Постанова

від 22.06.2022 по справі 387/713/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2022 року м. Кропивницький

справа № 387/713/21

провадження № 22-ц/4809/337/22

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Голованя А.М., Дьомич Л.М.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області у складі судді Майстра І.П. від 23 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» про стягнення заборгованості по орендній платі,-

встановив:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що вона є власником земельної ділянки площею 6,02 га, кадастровий номер 3521786800:02:000:0009. Вказана земельна ділянка на підставі договору оренди від 06.09.2007, перебувала в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода». Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22.02.2018 у справі № 387/1021/17, яким зазначений договір оренди землі було розірвано, встановлено, що ТОВ «Згода» має заборгованість перед ОСОБА_1 зі сплати орендної плати у розмірі 23867,95 гривень. Однак відповідач заперечує наявність заборгованості та добровільно сплатити борг не бажає.

Посилаючись на ці обставини, позивач просила стягнути з відповідача на її користь заборгованості в розмірі 23867,95 грн, а також, на підставі ст. 625 ЦПК України, 3% річних в сумі 2148,12 грн та суму інфляційного збільшення в розмірі 4199,93 грн, що загалом становить 30216 гривень 00 копійок.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» на користь ОСОБА_1 три проценти річних за період з 31.08.2018 по 30.03.2021 в розмірі1 847 гривень 89 копійок та інфляційні втрати в розмірі4199 гривень 93 копійки, що в загальній сумі підлягає стягненню 6047 гривень 82 копійки. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ТОВ «Згода» просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволених вимог та відмовити у задоволенні позову повністю.

Вказує, що у суду були відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки висновок суду не узгоджується з приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України, якою встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22.02.2018 у справі №387/1021/17 договір оренди землі від 06.09.2007, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Згода", зареєстрований у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі 01.12.2011 року за № 352178684000003 - розірвано (а.с.4-5).

Разом з тим, вказаним рішенням встановлено наявність заборгованості по орендній платі, різниця між належною до сплати ОСОБА_1 сумою орендної плати за три земельні ділянки та фактично виплаченою сумою складає 23867 гривень 95 копійок . Дане рішення набрало законної сили 30.03.2018.

В силу ч. 5 ст. 82 ЦПК України рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22.02.2018 має преюдиційне значення так як обставини, які були встановленні процедурно іншим судом не потребують доказування.

02.01.2021 та 25.05.2021 ОСОБА_1 було направлено на адресу ТОВ «Згода» вимоги про сплату боргу встановленого рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області у справі 387/1021/17 ( а.с. 6-8).

Листом вих.№720 від 10.06.2021 ТОВ «Згода» повідомило ОСОБА_1 про те, що заборгованість по орендній платі відсутня, рішень судів чи постанов органів державної виконавчої служби щодо стягнення будь-яких сум коштів на її користь не надходило ( а.с. 9).

Згідно з розрахунком наданим позивачем заборгованість ТОВ «Згода» по орендній платі складає 23867,95 грн, загальна сума 3% річних (на суму боргу 23867,95 грн за період прострочення виплати орендної плати з 30.03.2018 по 30.03.2021) становить 2148,12 грн, сума інфляційного збільшення за той же період становить 4199,93 грн.

29.09.2021 відповідач подав до суду клопотання про застосування строку позовної давності у даному спорі(а.с.23).

Суд першої інстанції встановивши дані обставин справи, дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення заборгованості по орендній платі, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, проте у стягненні заборгованості по орендній платі за 2010-2017 роки відмовив, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду.

Устатті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Правом вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних кредитор наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

За змістом частини другоїстатті 625 ЦК Українинарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Саме такого правового висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

У постанові від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 Об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з урахуванням зазначеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду вказала, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Разом з тим,главою 19 ЦК Українивизначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбаченихстаттею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено устатті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі№ 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставістатті 625 ЦК Українивиникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбаченихстаттею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення трьох процентів річних виникає за весь час прострочення з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Отже, суд першої інстанції правильно дійшов правильного висновку про те, що вимога про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат заявлена в межах строку позовної давності, а саме з 31.08.2018 по 30.03.2021, де 31.08.2021 є датою подачі даного позову.

Розрахунок процентів та інфляційних витрат в межах строку позовної давності відповідно до частини 4статті 267 ЦКнаведений судом у мотивувальній частині судового рішення. Заперечень щодо правильності розрахунку апеляційна скарга не містить.

Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення з ТОВ «Згода» на користь ОСОБА_1 три проценти річних за період з 31.08.2018 по 30.03.2021 в розмірі1 847 гривень 89 копійок та інфляційні втрати в розмірі4199 гривень 93 копійки.

Посилання апелянта про сплив позовної давності щодо всіх позовних вимог пов`язане з невірним тлумаченням правил позовної давності та визначенням початку перебігу цих строків.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» залишити без задоволення.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28.06.2022

Судді:

О.А. Письменний А.М. Головань Л.М.Дьомич