проведених позапланових виїзних перевірок підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування стали висновки про неправомірне формування податкового кредиту по безтоварним операціям з ФОП ОСОБА_1 щодо постачання рідких добрив (аміаку). В основу таких висновків покладено дані попередньої перевірки у 2014 році, які було спростовано у ході судового оскарження винесених податкових повідомлень-рішень. Разом з тим, позивач стверджує, що спірні у цій справі податкові повідомлення-рішення ґрунтуються виключно на висновках щодо нереальності операцій постачання аміаку від ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується змістом актів перевірок 2015 року.

Позивач акцентує, що доводи скаржника побудовані на обставинах, що не були предметом позапланових документальних перевірок у 2015 році, висновки за якими слугували підставою для зменшення бюджетного відшкодування за спірними у цій справі податковими повідомленнями-рішеннями. Натомість, реальність операцій щодо постачання рідких добрив контрагентом ФОП ОСОБА_1 згідно з договором поставки аміаку від 06 серпня 2013 року №37 встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили у іншій справі, відтак такі обставини мають преюдиційне значення у цій справі.

Також позивач зауважує й на тому, що, заперечуючи формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке в подальшому заявлено до бюджетного відшкодування за рахунок податкового кредиту по операціям з ФОП ОСОБА_1 , відповідач не конкретизував, які, податкові наслідки і по яким операціям поставлено під сумнів податковим органом, як і не надав детального розрахунку податкових правопорушень у розрізі сум зменшеного бюджетного відшкодування.

В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій з`ясували, що на підставі наказу Тальнівської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області від 29 січня 2015 року №40 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Чорна Кам`янка» та направлень на перевірку від 29 січня 2015 року №9 й №10 посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Чорна Кам`янка» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року, про що складено акт від 23 лютого 2015 року №12/15/32837408, в якому встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за вищевказаний період.

За наслідками перевірки податковим органом 27 лютого 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000071500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 109408,00 грн (27352,00 грн - штрафні санкції); №0000091500, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 109408,00 грн та за листопад 2014 року на суму 149169,00 грн.

В подальшому, відповідно до наказу Тальнівської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області від 24 лютого 2015 року №73 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Чорна Кам`янка» та направлень на перевірку від 25 лютого 2015 року №16 та №17 посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року, про що складено акт від 6 березня 2015 року №17/15/32837408, яким зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за вищевказаний період.

На підставі акту перевірки від 06 березня 2015 року №17/15/32837408 контролюючим органом 23 березня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000151500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 149169,00 грн (74585,00 грн штрафні санкції); №0000161500, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 21920,00 грн.

Також відповідно до наказу Тальнівської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області від 10 квітня 2015 року №114 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Чорна Кам`янка» посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Чорна Кам`янка» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року, про що складено акт від 23 квітня 2015 року №33/15/32837408, в якому встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за перевіряємий період.

07 травня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000051500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 21920,00 грн (10960,00 грн штрафні санкції).

Вважаючи протиправними індивідуальні акти, винесені за наслідками перевірок, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України (тут і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У пункті 198.2. статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У пунктах 209.1, 209.2 статті 209 ПК України встановлено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 209.4 статті 209 ПК України при вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки відповідача щодо необґрунтовано заявленого бюджетного відшкодування за охоплені позаплановими перевірками у 2015 році періодами пов`язані із відображенням в обліку Товариства нереальних операцій із придбання рідкого аміаку у ФОП ОСОБА_1 .

Перевіряючи здійснення позивачем цих господарських операцій, суди попередніх інстанцій встановили, що 06 серпня 2013 року між ТОВ «Чорна Кам`янка» (Покупець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) укладено договір поставки 37, згідно з умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар згідно із специфікаціями, що є невід`ємними частинами Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Поставка товару здійснювалась Постачальником з ПАТ «Азот» м.Черкаси до Черкаської області: Маньківський, Тальнівський район. Постачальник зобов`язаний передати Покупцеві такі документи: видаткові накладні; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; сертифікат (паспорт) якості товару (на вимогу Покупця).

Виконання господарських операцій із поставки аміаку підтверджується видатковими накладними, складеними в жовтні та листопаді 2013 року, згідно з якими ФОП ОСОБА_1 поставив скаржнику 596,74 т аміаку рідкого на загальну суму 3508528 грн (в т.ч. ПДВ 584754 грн). Відповідно до товарно-транспортних накладних: пункт навантаження - ПАТ «Азот», пункт розвантаження - с.Старі Бабани та с.Коржова Уманьський р-н, с.Романівка та с.Мошурів Тальнівського р-ну, с.Чорна Кам`янка Маньківського р-ну, замовник та вантажоодержувач - ТОВ «Чорна Кам`янка», вантажовідправник ФОП ОСОБА_1 . За наслідками господарських операцій виписано податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити.

Відповідно до наведених обставин судами обох інстанцій зроблено висновки, що операції позивача щодо постачання ФОП ОСОБА_1 рідких добрив (аміаку) мали реальний характер.

В контексті викладеного Суд звертає увагу, що за змістом актів документальних позапланових перевірок від 23 лютого 2015 року №12/15/32837408, від 6 березня 2015 року №17/15/32837408, від 23 квітня 2015 року №33/15/32837408, на підставі яких податковим органом було винесено спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 повністю ґрунтуються на положеннях акту перевірки ТОВ «Чорна Кам`янка» №239/22/32837408 від 25 листопада 2014 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення №0000662200 від 18 грудня 2014 року, яке в подальшому було скасовано за результатом судового оскарження.

При цьому, у вказаних вище актах документальних перевірок у 2015 році зазначено про те, що ревізорами перевірено підставність визначення суми бюджетного відшкодування, починаючи з періоду виникнення від`ємного значення, до періоду, в якому заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Зокрема, за змістом встановлених у ході документальних позапланових перевірок обставин у жовтні, листопаді та грудні 2014 року до складу податкового кредиту загальної декларації з податку на додану вартість через р.16.3 «Коригування податкового кредиту по постачанню сільськогосподарської продукції у митному режимі експорту (переноситься з рядка 12.3 декларації (скороченої)) (+)» включено суми податку на додану вартість згідно з бухгалтерськими довідками та податковими накладними від ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до даних, вказаних у актах бухгалтерських довідок, до складу податкового кредиту за відповідні періоди позивачем включено суми податку на додану вартість по податковим накладним від ФОП ОСОБА_1 за період серпень-листопад 2013 року за операціями з постачання рідких добрив (аміаку зрідженого).

Суди констатували, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, у зв`язку з якими виник даний спір, зроблені з посиланням на обставини, встановлені в акті перевірки Товариства від 25 листопада 2014 року №239/22/ НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року. Судами встановлено, що у цьому акті податковим органом не визнано податковий кредит Товариства по спеціальній декларації сільгоспвиробника в частині податкових накладних, отриманих від ФОП ОСОБА_1 за поставку аміаку у 2013 році на підставі договору від 6 серпня 2013 року №37 (того ж, що і у даних правовідносинах).

З посиланням на положення частини першої статті 72 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) судами враховано встановлені обставини у справі №823/1321/15, предметом оскарження в якій були податкові повідомлення-рішення, в основу яких покладено висновки акту перевірки від 25 листопада 2014 року №239/22/ НОМЕР_1 . Зокрема, судами взято до уваги, що за наслідками оцінки господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 за договором поставки аміаку №37 від 06 серпня 2013 року встановлено, що такі операції позивача за вищевказаним договором мали реальний характер, що має преюдиційне значення при вирішенні даної справи.

У світлі висновку, викладеного у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За правилом частини другої статті 351 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Згідно зі статтею 159 КАС України (в редакції на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, суди попередніх інстанцій, навівши висновки актів перевірки, які стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень: від 27 лютого 2015 року №0000071500 та №0000091500; від 23 березня 2015 року №0000151500 та №0000161500; від 07 травня 2015 року №0000051500, визначили предмет доказування у справі, надавши належну правову оцінку встановленим у справі обставинам, що лягли в основу оскаржуваних актів.

Натомість доводи скаржника про те, що сума податкового кредиту, відображена у податковому обліку позивача за наслідком операцій з контрагентом ФОП ОСОБА_1 щодо постачання аміаку у жовтні 2013 року, не вплинула на формування від`ємного значення та подальшого бюджетного відшкодування за спірні у цій справі періоди, не відповідають встановленим у ході документальних позапланових виїзних перевірок обставинам, які слугували підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та, відповідно, не впливають на правильне вирішення цієї справи.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили зі змісту встановлених у ході документальних перевірок у 2015 році та підтверджених під час судового розгляду належними доказами обставин, висновки за якими й було покладено в основу спірних у цій справі індивідуальних актів.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили зміст та характер спірних правовідносин, застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не допустивши порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. За наведеного у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 351, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (Тальнівське відділення) залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер