Рішення

від 28.06.2022 по справі 182/1999/21

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/1999/21

Провадження № 2/0182/102/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

29.06.2022 м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька-Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Хлібна база № 73» Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Хлібна база № 73» Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості по заробітній платі, посилаючись на наступні обставини.

У період з 27 липня 1981 року по 18 листопада 2020 року вона знаходилась у трудових відносинах з Державним підприємством «Хлібна база № 73» Державного агентства резерву України. 18 листопада 2020 року її було звільнено з посади інженера технолога першої категорії на підставі наказу Державного підприємства «Хлібна база № 73» Державного агентства резерву України № 197-к/тр від 18 листопада 2020 року, при цьому їй було не виплачено заробітну плату за період з жовтня по листопад 2020 року включно. В період перебування у трудових відносинах з відповідачем, з нього було стягнуто за рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2021 року по справі № 182/6224/20 на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 19865 грн. 61 коп. В той же час, відповідач має заборгованість по заробітній платі у розмірі 17 645,12 грн., яка не була стягнута за рішенням суду за період з жовтня по листопад 2020 року включно. Згідно довідки Пенсійного фонду України за формою ОК-5, їй була нарахована заробітна плата за жовтень 2020 року 6033 грн. 72 коп., листопад 2020 року 11 611 грн. 40 коп., загальна сума нарахування заробітної плати становить 17645 грн. коп. Вона в позасудовому порядку дане питання з відповідачем намагалася вирішити мирним шляхом, однак, будь-яких рішень не отримала, а отримала лише ігнорування відповідачем вимог закону. Тому, на підставі викладеного, змушена звернутися до суду та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 17645 грн. 12 коп.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2021 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.19-20).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення (а.с.22), однак своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України не скористався, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надходили. Крім цього, відповідача про розгляд справи було повідомлено на офіційному сайті «Судова влада» (а.с.21). Крім цього, ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2021 року відповідача було зобов`язано надати довідку про розмір заборгованості по заробітній платі інженера технолога першої категорії ОСОБА_1 , яка представником відповідача була отримана, однак, виконана не була, витребуванні документи також надані не були.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Кожному гарантоване право подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов`язків, передбачений пунктом 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Також, згідно із положеннями статей55,124 Конституції Українита статтіст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1ст.81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Як встановлено судом, з 27 липня 1981 року по 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з Державним підприємством «Хлібна база № 73» Державного агентства резерву України, про що свідчать відмітки у трудовій книжці, серія НОМЕР_1 від 10 серпня 1982 року (а.с.4-5). Як вбачається з матеріалів справи, а саме: довідки 562 від 11 березня 2021 року, в якій зазначені відомості з державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, ОСОБА_1 нарахована ДП «Хлібна база № 73» заробітна плата за жовтень 2020 року 6033 грн. 72 коп., листопад 2020 року 11 611 грн. 40 коп., тобто загальна сума нарахування заробітної плати становить 17645 грн. 12 коп. (а.с.6-9). При цьому, вищевказані суми нараховані, однак, не виплачені.

Відповідно до частини 1статті 115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»визначено, що суд на підставіст.117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, враховуючи норми діючого законодавства України, верховенства права, справедливого, неупередженого розгляду даної справи, а також враховуючи той факт, що вимоги позивачки знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, в той час, коли відповідачем будь-які обґрунтування щодо суми заборгованості наданні та спростованні не були, суд вважає, що у відповідності до наявних доказів, які міститься в матеріалах справи, з відповідача на користь позивачки слід стягнути суму в розмірі 17645 грн. 12 коп., тим самим задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.2-6, 9-13, 19, 27-28, 175, 258-259, 263-265 ЦПК України, Пленумом Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів", суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Хлібна база № 73» Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Хлібна база № 73» Державного агентства резерву України (код ЄДРПОУ 20204928) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 17645 грн. (сімнадцять тисяч шісток сорок п`ять грн.) 12 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах місячного платежу.

Стягнути з Державного підприємства «Хлібна база № 73» Державного агентства резерву України (код ЄДРПОУ 20204928) на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн.) 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал