Рішення

від 05.10.2022 по справі 911/3737/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3737/21

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л"

про стягнення штрафів та збитків,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас" (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 742 492,66 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №04/09 від 04.09.2018 року, згідно з якими відповідач зобов`язувався поставити позивачу металевий павільйон дитячий (далі товар), а позивач зобов`язувався поставлений товар прийняти і оплатити.

Відповідач поставив товар позивачу, проте неналежної якості, тому позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 506 141,51 грн. штрафу за факт поставки товару неналежної якості, 172 047,17 грн. штрафу за порушення строків усунення недоліків товару та 236 351,15 грн. збитків.

Ухвалою суду від 28.12.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19 січня 2022 року.

18 січня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його відрядженням, клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про зупинення провадження у справі.

19 січня 2022 року в засіданні представник позивача проти задоволення клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позов заперечував.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву, визнав його таким, що підлягало задоволенню, та надав відповідачу строк до наступного засідання для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в засіданні проти заявленого клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи заперечував.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, визнав його таким, що задоволенню не підлягало.

У судовому засіданні 19 січня 2022 року підготовче засідання відкладено на 23 лютого 2022 року, про що постановлено ухвалу суду.

23 лютого 2022 року в судовому засіданні було розглянуто клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, в задоволенні якого судом було відмовлено.

Ухвалою суду від 23.02.2022 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 23 березня 2022 року.

24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 в Україні введено воєнний стан та запроваджено здійснення встановлених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходів, у зв`язку з чим, вищевказане підготовче засідання не відбулось.

Ухвалою від 21.06.2022 року підготовче засідання призначено на 13 липня 2022 року.

13 липня 2022 року представник позивача в засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 13.07.2022 року підготовче засідання відкладено на 10 серпня 2022 року.

02 серпня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача 215 058,96 грн. штрафу за факт поставки товару неналежної якості, 107 529,48 грн. штрафу за порушення строків усунення недоліків товару та 236 351,15 грн. збитків, а також просив долучити до матеріалів справи документи, витребувані ухвалою суду від 13.07.2022 року.

10 серпня 2022 року в підготовчому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 31 серпня 2022 року.

31 серпня 2022 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

31 серпня 2022 року судове засідання відкладено на 05 жовтня 2022 року, про що постановлено ухвалу суду.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

26 вересня 2022 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду позивача та відповідача в справі №911/3737/21 у засідання, призначене на 05 жовтня 2022 року.

05 жовтня 2022 року представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 28.12.2021 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, а ухвалою суду від 19.01.2022 року поновлено пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судом враховуються при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 05 жовтня 2022 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

04 вересня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас" (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" (далі відповідач) (далі відповідач) був укладений договір поставки №04/09 (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач зобов`язувався поставити позивачу металевий павільйон дитячий (далі товар), а позивач зобов`язувався поставлений товар прийняти і оплатити.

Згідно з п. 6.1 договору, відповідач гарантує відповідність якості та комплектності товару, що поставляється, вимогам ДСТУ, ТУ до даного виду товару, технічним характеристикам виробника товару та супровідним документам на товар.

Відповідно до п. 6.6 договору, претензії по кількості і асортименту товару приймаються в момент приймання товару; із зовнішніх дефектів протягом 30-ти робочих днів з моменту прийняття, з прихованих недоліків протягом гарантійного терміну.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що відповідач дає гарантію, що весь товар не має дефектів, пов`язаних з матеріалом, з якого він виготовлений, чи з процесом його виробництва. Гарантійний строк на товар становить 5 (п`ять) років, від дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар.

Згідно з п. 9.2 договору, якщо в межах гарантійного строку, зазначеного в п. 9.1 даного договору, виявлено дефект товару, то відповідач зобов`язується, на вимогу позивача, замінити дефектний товар безкоштовно для покупця у строк, що не перевищує 5 (п`яти) календарних днів з дати виявлення дефектів в товарі. Представник відповідача має з`явитись на об`єкті позивача протягом часу, який необхідний для виїзду, але не довше ніж за 24 години з моменту отримання від позивача письмового повідомлення про виявлені дефекти та/або несправності. Після заміни дефектної частини товару відповідач зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів вивезти дефектну частину з території позивача.

Відповідно до п. 13.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за даним договором, а в частині виконання відповідачем гарантійних зобов`язань, до закінчення строку гарантії.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Відповідно до ч. 6 ст. 268 Господарського кодексу України, у разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

Частиною 1 ст. 269 Господарського кодексу України встановлено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 269 Господарського кодексу України, стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами (у разі наявності).

Відповідно до ч. 4 ст. 269 Господарського кодексу України, гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчислюється від дня виготовлення товару.

Частиною 5 ст. 269 Господарського кодексу України встановлено, що постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (у разі наявності) на основний виріб.

Згідно з ч. 6 ст. 269 Господарського кодексу України, постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними №135 від 17 грудня 2018 року, на суму 860 235,84 грн., та №147 від 18 грудня 2018 року, на суму 215 058,96 коп., копії яких долучені до матеріалів справи.

За твердженнями представника позивача, в червні 2021 року позивачем в процесі експлуатації поставленого відповідачем товару та межах гарантійного терміну були виявлені його дефекти.

Так, з метою усунення дефектів товару, позивач направив на адресу відповідача вимогу про усунення недоліків поставленого товару №104 від 22.06.2021 року.

19 липня 2021 року позивач отримав від відповідача лист про виконання гарантійних умов договору від 12.07.2021 року, в якому відповідач просив позивача забезпечити явку 20.07.2021 року представника позивача у місцезнаходження поставленого відповідачем товару для його обстеження. Крім цього, повідомив позивача про готовність усунути недоліки поставленого відповідачем товару після його обстеження.

20 липня 2021 року представник відповідача у місцезнаходження поставленого ним товару не з`явився, що підтверджується актом виявлення недоліків товару від 20.07.2021 року.

За твердженнями представника позивача, у зв`язку з неявкою представника відповідача, 23 липня 2021 року була створена комісія за участю експерта, - товариства з обмеженою відповідальністю "Судова незалежна експертиза України", про що складено акт виявлення недоліків товару.

Як вбачається з акту виявлення недоліків товару, більшість пофарбованих листів фанери, якими заповнено простір між металевими опорами, мають ураження грибком. Шар лак офарбованого покриття листів фанери має пошкодження у вигляді тріщин та потертостей. Листи фанери має пошкодження у вигляді розшарування шарів, тріщини зовнішнього покриття. Деякі листи деформовані.

У зв`язку з тим, що відповідач поставив позивачу товар неналежної якості та не усунув його дефекти, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 506 141,51 грн. штрафу за факт поставки товару неналежної якості, 172 047,17 грн. штрафу за порушення строків усунення недоліків товару, а також 236 351,15 грн. збитків.

02 серпня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача 107 529,48 грн. штрафу за порушення строків усунення недоліків товару, 215 058,96 грн. штрафу за факт поставки товару неналежної якості та 236 351,15 грн. збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 10.1 договору, в разі неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, винна сторона несе відповідальність у порядку, встановленому законодавством України та даним договором.

Пунктом 10.4 договору встановлено, що у разі поставки товару неналежної якості, відповідач зобов`язаний, на вимогу та на вибір позивача замінити неякісний товар, товаром належної якості, у строк, що не перевищує 5 (п`ять) календарних днів з дати виявлення неякісного товару або відмовитись від такого товару і вимагати від відповідача повернення суми коштів, перерахованої позивачем за товар, а відповідач зобов`язаний на вимогу позивача повернути суму коштів, перераховану позивачем за товар та відшкодувати позивачу завдані збитки.

Згідно з п. 10.5 договору, у разі порушення відповідачем п. 10.4 договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф, у розмірі 10 (десять) відсотків від вартості договору за кожен день прострочення.

Так, сторони погодили, що за поставку відповідачем позивачу товару неналежної якості відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від вартості договору.

У заяві про зменшення позовних вимог представник позивача послався на те, що вартість договору становила 1 720 471,68 грн. та включала поставку 8 одиниць товару, що підтверджується видатковими накладними №135 від 17 грудня 2018 року, на суму 860 235,84 грн., та №147 від 18 грудня 2018 року, на суму 215 058,96 коп., копії яких долучені до матеріалів справи. Разом з цим, фактично відповідач передав позивачу 5 одиниць товару, на загальну суму 1 075 294,80 грн., тому представник позивача просив суд стягнути з позивача штраф у сумі 107 529,48 грн., які підлягають стягненню.

Крім стягнення штрафу за порушення строків усунення недоліків товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 215 058,96 грн. штрафу за факт поставки товару неналежної якості, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 жовтня 2018 року між відділом капітального будівництва Броварської міської ради (далі замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас" (далі позивач) був укладений договір №45/2018 генерального підряду на виконання будівельно монтажних робіт (далі договір №45/2018).

Згідно з п. 1.1 договору №45/2018, замовник доручає, а позивач виконує своїми силами якісно та у встановлений термін передбачені цим договором будівельно монтажні роботи відповідно до затвердженої проектно кошторисної документації по об`єкту: Реконструкція дошкільного навчального закладу (ясла садок) комбінованого типу "Оленка" по вул. Лагунової Марії, 18-А, в м. Бровари Київської області (коригування) (будівельні роботи) (код ДК 021:2015 45214000-0 Будівництво освітніх та науково дослідних закладів).

Відповідно до п. 4.1 договору №45/2018, джерело фінансування об`єкту кошти місцевого бюджету.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Оскільки, загальна сума поставленого товару неналежної якості складала 1 075 294,80 грн., тому штраф у розмірі 20% від цієї суми становить 215 058,96 грн., які підлягають стягненню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 236 351,15 грн. збитків.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідачем не були усунуті недоліки товару у встановлені законом порядку, тому 30 серпня 2021 року позивач уклав договір №01/30-08-21 (далі договір №01/30-08-21) з фізичною особою підприємцем Гудковим Ігорем Валерійовичем (далі підрядник).

Згідно з п. 1.1 договору №01/30-08-21, в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами, за завданням позивача провести роботи по "Усуненню виявлених недоліків металевих павільйонів дитячих 5 шт.", надалі "роботи", на об`єкті, що розташований за адресою: Київська область, місто Бровари, вул. Лагунової Марії, 18-А, надалі "об`єкт", і здати роботи по об`єкту позивачу в строк, обумовлений у договорі, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.

Відповідно до п. 2.1 договору №01/30-08-21, ціна договору становить 236 351,15 грн. (двісті тридцять шість тисяч триста п`ятдесят одна грн. 15 коп.) без ПДВ, і визначається в договірній ціні (додаток №1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 6.2 договору №01/30-08-21 встановлено, що по завершенню робіт підрядник передає позивачу результати виконаних робіт по об`єкту, передбачені умовами цього договору, а також акт прийомки виконаних робіт, підписаний підрядником.

Як вбачається з матеріалів справи, підрядником були передані, а позивачем прийняті роботи, про що сторонами підписано акт виконаних робіт №1 по "Усуненню виявлених недоліків металевих павільйонів дитячих 5 шт." від 30 серпня 2021 року, а також акт приймання передачі №2 матеріалів до договору №01/30-08-21 від "30" серпня 2021 р. по "Усуненню виявлених недоліків металевих павільйонів дитячих 5 шт." від 30 серпня 2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав умови договору №01/30-08-21 та оплатив виконані підрядником роботи, на загальну суму 236 351,15 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №119 від 08.10.2021 року, на суму 100 000,00 грн., №405 від 12.10.2021 року, на суму 50 000,00 грн., та №127 від 22.10.2021 року, на суму 86 351,15 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частино 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 225 Господарського кодексу України встановлено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Частиною 6 ст. 226 Господарського кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов`язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов`язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Судом встановлено, що саме у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору поставки №04/09 від 04.09.2018 року, позивачу були завдані збитки в сумі 236 351,15 грн.

Документів, що підтверджували б оплату відповідачем збитків, суду не надано.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 236 351,15 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 216, ч. 2 ст. 217, ст. 218, ст. 224, ч. ч. 1, 3 ст. 225, ч. ч. 1, 6 ст. 226, ч. 1 ст. 230, п. 1 ч. 2 ст. 231, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 6 ст. 268, ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 269 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 15, ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16, ч. ч. 2, 3 ст. 22, ч. ч. 1, 2 ст. 549, ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ст. 627, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. ч. 2, 3 ст. 120, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" про стягнення штрафів та збитків.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" (09833, Київська область, Тетіївський район, село Голодьки, вулиця 60-річчя Жовтня, будинок 21, ідентифікаційний код 37443450) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "Мідас" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 26, ідентифікаційний код 39394222) 215 058,96 грн. (двісті п`ятнадцять тисяч п`ятдесят вісім грн. 96 коп.) штрафу за поставку товару неналежної якості; 107 529,48 грн. (сто сім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять грн. 48 коп.) штрафу; 236 351,15 грн. (двісті тридцять шість тисяч триста п`ятдесят одну грн. 15 коп.) збитків; 8 384,09 грн. (вісім тисяч триста вісімдесят чотири грн. 09 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 18.10.2022 року.

Суддя С. Грабець