Ухвала

від 27.06.2022 по справі 2668

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 червня 2022 року м. Житомир справа № 2668

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" про заміну стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого напису

встановив:

26 травня 2022 року до Житомирський окружного адміністративного суду надійшла заява Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Приватні Інвестиції, у якій заявник просить замінити сторону виконавчого провадження з виконанню виконавчого напису №2668, з Акціонерного товариства Кредобанк (ЄДРПОУ 09807862), його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Приватні Інвестиції (04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, буд. 7, ЄДРПОУ 373569811).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

25.06.2021 між Акціонерним товариством "Кредобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" укладено договір факторингу з відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами.

В обґрунтування заяви заявником зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" є правонаступником Акціонерного товариства "Кредобанк", в зв`язку з чим Товариство звернулося до суду з відповідною заявою про заміну стягувача у вищевказаному виконавчому провадженні. Заявник вважає, що зміст положень статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість здійснення заміни сторони у такому виконавчому провадженні адміністративним судом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

За приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з приписами статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Звернення до адміністративного суду реалізовується шляхом пред`явлення відповідного адміністративного позову, прийняттям позовної заяви до розгляду та відкриттям провадження у адміністративній справі, винесенням адміністративним судом рішення, яке після набрання ним законної сили, підлягає виконанню шляхом видачі виконавчого листа та пред`явлення цього виконавчого листа до примусового виконання.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України та з прийняттям 15 грудня 2017 року Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції змінилась норма статті щодо заміни сторони виконавчого провадження.

Так, відповідно до частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року, у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Вказана норма статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України втратила чинність з 15 грудня 2017 року.

У редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані нормами розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

З огляду на правову конструкцію зазначеної норми, положення статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно заміни сторони виконавчого провадження застосовуються у разі, якщо таке виконавче провадження спрямоване на виконання судового рішення, прийнятого у відповідній адміністративній справі, яке набрало законної сили та за яким видано виконавчий лист.

Заявник звернувся до адміністративного суду із заявою, в якій просить суд замінити стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, а не на підставі судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

У даному випадку відсутній публічно-правовий спір та Полтавський окружний адміністративний суд не здійснював розгляд справи як суд першої інстанції.

З 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України, розділом VІ якого врегульовано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Статтею 442 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець

Згідно з частиною 2 статті 446 Цивільного процесуального кодексу України процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Таким чином, процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі, виконавчих написів нотаріусів, зокрема, питання заміни сторони виконавчого провадження, вирішуються судом за нормами Цивільного процесуального кодексу України за місцем виконання відповідного рішення, тобто підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства та не підлягають розгляду адміністративним судом за правилами адміністративного судочинства.

Правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17, стосується заяви про заміну сторони виконавчого провадження в порядку статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Кодексу адміністративного судочинства України, яка була чинною до 15 грудня 2017 року, тобто в редакції, яка на даний час втратила чинність та не може бути застосована відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України. Велика Палата Верховного Суду у справі №826/7941/17 не формувала висновків щодо застосування норм статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України та статей 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, тому висновки Великої Палати Верховного Суду у цій справі не є обов`язковими для застосування судом першої інстанції у даному провадженні.

Суд акцентує увагу на тому, що принциповою відмінністю між положеннями частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 379 названого Кодексу у відповідних редакціях є відсутність у першій нормі вказівки на те, що розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження здійснює суд, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У частині першій статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України така вказівка є, що виключає можливість розгляду заяви вигодонабувача про заміну стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, внаслідок зміни законодавцем чинних положень норм процесуального права врахування судом під час розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції", викладених у постанові від 22.12.2020 у справі 640/15952/19 та Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.01.2019 у справі №826/7941/17, що ґрунтується на тлумаченні норми частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, яка з 15.12.2017 втратила чинність, суперечитиме діючим приписам процесуального закону, а саме: статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено повноваження адміністративного суду щодо заміни сторони виконавчого провадження виключно під час виконання судових рішень в адміністративних справах.

Постанова Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі №822/1659/18 також не містить висновків щодо застосування норм статей 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України у сукупності з нормами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, а тому висновки Верховного Суду у цій справі не є обов`язковими для застосування судом першої інстанції у даному провадженні.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини у пункті 24 визначив, що фраза "встановлено законом" поширюється не лише на основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Таким чином, у відкритті провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" про заміну стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого напису слід відмовити, оскільки заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" про заміну стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого напису.

Роз`яснити заявнику право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали направити особі, яка подала заяву, разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Сьомого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України. ?

Суддя Г.В. Чернова