Постанова

від 19.06.2022 по справі 909/745/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2022 р. Справа №909/745/21

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради за № 234/11.1-03/14в від 10.03.2022

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2021 (повний текст рішення складено та підписано 02.02.2022, суддя Максимів Т.В., м. Івано-Франківськ)

у справі № 909/745/21

за позовом Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача фізичної особи-підприємця Сидорчук Світлани Володимирівни, м. Івано-Франківськ

про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати в сумі 77 691,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову.

29.07.2021 у Господарський суд Івано-Франківської області звернулась Івано-Франківська міська рада з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця Сидорчук Світлани Володимирівни (далі по тексту ФОП Сидорчук С.В.) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 77 691,60 грн. з посиланням на положення статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 14, 288, 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 12, 83, 120, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 20 Закону України "Про оцінку земель".

Позовна заява обґрунтована тим, що ФОП Сидорчук С.В. фактично використовувала земельну ділянку площею 0,0474 га, кадастровий номер 2610100000:05:001:0132, розташовану по вул. Тринітарська у м. Івано-Франківськ (далі - спірна земельна ділянка) без правовстановлюючих документів в період з 29.12.2019 до 31.03.2021 (далі - спірний період), що підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 09.04.2021 за № 913, актом обстеження земельної ділянки від 02.04.2021 за № 367, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

За таких обставин, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2021 у задоволенні позову відмовлено. Судовий збір залишено за позивачем.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач користується земельною ділянкою меншої площі ніж заявлено в позові, така земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільного права.

Місцевий господарський суд визнав недоведеними твердження позивача, про те що договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:05:001:0132, площею 0,0474 кв.м., яка сформована під об`єктами нерухомості відповідача (приміщення площею 1038, 9 кв.м.) за адресою вул.Тринітарська, укладено з іншою особою в 2015 році за наявності права власності на ці об`єкти у відповідача .

Також суд зазначив, що позивач розрахував суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що знаходиться за адресою вул.Тринітарська, в той час коли об`єкти нерухомості відповідачки знаходяться за адресою вул.Станіславська,4.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Івано-Франківська міська рада зазначає, що землекористування за Сидорчук С.В. неоформлене (договору оренди замельної ділянки немає), кошти за фактичне землекористування відповідачем не сплачуються.

Апелянт зазначає, що співставивши координати поворотних точок, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки площею 0,0236 га де відображені контури об`єкту нерухомого майна відповідача та земельної ділянки площею 0,0474 га, співпадають, що на думку Івано-Франківської міської ради може свідчити про приналежність розташованого майна Сидорчук С.В. межам земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:05:001:0132.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача, як власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою (кадастровий номер 2610100000:05:001:0132) комунальної власності, на якій цей об`єкт розміщений, за період з 25.04.2016 по 31.12.2018.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З урахуванням положень статей 120, 125 ЗК України та статті 1212 ЦК України, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду від 28.02.2020, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Івано-Франківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати законодавству.

Вимоги до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначені статтею 55 Закону України «Про землеустрій», частинами першою, другою, четвертою якої передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів) (пункт з) частини десятої статті 55 Закону України «Про землеустрій».

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками встановлено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376.

Відповідно до пункту 2.1 вказаної вище Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 2.3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками передбачено, що комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Згідно пункту 2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт; відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).

У пункті 3.12 цієї ж Інструкції зазначено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Як вбачається з акту за № 367 від 02.04.2021 обстеження земельної ділянки, клопотання за № 268/34.3-02/19в від 13.04.2021, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки № 248700835) та листа Головно управління ДПС в Івано-Франківській області за № 3084/5/09-19-24-05-16 від 29.03.2021 об`єкти нерухомого майна (площею 1038, 9 кв.м.) відповідача знаходяться (вул.Станіславська,4) на сформованій земельній ділянці (кадастровий номер 2610100000:05:001:0132).

Відповідно до ст. 12, 189 Земельного кодексу України, п.п. 1 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 11.12.2020 за № 311-2, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.06.2019 № 141-26, проведено обстеження земельної ділянки за адресою вул. Станіславська, 4 (кадастровий номер 2610100000:05:001:0132).

Відповідно до акту № 367 обстеження цієї земельної ділянки від 02.04.2021 (а.с. 18-19), за вище зазначеним кадастровим номером встановлено, що земельна ділянка використовується для обслуговування торгово-офісного центру. Назва юридичної особи: Сидорчук Світлана Володимирівна.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки № 248700835) (а.с. 26-28 вбачається, що об`єкт нерухомого майна торгово-офісний центр, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 127080326101) загальною площею 1 038,9 кв.м. знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Станіславська, 4. Власником майна є Сидорчук Світлана Володимирівна, що підтверджується свідоцтвом про право власності б/н виданим виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 12.07.2007

Нерухоме майно підприємця знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер 2610100000:05:001:0132), яка розташована в центральній частині міста та межує:

-з північної та південної сторони з землями міської ради (примикає до будівель)

-з західної сторони вул. Тринітарська

-з східної сторони вул. Станіславська

Земельна ділянка не огороджена, захід на ділянку здійснюється з вулиць Тринітарська та Станіславська.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності об`єкт нерухомого майна торгово-офісний центр, А, площею 1038,90кв.м. знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Станіславська, 4 (а.с. 51). Власником об`єкта нерухомого майна є Сидорчук Світлана Володимирівна, що також підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с. 52) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 53).

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою ФОП Сидорчук С.В., зокрема укладення відповідних договорів оренди з Івано-Франківською міською радою та державної реєстрації такого права. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Судом першої інстанції помилково не досліджено обставини правомірного володіння і використання відповідачем належного йому нерухомого майна торгово-офісного центру, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 127080326101) загальною площею 1 038,9 кв.м., що знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Станіславська, 4, що свідчить про фактичне використання ФОП Сидорчук С.В. спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження формування за зазначеною адресою земельної ділянки меншою площею для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі.

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нерухомого майна торгово-офісного центру, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 127080326101) загальною площею 1 038,9 кв.м., які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нерухомим майном торгово-офісного центру, А презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що ФОП Сидорчук С.В. використовує земельну ділянку площею 0,0474 га, яка розташована за адресою вул. Станіславська, 4 (кадастровий номер 2610100000:05:001:0132) для експлуатації та обслуговування нерухомого майна торгово-офісного центру, А, площею 1038,90кв.м. без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України.

Крім цього, відповідно до витягу із рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за № 131 від 27.04.2005 «Про матеріали управління архітектури і містобудування виконкому міської ради» , дозволено підприємцю Сидорчук С.В. будівництво торгового центру з офісними приміщеннями на вул. Станіславській, прибудованого до власних приміщень на вул. Тринітарській, 9 (дозвіл на проектно-пошукові роботи рішення виконавчого комітету міської ради від 22.06.2004 №221, пункт 3.7).

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта про те, що співставивши координати поворотних точок, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки площею 0,0236 га де відображені контури об`єкту нерухомого майна відповідача та земельної ділянки площею 0,0474 га, співпадають, що на думку Івано-Франківської міської ради може свідчити про приналежність розташованого майна Сидорчук С.В. межам земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:05:001:0132.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Позивач зазначає, що ФОП Сидорчук С.В. у період з 29.12.2019 по 31.03.2021 не сплачувала за користування спірною земельною ділянкою по вул. Станіславська, 4 у м. Івано-Франківськ плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегла за рахунок Івано-Франківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки» оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі №904/1283/19.

Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Що стосується здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, то враховуючи положення статті 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", колегія суддів вважає, що Івано-Франківською міською радою правильно визначено суму безпідставно збережених відповідачем коштів на основі належного і допустимого доказу - витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 2610100000:05:001:0132) від 09.04.2021 за № 913, виданого Відділом у м. Івано-Франківську ГУ Держгеокадастру у Івано-Франківській області (а.с. 20), відповідно до якого сума безпідставно збережених коштів становить 77 691,60 грн.

Натомість матеріали справи не містять жодних доказів подання відповідачем будь-якого контррозрахунку щодо проведеного Івано-Франківською міською радою розрахунку розміру безпідставно збережених ФОП Сидорчук С.В. грошових коштів.

Таким чином, згідно розрахунку наданого позивачем і перевіреного судом розмір безпідставно збережених коштів ФОП Сидорчук С.В. за період з 29.12.2019 по 31.03.2021 складає 77 691,60 грн. Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, 18.03.2021 позивач скерував відповідачу лист за №182/34.3-02/18в, відповідно до якого повідомив, що в період з 29.03.2021 - 02.04.2021 буде проведене обстеження земельної ділянки за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Станіславська,4 кадастровий номер 2610100000:05:001:0132 на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

13.04.2021 позивач направив відповідачу клопотання № 268/34.3-02/19в, щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою.

19.04.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію № 1468/01-18/35в з вимогою сплатити суму безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної форми власності без укладеного договору оренди в сумі 77691,60 грн.

Однак відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та задоволення.

За таких обставин апеляційний суд вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про безпідставність позовних вимог, а відтак про відмову в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 77691,60 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю.

Висновок суду, щодо зазначення позивачем не тієї адміністративної адреси будівель не впливає на вирішення цього спору, оскільки ідентифікація земельних ділянок відбувається за кадастровими номерами.

Апеляційним судом встановлено, що об`єкт нерухомого майна відповідача знаходиться саме на земельній ділянці, що сформована в установленому законом порядку та якій присвоєно кадастровий номер 2610100000:05:001:0132 .З цих підстав, висновки суду першої інстанції грунтуються на неповно встановлених обставинах по справі, а звідси є помилковими.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги відповідають встановленим обставинам по справі, нормам права, що регламентують характер правовідносин, що склалися між сторонами.

Згідно з ст. 277 ГПК України підставами скасування рішення суду першої інстанції, є , в тому числі неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, що є підставами для скасування судового рішення та прийняття нового про задоволення позовних вимог, відповідно і задоволення апеляційної скарги Івано-Франківської міської ради.

Апеляційний суд доходить до висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, та вважає, що доводи апеляційної скарги відповідають встановленим обставинам по справі, а тому апеляційна скарга Івано-Франківської міської ради за № 234/11.1-03/14в від 13.03.2022 підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню, з прийняттям нового про задоволення позову про стягнення з фізичної особи-підприємця Сидорчук Світлани Володимирівни на користь Івано-Франківської міської ради 77 691,60 грн. безпідставно збережених коштів.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд задоволив апеляційну скаргу позивача, скасував рішення першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийняв в цій частині нове рішення про задоволення позову, томупідлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3 405,00 грн. судового збору на відшкодування судових витрат за подання апеляційної скарги, а також 2 270,00 грн. судового збору за подання позовної заяви в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради за № 234/11.1-03/14в від 10.03.2022 задоволити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2021 у справі №909/745/21 скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов Івано-Франківської міської ради до фізичної особи-підприємця Сидорчук Світлани Володимирівни про стягнення 77691,60 грн. безпідставно збережених коштів задоволити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Сидорчук Світлани Володимирівни ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської міської ради (76004, місто Івано-Франківськ, вулиця Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 33644700) 77 691,60 грн. безпідставно збережених коштів.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Сидорчук Світлани Володимирівни ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської міської ради (76004, місто Івано-Франківськ, вулиця Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 33644700) 5 675,00 судового збору на відшкодування витрат за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати накази в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: С.М. Бойко

Судді:Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець