Постанова

від 28.06.2022 по справі 160/26755/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2022 року м. Дніпросправа № 160/26755/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року позов задоволено.

Суд вирішив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-113601-17У від 05.07.2021 року, якою визначено суму боргу ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у розмірі 8 495,30 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) відкоригувати в інформаційній системі органів ДПС дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення недоїмки заборгованості з єдиного соціального внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 908,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано відсутність доказів того, що стягнуті витрати на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом даної справи, а сума витрат є завищеною.

Позивачем було подано заперечення на апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач З 21.04.2003 по 21.12.2020 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Амур-Нижньодніпровська ДПІ (Амур-Нижньодніпровський район м. Дніпра) як платник єдиного внеску з загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У зв`язку із наявністю у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 17.11.2021 року в розмірі 8 495,30 грн. ГУ ДПС у Дніпропетровській області 05.07.2021 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-113601-17У.

Позивач упродовж 2016-2020 років працювала як найманий працівник у ТОВ «Телеміст» (код ЄДРПОУ 34823863) та у ТОВ «Аппарель Дистрибьюшн Компані» (код ЄДРПОУ 33475007), з доходів яких роботодавцями нараховувався та сплачувався єдиний соціальний внесок.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.07.2021 року № Ф-113601-17У протиправною, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскарженої вимоги не було доведено.

В частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що адвокатом дійсно надані послуги, які включали в себе консультацію з питань здійснення виконавчого провадження, складання клопотання про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження № 67832684, ознайомлення із зазначеним виконавчим провадженням, складання і подання адміністративного позову, складання і подання до суду заперечення на відзив тощо, з огляду на що заявлені позивачем витрати на правову допомогу є доведеними, обґрунтованими та підлягають стягненню на користь позивача.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивачем 16.11.2020 було укладено договір б/н про надання правової допомоги з адвокатом Корнєєвим Євгенієм Володимировичем.

Пункт 4.1. вказаного договору визначає, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду), розмір якого визначається виходячи з фіксованого розміру та/або погодинної оплати. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

16.12.2021 між позивачем та адвокатом Корнєєвим Є.В. укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги б/н від 16.11.2020 року, якою визначено порядок оплати послуг адвоката та встановлено їх вартість.

Матеріали справи містять платіжне доручення № 012020016 від 20.12.2021, яке підтверджує факт оплати позивачем послуг адвоката на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина 1 статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 7 та 9 вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи щодо витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необхідність стягнення вказаних витрат.

Розмір витрат є співмірним як зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціною позову та значенням справи для сторони.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, проте обставини вказаної справи не свідчать про таку необхідність.

Доводи апеляційної скарги про те, що консультації з питань виконавчого провадження, ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження не відносяться до справи про скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-113601-17У від 05.07.2021 є помилковими.

Відповідно до матеріалів справи, позивач просив поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду, обґрунтовуючи клопотання тим, що про оскаржену вимогу позивач отримав інформацію у виконавчої служби.

Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 29 червня 2022 року.

Головуючий - суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш