Постанова

від 26.06.2022 по справі 911/3737/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2022 р. Справа№ 911/3737/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Бровко О.М.

від відповідача: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2021

у справі № 911/3737/21 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л"

про стягнення заборгованості в сумі 742 492,66 грн,,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд вказав, що заявником не подано документів, які б підтверджували обставини неможливості виконання рішення суду в разі невжиття судом заходів забезпечення позову, в той час, як забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2021 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас" про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Інокс-Л" в межах суми позову, які наявні на рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що відповідач порушив умови укладеного ним договору, а тому є можливість припустити, що останній буде ухилятись від виконання рішення суду.

Скаржник стверджує, що в матеріалах оскарження наявні докази щодо підтвердження відсутності у відповідача майна, за рахунок якого можливо буде виконати майбутнє рішення суду у випадку задоволення позову.

Апелянт наголошує, що статутний капітал відповідача в десятки разів менше, ніж загальна сума заборгованості ТОВ "Інокс-Л" перед кредитором, що дає підстави вважати про відсутність у відповідача можливості погашення боргу статутними активами.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 28.12.2021 у справі № 911/3737/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас" на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2021 у справі № 911/3737/21 та розгляд апеляційної скарги призначено на 21.02.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас" на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2021 на 21.03.2022.

Судове засідання призначене на 21.03.2022 у справі №911/3737/21 не відбулося у зв`язку з введенням воєнного стану із 24.02.2022 строком на 30 діб, через військову агресією Російської Федерації проти України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас" на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2021 на 06.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.06.2022.

Явка представників сторін

Відповідач у судове засідання, призначене на 27.06.2022, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на відсутність клопотання про відкладення розгляду справи та беручи до уваги, що явка учасників судового процесу обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача.

Позиції учасників справи

Позивач у судовому засіданні апеляційної інстанції 27.06.2022 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2021 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас" про застосування заходів забезпечення позову.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" про стягнення заборгованості в сумі 742 492,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №04/09 від 04.09.2018 у зв`язку з не усуненням недоліків поставленого товару.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ "Інокс-Л" в межах суми стягнення в розмірі 742 492,66 грн.

В мотивування поданої заяви, представник заявника послався на те, що відсутність нерухомого майна у відповідача свідчить про обґрунтоване припущення існування загрози невиконання рішення суду в майбутньому, оскільки грошові кошти, що будуть надходити на рахунки відповідача, не будуть спрямовані на сплату заборгованості перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд вказав, що заявником не подано документів, які б підтверджували обставини неможливості виконання рішення суду в разі невжиття судом заходів забезпечення позову, в той час, як забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Заява про забезпечення позову розглядається судом на підставі частин 1, 2 статті 140 Господарського процесуального кодексу України не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Правовий аналіз вищенаведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Проте, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника про необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 909/835/18.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Колегія суддів, дослідивши зміст поданої до суду першої інстанції заяви про забезпечення позову та приєднаних до неї додатків, встановила, що вказана заява не містить обґрунтованих доводів реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про можливість невиконання судового рішення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу заявника на те, що відсутність нерухомого майна у відповідача та те, що статутний капітал відповідача у десятки разів менший, ніж загальна сума заборгованості, не являється беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення відповідачем дій, що у подальшому могли б призвести до зменшення обсягів наявних грошових активів, що могло б призвести до ускладнення виконання судового рішення.

Отже, заявником не наведено належного доказового обґрунтування поданої заяви, що вказує на відсутність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову.

З урахуванням наведеного та встановлених у даній справі обставин, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем належними і допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не було доведено обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів забезпечення. Аргументи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків Господарського суду Київської області.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм процесуального права, а також щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас" на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2021 у справі №911/3737/21 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2021 у справі №911/3737/21 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас" на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2021 у справі №911/3737/21 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2021 у справі №911/3737/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали оскарження ухвали у справі №911/3737/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню згідно зі статтею 255, пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 30.06.2022.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

Б.О. Ткаченко