Рішення

від 28.06.2022 по справі 320/640/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2022 року № 320/640/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами у м. Києві адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АБРІСО ЮА» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АБРІСО ЮА» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 0051210706 від 01.12.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0051210706 від 01.12.2020 на суму 500000 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивач не мав отримувати ліцензію на право зберігання пального, адже підприємство не здійснює діяльності із зберігання пального та не використовує його для власного споживання, а використовує отриманий газ у виробничому процесі для виготовлення продукції. Отриманий газ не може бути використаний як пальне, оскільки не відповідає встановленим вимогам та технічним умовам.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

16.03.2021 до суду від ГУ ДПС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, з урахуванням того, що за наслідком проведення перевірки було встановлено, що позивач провадить господарську діяльність зі зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального. Отриманий у постачальника скраплений газ, у розумінні норм податкового законодавства, є пальним, а отже, позивач мав отримати ліцензію на право зберігання пального, водночас, недотримання вказаних вимог, призвело до порушення вимог п. 63.3 ст. 63 ПК України та ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», та, як наслідок, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

17.03.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «АБРІСО ЮА» до суду надійшла відповідь на відзив, у якому сторона позивача не погоджується з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх безпідставними, а також, зазначає про те, що фактичною перевіркою не встановлено та відповідачем не надано доказів щодо факту використання скрапленого газу позивачем в інших цілях, аніж як для забезпечення власного виробничого процесу.

18.02.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи копії постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2021 по справі № 361/7939/20, згідно якої, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП (зберігання пального без відповідної на те ліцензії).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області № 1659 від 02.11.2020 і направлень № 0297 та № 0298 від 02.11.2020, інспекторами ГУ ДПС у Київській області Лутанюк В.М. та Ігнатенко Є.М. було проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АБРІСО ЮА».

Перевірку здійснено в присутності представника позивача, Генерального директора Пругло О.Г. На час здійснення перевірки за письмовим запитом № 1 від 02.11.2020 «Про надання документів», позивачем було надано всі документи відповідно до вказаного переліку та пояснення щодо порядку приймання скрапленого газу, який надійшов автомобільним транспортом від постачальника ТОВ «Євроавтогаз», первинні документи, які є підставою для оприбуткування скрапленого газу за складським та бухгалтерським обліком, дані останньої інвентаризації та оборотно-сальдові відомості за рахунком 203.

За результатами проведеної перевірки інспекторами контролюючого органу складено акт фактичної перевірки № 1159/1036/07/36658907 від 10.11.2020 р. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (із змінами та доповненнями). В п. 2.2.12 акту фактичної перевірки зазначено, що згідно податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку ТОВ «АБРІСО ЮА» в період з 01.04.2020 року по момент перевірки, отримує скраплений газ (код УКТ ЗЕД 2711139700) який поставляється транспортним засобом постачальника ТОВ «ЕВРОАВТОГАЗ» (код ЄДРПОУ 033444141), державний номер АА05458ЕО, до місця зберігання пального, розташованого за адресою: м. Бровари, вул. Січових стрільців, 19. Відвантаження пального з метою власного споживання проводиться в резервуари (ємкості) 4,85 м3 та 2,7 м3 згідно технічної документації. Станом на 10.11.2020 ТОВ «АБРІСО ЮА» ліцензію на право зберігання не отримувало.

Не погоджуючись із висновками перевірки, ТОВ «АБРІСО ЮА» надало відповідачу заперечення до акту фактичної перевірки № 1159/1036/07/36658907 від 10.11.2020, в якому надало пояснення та зазначило, що підприємство не здійснює діяльності із зберігання пального та не використовує його для власного споживання.

27.11.2020 року в приміщенні ГУ ДПС у Київській області в присутності представників позивача було розглянуто заперечення та надано позивачем додаткові пояснення і документи щодо використання отриманого газу в виробничому процесі для виготовлення продукції зі спіненого поліетилену та поліетиленової пузирчастої плівки.

03.12.2020 року позивачем був отриманий лист «Про надання відповіді» № 33083/10/10-36-07-06 від 30.11.2020 р., в якому зазначено, що додаткові документи і докази позивача прийняті до уваги, але вони не спростовують висновки перевірки, а саме, якщо код УКТЗЕД газу пропіленту вуглеводного відноситься до підакцизних товарів, то й використовуватись він може тільки як пальне.

Надалі, Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0051210706 від 01.12.2020 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 500000 грн.

Процедура адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення не проводилась.

Позивач вважає, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення від 01.12.2020 р. № 0051210706 є протиправним та безпідставним і підлягає скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Порядок проведення фактичних перевірок регламентується ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-1/1 із змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс України).

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 Кодексу.

Згідно із пунктом 80.1 статті 80 Кодексу, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Кодексу, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до норм підпункту 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Кодексу, фактична перевірка може проводитися у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За змістом пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з приписами п. 61.1 ст. 61 Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом п. 62.1 статті 62 Кодексу, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) (п. 63.3 ст. 63 ПК України)

Пунктом 74.1 ст.74 Податкового кодексу України, визначено, що посадові (службові) особи контролюючих органів можуть зберігати та опрацьовувати в інформаційних базах контролюючих органів податкову інформацію, зібрану відповідно до Кодексу.

Так, Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 01 липня 2019 року.

Відповідно до п. п. 4.27 п. 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та контроль за такими суб`єктами господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, регламентуються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481).

Відповідно до положень статті 16 Закону України № 481, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

У силу норм п.п. 14.1.1411 Податкового кодексу України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик (стаття 1 Закону № 481).

Місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання (стаття 1 Закону № 481).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

За приписами ст. 15 Закону № 481/95-ВР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «АБРІСО ЮА» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.10.2009 року (номер запису 13541020000002151). Основний вид економічної діяльності ТОВ «АБРІСО ЮА» - виробництво пластмас у первинних формах (КВЕД 20.16).

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач повідомляє, що для ведення своєї господарської діяльності, а саме виробництва пластмас у первинних формах (КВЕД 20.16) та виробництва інших виробів з пластмас (КВЕД 22.29), ТОВ «АБРІСО ЮА» використовує газ вуглеводний скраплений без запаху Аерозоль 35 ВІР (газ витиснювач аерозольних упаковок ЕВАУ (GPAP)), як технологічну сировину, яку отримує від постачальника, ТОВ «ЄВРОАВТОГАЗ». В свою чергу, постачальник отримує вищезазначений газ, від заводу виробника KAMIOR s.r.o., Bozeny Nemcovej 1157, 09301 Vranov nad Toplou, Slovakia, ICO: 44857209, IC DPH: SK2022848817, a також від заводів виробника Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ-Гарант», Російська федерація, згідно ТУ 19.20.31-002-43148658-2018, що видане підприємству ТОВ «Газ-Гарант», Російська федерація, м. Киржач від 05.10.2018 за № 021/007644 Федеральною бюджетною установою «Державний регіональний центр стандартизації, метрології і випробування у Володимирській області».

Відповідно до пп. 14.1.141-1 ст. 14 Податкового кодексу України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Відповідно до визначення вказаного в ДСТУ EN 589:2017 (EN 589:2008+А1:2012, IDT), скраплений нафтовий газ - нафтовий газ, який зберігають та використовують у рідкій фазі за умов помірного тиску й температури навколишнього середовища, що складається переважно з пропану і бутанів, із незначним вмістом пропену, бутенів і пентанів/пентенів. У такій формі гази зберігаються на нафто і газопереробних підприємствах; застосовуються в побуті для опалювання, підігріву води і приготування їжі; і на автомобільному транспорті - як паливо.

За своїми хімічними та фізичними параметрами газ GPAP 35 ВІР не може використовуватись як паливо або пальне, так як не відповідає технічним вимогам, зазначеним в Державних стандартах України EN 589:2017 «Палива автомобільні. Газ нафтовий скраплений. Технічні вимоги та методи контролювання (EN 589:2008+А1:2012, IDT)», 4047-2001 «Гази вуглеводневі. Скраплені паливні для комунально-побутового споживання. Технічні умови» та ідентичним європейським нормативним документам.

Також слід врахувати, що в поясненнях до Гармонізованої системи, розробленої Всесвітньою митною організацією (Радою митного співробітництва) щодо деталізації позицій Гармонізованої системи та відповідними поясненнями до Комбінованої номенклатури Європейського співтовариства («Explanatory Notes to the Combined Nomenclature of the European Union»), розробленої Комісією Європейського співтовариства і національними поясненнями, зазначено, що гази, що мають код «2711 Гази нафтові та інші вуглеводні у газоподібному стані» можуть мати інше призначення: Відносно підсубпозицій для продуктів, призначених: для специфічних процесів переробки, для хімічних перетворень.

На підтвердження вищезазначеного, позивач звернувся до акредитованого Товариства з обмеженої відповідальності «Центральна біохімічна лабораторія» із заявкою про проведення випробування представленого зразку газу пропеленту: «Газ вуглеводний скраплений без запаху Аерозоль 35 ВІР», на відповідність вимогам ДСТУ EN 589:2017 «Палива автомобільні. Газ нафтовий скраплений. Технічні вимоги та методи контролювання», ДСТУ 4047-2001 «Гази вуглеводневі. Скраплені паливні для комунально-побутового споживання. Технічні умови» та термінології, викладеної в Директиві 2014/94/ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС від 22 жовтня 2014 року про розгортання інфраструктури для альтернативних видів пального.

Висновками Протоколу випробувань № 30/1/20-01 від 30 грудня 2020 року підтверджено невідповідність хімічним та фізичним параметрам газу вуглеводного скрапленого без запаху Аерозоль 35 ВІР вимогам, зазначеним в вищевказаних ДСТУ.

Також, позивач 14.12.2020 звернувся із заявою до ТОВ «Київський експертно- дослідний центр» про необхідність проведення експертного дослідження технологічного скрапленого газу для виготовлення виробів зі спіненого поліетилену, що використовується на виробництві позивача.

Так, відповідно до висновку № 14989 від 04.01.2021 р., отриманого за результатами проведення фізико-хімічного експертного дослідження нафтопродуктів, пально-мастильних матеріалів та речових хімічних виробництв: «Застосування технологічного скрапленого газу для виготовлення виробів зі спіненого поліетилену, що використовується на виробництві ТОВ «Абрісо ЮА», в якості палива є неможливо (малоймовірно) та недозволено з причин відсутності одорації (запаху), що робить використання та реалізацію технологічного газу в якості палива, загрозливим для здоров`я та життя людей та робить використання їх в якості палива порушенням Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, беручи до уваги наведене, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що газ вуглеводний скраплений без запаху Аерозоль 35 ВІР, що використовується позивачем для виробництва власної продукції, як сировина не підпадає під визначення пального за п. п.14.1.141-1 ст. 14 Податкового кодексу України, а тому, і не вимагає отримання позивачем ліцензії на право зберігання пального, за відсутність якої і було притягнуто до відповідальності товариство у вигляді штрафних санкцій.

Суд наголошує на тому, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для окремих стаціонарних цистерн/ємностей для зберігання пального. Зазначене вбачається як з визначення термінів місце зберігання пального, зберігання пального, так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального. За даних же обставин, позивач не використовує окремих стаціонарних цистерн/ємностей для зберігання пального, для виробництва власної продукції позивач використовує систему газопостачання, яка складається з резервуарної установки ЗВГ, екструдерів для технологічних потреб, насосної установки, азотної станції, зовнішніх надземних газопроводів парової та рідкої фази високого тиску, підземного газопроводу рідкої фази високого тиску та внутрішніх газопроводів тиску. Тож, позивачем доведено, що товариство не використовує окремих ємностей для зберігання пального відповідно до визначень, зазначених у ст. 1 Закону № 481/95-ВР.

При цьому, позивач отримує газ вуглеводний скраплений без запаху Аерозоль 35 ВІР від постачальника ТОВ «ЄВРОАВТОГАЗ» за договором поставки № 09 від 01.07.2019 року. Відповідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999, на субрахунку 203 «Паливо» (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, що придбавається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель.

У зв`язку з тим, що отриманий газ позивачем використовується як сировина, то він оприбутковується на 201 рахунку «Сировина й матеріали». На субрахунку 201 «Сировина й матеріали» відображаються наявність та рух сировини, основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. Так як газ вуглеводний скраплений без запаху Аерозоль 35 ВІР входить до складу продукції, то він надходить у виробництво на 23 рахунок «Виробництво». Отримана продукція - полотна та труби зі спіненого поліетилену, оприбутковуються на 26 рахунку «Готова продукція» згідно виробничих замовлень для гуртового продажу великим підприємствам-покупцям.

Таким чином, відповідно до бухгалтерського обліку, газ вуглеводний скраплений без запаху Аерозоль 35 ВІР обліковується позивачем як сировина для виготовлення продукції та не обліковується як паливо.

На переконання суду, оскільки Податковим кодексом України та Законом України «Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», не запроваджено чіткого порядку отримання ліцензії у разі використання скрапленого газу, або будь-якого палива в якості сировини для виготовлення власної продукції, що сприяло б юридичній визначеності у правовідносинах, які стосуються майнових інтересів суб`єктів господарювання, суд вважає, що негативні наслідки у вигляді штрафу не можуть покладатися на платника податків, у силу норм п. 56.21. ст. 56 ПК України.

Відповідно до п. 56.21. ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно- правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», випливає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Додатково, суд звертає увагу на те, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2021 у справі № 361/7939/20 провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 (директора товариства позивача) закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. У даній постанові суд врахував, що згідно протоколу випробувань від 30.12.2020 № 30/12/20-1, газ пропілент вуглеводний (газ витиснювач аерозольних упаковок ГВАУ (GPAP 35 ВІР)) не може використовуватися, як паливо чи пальне.

Таким чином, за наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що за даних обставин, застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 500000 грн., є безпідставним, а прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, підлягають задоволенню. Доводи відповідача не спростовують встановлену під час розгляду справи відсутність підстав для прийняття оскаржуваного рішення про застосування до позивача штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові виграти, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 0051210706 від 01.12.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АБРІСО ЮА» судовий збір у розмірі 7500 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АБРІСО ЮА» (ЄДРПОУ 36658907, 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Січових стрільців 19)

Відповідач: Головне управління ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 43141377, 03151, м. Київ вул. Народного Ополчення, 5а)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлено та підписано 29.06.2022

Суддя Панченко Н.Д.