Постанова

від 27.06.2022 по справі 915/1591/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 року м. ОдесаСправа № 915/1591/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Принцевської Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД"

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 10 січня 2022 року (повний текст складено 10.01.2022)

по справі №915/1591/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД"

про: стягнення 43788,44грн.

суддя суду першої інстанції: Семенчук Н.О.

дата та місце винесення рішення: 10.01.2022, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ" (далі-позивач, ТОВ"ЛІНДСТРЕМ") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" (далі-відповідач, ТОВ"МК ЕНЕРГОБУД") боргу у загальній сумі 50 648 грн., у тому числі: сума основного боргу у розмірі 45 687,82 грн.; пеня у розмірі 3 083,16 грн.; 3 % річних у розмірі 658,02 грн.; інфляційні втрати у розмірі 1 219,12 грн. Крім того, позивач заявив клопотання про стягнення 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач в порушення умов Договору про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу №3006 від 02.01.2020 не виконує своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі №915/1591/21 (суддя Семенчук Н.О.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ" основний борг у розмірі 45687,82 грн., пеня у розмірі 3083,16 грн., 3 % річних у розмірі 611,05 грн., інфляційні втрати у розмірі 1219,12 грн.

У вказаному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договору про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу №3006 від 02.01.2020, що стало підставою для правомірного нарахування суми збитків, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Водночас, дослідивши матеріали справи місцевий господарський суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних зазначив, що наданий позивачем розрахунок 3% річних складений арифметично невірно і повинен становити 611,05 грн, замість заявлених 658,02 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі №915/1591/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

На думку скаржника, рішенням Господарського суду Миколаївської області враховано лише доводи та докази позивача, а запереченням, аргументам та наданим доказам Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" не було надано належної оцінки судом першої інстанції, що суперечить принципам законності та обґрунтованості.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" звертає увагу суду апеляційної інстанції, що підставою для розрахунків за даним Договором є загальна кількість предметів Одягу, які виконавець надав у користування Замовнику відповідно до Акта №2. Однак, за твердженням скаржника акт прийому/передачі одягу не був підписаний Сторонами, а отже, умови п.2.2. Договору не виконувались.

Апелянт зазначає, що у зв`язку із складною епідеміологічною ситуацію в країні, з січня 2021 року робота ТОВ "МК ЕНЕРГОБУД" частково припинилася, у зв`язку з чим виникла необхідність припинення обслуговування робочого одягу, і відповідно, призупинення Договору. Проте, незважаючи на фактичне невиконання умов Договору, позивач продовжив виставляти рахунки на оплату та надсилати акти наданих послуг.

Крім того, за твердженням скаржника, судом першої інстанції від 10.01.2022 року досліджено претензії позивача №П-1834 від 19.04.2021, №П-1893 від 04.06.2021, №П-1904 від 15.06.2021, №П-1975 ВІД 30.07.2021, проте судом не враховано надані відповідачем відповідь на претензію №9 від 19.04.2021 та лист №10 віл 27.04.2021.

Враховуючи вище викладене, відповідач вважає, що судом першої інстанції не враховано правової позиції та доводів відповідача, що призвело до невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинами справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі №915/1591/21. Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

28.06.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, вважає, що аргументи в апеляційній скарзі є безпідставними та суперечать обставинам справи, Господарський суд Миколаївської області ухвалив обгрунтоване та законе рішення, а тому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі №915/1591/21 залишити без змін. Крім того, разом з відзивом на апеляційну скаргу позивачем заявлений орієнтовний розмір судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у зв`язку із поданням Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" апеляційної скарги, який становить 7000 грн. Також позивач зазначив, що документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді будуть подані в порядку передбаченому п.8 ст.129 ГПК України (до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву).

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи наведене, а також принцип незмінності складу суду, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою дотримання розумного строку судова колегія вважає за необхідне розглянути справу поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" (замовник) було укладено Договір про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу №3006 від 02.01.2020 (далі - Договір), у відповідності до умов якого виконавець надає замовнику в тимчасове оплатне користування робочий одяг (далі - одяг); одяг належить виконавцю на правах власності; виконавець також приймає на себе зобов`язання з надання послуг доставки, прання і ремонту, а також зміни зношеного одягу, який використовувався за його прямим призначення (далі - послуги) (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що сторони погодили, що цей Договір за своєю суттю є змішаним договором у розумінні ч.2 статті 628 ЦК та до нього застосовуються положенням законодавства щодо оренди (окрім лізингу) та положення щодо надання послуг.

Колекція одягу розроблена для замовника для створення іміджу компанії-замовника (далі - кастомізований одяг). Колекція може складатись як з моделей кастомізованого одягу, так і зі стандартних моделей колекції виконавця. Одяг надається на підставі заявки замовника - листа примірки (Додаток №1). Всі зміни в кількості наданих одиниць одягу оформлюються на підставі письмової заявки з підписом відповідальної особи та печаткою або замовлення, розміщеного замовником на відповідному онлайн ресурсі виконавця - система еLindstrцm за адресою https://e.lindstrom.fi. Виконавець надає унікальний логін та пароль замовнику для його авторизації та ідентифікації у системі еLindstrцm, тому сторони цим погоджують, що одяг, замовлення на який розміщено у системі еLindstrцm вважається належним чином оформленим замовленням одягу від імені замовника. Виконавець підтверджує замовлення, розміщене у системі еLindstrцm протягом 7 робочих днів з дати його розміщення замовником, за кожний новий замовлений предмет одягу стягується разовий сервісний збір згідно з Додатком №2. (пункт 2.1. Договору).

Згідно до п. 2.2. Договору, підставою для розрахунків за даним Договором є загальна кількість предметів одягу, які виконавець надав в користування замовнику відповідно до листа примірки (Додаток 1) та/або замовлення, розміщеного та підтвердженого у системі еLindstrom.

Сума оплати за цим Договором визначається кількістю наданого в користування одягу та ціною його обслуговування, що вказана в Додатку 2 (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п.9.2. Договору визначено, що ненадання замовником одягу для обслуговування не може бути підставою для зміни суми рахунку.

Пункт 9.4 Договору передбачає, що ціни не включають в себе податок на додану вартість та інші збори податкового характеру.

Згідно п. 9.5. Договору, періодичність виставлення рахунків складає 4 тижні. Виставлені рахунки відсилаються засобами електронного зв`язку на електронну адресу особи замовника відповідальної за оплату наданих послуг: разом із рахунком, замовнику направляються податкова накладна та акт виконаних робіт, який підтверджує надання послуг за цим Договором. Сторони визнають, що акти складені в електронному вигляді та підписані електронними цифровими підписами є первинними документами, які підтверджують факт надання послуг за Договором. Адреса електронної пошти замовника для обміну електронними документами: energobud2012@gmail.com

Адреса електронної пошти виконавця для обміну електронними документами: Finance.Ukraine@lindstromgroup.com. Замовник зобов`язується завчасно (не менше ніж 5 робочих днів) повідомляти виконавця про зміну адреси електронної пошти для отримання електронних документів, зазначених у цьому пункті, шляхом надсилання повідомлення на електронну адресу виконавця Finance.Ukraine@lindstromgroup.com.

Згідно із п.9.6. Договору передбачено, що послуги вважаються наданими в повному обсязі та без зауважень, якщо протягом 2-х тижнів з моменту відправлення рахунку, податкової накладної та акту, що підтверджує надання послуг, замовник не пред`явив жодних письмових претензій щодо якості наданих послуг.

Пунктом 9.7. Договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником в гривнях шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Термін оплати наданих послуг - 14 днів із дати виставлення рахунку. У випадку неналежного виконання замовником умов оплати, виконавець має право діяти згідно з чинним законодавством України.

Положенням п.9.8. Договору зазначено, що у разі протермінування оплати замовником наданих виконавцем послуг, виконавець має право призупинити обслуговування наданого в користування одягу до моменту отримання оплати. При цьому вартість послуг за цим договором на період зупинки обслуговування нараховується в повному обсязі і не підлягає коригуванню.

У випадку порушення строків оплати послуг виконавець має право отримати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення (п. 9.9 Договору).

Договір діє з моменту його підписання. Дія Договору може бути припинена замовником в будь-який момент, шляхом письмового попередження за 12 місяців. По закінченні цього строку, замовник зобов`язаний викупити у виконавця весь одяг, який знаходиться на той момент у використанні, а також викупити кастомізовані моделі (нові та бувші у використанні), які зберігаються на складі виконавця, згідно з підписаним Додатком 8, по ціні, яка вказана в Додатку 2, з врахуванням тривалості його використання (Додаток 3) (п.п. 11.1-11.2 Договору).

Пунктом 12.1. Договору передбачено, що Замовник має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку без будь-яких зобов`язань щодо виплати відшкодування за умов, якщо виконавець неодноразово порушує свої договірні зобов`язання і ситуація не виправляється після трьох (3) письмових повідомлень Замовника.

Усі суперечки, які виникають за цим Договором вирішуються шляхом переговорів. Якщо сторонам не вдалося дійти згоди під час переговорів, суперечка передається на розгляд в Господарський суд за місцем знаходження позивача. (п.п.13.1.-13.2. Договору).

Сторонами складено та підписано Додаток №2 до Договору "Ціна та інші виплати за обслуговування наданого в користування робочого одягу" (а.с. 18).

Договір та додаток до нього підписано належними представниками та скріплено печатками з обох сторін.

Позивачем на підтвердження надання послуг на підставі Договору про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу №3006 від 02.01.2020 було складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

- №178975 від 31.01.2021 на суму 9933,38 грн. з ПДВ (а.с. 19-20);

- №181821 від 28.02.2021 на суму 10333,84 грн. з ПДВ (а.с. 29-30);

- №185112 від 29.03.2021 на суму 10389,37 грн. з ПДВ (а.с. 36);

- №187773 від 26.04.2021 на суму 7818,29 грн. з ПДВ (а.с. 42);

- №190700 від 24.05.2021 на суму 7580,98 грн. з ПДВ (а.с. 48).

На оплату зазначених актів здачі-приймання (надання робіт) позивач виставив відповідачу рахунки на оплату, а саме :

- №178975 від 31.01.2021 на суму 9933,38 грн. з ПДВ (а.с. 22);

- №181821 від 28.02.2021 на суму 10333,84 грн. з ПДВ (а.с. 32);

- №185112 від 29.03.2021 на суму 10389,37 грн. з ПДВ (а.с. 38);

- №187773 від 26.04.2021 на суму 7818,29 грн. з ПДВ (а.с. 44);

- №190700 від 24.05.2021 на суму 7580,98 грн. з ПДВ (а.с. 50).

Крім того, позивачем на підставі вище згаданих рахунків були складені податкові накладні №1139 від 20.01.2021 року, №3381 від 31.01.2021 року, №1108 від 28.02.2021 року, №5016 від 29.03.2021 року, №727 від 26.04.2021 року, №2270 від 24.05.2021 року, які ним були подані до Державної податкової служби та включені до податкового кредиту відповідача.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, зазначені акти здачі-приймання (надання робіт) та рахунки направлені позивачем відповідачу на електронну адресу (а.с. 21, 31, 37, 43, 49).

В матеріалах справи міститься лист №8 від 07.04.2020 року, в якому відповідач зазначає про часткове припинення роботи, та просить тимчасово припинити обслуговування робочого одягу з квітня місяця на невизначений термін. Жодних доказів направлення даного листа на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ" матеріали справи не містять.

20.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" була направлена претензія №П-1834 від 19.04.2021 на суму 30288,55 грн. До претензії додано рахунки та акти виконання робіт (надання послуг) №181821 від 28.02.2021, №178975 від 31.01.2021, №185112 від 29.03.2021. Поштове відправлення з претензією №П-1834 від 19.04.2021 отримано відповідачем 22.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0500381287940.

Листом №10 від 26.04.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ" про отримання актів надання послуг та рахунків про оплату. Однак, вважає вказані вимоги недоцільними з огляду на те, що сторонами не виконувались умови п.2.2. Договору №30006 від 02.01.2020. Поштове відправлення з листом №10 від 26.04.2021 отримано позивачем 29.04.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №54055508934937.

07.06.2021 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №П-1893 від 04.06.2021 на суму 45687,82 грн. До претензії додано рахунки та акти виконання робіт (надання послуг) №178975 від 31.01.2021, №181821 від 28.02.2021, №185112 від 29.03.2021, №187773 від 26.04.2021, №190700 від 24.05.2021. Поштове відправлення з претензією №П-1893 від 04.06.2021 отримано відповідачем 11.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0500394441301.

16.06.2021 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №П-1904 від 15.06.2021 на суму 45687,82 грн. До претензії додано рахунки та акти виконання робіт (надання послуг) №178975 від 31.01.2021, №181821 від 28.02.2021, №185112 від 29.03.2021, №187773 від 26.04.2021, №190700 від 24.05.2021. Крім того, позивачем направлено відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору №П-1904 від 15.06.2021. Поштове відправлення з претензією №П-1904 від 15.06.2021 отримано відповідачем 25.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0500396568066.

02.08.2021 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №П-1975 від 30.07.2021 на суму 45687,82 грн. До претензії додано рахунки та акти виконання робіт (надання послуг) №178975 від 31.01.2021, №181821 від 28.02.2021, №185112 від 29.03.2021, №187773 від 26.04.2021, №190700 від 24.05.2021. Поштове відправлення з претензією №П-1975 від 30.07.2021 отримано відповідачем 04.08.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0505007318841.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійщла наступних висновків.

За положеннями ч.1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управленою стороною, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

З огляду на матеріали справи вбачається, що між сторонами було укладено договір №3006 від 02.01.2020 року, у відповідності до умов якого виконавець надає замовнику в тимчасове оплатне користування робочий одяг (далі - одяг); одяг належить виконавцю на правах власності; виконавець також приймає на себе зобов`язання з надання послуг доставки, прання і ремонту, а також зміни зношеного одягу, який використовувався за його прямим призначення.

Умови укладеного вище договору, сторонами по справі не заперечуються.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, а також умови договору, суд дійшов висновку, що оспорюваний правочин містить ознаки договору оренди та договору про надання послуг.

Укладений між сторонами договір є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на вищевикладені умови договору, підставою для розрахунків за договором є загальна кількість предметів одягу, які виконавець надав у користування замовнику; виконавець разом із рахунком направляє замовнику податкову накладну та акт надання послуг, який підтверджує надання послуг за цим договором.

Так з матеріалів справи вбачається, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписувались позивачем та надавалися відповідачу в програмі M.E. Doc. Зокрема, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №178975 від 31.01.2021 на суму 9933,38 грн. з ПДВ; №181821 від 28.02.2021 на суму 10333,84 грн. з ПДВ; №185112 від 29.03.2021 на суму 10389,37 грн. з ПДВ; №187773 від 26.04.2021 на суму 7818,29 грн. з ПДВ; №190700 від 24.05.2021 на суму 7580,98 грн. з ПДВ були підписані позивачем електронним цифровим підписом. Разом з вищезгаданими актами також позивачем направлялись рахунки на оплату та сформовані податкові накладні, які містяться у матеріалах справи.

Проте вказані акти не були підписані відповідачем.

Як зазначено вище, за умовами пункту 9.6 договору послуги вважаються наданими в повному обсязі та без зауважень, якщо протягом 2-х тижнів з моменту відправлення рахунку, податкової накладної та акту, що підтверджує надання послуг, Замовник не пред`явив жодних письмових претензій щодо якості наданих послуг.

Крім того, як встановлено судом, позивачем було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, а саме: №1139 від 20.01.2021 року, №3381 від 31.01.2021 року, №1108 від 28.02.2021 року, №5016 від 29.03.2021 року, №727 від 26.04.2021 року, №2270 від 24.05.2021 року.

Згідно з пунктами 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги».

Таким чином, відповідач мав доступ до зареєстрованих позивачем податкових накладних, а також змогу включити суму ПДВ до податкового кредиту.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 817/537/17, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Відповідно до частин 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, доведення факту своєчасності здійснення оплати за наданні послуги закон покладає на замовника цих послуг.

За таких обставин, з огляду на вищевикладене та враховуючи, що відповідно до умов підписаного сторонами договору та до наявних в матеріалах справи актів про здачі-приймання робіт, рахунків на оплату та податкових накладних, послуги за вищезгаданим договором №3006 від 02.01.2020 року виконані в повному обсязі на суму 45 687,82 грн., судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у повному обсязі. Відповідачем не надано жодних належних доказів невиконання позивачем зобов`язань за Договором про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу №3006 від 02.01.2020, а відтак відсутності свого обов`язку щодо здійснення оплати за цим Договором

Щодо посилання відповідача на те, що акти прийому/передачі одягу були не підписані, а отже, умови п.2.2. Договору не виконувалися, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Колегія суддів зазначає, що якщо замовник в порушення вимог статей Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття послуг, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК. Відповідно до норм чинного законодавства виконавець не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта прийому-здачі наданих послуг, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта.

Відповідно до п.9.2. Договору визначено, що ненадання замовником одягу для обслуговування не може бути підставою для зміни суми рахунку.

Згідно із п.9.6. Договору передбачено, що послуги вважаються наданими в повному обсязі та без зауважень, якщо протягом 2-х тижнів з моменту відправлення рахунку, податкової накладної та акту, що підтверджує надання послуг, замовник не пред`явив жодних письмових претензій щодо якості наданих послуг.

Тобто, враховуючи вищезгадані норми чинного законодавства та умови підписаного договору колегія суддів зазначає, що не підписання актів приймання-передачі послуг Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" не може бути доказом невиконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ" або підставою звільнення від відповідальності за невиконане зобов`язання по договору.

Твердження же апелянта відносно того, що діяльність ТОВ "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" часткового припинилась з січня 2021 року, у зв`язку з чим виникла необхідність припинення обслуговування робочого одягу, про що було повідомлено позивача не приймаються до уваги, оскільки пунктом 9.8. Договору зазначено, що у разі протермінування оплати замовником наданих виконавцем послуг, виконавець має право призупинити обслуговування наданого в користування одягу до моменту отримання оплати. При цьому вартість послуг за цим договором на період зупинки обслуговування нараховується в повному обсязі і не підлягає коригуванню.

Щодо тверджень скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано відповідь на претенцію №9 від 19.04.2021 та лист №10 від 27.04.2021 колегія суддів зазначає наступне, матеріали справи не містять листа №9 від 19.04.2021, а листом №10 відповідач повідомив позивача про отримання актів приймання-здачі робіт та про недоцільність вказаних у них вимог, проте жодних конкретних зауважень щодо якості та обсягу наданих послуг Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" у листі №10 від 26.04.2021 не надано.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача за Договором про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу №3006 пені, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

У відповідності до приписів ст.546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням , завдатком.

Згідно з п. п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 9.9 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати послуг виконавець має право отримати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення (п. 9.9 Договору).

Тобто, враховуючи норми чинного законодавства та умови Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" правомірно нараховано пеню.

Колегія суддів перевіривши наданий розрахунок, дійшла висновку, що він складений арифметично вірно, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача за Договором про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу №3006 3% річних та інфляційних, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так судом першої інстанції було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат здійснений правильно та підлягає задоволенню у повному обсязі, проте розрахунок позивача 3% річних здійснений арифметично неправильно, та повинен бути складений у розмірі 611,05 грн.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія погоджується з його правильністю.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу (частина 1 та пункт 1 частини 3 статті 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України , за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №910/8682/18)

З огляду на матеріали справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ" (клієнт) та Адвокатським бюро Ратушняка Володимира "ЛІГАЛКОНСАЛТИНГ" (повірений) укладено договір надання професійної правничої допомоги №13/1 від 13.10.2021, пунктом 1.1. якого визначено, що за цим договором повірений зобов`язується надавати клієнту професійну правничу (правову) допомогу в суді першої інстанції по спору з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" щодо стягнення заборгованості по Договору №3006 про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу від 02.01.2020.

Відповідно п. 2.1 договору, сторони дійшли згоди встановити фіксовану вартість послуг за надання правничої допомоги вказаної у п. 1.1 договору у розмірі 7000,00 грн. без ПДВ.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє безстроково (п. 3.1 договору).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Крім того, позивачем додано до матеріалів справи акт виконання робіт, у відповідності до якого повіреним виконані роботи щодо надання клієнту професійної правничої (правової) допомоги в суді першої інстанції по справі №915/1591/21. Загальна вартість робіт, з урахуванням витрат, становить 7000,00 грн. без ПДВ. Вказана сума є фіксованою.

На оплату наданих послуг Адвокатським бюро Ратушняка Володимира "ЛІГАЛКОНСАЛТИНГ" надано рахунок №03/12 від 03.12.2021 на суму 7000,00 грн.

Крім того, матеріли справи містять платіжне доручення №19305 від 06.12.2021 на суму 7000,00 грн., платником якого зазначено: ТОВ "ЛІНДСТРЕМ", отримувачем - Адвокатське бюро "ЛІГАЛКОНСАЛТИНГ", з призначенням платежу: "Оплата за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції згідно РФ 03/12 від 03.12.2021 без ПДВ".

Таким чином, представлені позивачем документи щодо сплати вартості послуг на професійну правничу допомогу адвоката, наданих в рамках розгляду спору у даній справі в суді апеляційної інстанцій, є належними і допустимими доказами в підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених ст. 126 ГПК України.

14.01.2022 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" надійшли заперечення щодо розміру судових витрат, в яких зазначено, що заявлена сума відшкодування у розмірі 7 000 грн., перевищує суму, заявлену в попередньому розрахунку при поданні позовної заяви - у розмірі 5000 грн, а тому відповідач просить відмовити в задоволені заяви про розподіл судових витрат в повному обсязі.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Враховуючи вище викладене колегії суддів колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не надано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, необхідності та підстав їх зменшення тощо. Зміст заперечень свідчить, що вони містять загальні посилання на такі обставини та не мають відповідних пояснень з конкретизуванням таких обставин.

Оскільки ціна наданих адвокатом послуг (гонорар) була узгоджена ним з позивачем у визначеному сторонами розмірі, надані документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат, а також з огляду на недостатньо вмотивовані заперечень відповідача про зменшення розміру судових витрат, судова колегія приходить до висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи, доведеним, документально обґрунтованим та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога позивача в частині стягнення 7000 грн. є обґрунтованою, проте у зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені на 99%, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягнення витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6930, 00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, в даному випадку відповідачем не доведено належними та допустимими доказами невиконання позивачем зобов`язань за Договором про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу №3006 від 02.01.2020, а відтак відсутності свого обов`язку щодо здійснення оплати за цим Договором.

Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено всі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та відхиляються судовою колегією.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі №915/1591/21 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МК ЕНЕРГОБУД" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі №915/1591/21 - без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Принцевська Н.М.