Рішення

від 19.06.2022 по справі 380/17295/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2022 року справа №380/17295/21

провадження № П/380/17501/21

зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,

представника позивача Мандзюк М.Б.,

представника відповідача Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛЬТ КАПІТАЛ до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛЬТ КАПІТАЛ код ЄДРПОУ 40266233, місцезнаходження: 79005, м.Львів, вул.Саксаганського, буд.14, кв.(офіс) 4Б (далі позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090 місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35 (далі відповідач), у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.09.2021 №21036/13-01-07-01.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 2 064 263,75грн. Позивач зазначає, що його господарські операції з ТзОВ «Мастіг», ТзОВ «Талігр», ПП «Арагас» є реальними, а також такими, що спричинили зміни в структурі активів та зобов`язань підприємства і відбувалися в межах господарської діяльності. Крім того, спірні господарські операції позивача повністю підтверджені первинними документами.

Позивач наголошує на помилковості висновків відповідача про нереальність операцій з реалізації товарів покупцями ТзОВ «Мастіг», ТзОВ «Талігр», ПП «Арагас». Зазначає, що вказані висновки ґрунтуються виключно на наявній податковій інформації, що міститься в інформаційних базах даних відповідача щодо контрагентів.

12.11.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив, у якому він проти позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що при аналізі даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено маніпулювання ТзОВ «Мастіг», ТзОВ «Талігр», ПП «Арагас» податковою звітністю з податку на додану вартість, а саме невідповідність придбаного та реалізованого товару. Відповідач дійшов висновку про нереальність господарських відносин позивача з ТзОВ «Мастіг», ТзОВ «Талігр», ПП «Арагас» з огляду на: відсутність продажу у 2018 2019 роках придбаного товару, трансформацію одних товарів в інший товар, відсутність у контрагентів позивача власних або орендованих приміщень для зберігання товару.

20.12.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що чинне законодавство не покладає на продавця обов`язку перевіряти наявність трудових ресурсів, складських приміщень чи основних фондів у покупців. При цьому основні фонди та транспортні засоби необов`язково повинні перебувати у власності суб`єкта господарювання, так як можуть бути орендовані чи взяті у лізинг у третіх осіб, а необхідні для виконання обов`язків особи можуть бути залучені за цивільно-правовим договором. Представник позивача зазначає, що він не може і не повинен нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства своїми контрагентами, за умови, що він виконав всі передбачені законом вимоги та сплатив з продажу ТМЦ та наданих послуг податок на додану вартість та податок на прибуток.

22.12.2021 до суду надійшли заперечення від представника відповідача, в яких він зазначає, що позивач не долучив до матеріалів справи документів, що підтверджують факт транспортування товару до контрагентів, звітів матеріально-відповідальної особи про рух товарно-матеріальних цінностей. Крім того, частина видаткових накладних від контрагентів підписана невстановленими особами.

17.06.2022 представник позивача подав до суду пояснення, в яких зазначає, що реалізований контрагентом товар відображений у даних бухгалтерського обліку позивача. Крім того, перехід права власності за договором купівлі-продажу здійснюється в момент передачі товару, а тому у позивача відсутній обов`язок з`ясовувати у контрагентів їх подальші дії з придбаним товаром.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 13.10.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 21.02.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТзОВ «ВЕЛЬТ КАПІТАЛ» зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності 09.02.2016 №13951020000001553, перебуває на обліку в контролюючих органах з 10.02.2016.

Позивач отримав ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками від 27.12.2018 №79-Л.

Державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДПС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «ВЕЛЬТ КАПІТАЛ» щодо дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 30.06.2021, валютного за період з 01.10.2018 по 30.06.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 30.06.2021, за результатами якої складено акт від 06.09.2021 №17277/13-01-07-01/40266233 (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 3 розділу ІІІ П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», пунктів 7, 5 П(С)БО «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1651411грн;

- підпункту 164.1.2 пункту 164.1, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за ІІІ квартал 2020 року в сумі 4950грн;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, статті 171, пунктів 176.1, 176.2 статті 176, підпунктів 1.5, 1.6 пункту 161 підрозділу 101 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військовий збір у сумі 412,50грн;

- пункту 51.1 статті 51, пункту 176.2 «б» статті 176 Податкового кодексу України, яке полягає в не відображенні грошової виплати громадянину ОСОБА_1 за ІІІ квартал 2020 року.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 24.09.2021 №21036/13-01-07-01, яким збільшив суму грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток на сумум1 651 411 грн за основним зобов`язанням, 412 852,75 грн та штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із згаданим податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.157 підпункту 14.1. статі 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Податкове повідомлення-рішення, серед іншого, містить суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок (підпункт 1 підпункту 58.1.1. пункту 58.1. статті 58 ПК України).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення як акт індивідуальної дії породжує для платника податків зобов`язання щодо сплати грошового зобов`язання та повинно містити правову (юридичну) підставу прийняття такого рішення.

Відповідно до статті 67 Конституції України сплата податків і зборів у порядку та розмірах, встановлених законом є конституційним обов`язком кожної особи в державі.

Загальність оподаткування є одним з принципів, на якому ґрунтується податкове законодавство, згідно з яким кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

За змістом пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У межах цього обов`язку платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1. статті 16 ПК України).

Для підтвердження даних, визначених платником податків у податковій звітності, чинне законодавство зобов`язує такого платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзаци перший, другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Таким чином, ведення бухгалтерського обліку власної господарської діяльності є складовою податкового обов`язку платника податків, пов`язаного з обчисленням податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються спеціальним Законом України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі-Закон України № 996-IV).

Відповідно до положень вказаного Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина 2 статті 3 Закону України №996-XIV).

Відповідно до абзацу 5 статті 1 та частина 1 статті 9 Закону України № 996-XIV обліку підлягають господарські операцій, тобто дії або події, які викликають зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства

При цьому згідно з абзацом 11 статті 1, частини 1 статті 9 Закону України №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про такі операції та підтверджують факти їх здійснення.

Суд звертає увагу на те, що основним принципом, якому має відповідати ведення бухгалтерського обліку, є превалювання сутності над формою, що означає - облік операцій має здійснюватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац восьмий статті 4 Закону України № 996-XIV).

Закон України № 996-XIV також визначає порядок складення первинних документів, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік та їх обов`язкові реквізити.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє стверджувати про те, що формування грошових вимірників у бухгалтерському обліку, як джерелі фінансового та податкового обліків, має здійснюватися платником податку на підставі оформлених у встановленому порядку документів, які підтверджують здійснення господарських операцій за їх сутністю.

В іншому разі не можна вважати, що платник податків виконав податковий обов`язок належним чином.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями вказаного Кодексу.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

При цьому будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Верховний Суд у постановах від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі №826/487/16 неодноразово звертав увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Таким чином, суд погоджується із твердженнями представника відповідача про те, що документи для цілей ведення податкового обліку не можуть вважатися первинними навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством за умови відсутності фактичного руху активів, зважаючи на те, що визначальний характер має саме фактичний рух активів, а не результати його оформлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.06.2021 по справі №802/987/17-а.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд також зауважує, що на створені державою контролюючі органи у сфері оподаткування покладені функції з контролю достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів (підпункт 19-1.1.2. пункту 19-1.1 статті 19 ПК України).

Згідно з підпунктом 20.1.6. пункту 20.1 статті 20 ПК України обов`язку платника податку вести фінансову звітність з дотриманням вимог законодавства кореспондує право контролюючого органу в межах покладених на нього функцій запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів.

При цьому за загальним правилом платник податків після початку перевірки має надати контролюючому органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України).

Таким чином, як в ході здійснюваних контролюючим органом перевірок, так і в суді у спорах щодо достовірності первинних документів, на підставі яких здійснювався облік господарської діяльності, і як наслідок, правомірності формування даних податкового обліку, платник податків має демонструвати доброчесну поведінку у дотриманні вимог податкового законодавства.

Щодо фінансово-господарських відносин позивача з ТзОВ «Мастіг» (код ЄДРПОУ 20815282) суд зазначає наступне.

ТзОВ «Мастіг» отримало ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками від 04.04.2018 №19-Л.

Між позивачем та ТзОВ «Мастіг» укладено договір купівлі-продажу 01-11-18 від 01.11.2018, згідно з умовами якого продавець (позивач) зобов`язується передати у власність покупця (ТзОВ «Мастіг») будівельні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

На підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Мастіг» позивач надав суду копії: видаткових накладних від 24.12.2018 №№665 667, від 28.12.2018 №698-704, 746-753, оборотно-сальдової відомості по рахунку 361, картку рахунку 361 з поденним відображенням в бухгалтерському обліку операцій, картку рахунку 281 з по денним відображенням операцій із зазначенням номеру номеру накладної та номенклатури товару в кількісному виразі.

Позивач сформував для ТзОВ «Мастіг» податкові накладні №№1, 2, 3 від 24.12.2018, №45-51, 77 84 від 28.12.2018.

Щодо фінансово-господарських відносин позивача з ПП «АРАГАС» (код ЄДРПОУ 36026601) суд зазначає наступне.

ПП «АРАГАС» отримало дозвіл №0278.18.46 на виконання зведення, монтажу і демонтажу будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин від 21.05.2018.

Між позивачем та ПП «АРАГАС» укладено договір купівлі-продажу №10 від 26.02.2019, згідно з умовами якого продавець (позивач) зобов`язується передати у власність покупця (ПП «АРАГАС») на складі продавця або на об`єктах продавця твар згідно з накладними, а саме: суміші бетонні, пісок, цегла, залізобетонні кільця, плити днищ, плити покриття, металопрокат та інші будівельні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

На підтвердження реальності господарських відносин з ПП «АРАГАС» позивач надав суду копії видаткових накладних від 13.07.2019 №222, №221, від 08.07.2019 №158, від 11.07.2019 №174, від 12.07.2019 №182, від 05.07.2019 №149, від 06.07.2019 №150, від 01.07.2019 №122, від 02.07.2019 №130, відь09.07.2019 №163, від 01.07.2019 №125, від 04.07.2019 №142, від 02.07.2019 №133, від 11.07.2019 №180, від 03.07.2019 №137, від 01.07.2019 №123, від 09.07.2019 №166, від 03.07.2019 №135, від 11.07.2019 №179, від 06.07.2019 №152, від 06.07.2019 №152, від 05.07.2019 №145, від 10.07.2019 №173, від 11.07.2019 №175, від 09.07.2019 №167, від 01.07.2019 №126, від 08.07.2019 №155, від 06.07.2019 №151, від 04.07.2019 №144, від 11.07.2019 №177, від 12.07.2019 №183, від 09.07.2019 №165, від 01.07.2019 №124, від 02.07.2019 №134, від 12.07.2019 №184, від 05.07.2019 №148, від 01.07.2019 №127, від 12.07.2019 №185, від 12.07.2019 №181, від 06.07.2019 №153, від 01.07.2019 №128, від 08.07.2019 №159, від 10.07.2019 №172, від 10.07.2019 №172, від 05.07.2019 №146, від 10.07.2019 №170, від 04.07.2019 №140, від 02.07.2019 №129, від 04.07.2019 №141, від 08.07.2019 №156, від 13.07.2019 №191, від 10.07.2019 №171, від 05.07.2019 №147, від 13.07.2019 №188, від 03.07.2019 №213, від 11.07.2019 №176, від 08.07.2019 №207, від 10.07.2019 №169, від 06.07.2019 №204, від 06.07.2019 №154, від 04.07.2019 №197, від 09.07.2019 №164, від 09.07.2019 №161, від 11.07.2019 №178, від 12.07.2019 №186, від 08.07.2019 №160, від 13.07.2019 №189, від 03.07.2019 №196, від 09.07.2019 №218, від 10.07.2019 №219, від 03.07.2019 №138, від 08.07.2019 №157, від 10.07.2019 №168, від 13.07.2019 №187, від 06.07.2019 №205, від 03.07.2019 №139, від 04.07.2019 №200, від 08.07.2019 №217, від 05.07.2019 №202, від 06.07.2019 №216, від 13.07.2019 №190, від 02.07.2019 №193, від 05.07.2019 №203, від 13.07.2019 №210, від 13.07.2019 №192, від 05.07.2019 №215, від 03.07.2019 №194, від 04.07.2019 №198, від 06.07.2019 №206, від 04.07.2019 №199, від 03.07.2019 №136, від 02.07.2019 №132, від 03.07.2019 №195, від 12.07.2019 №209, від 02.07.2019 №212, від 05.07.2019 №201, від 04.907.2019 №214, 04.07.2019 №143, від 02.07.2019 №131, від 12.07.2019 №208, від 11.07.2019 №220, від 01.07.2019 №211, від 09.07.2019 №162, від 01.07.2019 №225, від 01.07.2019 №223, від 01.07.2019 №224, оборотно-сальдової відомості по рахунку 361, картку рахунку 361 з поденним відображенням в бухгалтерському обліку операцій, картку рахунку 281 з по денним відображенням операцій із зазначенням номеру накладної та номенклатури товару в кількісному виразі.

Позивач сформував для ПП «АРАГАС» податкові накладні №8 від 13.07.2019, №9 від 12.07.2019, №4 від 08.07.2019, №1 від 11.07.2019, №2 від 12.07.2019, №5 від 05.07.2019, №1 від 06.07.2019, №1 від 01.07.2019, №3 від 02.07.2019, №3 від 09.07.2019, 34 від 01.07.2019, №6 від 04.07.2019, №1 від 02.07.2019, №7 від 11.07.2019, №5 від 03.07.2019, №2 від 01.07.2019, №6 від 09.07.2019, №1 від 03.07.2019, №6 від 11.07.2019, №3 від 06.07.2019, №1 від 05.07.2019, №6 від 10.07.2019, №2 від 11.07.2019, №7 від 09.07.2019, №5 від 01.07.2019, №1 від 08.07.2019, №2 від 06.07.2019, №8 від 04.07.2019, №3 від 12.07.2019,№4 від 11.07.2019, №5 від 09.07.2019, №3 від 01.07.2019, №6 від 02.07.2019, №4 від 12.07.2019, №4 від 05.07.2019, №6 від 01.07.2019, №5 від 12.07.2019, №1 від 12.07.2019, №4 від 06.07.2019, №7 від 01.07.2019, №5 від 08.07.2019, №5 від 10.07.2019, №2 від 05.07.2019, №3 від 10.07.2019, №4 від 04.07.2019, №2 від 02.07.2019, №5 від 04.07.2019, №2 від 08.07.2019, №5 від 13.0887.2019, №4 від 10.07.2019, №3 від 05.07.2019, №2 від 13.07.2019, №9 від03.07.2019, №7 від 08.07.2019, №3 від 11.07.2019, №6 від 06.07.2019, №2 від 10.07.2019, №5 від 06.07.2019, №9 від 04.07.2019, №4 від 09.07.2019, №1 від 09.07.2019, №6 від 12.07.2019, №5 від 11.07.2019, №8 від 03.07.2019, №6 від 08.07.2019, №3 від 13.07.2019, №7 від 10.07.2019, №8 від 09.07.2019, №4 від 03.07.2019, №7 від 06.07.2019, №3 від 08.07.2019, №1 від 13.07.2019, №5 від 03.07.2019, №12 від 04.07.2019, №8 від 08.07.2019, №7 від 05.07.2019, №9 від 06.07.2019, №7 від 02.07.2019, №8 від 05.07.2019, №4 від 13.07.2019, №7 від 13.07.2019, №6 від 13.07.2019, №9 від 05.07.2019, №6 від 03.07.2019, №10 від 04.07.2019, №8 від 06.07.2019, №11 від 104.07.2019, №2 від 03.07.2019, №5 від 02.07.2019, №8 від 12.07.2019, №8 від 02.07.2019, №13 від 04.07.2019, №6 від 05.07.2019, №7 від 04.07.2019, №4 від 02.07.2019, №8 від 11.07.2019, №7 від 12.07.2019, №8 від 01.07.2019, №2 від 09.07.2019, №11 від 01.07.2019, №9 від 01.07.2019, №10 від 01.07.2019.

Щодо фінансово-господарських відносин позивача з ТзОВ «Талігр» (код ЄДРПОУ 41883753) суд зазначає наступне.

ТзОВ «Талігр» отримало ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками від 04.05.2018 №25-Л.

Між позивачем та ТзОВ «Талігр» укладено договір купівлі-продажу 24/10 від 24.10.2018, згідно з умовами якого продавець (позивач) зобов`язується передати у власність покупця (ТзОВ «Талігр») будівельні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

На підтвердження реальності господарських відносин з ТзОВ «Талігр» позивач надав суду копії видаткових накладних від 28.12.2018 №№686-697, 705-729, оборотно-сальдової відомості по рахунку 361, картку рахунку 361 з поденним відображенням в бухгалтерському обліку операцій, картку рахунку 281 з по денним відображенням операцій із зазначенням номеру накладної та номенклатури товару в кількісному виразі.

Позивач сформував для ТзОВ «Талігр» податкові накладні №33 76 від 28.12.2018.

Суд встановив, що позивач орендує нежитлове приміщення площею 1960,0 м.кв. в смт.Куликів Львівської області, що підтверджується договорами №06/01-19 від 06.01.2019, №06/01 від 06.01.2017, актами приймання передачі приміщення в оренду від 06.01.2017, 06.01.2019.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Будь-яка податкова інформація що наявна у інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами у т.ч. і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом у розумінні процесуального закону.

У Акті перевірки вказано, що у ТзОВ «Мастіг» ТзОВ «Талігр», ПП «Арагас» встановлено:

- реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, попередньо зареєстрованих в ЄРПН;

- відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг наявним трудовим ресурсом;

- відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів;

- відсутність інформації про власні або орендовані фонди, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Контролюючий орган встановив, неможливість здійснення господарської операції з вищезазначеним товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, а також з огляду на недостатню кількість працюючих та недостатню кількість основних фондів у контрагентів позивача.

Суд зазначає, що контролюючий орган не навів жодних доказів, обґрунтованих об`єктивною інформацією, яка спростовувала б факти господарської діяльності позивача та його контрагентів.

Акт перевірки не містить посилань на відсутність у позивача документів бухгалтерського та податкового обліку. Жодних доказів про самостійне дослідження контролюючим органом обставин укладання Договорів позивача з указаними контрагентами, обізнаності суб`єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів Акт перевірки також не містить.

Як встановлено судом, відповідач не проводив перевірок контрагентів позивача, а обмежився дослідженням Єдиного реєстру податкових накладних та даними інформаційних баз ДПС, на підставі аналізу яких дійшов висновку про маніпулювання ТзОВ «Мастіг», ТзОВ «Талігр», ПП «Арагас» податковою звітністю з податку на додану вартість, а саме невідповідність придбаного та реалізованого товару.

Єдиний реєстр податкових накладних містить інформацію виключно про операції з платниками ПДВ, а також ті операції, за якими зареєстровано податкові накладні, тобто якщо якась операція здійснювалась контрагентами з підприємствами, які не є платниками ПДВ, то таких операцій указаний реєстр не відображає. Також у ЄРПН не відображаються операції по яких не зареєстровані податкові накладні. Тобто, ЄРПН не є універсальною базою даних про усі господарські операції, які здійснював контрагент, а з відомостей, які містяться у цьому реєстрі неможливо у повній мірі встановити наявність або відсутність факту придбання контрагентами товарів або послуг, необхідних для здійснення оскаржуваних господарських операцій.

Доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідної, для ведення господарської діяльності, кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, складських приміщень, не можуть свідчити про безтоварність Договорів купівлі-продажу. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджена можливість залучення покупцями позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладання цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ. Не здійснювалась перевірка, чи придбаний контрагентами позивача товар потребував значних обсягів відповідних ресурсів, як і не перевіриили наявність/відсутність у цих контрагентів об`єктивної можливості вчинити відповідні господарські операції.

В Ухвалі від 28.01.2019 у справі № 805/3169/18-а про відмову у відкритті касаційного провадження Верховний Суд наголошує, що аналізу звітності недостатньо для доведення неможливості вчинення контрагентами дій, які становлять зміст оскаржуваної господарської операції: "в межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ. Добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через те, що контрагент надав йому послуги/поставив товар, використовуючи при цьому неоформлених працівників."

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 649-р Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення (Документ 649-2018-р, чинний, поточна редакція Прийняття від 05.09.2018) починаючи з 05.10.2018 Державна фіскальна служба України, Державна служба України з питань праці, а також інші центральні органи виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування повинні проводити комплексні заходи, спрямовані на детінізацію зайнятості та доходів населення.

Комплексним заходом у даному випадку є перевірка, як найвагоміший аргумент, про відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів для ведення господарської діяльності, а не припущення контролюючого органу про відсутність таких ресурсів.

Статтею 61 Конституції України установлений принцип індивідуальної відповідальності. Жодною нормою чинного законодавства не визначена пряма залежність між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами (правовий висновок прийнятий Верховним Судом у Постановах від 11.09.2018 у справах №823/2247/17 і № 815/6105/17).

Нереальність господарських операцій щодо придбання платником товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо нього, адже закон іншого не передбачає.

При дотриманні контрагентом законодавчо установлених вимог щодо оформлення відповідних документів, підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах відсутні, якщо не установлені обставини що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04.06.2020 у справі № 340/422/19, від 30.06.2020р у справі № 440/426/19.

У постанові від 05.03.2020 (справа № 826/9368/15) Верховний Суд зазначив наступне: "платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій".

На думку Суду, це можливе тільки у тому випадку, коли податковий орган надав у сукупності достатню кількість доказів, що підтверджують "безтоварність операцій" між платником податків та контрагентом.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: "неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку".

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач при укладанні Договорів купівлі-продажу з контрагентами - ТзОВ «Мастіг», ТзОВ «Талігр», ПП «Арагас» керувався і керується "належною обачністю", оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання умов Договорів, отримання прибутку товариством та "право на отримання певних преференцій".

Суд встановив, що усі видаткові накладні, долучені позивачем до матеріалів справи, підписані представниками ТзОВ «Мастіг», ТзОВ «Талігр», ПП «Арагас» та засвідчені печатками вказаних підприємств. Відтак, не зазначення на окремих з них прізвища та ініціалів підписанта не може бути підставою для визнанням таких неналежним доказом реальності господарських операцій.

Суд відхиляє доводи відповідача про непредставлення позивачем до перевірки доказів транспортування товару до контрагентів. З пояснень позивача вбачається, що придбаний товар контрагенти вивозили власним транспортом.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні де, у відповідності до п.11.1, 11.3, 11.5 розділу 11 Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Позиція Верховного Суду викладена у постановах від 15.05.2019 у справі №804/12339/13-а та від 30.08.2019 у справі № 804/17176/14, згідно з якою відсутність товарно-транспортних накладних або їх окремі недоліки не є обставиною, яка б давала беззаперечні підстави стверджувати, про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема податкового кредиту/валових витрат оскільки, зазначені документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезень а не за договорами поставки.

Суд враховує, що під час перевірки позивача контролюючим органом не досліджувались первинні документи які підтверджують реальність (факт) учинення господарських операцій між товариством та його контрагентами, що є визначальною умовою для встановлення податкових зобов`язань, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

За таких обставин суд вважає помилковим висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами ТзОВ «Мастіг», ТзОВ «Талігр», ПП «Арагас», оскільки вказаний висновок контролюючого органу не ґрунтується на аналізі первинних документів.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій, викладені в акті перевірки, не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 24.09.2021 №21036/13-01-07-01 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України необхідно стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 22700,00 грн., сплачений згідно з платіжним документом №492 від 07.10.2021.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

вирішив:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області від 24.09.2021 №21036/13-01-07-01.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090 місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛЬТ КАПІТАЛ код ЄДРПОУ 40266233, місцезнаходження: 79005, м.Львів, вул.Саксаганського, буд.14, кв.4Б судовий збір у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 29 червня 2022 року.

Суддя А.Г. Гулик