Вирок

від 29.06.2022 по справі 465/7137/16-к

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/7137/16-к

1-кп/465/65/22

ВИРОК

Іменем України

29.06.2022 року Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого- судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

провівши увідкритому судовомузасіданні розглядкримінального провадження, внесеного до Єдиного реєструдосудових розслідуваньза №12016140080004085 від 10.11.2016 року відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Львова,громадянина України,українця,із повноюзагальною середньоюосвітою,неодруженого,зареєстрованого тапроживаючого заадресою: АДРЕСА_1 ,раніше неодноразовосудимого: востаннє вироком Галицького районного суду м.Львова від 31.05.2022 року за за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 307, ч.2 ст.255-1 КК України на підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 08.04.2021 до 11 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України

за участю потерпілої ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_5 ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 10 листопада 2016 року близько 16 год. 07 год., керуючи автомобілем марки «АUDІ А6» реєстраційнийномер НОМЕР_1 та рухаючись ним у місті Львові, по вулиці Антоновича, в напрямку вулиці Степана Бандери, грубо порушив вимоги чинних розділів Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 136 від 06.03.2013 року, а саме: Р.1 п. 1.5; Р.2 п.2.3 (б,д); Р. 12 п.п. 12.1, 12.2, 12.3; та Р.18 п.п.18.1, які виразились в наступному. ОСОБА_5 під час руху був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, який знаходиться навпроти будинку №138 вище зазначеної вулиці, по якому в цей час справа на ліво, по ходу руху автомобіля, рухалась у темпі спокійного кроку пішохід ОСОБА_6 , не зменшив швидкості та своєчасно не зупинив керований ним автомобіль, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_6 , яка в результаті отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №509/16 від 29.11.2016 року у ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді множинних саден та синця на голові, струсу головного мозку, закритих переломів 5,6,7 ребер зліва зі синцем над ними, закритого перелому головки лівої малогомілкової кістки, синців на обидвох ногах, закритого перелому головки 5-ї п`ясної кістки лівої кисті, перелому коронкових частин 1-х верхніх зубів, які заподіяні тупими предметами, могли утворитися 10.11.2016 року в момент ДТП та відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та надав пояснення аналогічні викладеним в обвинувальному акті. Просить суворо не карати. Крім того, обвинувачений зазначив, що заявлений цивільний позов визнає частково, зокрема в частині доказово підтверджених матеріальних витрати на лікування потерпілої, заперечивши заявлену суму моральної компенсації, оскільки така, на його думку, є завищеною.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні надала наступні пояснення. 10 листопада 2016 року близько 16 год. 07 год. у місті Львові, по вулиці Антоновича, в напрямку вулиці Степана Бандери, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, який знаходиться напроти будинку №138, разом із своє онукою ОСОБА_7 здійснювали рух по такому з права на ліво. Однак, обвинувачений ОСОБА_5 під час керування автомобілем марки «АUDІ А6» порушив вимоги правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на потерпілу, завдавши останній тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком судово-медичного експерта. Онука не отримала тілесних ушкодженні, відбулась лише переляком.

Враховуючи наведене потерпіла звернулась на адресу суду з цивільним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що отримані нею тілесні ушкодження відносяться до середньої важкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. На відновлення свого здоров`я потерпіла понесла матеріальні витрати та зазнала моральних страждань. Зокрема, 10.11.2016 року внаслідок ДТП ОСОБА_6 була госпіталізована у 8-му міську клінічну лікарню м.Львова з діагнозом: струс головного мозку, множинні садна на голові та обличчі, забій грудної клітки з ліва, з вираженим больовим, а саме закритих переломів 5, 6, 7 ребер зліва із синцем над ними, закритого перелому головки лівої малогомілкової кістки, синців на обидвох ногах, закритого перелому головки 5-ї п`ясної кістки лівої кисті. Протягом перебування в лікарні за особисті кошти потерпілої було придбано ліки, що вказані в чеках, а також понесені наступні витрати: на інші медикаменти, що вказані в довідках виданих восьмою міською клінічною та призначені лікарем; реставрування пошкодженних зубів; на спеціальне харчування; вітаміни; фрукти, що сприяли кращому загоюванню та швидшому одужанню, що в загальній сумі складають 32 629 грн. 90 коп. Розмір моральної шкоди потерпіла оцінює з врахуванням принципу розумності та справедливості в розмірі 234900, 00 грн. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_5 , застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс» просить солідарно стягнути з обвинуваченого та страхової компанії завдану матеріальну та моральну шкоду.

Представник цивільного відповідача звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутності.

Крім визнання своєї вини, винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні наведеного вище кримінального правопорушення стверджується наданими в судовому засіданні показами обвинуваченого та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.

Висновком судової авто технічної експертизи №5707 від 24.11.2016 року згідно якого судом встановлено наступне. Водій автомобіля«Ауді А6» ОСОБА_5 наближаючись донерегульованого пішохідногопереходу,на якомуперебували пішоходи,відповідно довимог п.18.1ПДР повиненбув зменшитишвидкість,а вразі потребизупинитися,щоб датиїм дорогу,а уразі виникненнянебезпеки дляруху -згідно вимогн.12.3ПДР негайновжити заходівдля зменшенняшвидкості аждо зупинкитранспортного засобу. У заданійдорожній ситуації,при якійпішоходи ОСОБА_6 (віком63роки)та ОСОБА_7 (віком5років),рухаючись втемпі спокійногокроку подолалипо нерегульованомупішохідному переходудо місцянаїзду біля6м.,водій автомобіля«Ауді А6» ОСОБА_5 мав технічнуможливість зупинитисьдо місцянаїзду тадати дорогупішоходам,як тоговимагає п.18.1ПДР,і такимчином уникнутиДТП. Оскільки водій автомобіля «Ауді А6» ОСОБА_5 в момент виходу пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з тротуару на нерегульований пішохідний перехід мав технічну можливість зупинитись та дати дорогу пішоходам, то факт наїзду свідчить про те, що дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.18.1 ПДР. Причиною даної ДТП, з технічної точки зору, стали ті обставини, що водій автомобіля «Ауді Аб» ОСОБА_5 не дав дорогу пішоходам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які переходили проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу.

Висновком експерта №1/1297 від 21.11.2016 року, згідно якого на моментогляду робочагальмівна системадосліджуваного автомобілямарки «АудіА6»реєстраційний номер НОМЕР_1 ,знаходиться впрацездатному станіта можевиконувати функції,передбачені конструкцією.Яких-небудьнесправностей системивиявлено небуло. На моментогляду системарульового управліннядосліджуваного автомобілямарки «АудіА6»реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходитьсяв працездатномустані таможе виконуватифункції,передбачені конструкцією.Яких-небудьнесправностей системивиявлено небуло. На момент огляду коліс (шин) досліджуваного автомобіля марки «Ауді А6» реєстраційний номер НОМЕР_1 будь-яких ознак їх невідповідності вимогам чинних Правил дорожнього руху України (ПДРУ) не встановлено.

Висновком експерта №1/1187 від 23.11.2016 року, згідно якого під час огляду наданого на дослідження автомобіля марки «Ауді А6» реєстраційний номер НОМЕР_1 було виявлено технічні пошкодження його передньої частини, зокрема кришки капоту та вітрового скла. Аналіз форми, локалізації даних пошкоджень дозволяє стверджувати про те, що автомобіль марки «Ауді А6» реєстраційний номер НОМЕР_1 первинно контактував своєю передньою частиною з групою відносно твердих предметів (може бути тіло пішохода) та відносне пересування предметів проходило в напрямку спереду назад по відношенню до його поздовжньої осі.

Схемою дорожньо-транспортної пригоди від 10.11.2016 року за адресою м.Львів, вул.Антоновича, 138.

Даними, що містяться в постанові про визнання речовими доказами від 11.11.2016 року.

Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» №АІ/9380829.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до вимог ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із вимог ст.50, 65 КК України щодо призначення покарання та з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеристику обвинуваченого та те, що останній на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває, вчинення злочину з необережності, неодноразове притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

Обставини, які пом`якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання: судом не встановлено.

Враховуючи викладенівище обставинита вимогистаттей 65,68КК України,дані проособу обвинуваченого,суд вважаєза необхіднепризначити покарання ОСОБА_5 у межахсанкції статтіза якоюкваліфіковано вчинененийним злочину видіобмеження волібез позбавленняправа керуваннятранспортними засобами. На думку суду, таке покарання буде достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Окрім цього, судом також встановлено, що вироком Галицького районного суду м.Львова від 31.05.2022 року у справі №461/2581/22 (номер провадження 1-кп/461/433/22 ОСОБА_5 призначено остаточне покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 307, ч.2 ст.255-1 КК України на підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 08.04.2021 до 11 років 1 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відтак суд приходить до переконання, що остаточне покарання в даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 слід призначити з урахуванням вимог ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначених за цим вироком та вироком Галицького районного суду м.Львова від 31.05.2022 року.

Окрім цього, щодо заявленого потерпілою ОСОБА_6 цивільного позову про солідарне стягнення матеріальної шкоди в сумі 32629грн.90коп.та завданоїморальної шкодив розмірі234900,00грн. з обвинуваченого ОСОБА_5 та Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зібраними та оціненими судом у справі доказами доведено, що обвинувачений своїми неправомірними діями завдав матеріальної та моральної шкоди потерпілій.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 23.1. статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим.

Відповідно до п. 24.1. статті 24 вказаного Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Ауді А6» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована згідно полісу №АІ/9380829 ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» з 09 квітня 2016 року 00 год. 00 сек. до 08 квітня 2017 року включно. Шкода, заподіяна життю і здоров`ю потерпілої особи складає 200 000 грн. Страхувальником зазначено ОСОБА_8 .

Як встановлено судом, потерпіла ОСОБА_6 10.11.2016 року внаслідок ДТП була госпіталізована у 8-му міську клінічну лікарню м.Львова з діагнозом: струс головного мозку, множинні садна на голові та обличчі, забій грудної клітки з ліва, з вираженим больовим, а саме закритих переломів 5, 6, 7 ребер зліва із синцем над ними, закритого перелому головки лівої малогомілкової кістки, синців на обидвох ногах, закритого перелому головки 5-ї п`ясної кістки лівої кисті, перелому коронкових частин 1-х верхніх зубів, що стверджується висновком судово-медичної експертизи №509/16 від 29.11.2016 року.

Відтак після ДТП потерпіла перебувала:

на стаціонарному лікуванні у 8-мій міській клінічній лікарні м.Львова з 10.11.2016року по 29.11.2016 року, що стверджується листком непрацездатності серії АГС № 404203 від 29.11.2016 року, довідкою відділення хірургії №1803 від 30.11.2016 року, довідкою відділення інтенсивної терапії від 30.11.2016 року, довідкою відділення травматології від 30.11.2016 року;

на амбулаторному лікуванні з 29 листопада 2016 року згідно листків непрацездатності серії АГС №404203, серії АГС 4957 (відповідно до яких потерпіла продовжує хворіти та не може приступити до роботи);

на амбулаторному лікуванні в 3-ій комунальній стоматологічній клініці з 12.12.2016 року по 19.12.2016 року.

В свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що вказана потерпілою загальна сума матеріальних витрат, пов`язаних з її лікуванням в розмірі 32629 гривень 90 копійок не знайшла свого доказового підтвердження. Проте, в судовому засіданні встановлено, що на тривале медичне лікування і подальше відновлення здоров`я потерпілої ОСОБА_6 було витрачено грошові кошти на загальну суму 20529, 90 грн., що підтверджується вищенаведеними довідками та касовими фіскальними чеками.

Зазначені медичні документи та фіскальні чеки ретельно перевірені судом, відповідають діагнозу потерпілої, виписним епікризам із призначенням лікаря, а також підтверджуються висновком судово-медичної експертизи.

Отже, відповідно до п. 24.1. статті 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначену суму матеріальної шкоди в розмірі 20529, 90 грн. необхідно стягнути із ПрАТ«УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь потерпілої ОСОБА_6 .

Відтак суд не бере до уваги письмові заперечення та відзив на позовну заяву представника відповідача, ПрАТ«УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», з наступних підстав.

Доводи представника відповідача про те, що обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування є наявність вини ОСОБА_5 суд не бере до уваги, адже даним вироком суду обвинувачений визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, в якому встановлено причинно-наслідковий зав`язок, а саме, що ОСОБА_5 здійснив наїзд автомобілем «Ауді А6» реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_6 .

Суд також розцінює критично твердження представника відповідача про те, що страхова компанія не причетна до події злочину і несе цивільну відповідальність в силу договірних відносин, тобто полісу страхування.

Так, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Ауді А6» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована згідно полісу №АІ/9380829 ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» з 09 квітня 2016 року 00 год. 00 сек. до 08 квітня 2017 року включно. Шкода, заподіяна життю і здоров`ю потерпілої особи складає 200 000 грн. Тобто, розгляд цивільного позову щодо страхової компанії не виходить за межі вимог статті 2 КПК України. А згідно припису статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Отже, потерпіла скористалася своїм правом та подала цивільний позов до обвинуваченого та до страховика у відповідності до вимог статті 128 КПК України та ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що відповідно до ст. 35 Закону потерпіла не подавала заяви про страхове відшкодування, а згідно п. 36.2 ст. 36 Закону страхова виплата здійснюється після розгляду кримінального провадження. Так, потерпіла використала своє право на пред`явлення позову до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у відповідності до приписів ст. ст. 127-129 КПК України; ст. 4 ЦПК України, а також у відповідності до ст. ст. 16, 1166, 1187 Цивільного кодексу України та статей 3, 23 і 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року. А даним вироком Франківського районного суду м.Львова встановлено вину ОСОБА_5 у спричиненні потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень, причинно-наслідковий зв`язок між ДТП та заподіянням потерпілій майнової шкоди і, у зв`язку із цим, понесення нею витрат на лікування та оздоровлення.

Неподання потерпілою заяви про виплату страхового відшкодування не свідчить про відсутність у неї права в судовому порядку ставити питання про відшкодування майнової шкоди, гарантованої їй ст. ст. 16, 1166, 1187 ЦК України; ст. ст. 127-129 КПК України, а також статтями 3, 23 і 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року.

Згідно п. 95 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року (справа № 147/66/17) у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зазначено, що «у системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права».

Як встановлено судом, потерпіла подала цивільний позов до суду про відшкодування майнової та моральної шкоди до обвинуваченого та до страховика ПРАТ «УСК «КВІГ» 06 лютого 2017 року тобто, протягом одного року з дня настання страхового випадку (10 листопада 2016 року).

Отже, потерпіла ОСОБА_6 здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права, а саме: пред`явлення позову про відшкодування майнової шкоди.

Твердження представника відповідача про необґрунтованість витрат на лікування потерпілої у закладах охорони здоров`я суд розцінює критично та до уваги не бере.

Відповідно до п.п. 85-87 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року (справа № 147/66/17)Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17). Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Крім цього, суд безперечно констатує, що цивільному позивачу завдана моральна шкода неправомірними діями обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Так, згідно ч. 3 ст. 23 Цивільного Кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що потерпіла у зв`язку із отриманням тяжких тілесних ушкоджень понесла значні душевні страждання, оскільки вона пережила сильний стрес та шок внаслідок ДТП. Було порушено нормальні умови її життя, спокій, що дуже вплинуло на стан її загального здоров`я.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину душевних страждань потерпілої, погіршення її стану здоров`я, ступінь вини обвинуваченого. Керуючись вимогами розумності та справедливості, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000 грн., які слід стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої.

Відтак цивільний позов підлягає до часткового задоволення.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Речовий доказ автомобіль «Ауді А6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_5 - залишити останньому.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні за проведення судових експертиз у розмірі 2 442, 39грн. підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави у відповідності до вимог положення частини другоїстатті 124 КПК України.

Керуючись статтями 100, 124, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання: у виді обмеження волі на строк три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначених за цим вироком та вироком Галицького районногосуду м.Львовавід 31.05.2022року, остаточнопризначити ОСОБА_5 покарання у виді 11 (одинадцяти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерноготовариства «Українськастрахова компанія«Княжа ВієннаІншуранс» (код ЄДРПОУ24175269,адреса:04050м.Київ,вул.Глибочицька,44)на користьпотерпілої ОСОБА_6 майнову шкоду, спричинену внаслідок ДТП, в розмірі20529 (двадцять тисяч п`ятсот двадцять девять гривень) грн. 90 коп.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_5 на користьпотерпілої ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди в розмірі30 000(тридцятьтисяч гривень) грн.

Процесуальні витратиу даномукримінальному провадженніза проведеннясудових експертизу розмірі2442 (двітисячі чотиристасорок двігривень) 39грн. стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 в дохід держави

Речовий доказ автомобіль «Ауді А6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_9 - залишити останньому.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з дотриманням вимог ст. 394 КПК України.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя ОСОБА_1