Ухвала

від 20.06.2022 по справі 910/3191/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.06.2022Справа № 910/3191/20

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Ласерта" в особі ліквідатора боржника арбітражного керуючого Потупало Н.І.

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення 7.845.039, 83 грн.

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ НОВАЦІЯ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ласерта" (ідентифікаційний код 31992124)

про банкрутство

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від заявника Потупало Н.І. - арбітражний керуючий.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні судді Паська М.В. перебуває справа № 910/3191/20 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Ласерта" (ідентифікаційний код 31992124).

Ліквідатор боржника звернувся до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення 7.845.039, 83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 заяву залишено без руху та встановлено заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали та спосіб усунення вказаних недоліків. Заявник мав надати суду докази сплати судового збору розмір якого відповідно до Закону України "Про судовий збір" становить 794.500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2021 повернуто без розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Ласерта" в особі ліквідатора боржника арбітражного керуючого Потупало Н.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення 7.845.039, 83 грн. в межах справи № 910/3191/20.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2021, а справу направлено для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 залишено заяву без руху та встановлено заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали та спосіб усунення вказаних недоліків. Заявник мав надати суду оригінал заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Ласерта" в особі ліквідатора боржника арбітражного керуючого Потупало Н.І. № 446-02-01-910/3191 від 18.05.2021 разом з додатками до неї, яка надійшла до суду 24.05.2021 та зареєстрована за номером № 01-20/5114/21.

10.01.2022 ліквідатором боржника на виконання вимог ухвали суду від 22.12.2021 було надано документи.

Враховуючи викладене, розгляд заяви призначено на 22.03.2022.

Судове засідання призначене на 22.03.2022 не відбулось у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, розгляд заяви було призначено на 21.06.2022.

У судовому засіданні розглянувши подану заяву та заслухавши пояснення ліквідатора боржника, суд встановив наступне.

В поданій заяві ліквідатор боржника просить суд покласти субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласерта" на засновника - керівника ОСОБА_1 у сумі 7.845.039,83 грн., а також стягнути ці кошти на користь боржника.

Доводи ліквідатора боржника підтверджуються судовими рішеннями, зокрема, постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 року у справі № 910/3191/20 та рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 у справі № 910/3191/20.

Відповідно до ч. 4. ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, які є обов`язковими для господарських судів при розгляді справ про банкрутство, передбачають, що субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства є важливим і обов`язковим елементом ліквідаційної процедури. Так, згідно Постанови Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 927/1099/13, звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі і не залежить від наявності вироків у кримінальних справах щодо таких осіб. При цьому субсидіарна відповідальність не пов`язується з наявністю вироків у кримінальних справах, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 30 січня 2018 року у справі № 923/862/15.

Субсидіарні відповідальність у справах про банкрутство самостійний цивільно - правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 906/904/16, аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ліквідатором підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволяє виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи. Ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.

Верховним Судом також зауважено у Постанові від 20.03.2019 року по справі № 5024/980/2011 що, витрати в ліквідаційній процедурі не є кредиторськими вимогами, а тому такі витрати не можуть бути задоволені за рахунок третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства може бути покладена тільки для задоволення вимог кредиторів.

Так, субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам.

За загальним правилом цивільно - правова відповідальність настає за наявності таких умов (підстав):

- протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

- шкідливого результату такої поведінки (шкоди);

- причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою;

- вини особи, яка заподіяла шкоду.

Це правило знайшло відображення в практиці Верховного Суду: - постанова Верховного Суду від 13.03.2020 року у справі №923/43/19: "Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає".

За загальним правилом для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювана шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювана шкоди". (постанова Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 904/8832/17).

Визначення доведення до банкрутства міститься в статті 219 Кримінального кодексу України: "Доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору".

Аналогічне визначення міститься в Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 р. N 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 р. N 1361): "доведення до банкрутства - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору".

Щодо юридичних підстав субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства Верховний Суд зазначає: "Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Кодексом України з процедур банкрутства.

Спеціальні підстави субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства визначено частиною 2 статті 61 КУзПБ "Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями".

Виходячи з вищенаведених норм, доведенням до банкрута слід визнати умисні дії засновника (учасника, акціонера), керівника боржника або іншої особи, внаслідок яких виникла стійка неплатоспроможність боржника, тобто фінансовий стан юридичної особи змінився зі стану платоспроможності (можливості погашення всіх вимог кредиторів) на стан стійкої неплатоспроможності (неможливості погашення вимог кредиторів повністю або частково).

Таким чином, дії відповідної особи мають ознаки доведення до банкрутства за наявності наступних елементів в їх сукупності:

1. Перебування боржника у стані платоспроможності до початку таких дій;

2. Перебування боржника у стані стійкої неплатоспроможності після вчинення таких дій;

3. Причинний зв`язок між діями особи та втратою платоспроможності боржником.

Розмір субсидіарної відповідальності кореспондує з наслідками доведення до банкрутства - на особу, яка позбавила боржника можливості розрахуватися з кредиторськими вимогами, покладається обов`язок зробити це рівно в тій частині, в якій з її вини втратив можливість це зробити боржник.

За приписами статті 205 ГК України встановлено, що у разі неможливості виконання зобов`язання повністю або частково зобов`язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов`язану сторону від відповідальності за невиконання зобов`язання відповідно до вимог закону.

Статтею 209 ГК України встановлено, що у разі нездатності суб`єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов`язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб`єкт (боржник) відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу визнається неспроможним.

Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством.

Відповідно до юридичного змісту статті 1 КУзПБ - субсидіарна відповідальність вимірюється розміром основного зобов`язання, за виключенням штрафних санкцій. До складу грошових зобов`язань боржника, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Відповідно до змісту норм статті 61 КУзПБ відповідальність настає за винні дії, що є причиною доведення боржника до банкрутства. При цьому, у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями може бути покладена за умови недостатності майна боржника.

Відповідно до приписів статті 215 ГК України встановлено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.

Рішенням Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) від 11.12.2018 по справі Лекич проти Словенії (Lekic v. Slovenia) Суд визнав, що "директор повинен був знати і передбачати можливі наслідки у вигляді субсидіарної відповідальності. Той факт, що, як директор і засновник, за наявності ознак банкрутства компанії не вжив заходів до визнання компанії банкрутом в рамках процедури неспроможності, фактично продовжив її існування як юридичної особи, незважаючи на неможливість виконання зобов`язань, не відповідає принципу добросовісності в комерційній практиці. Відповідно заявник не може отримати з цієї ситуації вигоду у вигляді звільнення від зобов`язань."

Із змісту наведеного рішення ЄСПЛ вбачається, що для визначення наявності вини керівника (засновника) юридичної особи слід виходити з об`єктивних обставин діяльності юридичної особи та об`єктивних дій (поведінки) керівника (засновника), що відображає концепцію "об`єктивної вини" та "поведінкової теорії". Це означає, що особа, яка взяла на себе функції організації та управління юридичною особою, її трудовими і фінансовими ресурсами, є освіченою економічно (юридично, фінансово) особою; має приймати розумні та виважені рішення (діяти добросовісно); передбачати перспективи і наслідки діяльності підприємства (не використовувати свої управлінські та правові можливості на шкоду кредиторам); при настанні об`єктивного банкрутства - заявити до суду про неспроможність; подальше здійснення діяльності при неплатоспроможності (збільшення боргів) є неприпустимим (не здійснювати сумнівних та фраудаторних дій).

Поведінкова теорія безпосередньо пов`язана з принципом добросовісності як основою цивільного права (п. 6 ст. 3 ЦК). Це основна засада, певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Недопустимість зловживання правом та заборона використання власності на шкоду людині і суспільству чи з метою завдання шкоди іншій особі передбачені ст. 5 ГК України, статтями 13, 619, 1166 ЦК України, ст. 13 Конституції України, іншими нормами законодавства України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З системного аналізу вище викладеного, суд дійшов висновку, задовольнити подану заяву.

Керуючись ст. ст. 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити заяву ліквідатора боржника.

2.Покласти субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласерта" (ідентифікаційний код 31992124, місцезнаходження вул. Машинобудівельна, буд. 25, м. Київ) на засновника - керівника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у сумі 7.845.039,83 грн. (сім мільйонів вісімсот сорок п`ять тисяч тридцять дев`ять гривень 83 коп.), що є незадоволеними кредиторськими вимогами з вини ОСОБА_1 .

3.Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласерта" (ідентифікаційний код 31992124, місцезнаходження вул. Машинобудівельна, буд. 25, м. Київ), в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства, грошові кошти в сумі 7.845.039,83 грн. (сім мільйонів вісімсот сорок п`ять тисяч тридцять дев`ять гривень 83 коп.).

4.На викання ухвали видати наказ.

5.Ухвала набрала чинності негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в установленому законом порядку.

Суддя М.В. Пасько

Повний текст ухвали складено 27.06.2022.