Рішення

від 15.06.2022 по справі 910/18776/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2022Справа № 910/18776/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Національного заповіднику "Києво-Печерська лавра"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Національна історична бібліотека України, 2) Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра/Чоловічий монастир/ Української Православної Церкви, 3) Музей книги і друкарства України, 4) Державна агенція промоції культури України, 5) Національний музей українського народного декоративного мистецтва

про стягнення 1175242,03 грн.

за участі представників:

від позивача: Качкурова С.В., адвокат,

від відповідача: Прокопенко І.І., адвокат,

від третьої особи-1: Боровський Т.М., самопредставництво,

від третьої особи-3: Абрамович І.В., заступник директора,

від третіх осіб 2, 4, 5: не з`явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національного заповіднику "Києво-Печерська лавра" про стягнення за договором № 521616 (від 22.10.2018, від 04.03.2019, від 10.01.2020, від 12.02.2021) на постачання теплової енергії у гарячій воді/парі основної заборгованості в розмірі 1156126,34 грн., інфляційних втрат у розмірі 1156,13 грн., трьох процентів річних у сумі 2945,75 грн. та пені в розмірі 15013,81 грн.

Ухвалою суду від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 16.12.2021 задоволено заяву Національного заповіднику «Києво-Печерська лавра» про залучення до участі у справі третіх осіб. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національну історичну бібліотеку України, Свято-Успенську Києво-Печерську Лавру/Чоловічий монастир/ Української Православної Церкви, Музей книги і друкарства України, Державну агенцію промоції культури України, Національний музей українського народного декоративного мистецтва.

Ухвалою суду від 03.02.2022 задоволено частково клопотання Музею книги і друкарства України про витребування доказів у позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що за умовами договору саме позивач несе відповідальність за правильність застосування тарифів та достовірність нарахувань. При цьому, всі платежі здійснюються відповідачем лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Також відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

Третя особа-1 у письмових поясненнях по справі повідомила, що позивач знав про окремий договір та окремий тепловий лічильник ГО «Українське товариство охорони пам`яток історії та культури», що не підключений до загального теплового лічильника, та сам не здійснював правильний облік спожитої теплової енергії відповідачем.

У письмових поясненнях третьої особи-3 зазначено, що позивачем не надано належних доказів щодо проведеного перерахунку.

У письмових поясненнях третя особа-4 наголосила, що повністю та своєчасно сплачувала відшкодування за спожиту теплову енергію. Разом із цим, саме на позивача покладено обов`язок з достовірного визначення обсягів постачання теплової енергії відповідачу.

Третя особі-5 у письмових поясненнях зауважила, що повністю та своєчасно сплачувала надані відповідачем рахунки на відшкодування вартості теплової енергії пропорційно до орендованої площі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2018 між позивачем (постачальник) та Національним Києво-Печерським Історико-культурним заповідником (абонент) укладено договір №521616 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору постачальник зобов`язався постачати абоненту теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Згідно з пунктом 2.3.2. абонент зобов`язується виконувати умови договору та порядок оплати, в обсягах та в терміни, які передбачені в додатку №4 до основного договору.

Пунктом 5 договору встановлено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку.

Абонент, що має приладу обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії у терміни, передбачені в додатку № 1 до договору (пункт 5.3 договору).

У випадку підключення абонента без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту з приладами обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється абоненту пропорційно його договірним навантаженням (пункт 5.6 договору).

За пунктом 6.1.3 договору енергопостачальна організація несе відповідальність за правильність застосування тарифів та достовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію «абоненту».

Згідно з додатком №3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради.

Відповідно до пункту 8.1 договору останній набуває чинності з дня його підписання та діє до моменту його розірвання за письмовою згодою сторін, рішенням суду або в іншому випадку, значеному чинним законодавством.

Пунктами 8.2, 8.3 договору сторони домовилися, що керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, дія договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між Сторонами з 01.05.2018. У разі проведення абонентом закупівлі теплової енергії за процедурою, передбаченою Законом України «Про публічні закупівлі», дія цього договору зупиняється на період здійснення постачання теплової енергії за договором, який буде укладено за результатами закупівлі за державні кошти. Після закінчення строку дії такого договору дія цього договору відновлюється автоматично.

Відповідно до додатків до договору №8, 9 постачання теплової енергії здійснюється до будинків/споруд за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 9.

04.03.2019 між сторонами укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №521616 (далі - договір від 04.03.2019), предметом якого є постачання, прийняття і оплата товару (теплової енергії) в порядку і строки згідно з цим договором. Даний договір від 04.03.2019 діяв з 01.01.2019 до 31.12.2019.

Надалі, 10.01.2020 між сторонами укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №521616 (договір від 10.01.2020), що діяв з 01.01.2020 до 31.12.2020.

Також, сторонами 12.02.2021 укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №521616 (договір від 12.02.2021), що діяв з 01.01.2021 до 31.12.2021.

Відповідно до пунктів 4.2. договорів про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) № 521616 від 26.10.2018, від 04.03.2019, від 10.01.2020 та від 12.02.2021 розрахунки за поставлену теплову енергію проводяться щомісяця шляхом оплати замовником (заповідником) вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред`явлення учасником (КП «Київтеплоенерго») рахунка на оплату товару або після підписання сторонами акта приймання - передавання товарної продукції за звітній період згідно з додатком 4.

Згідно з пунктами 6.1.1. договорів замовник зобов`язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром обсягів, які визначені у додатку № 1 до договорів, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

За змістом пунктів 6.1.2. договорів замовник зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договорів.

Пункт 6.1.22. договорів визначає, що замовник зобов`язаний споживати, у разі, якщо він є бюджетною установою, теплову енергію виключно в межах коштів, передбачених кошторисом витрат фінансування видатків як на поточне споживання, так і на покриття заборгованості, з наданням учаснику кошторису витрат на кожний рік (з розбивкою поквартально, помісячно).

Згідно з пунктами 7.5.3. договорів учасник несе відповідальність за правильність застосування тарифів та достовірність визначення обсягів постачання теплової енергії замовнику.

Відповідно до п.11.1 договорів від 04.03.2019, від 10.01.2020, від 12.02.2021 останні укладені на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та у зв`язку з безперервним технічним процесом постачання теплової енергії. Сторони дійшли згоди вважати додатками до даних договорів від 04.03.2019, від 10.01.2020, від 12.02.2021 додатки до договору на постачання теплової енергії від 22.10.2018 №521616 (основного Договору), викладених у нових редакціях основного договору.

Позивач стверджує, що починаючи з листопада 2018 року нарахування за поставлену відповідачу теплову енергію здійснювалось на підставі спільного приладу обліку теплової енергії типу SA-94 заводський номер 27156), який встановлено на загальному тепловому вводі останнього за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 9. Даний прилад обліку теплової енергії додатково обліковує споживання теплової енергії групи будівель наступних споживачів: Музею історії України; Національної спілки художників; Свято-Успенської Києво-Печерської лаври; Київської митрополії УПЦ, ГО «Українське товариство охорони пам`яток історії та культури».

У березні 2021 року позивачем здійснено обстеження приладу обліку теплової енергії типу SA-94 (заводський номер 27156), що встановлений за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 9, у результаті чого встановлено, що такий засіб обліку не обліковує теплову енергію для потреб адміністративної будівлі ТО «Українське товариство охорони пам`яток історії та культури» (встановлено окремий засіб обліку для обліку спожитої теплової енергії).

Відповідно до протоколу від 23.06.2021 № 28 засідання комісії з перерахунків за теплову енергію та комунальні послуги юридичним споживачам РВЗ № 5, вирішено провести перерозподіл показань спільного приладу обліку теплової енергії № 27156 між об`єктами теплоспоживання за період з листопада 2018 року по лютий 2021 року без врахування адміністративної будівлі ГО «Українське товариство охорони пам`яток історії та культури» та здійснення коригування нарахувань за відповідний період за всіма об`єктами, які обліковуються спільним теплолічильником: 521616 (о/p 52617 521660, 521620, 521704) у бік збільшення на 736,748243 Гкал сумою 963438,62 грн.

Відтак, позивач здійснив перерозподіл показань спільного приладу обліку теплової енергії (заводський номер 27156) між об`єктами теплоспоживання за період з листопада 2018 року по лютий 2021 року без врахування адміністративної будівлі ГО «Українське товариство охорони пам`яток історії та культури» та коригування нарахувань за відповідний період за всіма об`єктами, які обліковуються спільним приладом обліку теплової енергії типу SA-94 (заводський номер 27156), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 9.

Із розрахунку позивача слідує, що заборгованість відповідача за спожиту з листопада 2018 року по лютий 2021 року теплову енергію станом на 01.08.2021 становить 1 156 126,34 грн., з якої: за Договором №521616 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.10.2018 зa період з 01.11.2018 по 31.12.2018 - 137 424,40 грн.; за Договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №521616 від 04.03.2019 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 342 859,85 грн.; за Договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №521616 від /0.01.2020 за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 448 994,40 грн.; за Договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №521616 від 12.02.2021 за період з 01.01.2021 по 31.07.2021 - 226 847,70 грн.

Також позивачем надано корінці нарядів на включення та відключення об`єктів теплопостачання, відомості обліку споживання теплової енергії відповідачем та наведено дані щодо розрахунку відповідачем за спожиту теплову енергію.

У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до відповідача з листами від 01.07.2021 №30/3/2/9565 та від 01.10.2021 №30/3/2/15684 щодо здійсненого перерахунку та коригування нарахувань. До листа від 01.07.2021 додано оборотно-сальдову відомість, акт звіряння розрахунків за теплову енергію та акт приймання- передавання товарної продукції.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (пункт 2 частини першої статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Приписами частини шостої статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Як стверджує позивач, починаючи з листопада 2018 року нарахування за поставлену відповідачу теплову енергію здійснювалось на підставі спільного приладу обліку теплової енергії типу SA-94 заводський номер 27156), який встановлено на загальному тепловому вводі останнього за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 9. Даний прилад обліку теплової енергії додатково обліковує споживання теплової енергії групи будівель наступних споживачів: Музею історії України; Національної спілки художників; Свято-Успенської Києво-Печерської лаври; Київської митрополії УПЦ, ГО «Українське товариство охорони пам`яток історії та культури».

У той же час, після проведення ним у березні 2021 року обстеження приладу обліку теплової енергії типу SA-94 (заводський номер 27156), що встановлений за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 9, встановлено, що такий засіб обліку не обліковує теплову енергію для потреб адміністративної будівлі ГО «Українське товариство охорони пам`яток історії та культури» (встановлено окремий засіб обліку для обліку спожитої теплової енергії), що слугувало підставою для проведення перерозподілу показань спільного приладу обліку за всіма об`єктами без врахування відповідної адміністративної будівлі.

Як слідує з умов укладеного між сторонами договору від 22.10.2018 №521616 на постачання теплової енергії у гарячій воді, саме позивач несе відповідальність за правильність застосування тарифів та достовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію «абоненту».

У додатку № 4 до договору від 22.10.2018 №521616 встановлено, що відповідач самостійно отримує від позивача облікову картку фактичного споживання теплової енергії, акт звіряння розрахунків та акт виконаних робіт.

За умовами договорів від 04.03.2019, від 10.01.2020, від 12.02.2021, укладених на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», пунктами 7.5.3 договору правильність застосування тарифів та достовірність визначення обсягів постачання теплової енергії замовнику.

Пунктами 4.2 договорів від 04.03.2019, від 10.01.2020, від 12.02.2021 передбачено, що відповідач оплачує вартість спожитої теплової енергії після пред`явлення позивачем рахунку на оплату.

Отже, положеннями укладених із відповідачем договорів прямо передбачено покладення на позивача відповідальності за достовірність визначення обсягів постачання теплової енергії, на підставі яких позивачем визначалась оплата за спожиту теплову енергію у відповідних рахунках.

Одночасно суд зауважує, що окремий договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521615 укладений між позивачем та ГО «Українське товариство охорони пам`яток історії та культури» ще 13.11.2018 року.

Згідно з довідкою (додаток № 8 до договору) щодо даних по будинках (спорудах) опалення і гаряче постачання яких здійснюється від теплових мереж енергопостачальної організації станом на 01.05.2018, вказано саме адміністративний будинок ГО «Українське товариство охорони пам`яток історії та культури».

Відтак, суд вважає не доведеними наявність правових підстав для покладення на відповідача оплати за період з листопада 2018 року по лютий 2021 року за теплову енергію, перерахунок якої здійснений внаслідок неврахування позивачем наявності з 13.11.2018 окремого лічильника адміністративного будинку ГО «Українське товариство охорони пам`яток історії та культури».

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо стану розрахунків за спірний період з 2018-2021 роки як за укладеними з відповідачем договорами від 22.10.2018 №521616, від 04.03.2019, від 10.01.2020, від 12.02.2021, так і за окремим договором від 13.11.2018 № 521615, укладеним із ГО «Українське товариство охорони пам`яток історії та культури», що підтвердило би наявність неоплаченої жодним із споживачів теплової енергії на суму 1 156 126,34 грн.

Водночас обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявності правових підстав для стягнення з відповідача 1 156 126,34 грн. вартості теплової енергії, нарахованої після коригування нарахувань при перерозподілі показань спільного приладу обліку теплової енергії.

Оскільки позовні вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат мають похідний характер від вимоги про стягнення основного боргу, у задоволенні якої відмовлено, суд дійшов висновку також відмовити в задоволенні похідних позовних вимог.

Щодо заявленої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, суд зауважує наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц.

У зв`язку з тим, що пред`явлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, заява про застосування строку позовної давності також не підлягає застосуванню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 28.06.2022 року.

Суддя К.В. Полякова