Ухвала

від 27.06.2022 по справі 912/2774/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 912/2774/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2022 у справі

за позовом Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОВ"

про визнання кредиторських вимог в сумі 1 574 762,72 грн,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2022 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2022 у справі № 912/2774/21.

Перевіривши доводи заявника касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та додані до касаційної скарги документи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що вона подається на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2022 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 912/2774/21, яка відповідно до пункту 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підлягає касаційному оскарженню.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2021 про повернення позовної заяви, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати оскаржуване рішення.

Відповідно до частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За приписами частини другої статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції оскаржувану ухвалу Господарського суду Кіровоградської області постановлено 28.09.2021, таким чином, останнім днем для оскарження ухвали суду було 08.10.2021.

Однак, скаржником апеляційну скаргу направлено засобами поштового зв`язку 13.12.2021, тобто з пропуском визначеного статтею 256 ГПК України десятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали.

В обґрунтування поданого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження заявник зазначив, що вже звертався до суду з апеляційною скаргою на те саме судове рішення, однак ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2021 апеляційну скаргу залишено без руху. Оскільки в ухвалі від 01.11.2021 було прописано вимогу лише сплатити судовий збір, скаржник, маючи доказ надіслання апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОВ" 17.11.2021, додатково не залучив зазначений доказ. Отримавши ухвалу про повернення апеляційної скарги від 08.12.2021, скаржник відразу вжив заходи щодо подачі вказаної апеляційної скарги. Скаржник вказує, що відповідально ставиться до своїх процесуальних обов"язків та просить суд врахувати ту обставину, що доказ направлення апеляційної скарги не був долучений до матеріалів справи через технічну помилку, яка сталась через надмірну навантаженість працівників Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Враховуючи те, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судом були визнані неповажними, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2022 апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2021 у справі № 912/2774/21 залишено без руху; встановлено скаржнику 10-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: письмово вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

На виконання вищезазначеної ухвали апеляційного суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням апелянтом доводів та підстав для його поновлення, які судом в оскаржуваній ухвалі від 31.03.2022 визнані неповажними, оскільки заявник не навів інших підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, крім викладених у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, доданому до апеляційної скарги, та які вже були визнані судом неповажними згідно з ухвалою від 18.01.2022.

Таким чином, апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги та не наведено інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2021 у справі № 912/2774/21 у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції оскаржуваною ухвалою від 31.03.2022 відмовила у відкритті апеляційного провадження у справі № 912/2774/21 за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2021 у даній справі.

Згідно з частиною четвертою статті 260 ГПК України якщо заяву не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас, як наголошує Європейський суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 37 - 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України").

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії", № 52854/39, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" № 32053/13).

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд і втручання суду в усталені правовідносини допускається у виняткових випадках.

Здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, призведе до порушення принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, тому таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій.

Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак, статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує, виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку. Утім, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньоподаної апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

Доводи касаційної скарги полягають у тому, що в ухвалі апеляційного суду від 01.11.2021 про залишення без руху вперше поданної касаційної скарги було прописано вимогу лише сплатити судовий збір, тому скаржник, маючи доказ надіслання апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОВ" від 17.11.2021, додатково не залучив зазначений доказ. Отримавши ухвалу про повернення апеляційної скарги від 08.12.2021, скаржник відразу вжив заходи щодо повторної подачі апеляційної скарги. Скаржник вказує, що відповідально ставиться до своїх процесуальних обов`язків та просить суд врахувати ту обставину, що доказ направлення апеляційної скарги не був долучений до матеріалів справи через технічну помилку, яка сталась через надмірну завантаженість працівників Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Вказані обставини не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права (статей 260 та 261 ГПК України), оскільки підстави касаційної скарги не відповідають обставинам, встановленим та викладеним у судових рішеннях у цій справі, зокрема в оскаржуваній ухвалі, а касаційна скарга є необґрунтованою.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд керувався частиною четвертою статті 260 ГПК України, відповідно до якої, якщо заяву про поновлення строку апеляційного оскарження не буде подано особою в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу, за змістом пункту 4 частини першої якої також передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що неусунення апелянтом встановлених в ухвалі суду від 18.01.2022 недоліків, зокрема наведення тих самих підстав поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, які визнані судом неповажними згідно з ухвалою про залишення скарги без руху та ненаведення інших підстав для його поновлення з наданням відповідних доказів на підтвердження цих підстав, відповідно до частини четвертої статті 261 ГПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2022 у справі № 912/2774/21 та відмову у відкритті касаційного провадження, адже у цій справі правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2022 у справі № 912/2774/21.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ