Постанова

від 27.06.2022 по справі 580/9489/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/9489/21 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Беспалова О.О.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Шепель О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гумагроекспорт» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гумагроекспорт» до Черкаської митниці Держмитслужби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гумагроекспорт» (далі - позивач, ТОВ «Гумагроекспорт») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0000008/7.27-19 та №0000009/7.27-19.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оформленні митних декларацій із застосуванням режиму вільної торгівлі з країнами ЄС, позивачем надано рахунки-проформи, рахункифактури, які видані експортером «POLMAG» MAGDALENA JANIAK, ARKADIUSZ LIS SPOLKA CYWILNA та застосовано преференцію по сплаті ввізного мита « 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС», які відповідають всім вимогам Протоколу 1 Угоди. Таким чином, при митному оформленні товарів позвиачем надано всі документи, які безумовно підтверджують верифікацію отриманих товарів та містять інформацію щодо країни походження товарів, містять повну та достовірну інформацію про країни походження товарів, тому вважає, що ним підтверджено країну походження задекларованих за митними деклараціями товарів у відповідності до вимог статей 43, 44, 257, 266, 335 Митного кодексу України.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року даний позов залишено без задоволення.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що інформація, яка надійшла від уповноваженого органу Республіки Польща у листі від 22 линя 2021 року №2601-ІОА.4331.15.2021, підтверджує, що товари, які зазначені у Сертифікаті EUR.1 PL/MF/AN 0171571 з перевезення товару, слід вважати такими, що не мають походження у розумінні положення Проколу 1 Угоди, що є безумовною підставою для позбавлення позивача права на преференції, передбачені Угодою. Отже обґрунтованим є донарахування відповідачем оскаржуваними ППР ввізного мита та податку на додану вартість за митне оформлення товарів згідно МД від 31 жовтня 2018 року №UA902050/2018/510583, від 31 жовтня 2018 року №UA902050/2018/510586, від 22 жовтня 2019 року №UA902050/2019/5093 від 22 жовтня 2019 року №UA902050/2019/515094, від 22 січня 2020 року №UA100710/2020/500817.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що відповідач до моменту здійснення документальної планової виїзної перевірки (02 вересня 2021 року) на власний розсуд та без наявних для того підстав розпочав процедуру перевірки Сертифікатів з перевезення товару EUR.1 шляхом звернення через Державну фіскальну службу України до Уповноваженого органу Республіки Польща. В результаті такої перевірки відповідачем отримано листи від Уповноваженого органу Республіки Польща від 22 липня 2020 року № 2601-ЮА.4331.1.2020 та від 08 липня 2021 року № 2601-ЮА.4331.15.2021, де зазначено, що вказані сертифікати дійсно видавались (є автентичними) та були підтверджені відділенням митної служби у місті Стараховіце (Польща). Однак під час перевірки експортер не довів європейське преференційне походження товарів. Відповідач на підставі таких листів зафіксував в Акті перевірки від 30 вересня 2021 року № 3/21/7.27-19/40301623 порушення позивачем вимог митного законодавства щодо заниження податкового зобов`язання по сплаті митних платежів на загальну суму 239 020, 49 грн. та 23 жовтня 2021 року прийняв податкові повідомлення-рішення № 0000008/7.27-19 та № 0000009/7.27-19.

На переконання скаржника, суд першої інстанції розглядав справу під іншим кутом, акцентуючи увагу не на чинності Сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та достатності документально підтверджених відомостей про країну походження товарів, що подавались позивачем під час митного оформлення товару, а на перевірці вказаних Сертифікатів, тим самим застосувавши норми матеріального права, які формально є правильними, але по суті некоректними.

Натомість, документи товариства, що надавалась під час митного оформлення товару, не містять жодних розбіжностей, виправлень чи друкарських помилок стосовно країни походження товару та не суперечать один одному. Відповідно, суд першої інстанції не міг, а тому і не зафіксував наявність таких розбіжностей в судовому рішенні. В свою чергу, відповідач теж не надав жодного письмового доказу щодо виявлених розбіжностей.

У відзиві на скаргу Черкаська митниця Держмитслужби України зазначила, що в апеляційній скарзі позивач зазначив, що відповідач мав право здійснювати перевірку Сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та документально підтверджених відомостей про країну походження виключно під час митного оформлення товару.

Однак, відповідно до ч.1 статті 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному орган; 9) пост-митний контроль.

Таким чином, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 МК України надаються митним органам під час переміщення товарів через митний кордон України, та проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи після випуску товарів є різними формами митного контролю.

Суд першої інстанції встановив, що у даній справі суть спору стосується виключно встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився позивачем намитну територію України, та, як наслідок, наявності чи відсутності права позивача на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.

Щодо тверджень позивача щодо відсутності розбіжностей, виправлень чи друкарських помилок стосовно країни походження товару під час митного оформлення товару, то ч.4 статті 48 МК України визначено, що у разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита.

Стаття 264 МК України не містить норм і вимог щодо документів, які підтверджують преференційне походження товарів для отримання пільг і звільнення від оподаткування.

Твердження позивача щодо Сертифіката про походження товару не відповідає вимогам пп. а) п. 1 статті 16 Розділу V «Підтвердження походження» Протоколу І до Угоди та пп. (а) п. 1 статті 15 Розділу V «Підтвердження походження» Доповнення І до Конвенції, а також Розділу II «Країна походження товару» МК України.

Таким чином, відповідач вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, враховуючи обставини проведення документальної невиїзної перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим, а тому підстави для їх скасування відсутні.

У відповіді на відзив Товариство зазначило, що в оскаржуваному рішенні суду та у відзиві відповідача відсутнє жодне посилання на те, що товари мають ознаки походження з іншої країни, у т.ч. не надано жодних документальних підтверджень офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера.

Звідси Листи Уповноваженого органу Польщі від 22 липня 2020 року №2601-ЮА.4331.1.2020 та від 08 липня 2021 року №2601-ЮА.4331.15.2021 самі по собі не можуть бути єдиними та беззаперечними доказами щодо відсутності у задекларованих скаржником товарів преференційного статусу.

Вказало, що у відповідача не було законних підстав здійснювати будь-яку перевірку, оскільки: 1) відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зі сторони відповідача до моменту перевірки існували можливі порушення законодавства України з питань державної митної служби. Відповідачем не надано ні копії самих письмових звернень до суб`єкту зовнішньоекономічної діяльності та виробника товарів, які є об`єктом даного спору, ні підтверджень надсилання таких звернень. Відповідно, підстава перевірки відповідачем - це лише необґрунтоване припущення, яке не має юридичної сили; 2) документація скаржника, яка подавалась під час митного оформлення товарів є автентичною, не містить недостовірних відомостей. Даний факт судом першої інстанції не спростовувався, заперечень або іншої думки в судовому рішенні не висловлювалось.

Натомість, на країну походження товару вказує наявність в Звітах експерта про оцінку рухомого майна щодо кожного товару фото оригінальних табличок заводу-виробника з інформацією про транспортний засіб, серійний номер, найменування виробника та його місцезнаходження, у т.ч. країни походження товару, що підтверджує їх преференційне походження.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю «Гумагроекспорт» у митному режимі імпорт за МД від 31 жовтня 2018 року №UA902050/2018/510583, від 31 жовтня 2018 року №UA902050/2018/510586, від 22 жовтня 2019 року №UA902050/2019/5093 від 22 жовтня 2019 року №UA902050/2019/515094, від 22 січня 2020 року №UA100710/2020/500817 було задекларовано товар «Автонавантажувач марки «JCB» за преференційною ставкою ввізного мита 0%, у графах 34 цих МД позивач задекларував код країни походження EU (Європейський Союз), у графах 44 цих МД позивач вказав « 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС».

В ході митного оформлення для підтвердження преференційного статусу Товару, позивач надав Сертифікати з перевезення товару EUR.1 PL/MF/AN 0171571 від 25 жовтня 2018 року, EUR.1 PL/MF/AN 0179895 від 16 жовтня 2019 року, EUR.1 PL/MF/АР 0005314 від 17 січня 2020 року (далі - Сертифікати з перевезення EUR.1).

Черкаською митницею ДФС через ДФС України направлено до уповноваженого органу Республіки Польща запит з метою перевірки преференційного походження товарів, вказаних у відповідних сертифікатах з перевезення товарів, які надавались позивачем під час митного оформлення за МД від 31 жовтня 2018 року №UA902050/2018/510583, від 31 жовтня 2018 року №UA902050/2018/510586, від 22 жовтня 2019 року №UA902050/2019/5093 від 22 жовтня 2019 року №UA902050/2019/515094, від 22 січня 2020 року №UA100710/2020/500817.

У відповідь на запит уповноважений орган Республіки Польща листом від 08 липня 2021 року №2601-ІОА.4331.15.2021 повідомив, що під час перевірки експортер не довів європейське преференційне походження товарів, тому товари, які зазначені у Сертифікаті EUR.1 PL/MF/AN 0171571 з перевезення товару, слід вважати такими, що не мають походження у розумінні положення Проколу 1 Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами, з однієї частини, та Україною, з іншої сторони.

На підставі вищевказаних обставин відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0000008/7.27-19 та №0000009/7.27-19.

Позивач, вважаючи такі рішення митного органу протиправними, а свої права порушеними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Положеннями статті 7 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до сттті 246 МК України метою митного оформлення визначено забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч. 1 статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4, 5 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно ч. 1 статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Згідно п. 54.4. статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Відповідно до статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Для цілей визначення країни походження товару не враховується походження енергії, машин та інструментів, що використовуються для його виробництва або переробки.

Приладдя, запасні частини та інструменти, використовувані в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах, вважаються такими, що походять з тієї самої країни, що і ці машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби, за умови їх ввезення та продажу разом із зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транспортними засобами і відповідності їх комплектації та кількості звичайно використовуваним приладдю, запасним частинам та інструментам.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч. 8 статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною 9 статті 43 МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно ч. 1, 2, 3 статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

У разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

За ч. 3 статті 48 МК України визначено, що у разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита.

Згідно ч. 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч. 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 статті 52 МК України).

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості (п. 4, п. 5 ч. 5 статті 54 МК України).

Частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Згідно ч. 1 статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Умови торгівлі між Україною та Європейським Союзом регламентуються положеннями розділу IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року (далі - Угода про асоціацію), ратифікованою Законом України №1678-VII від 16 веерсня 2014 року.

Статтею 26 ч. 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію визначено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" (далі - Протокол І).

Згідно ч. 1 статті 2 розділу 2 Протоколу І з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: -товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; - товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до ч. 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: - сертифікат з перевезення товару EUR.1; - у випадках, вказаних у ст. 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Згідно ч. 1 статті 17 розділу 5 Протоколу І Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митним органом країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Статтею 28 Протоколу І визначено, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, "interalia" (переклад - також), в тому числі :

- (a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

- (b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

- (c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

- (d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

- (e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Як зазначалося вище, у відповідь на запит ДФС України уповноважений орган Республіки Польща листом від 22 липня 2021 року №2601-ІОА.4331.15.2021 повідомив, що під час перевірки експортер не довів європейське преференційне походження товарів, тому товари, які зазначені у Сертифікаті EUR.1 PL/MF/AN 0171571 з перевезення товару, слід вважати такими, що не мають походження у розумінні положення Проколу 1 Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами, з однієї частини, та Україною, з іншої сторони.

У звязку з наведеним суд першої інстанції дійшов висновку, що інформація, яка надійшла від уповноваженого органу Республіки Польща у листі від 22 липня 2021 року №2601-ІОА.4331.15.2021, підтверджує, що товари, які зазначені у Сертифікаті EUR.1 PL/MF/AN 0171571 з перевезення товару, слід вважати такими, що не мають походження у розумінні положення Проколу 1 Угоди, що є безумовною підставою для позбавлення позивача права на преференції, передбачені Угодою.

Натомість, на переконання колегії суддів, документи товариства, що надавалась під час митного оформлення товару, не містять жодних розбіжностей, виправлень чи друкарських помилок стосовно країни походження товару та не суперечать один одному. Ані суд першої інстанції, ані відповідач на наявність таких розбіжностей не послався.

Водночас, позивачем надавались наступні докази щодо країни походження спірного товару:

- рахунки-проформи, рахунки-фактури, що містять інформацію про країну походження товару, видані експортером;

- кольорові фото Автонавантажувачів (Товару) у складі Звітів про незалежну оцінку рухомого майна, у тому числі, фото оригінальних табличок заводу-виробника з інформацією про транспортний засіб, серійний номер, найменування виробника та його місцезнаходження: JCB MATERIALS HANDLING LIMITED LAKESIDE WORKS, ROCESTER, UTTOXETER, United Kingdom ST 14 5JP.

З наведеного вбачається, що компанія JCB (Великобританія) є європейським виробником. Інформація про цього виробника, про його місцезнаходження та місцезнаходження потужностей виробництва є відкритою у мережі Інтернет.

З розшифровки VIN-коду автонавантажувавчів (Товару) вбачається, що це автонавантажувачі JCB (JCB MATERIALS HANDLING LIMITED), які виготовлені у Великій Британії. Дані не містять жодних виправлень та відповідають заявленій експортером інформації, що підтверджується всіма наданими для розмитнення документами. Слід зазначити, що ВІН-код є унікальним серійним номером, який застосовується в автомобільній промисловості для індивідуального розпізнавання кожного механічного транспортного засобу. Відповідно, сумніви про походження навантажувачів з ЄС є безпідставними.

На підставі статті 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу І сертифікат є офіційним документом, у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, а тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим, недійсним чи ін., інакше до нього застосовується презумпція правомірності. Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази визнання недійсними сертифікатів з перевезення товару EUR.1 чи притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.

Основні вимоги до оформлення документальних перевірок, закріплені у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі - Порядок).

В силу пункту 5 розділу 2 вказаного Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повного мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У підпункті 7 пункту 4 розділу 3 Порядку закріплено, що результати документальної перевірки щодо вимог дотримання законодавства з питань державної митної справи оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства. У разі встановлення перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначити невідповідність даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки, на підставі первинних документів платника податків; вказати первинні документи та інші матеріали, що свідчать про наявність порушень. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, митної вартості та країни походження товарів, підстави для звільнення від оподаткування митними платежами окремими документами не оформлюється, а зазначаються в акті (довідці) документальної перевірки.

Між тим, як вбачається з Акта перевірки, останній не містить доказів умисного надання товариством недостовірних документів чи недостовірної інформації, або інших протиправних дій декларанта, які спричинили недобір обов`язкових платежів під час митного оформлення товарів.

Колегія суддів зауважує на тому, що зі змісту Акту перевірки неможливо встановити, що спричинило перевірку достовірності Сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та правильності інформації, що міститься в цьому документі, які обґрунтовані сумніви в достовірності такого документу, статусі походження відповідних товарів мали митні органи країни імпорту.

При цьому, у разі встановлення невідповідності відомостей у наданих Сертифікатах з перевезення товару EUR.1, контролюючий орган має повноваження відповідно до положень статті 45 МК України звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Тобто, наявність у контролюючого органу сумніві щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише підставою для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита.

Стверджуючи, що товари, які зазначені у Сертифікатах з перевезення товару EUR.1, надані товариством, не мають преференційного походження з Європейського Союзу у розумінні Протоколу І до Угоди про асоціацію, оскільки інформація про походження у згаданих Сертифікатах виявилась не доведеною, відповідач разом з тим, не надав до матеріалів справи копію листа запиту до уповноважених органів Республіки Польща, на який міститься посилання у відзиві.

Колеггія суддів також зауважує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивоване листом Уповноваженого органу Республіки Польща від 08 липня 2021 року № 2601-ЮА.4331.15.2021.

Разом з тим, про результати перевірки Сертифіката з перевезення товару EUR.1 № РL/МF/АN 0171571 повідомлялось іншим листом Уповноваженого органу Республіки Польща від 22 липня 2021 року № 2601-ЮА.4331.1.2020, який суд лишив поза увагою, як і Сертифікати EUR.1 № РL/МF/АN 0179895 від 16 жовтня 2019 року та EUR.1 № РL/МF/АР 0005314 від 17 січня 2020 року.

Крім того, позивач звернувся до експортера (Польща), який 24 лютого 2022 року надав Декларацію постачальника (виробника) товарів, які мають преференційний статус походження. Відповідно до змісту даної Декларації поставлені товари згідно Контракту № РL -28 (купівлі-продажу) від 01 червня 2018 року та Контракту № РL -30 (купівлі- продажу) від 02 жовтня 2019 року мають преференційний статус походження з Великобританії (країна-член Європейського Союзу до 01 лютого 2020 року), сертифікати походження Європейського Союзу і відповідають правилам походження для преференційної торгівлі з Україною.

Експортер також проінформував, що жодних запитів, у т.ч. від уповноваженого органу Республіки Польща, відносно преференційного статусу походження товару, поставленого ТОВ «Гумагроекспорт» (Україна) згідно вказаних вище контрактів, не отримував.

Щодо додатково поданих на виконання вимог протокольної ухвали суду відповідачем пояснень та доказів слід зазначити таке.

Відповідач у клопотанні про долучення доказів стверджує, що надсилав відповідні запити для перевірки таких Сертифікатів з перевезення товару:

- EUR.1 № РL/МF/АN 0171571 від 25 жовтня 2018 року;

- EUR.1 № РL/МF/АN 0179895 від 16 жовтня 2019 року,

- EUR.1 № РL/МF/АР 0005314 від 17 січня 2020 року.

Однак, таке твердження не відповідає дійсності, оскільки в наданих документах міститься лише один Лист відповідача від 09 листопада 2018 року №1619/8/23-70-19-01-35 з проектом листа до митних органів Польської Республіки, адресований Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України, щодо перевірки лише Сертифікату з перевезення товару EUR.1 № РL/МF/АN 0171571 від 25 жовтня 2018 року.

Крім того, в наданих документах відсутній запит відповідача щодо перевірки Сертифікатів з перевезення товару з обґрунтуванням причин, які спричинили сумніви щодо їх достовірності та/або які вказують на невідповідність даних, що містяться в документах, поданих Скаржником, для здійснення митного оформлення, а саме:

- EUR.1 № РL/МF/АN 0179895 від 16 жовтня 2019 року,

- EUR.1 № РL/МF/АР 0005314 від 17 січня 2020 року.

Відповідачем зазнчено, що в результаті опрацювання сертифіката EUR.1 № РL/МF/АN 0171571 від 25 жовтня 2018 року виявлено, що у графі 11 сертифіката EUR.1 «Митний дозвіл» зазначений експортний документ, за яким здійснювалося вивезення товару з Європейського Союзу за номером 5693. В наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 25 жовтня 2018 року № РL341010Е0222205 зазначений номер відсутній.

Таке твердження критично оцінюється судом, оскільки згідно Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару за заповнення даної графи несе відповідальність саме митний орган. При цьому, відповідач не конкретизує та не пояснює, чому номер, визначений графою 11 Сертифікату EUR.1 має бути іншим.

Також в документах, наданих відповідачем, зазначено, що при опрацюванні інвойса від 23 жовтня 2017 року №FE/5/2018/10, зазначеного у графі 10 сертифіката EUR.1, виявлено, що інвойси, виставлені компанією «POLMAG Magdalena Janiak», відрізняються з раніше наданими інвойсами розміром шрифта текста, мовою тексту (польська та російська), бланком документа та формою документа, а також змістом інформації.

Між тим, скаржник надавав інвойс № № FE /5/2018/10 від 23 жовтня 2018 року, а не від 23 жовтня 2017 року, як зазначає відповідач. Відповідно інформація про цей же інвойс дублюється в графі 44 Митних декларацій № UА902050/2018/510583 від 31 жовтня 2018 року та № UА902050/2018/510586 від 31 жовтня 2018 року, а також в графі 10 Сертифікату з перевезення товару EUR.1№ РL/МF/АN 0171571 від 25 жовтня 2018 року.

Позивач під час декларування та митного оформлення надав інвойс № FE/5/2018/10 від 23 жовтня 2018 року, а інформація, що вказується в ньому, ідентична інформації в МД та Сертифікаті з перевезення товару EUR.1 з точністю до вартості та технічних характеристик товару (VIN кодів, років випуску автонавантажувачів тощо).

Рахунок-фактура № FE/3/2017/08 від 10 серпня 2017 року (на російській та польській мові) видавався іншому покупцю/вантажоотримувачу - ТОВ «Агропромисловий центр - Гарант», та не може бути об`єктом перевірки по Сертифікату з перевезення товару EUR.1№ РL/МF/АN 0171571 від 25 жовтня 2018 року.

Відтак, твердження відповідача про наявність невідповідності у товаросупровідних документах з документами, наданими до митного оформлення позивачем, є безпідставними та надуманими.

Під час розгляду справи відповідач обґрунтовував причини необхідності перевірки країни походження товару тим, що поставлений Товар має статус бувшого у використанні, і тому не можна бути впевненим, що під час переміщення через митний кордон України товар лишився незмінним, щоб вважати його виробленим у Великій Британії. В той же час, перелічені підстави для перевірки ніяким чином не стосуються питання країни походження Товару, а на запит відповідача від 09 листопада 2018 року №1619/8/23-70-19-01-35 в частині, чи товар дійсно походить з ЄС та відповідає вимогам Протоколу 1 Угоди, негативної відповіді не надходило.

Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, суд першої інстанції прийняв рішення на користь відповідача, який не довів та не надав доказів того, що товари мають іншу країну походження, ніж визначено Сертифікатами EUR.1, наданими позивачем; не надав доказів того, що Сертифікати EUR.1 скасовані чи визнані недійсними; не надав доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару чи відповіді експортера.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Гумагроекспорт» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2021 року №0000008/7.27-19 та №0000009/7.27-19 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було не повно встановлено фактичні обставини справи, не надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято необґрунтоване рішення з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гумагроекспорт» - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гумагроекспорт» до Черкаської митниці Держмитслужби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0000008/7.27-19 та №0000009/7.27-19, винесені Черкаською митницею Держмитслужби України.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 28 червня 2022 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.О. Беспалов

Є.І. Мєзєнцев