Рішення

від 15.06.2022 по справі 904/4304/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2022м. ДніпроСправа № 904/4304/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, м. Дніпро

до Громадського формування з охорони громадського порядку "Штаб національного захисту Дніпропетровської області", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 2 083 943 грн. 91 коп. за договором оренди від 01.06.2017 № 2/2017/КЕВ

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Голубніченко В.О., ордер АЕ № 1013148 від 24.11.2021, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 19.04.2021 № 525/1182, в якому просить стягнути з Громадського формування з охорони громадського порядку "Штаб національного захисту Дніпропетровської області" заборгованість в сумі 2 083 943 грн. 91 коп., з яких: 1 508 547 грн. 91 коп. - основний борг, 237 645 грн. 95 коп. - неустойка, 62 264 грн. 02 коп. - штраф, 74 967 грн. 76 коп. - пеня, 59 292 грн. 00 коп. - 3% річних, 141 217 грн. 27 коп. - втрати від інфляції, відповідно до умов договору оренди від 01.06.2017 № 2/2017/КЕВ.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди від 01.06.2017 № 2/2017/КЕВ в частині своєчасної сплати орендної плати за період з січня 2019 по травень 2020 в сумі 1 490 312 грн. 15 коп., що стало підставою для звернення позивача у лютому 2020 із позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, пні, штрафу, 3% річних; розірвання договору оренди від 01.06.2017 № 2/2017/КЕВ та зобов`язання відповідача звільнити орендоване нерухоме військове майно військового містечка № 14, розташованого в Дніпропетровському гарнізоні за адресою: м. Дніпро, вул. Лабораторна, буд. 1-а (попередня назва вул. Ляшка Попеля, буд. 14). За результатами розгляду позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро прийняте рішення від 10.08.2020 у справі № 904/897/20, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2021, про часткове задоволення позову, а саме:

- розірвано договір №2/20017/КЕВ від 01.06.2017 оренди нерухомого військового майна військового містечка №14, розташованого в Дніпропетровському гарнізоні за адресою: м.Дніпро, вул.Лабораторна, буд.1-а (попередня назва вул.Ляшко Попеля, буд.14);

- стягнуто з Громадського формування з охорони громадського порядку "Штаб національного захисту Дніпропетровської області" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро 1 490 312,15грн. основної заборгованості за період з з січня 2019 по травень 2020, 85 989,93грн. пені за період з 01.11.2019 по 01.05.2020; 93 558,71грн. штрафу; 13 634,34грн. трьох процентів річних за період з 16.11.2019 по 01.05.2020; 29 486,04грн. судового збору;

- зобов`язано Громадське формування з охорони громадського порядку "Штаб національного захисту Дніпропетровської області" звільнити орендоване нерухоме військове майно військового містечка №14, розташованого в Дніпропетровському гарнізоні за адресою: м. Дніпро, вул. Лабораторна, буд.1-а (попередня назва вул.Ляшко Попеля, буд.14);

- в решті позовних вимог, а саме в частині стягнення з Громадського формування з охорони громадського порядку "Штаб національного захисту Дніпропетровської області" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро 49 456,85 грн. пені відмовлено.

Позивач зазначає, що станом на 31.03.2021 вказане судове рішення відповідачем не виконане, заборгованість за спірним договором не сплачена, орендоване майно не повернуте та залишається в користуванні відповідача. При цьому, жодних платежів за подальше користування майном відповідачем не здійснюється. що призвело до виникнення нової заборгованості за період з 02.05.2020 по 31.03.2021 в сумі 1 508 547 грн. 91 коп.

Крім того, із посиланням на умови п. 10.11 договору, якими передбачене право орендодавця вимагати в орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочки у разі невиконання орендарем обов`язку щодо повернення майна, позивач нарахував неустойку за період з 16.01.2021 по 28.02.2021 в сумі 237 645 грн. 95 коп.

Також позивачем нараховані до стягнення з відповідача: штраф в сумі 62 264 грн. 02 коп. за прострочення внесення орендної плати на строк більше 30 днів за зобов`язаннями з травня по жовтень 2020 на підставі п. 3.8 договору; пеня в сумі 74 967 грн. 76 коп. за період з 16.06.2020 по 31.03.2021, інфляційні втрати в сумі 54 347 грн. 88 коп. за період з липня 2020 по березень 2021 та 3% річних в сумі 18 502 грн. 00 коп. за період з 16.06.2020 по 31.03.2021

Водночас, позивач, скориставшись правом, наданим нормами ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 86 869 грн. 39 коп. та 3% річних у розмірі 40 790 грн. 00 коп. за порушення відповідачем грошових зобов`язань зі сплати заборгованості, встановленої вищезазначеним судовим рішенням.

Ухвалою господарського суду від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження; зупинено провадження у справі до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/11131/19 у подібних правовідносинах.

Ухвалою господарського суду від 07.07.2021 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначений у підготовчому засіданні на 22.07.2021.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду; підготовче засідання відкладено на 21.09.2021.

19.08.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 16.08.2021 № 36, в якому просить поновити встановлений судом строк на подання відзиву, визнавши причини його пропуску поважними. По суті спору зазначив про невизнання позовних вимог, просить у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень вказує, що на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2020 у справі № 904/897/20, залишеного без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2021, відповідач 18.03.2021 засобами поштового зв`язку направив на адресу позивача лист від 22.01.2021 № 20/1 з доданими двома примірниками акту приймання-передачі орендованого майна від 22.01.2021. Вказаний лист залишений позивачем без розгляду та належного оформлення зі свого боку. Таким чином, відповідач вважає, що виконав вищевказане судове рішення, а заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

31.08.2021 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив від 28.08.2021 № 525/3554, в якій на спростування заперечень відповідача зазначив, що станом на 27.08.2021 спірне орендоване майно відповідачем позивачу не повернуто, про що свідчить в тому числі відкрите виконавче провадження № 64477500 з примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2020 у справі № 904/897/20 в частині звільнення орендованого приміщення. Стверджує, що вказане судове рішення не виконане відповідачем, стягнута за ним заборгованість останнім не сплачена, спірне майно не повернуто та залишається в користуванні відповідача. При цьому, плата за фактичне користування майном відповідачем так і не здійснюється, що завдає збитків Державному бюджету України. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У підготовчому засіданні 21.09.2021 оголошено перерву до 07.10.2021.

07.10.2021 судове засідання не відбулося через перебування судді Рудь І.А. на лікарняному.

Після усунення вказаних обставин, ухвалою господарського суду від 28.10.2021 розгляд справи призначений у підготовчому засіданні на 23.11.2021 в межах розумних строків.

У підготовчому засіданні 23.11.2021 оголошено перерву до 02.12.2021.

30.11.2021 відповідач подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що більшу частину спірного орендованого майна та прилеглу територію займає Полк патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, що підтверджується довідкою від 28.08.2020 № 851/103/33-2020, виданою ППСПОП «Дніпро-1» ГУНП в Дніпропетровській області, а також листом Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області від 03.09.2020 № 6271/103/05-20. Вказана інформація відома позивачу, тому його твердження про перебування об`єету оренди у користування відповідача є безпідставними. Крім того, відповідаче вважає, що позивачем неправомірно нараховані 3% річних, оскільки умовами договору передачені штрафні санкції за несвоєчасну сплату орендної плати у вигляді штрафу та пені, які позивач і нараховує. Вважає, що 3% річних стягненню не підлягають. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У підготовчому засіданні 02.12.2021 оголошено перерву до 21.12.2021.

09.12.2021 позивач подав до суду додаткові письмові пояснення від 09.12.2021 № 525/5022, в яких зазначив, що твердження відповідача про те, що він з власної волі не користується орендованим майном та тривалий час фактично не перебуває за місцем його розташування жодним чином не створює підстав для звільнення відповідача від зобов`язань, які ним взято за спірним договором та від відповідальності за їх порушення. При цьому, станом на 08.12.2021 військове майно військового містечка № 14 за адресою: м. Дніпро, вул. Лабораторна, б. 1-а (попередня назва вул. Ляшка Попеля, б. 14) за кріплене за КЕВ м. Дніпро, жодних наказів та розпоряджень про передачу вказаного майна у розпорядження Міністерства внутрішніх справ або інших осіб до позивача не надходило. Крім того, відповідачем до суду та позивачу не надано належних доказів законного використання орендованого майна іншими особами. Відсутні також докази на підтвердження звернення відповідача до орендодавця чи правоохоронних органів з заявами, повідомленнями про перешкоджання йому у користуванні орендованим майном чи про самовільне захоплення такого майна іншими особами. Вваажає докази, надані відповідачем на підтвердження перебування в орендованому приміщенні третіх осіб такими, що одержані іх порушенням закону, тому в силу ст.. 77 ГПК України не повинні прийматися судом.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 20.01.2022.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2022 судове засідання відкладене на 08.02.2022 за клопотанням відповідача.

08.02.2022 відповідач подав до суду клопотання про долучення до справи доказів, відповідно до якого просив суд поновити відповідачу строк на подання доказів, долучити до матеріалів справи докази направлення 04.05.2020 відповідачем на адресу позивача акту приймання-передачі від 04.05.2020. В обґрунтування поданого клопотання зазначив, що 04.02.2022 на ім`я керівника Громадського формування з охорони громадського порядку «Штаб національного захисту Дніпропетровської області» Закіпного П.В. надійшов лист від Берези Ю.М., який в свою чергу був керівником зазначеного громадського формування з 19.06.2014 по 25.12.2021, в якому зазначається, що під час переглядів архівів, які накопились за час депутатської та громадської діяльності, останнім було знайдено документи, що стосуються діяльності зазначеного громадського формування, у зв`язку з чим передає знайдені оригінали документи безпосередньо Громадському формуванні з охорони громадського порядку «Штаб національного захисту Дніпропетровської області». Відповідач вважає, що вказані документи підтверджують його позицію про те, що відповідач спірне приміщення не займає та ним не користується, а також про вжиття всіх необхідних заходів для виконання розірваного договору оренди та повернення майна. Так як, позивач ухиляється від підписання акту приймання-передачі, відповідачем через поштовий зв`язок направлений підписаний з боку відповідача у двох екземплярах оригінали акту прийому-передачі, що в свою чергу свідчить про безпідставність нарахування з боку позивача орендної плати за користування приміщенням.

Ухвалою господарського суду від 08.02.2022 судове засідання відкладене на 03.03.2022 за клопотанням сторін.

У призначений судом час 03.03.2022 підготовче засідання не відбулося, у зв`язку з обставинами, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

Ухвалою господарського суду від 03.03.2022 доведено до відома сторін, що про дату та час розгляду справи буде повідомлено додатковою ухвалою суду.

05.04.2022 позивач надав до суду заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів, в яких зазначив, що весь час з моменту відкриття провадження у даній справі подані відповідачем докази перебували у розпорядженні керівника відповідача і жодних перешкод для їх своєчасного надання суду відповідачем не наведено. Зміна керівника відбулась лише у листопаді 2021 року, до того ж, керівник Береза Ю.М. був обізнаний про наявність провадження та особисто приймав участь у підготовчому засіданні по справі, яке відбулося 21.09.2021. Більш того, саме за усним клопотанням представника відповідача Берези Ю.М. суд переніс дату підготовчого засідання та надав відповідачу час для підготовки та надання доказів по справі. Але, у встановлений судом та нормами ГПК України строк відповідач докази суду не надав про причини, що не залежали від його волі не повідомив. Просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача.

Ухвалою господарського суду від 26.05.2022, з урахуванням ухвали від 14.06.2022, розгляд справи по суті призначений на 16.06.2022.

У призначене судове засідання позивач явку повноважного представника не забезпечив, надав клопотання про відкладення розгляду справи від 15.06.2022 № 525/1665, мотивоване необхідністю ознайомитись з матеріалами справи.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином. При цьому, господарський суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки в матеріалах справи наявна заява позивача, яка підтверджує ознайомлення його представника з матеріалами справи 17.02.2022. Станом на 16.06.2022 нових доказів сторонами до суду не надано, а наявні матеріали справи дозволяють прийняти рішення по суті спору.

Розглянувши клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи та поновлення строку для подання доказів, що подані до суду 08.02.2022, господарський суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідачем належними доказами не доведено неможливість їх подання у встановлений законом строк з причин, що не залежали від відповідача.

У судовому засіданні 16.06.2022 представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов та заявах по суті справи.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2017 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпра (орендодавець) та Громадським формуванням з охорони громадського порядку "Штаб національного захисту Дніпропетровської області" (орендар) укладений договір оренди №2/2017/КЕВ нерухомого військового майна, розташованого в Дніпропетровському гарнізоні за адресою: місто Дніпро, вул. Лабораторна, б.1-а (попередня назва вулиця Ляшко-Попеля, б.14) військове містечко №14, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення загальною площею 10393,9м2 за генеральним планом військового містечка №14, розташованого за адресою: місто Дніпро, вулиця Лабораторна, 1а (попередня назва вулиця Ляшко-Попеля, 14), військове містечко №14.

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк 3 (три) роки і більше - не раніше дати державної реєстрації договору) та акту приймання-передачі майна.

Додатком №1 до договору є складений сторонами акт приймання-передачі нерухомого військового майна - нежитлові приміщення загальною площею 10393,9м2 за генеральним планом військового містечка №14.

Згідно з п. 10.1 договору його укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 01.06.2017 до 01.05.2020 року включно.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (вересень 2016 року) на рівні 88 285,19 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2016 року) 88 285,19 грн.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

Пунктом 3.3 договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць, згідно із законодавством, визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі Державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За умовами п. 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить 30 днів і більше орендар додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Згідно з п. 3.10. договору у разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує оренду плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету.

Пунктом 10.10. договору визначено, що майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акут приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

У п. 10.11 договору сторони погодили, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець вимагає у орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення.

Так, у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасної сплати орендної плати з січня 2019 по травень 2020 в сумі 1 490 312 грн. 15 коп., позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, пені, штрафу, 3% річних; розірвання договору оренди від 01.06.2017 № 2/2017/КЕВ та зобов`язання відповідача звільнити орендоване нерухоме військове майно військового містечка № 14, розташованого в Дніпропетровському гарнізоні за адресою: м. Дніпро, вул. Лабораторна, буд. 1-а (попередня назва вул. Ляшка Попеля, буд. 14).

За результатами розгляду позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро прийняте рішення від 10.08.2020 у справі № 904/897/20, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2021, про часткове задоволення позову, а саме:

- розірвано договір №2/20017/КЕВ від 01.06.2017 оренди нерухомого військового майна військового містечка №14, розташованого в Дніпропетровському гарнізоні за адресою: м.Дніпро, вул.Лабораторна, буд.1-а (попередня назва вул.Ляшко Попеля, буд.14);

- стягнуто з Громадського формування з охорони громадського порядку "Штаб національного захисту Дніпропетровської області" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро 1 490 312,15грн. основної заборгованості за період з з січня 2019 по травень 2020, 85 989,93грн. пені за період з 01.11.2019 по 01.05.2020; 93 558,71грн. штрафу; 13 634,34грн. трьох процентів річних за період з 16.11.2019 по 01.05.2020; 29 486,04грн. судового збору;

- зобов`язано Громадське формування з охорони громадського порядку "Штаб національного захисту Дніпропетровської області" звільнити орендоване нерухоме військове майно військового містечка №14, розташованого в Дніпропетровському гарнізоні за адресою: м. Дніпро, вул. Лабораторна, буд.1-а (попередня назва вул.Ляшко Попеля, буд.14);

- в решті позовних вимог, а саме в частині стягнення з Громадського формування з охорони громадського порядку "Штаб національного захисту Дніпропетровської області" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро 49 456,85 грн. пені відмовлено.

Позивач зазначає, що станом на 31.03.2021 вказане судове рішення відповідачем не виконане, заборгованість за спірним договором не сплачена, орендоване майно не повернуте та залишається в користуванні відповідача. При цьому, жодних платежів за подальше користування майном відповідачем не здійснюється, що призвело до виникнення нової заборгованості за період з 02.05.2020 по 31.03.2021 в сумі 1 508 547 грн. 91 коп.

Крім того, із посиланням на умови п. 10.11 договору, якими передбачене право орендодавця вимагати в орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочки у разі невиконання орендарем обов`язку щодо повернення майна, позивач нарахував неустойку за період з 16.01.2021 по 28.02.2021 в сумі 237 645 грн. 95 коп.

Також позивачем нараховані до стягнення з відповідача: штраф в сумі 62 264 грн. 02 коп. за прострочення внесення орендної плати на строк більше 30 днів за зобов`язаннями з травня по жовтень 2020 на підставі п. 3.8 договору; пеня в сумі 74 967 грн. 76 коп. за період з 16.06.2020 по 31.03.2021, інфляційні втрати в сумі 54 347 грн. 88 коп. за період з липня 2020 по березень 2021 та 3% річних в сумі 18 502 грн. 00 коп. за період з 16.06.2020 по 31.03.2021

Водночас, позивач, скориставшись правом, наданим нормами ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 86 869 грн. 39 коп. та 3% річних у розмірі 40 790 грн. 00 коп. за порушення відповідачем грошових зобов`язань зі сплати заборгованості, встановленої вищезазначеним судовим рішенням.

Доказів оплати вказаної спірної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав щодо сплати відповідачем заборгованості з орендної плати за період з 02.05.2020 по 31.03.2021; стягнення з нього неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з 16.01.2021 по 28.02.2021, пені та штрафу в порядку п. п. 3.7., 3.8. договору; 3% річних та інфляційних втрат; обставини, пов`язані виконанням/невиконанням відповідачем зобов`язань зі сплати заборгованості та повернення орендованого майна, відповідно до судового рішення від 10.08.2020 у справі № 904/897/20.

При цьому щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, предметом доказування є, зокрема, обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк (умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна тощо).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, виходячи із змісту ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Стверджуючи про припинення спірного договору оренди, позивач у справі посилається на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від від 10.08.2020 у справі № 904/897/20, яким, зокрема, розірвано договір №2/20017/КЕВ від 01.06.2017 оренди нерухомого військового майна військового містечка №14, розташованого в Дніпропетровському гарнізоні за адресою: м.Дніпро, вул.Лабораторна, буд.1-а (попередня назва вул.Ляшко Попеля, буд.14). Вказане рішення набрало законної сили 12.01.2021.

Відповідач щодо необхідності повернення орендованого майна не заперечив, в якості доказів прийняття ним заходів для повернення об`єкта оренди надав копію листа від 22.01.2021 №20/1, копію акту приймання-передачі від 22.01.2021, копію фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 11.03.2021, копію витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання відправлення № 4900810058418; копію скріна sms-повідомлення про вручення поштового відправлення № 4900810058418 (т.1, а.с. 120-124).

Дослідивши надані відповідачем вищевказані документи, господарський суд не приймає їх в якості належних доказів на підтвердження направлення на адресу позивача акту приймання-передачі з оренди нерухомого військового майна, з огляду на таке.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно норм ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (далі - Правила), доказом направлення адресату кореспонденції є оригінал розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека), виданий відправникові поштового відправлення.

Відповідно до п. 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Таким чином, належним доказом направлення позивачу листа від 22.01.2021 №20/1 та двох екземплярів акту приймання-передачі від 22.01.2021 є оригінали фіскального чеку (квитанції) та опису вкладення, в якому назначені: повне найменування адресата, його поштова адреса та поіменний перелік документів, що надсилається на його адресу.

З наданих відповідачем документів неможливо встановити, що саме та на яку адресу направлено останнім 11.03.2021, відповідно до фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 11.03.2021.

Крім того, господарський суд констатує, що докази повернення спірного об`єкта оренди орендодавцю в порядку, визначеному п. п. 10.9., 10.10. договору, сторонами до матеріалів справи не надано. Відсутні в матеріалах справи також докази на підтвердження листування сторін щодо узгодження дати огляду та повернення майна з оренди, а також докази бездіяльності та вчинення позивачем дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна тощо.

Господарський суд критично оцінює твердження відповідача про те, що він з власної волі не користується орендованим майном, тривалий час фактично не перебуває за місцем його розташування, оскільки вказані обставини жодним чином не створюють підстав для звільнення відповідача від зобов`язань, які ним взято за спірним договором та від відповідальності за їх порушення. Крім того, відповідачем не надано належних доказів законного використання орендованого майна іншими особами. Відсутні також докази на підтвердження звернення відповідача до орендодавця чи правоохоронних органів з заявами, повідомленнями про перешкоджання йому у користуванні орендованим майном чи про самовільне захоплення такого майна іншими особами. При цьому, пунктом 1.3 договору передбачено використання спірного майна під розміщення громадського об`єднання (організації), яке здійснює діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки, а пунктом 11.1 договору заборонено передачу майна в суборенду, що виключає участь у спірних правовідносинах третіх осіб.

Отже, неповернення об`єкта оренди за договором у період після припинення договору, а саме з 12.01.2021, відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди за період з 16.01.2021 по 28.02.2021.

Так, згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Перевіркою розрахунку неустойки судом встановлено, що позивач нарахував вказану неустойку у розмірі орендної плати, проте заявлення вимог у меншому розмірі є правом позивача. Відтак, заявлена позивачем до стягнення неустойка у сумі 237 645 грн. 95 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення 1 508 547 грн. 91 коп. заборгованості з орендної плати за користування орендованим майном в позадоговірний період з 02.05.2020 31.03.2021 (фактично за розрахунком позивача по 28.02.2021) суд зазначає наступне.

Стосовно можливості одночасного стягнення за період користування майном після припинення договору орендної плати та неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, слід враховувати таке.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм ст. ст. 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, ст. ст. 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України.

Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1 255 832 грн. 46 коп. заборгованість з орендної плати за користування орендованим майном за період з 02.05.2020 по 12.01.2021.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами ст. ст. 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, пунктом 3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За умовами п. 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить 30 днів і більше орендар додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Господарський суд зазначає, що з огляду на тривалість прострочення відповідачем сплати орендної плати у спірному періоді з 02.05.2020 по 12.01.2021, позивачем правомірно нарахований штраф на підставі п. 3.8. договору.

Позивач просить одночасно стягнути з відповідача за порушення умов договору як штраф, так і пеню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Враховуючи положення закону, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо одночасного стягнення пені та штрафу.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку штрафу судом порушень умов договору та чинного законодавства не встановлено.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені судом встановлено, що останнім під час розрахунку не враховані приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України; крім того, у розрахунку при нарахуванні пені за зобов`язаннями грудня 2020 позивачем застосовано розмір основного боргу за січень 2021 та невірно визначена дата виникнення заборгованості; при нарахуванні пені за зобов`язаннями січня 2021 також невірно визначена дата виникнення заборгованості та застосована невірна сума основного боргу. Отже, за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 53 941 грн. 96 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних інфляційних втрат за порушення зобов`язань зі сплати орендної плати за період з 02.05.2020 по 12.01.2021 судом встановлено, що при здійсненні вказаних нарахувань за зобов`язаннями грудня 2020 позивачем застосовано розмір основного боргу за січень 2021 та невірно визначена дата виникнення заборгованості; при нарахуванні 3% річних за зобов`язаннями січня 2021 також невірно визначена дата виникнення заборгованості та застосована невірна сума основного боргу. Отже, за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 17.919 грн. 58 коп., інфляційні в сумі 50 710 грн. 57 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість стягнута з відповідача за рішенням суду від 10.08.2020 у справі № 904/897/20, останнім не сплачена; докази протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, з урахуванням обставин, встановлених вищевказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили 12.01.2021, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем грошових зобов`язань зі сплати заборгованості, встановленої вищезазначеним судовим рішенням, ґрунтуються на законі.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом порушень чинного законодавства та умов договору не встановлено.

Заперечення відповідача з приводу заявлення позивачем до стягнення з відповідача 3% річних за наявності визначеної умовами договору відповідальності орендаря за несвоєчасну сплату орендної плати у вигляді штрафу та пені, судом відхиляються, оскільки ґрунтуються на хибному трактуванні положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 255 832 грн. 46 коп. орендної плати за період з 02.05.2020 по 12.01.2021, 237 645 грн. 95 коп. неустойки за період з 16.01.2021 по 28.02.2021, 53 941 грн. 96 коп. пені, 62 264 грн. 02 коп. штрафу, 58 709 грн 58 коп. 3% річних, 137 579 грн. 96 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.

З урахуванням норам ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Громадського формування з охорони громадського порядку "Штаб національного захисту Дніпропетровської області" (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 58, кімната 315, код ЄДРПОУ 39263779) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13, код ЄДРПОУ 08004581) 1 255 832 грн. 46 коп. (один мільйон двісті п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот тридцять дві грн. 46 коп.) заборгованості з орендної плати, 237 645 грн. 95 коп. (двісті тридцять сім тисяч шістсот сорок п`ять грн. 95 коп.) неустойки, 62 264 грн 02 коп. (шістдесят дві тисячі двісті шістдесят чотири грн.. 02 коп.) штрафу, 53 941 грн. 96 коп. (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сорок одну грн. 96 коп.) пені, 58 709 грн. 58 коп. (п`ятдесят вісім тисяч сімсот дев`ять грн. 58 коп.) 3% річних, 137 579 грн. 96 коп. (сто тридцять сім тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять грн. 96 коп.) інфляційних втрат, 27 089 грн. 61 коп. (двадцять сім тисяч вісімдесят дев`ять грн. 61 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 27.06.2022

Суддя І.А. Рудь